ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 серпня 2026 р. Справа № 440/16568/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. ,
за участю секретаря судового засідання Кругляк М.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31.03.2026, головуючий суддя І інстанції: І.Г. Ясиновський, по справі № 440/16568/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "П.Рітейл"
до Головного управління ДПС у Полтавській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "П.РІТЕЙЛ" (далі - позивач, ТОВ "П.РІТЕЙЛ") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області, в якому просило суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «С» №0[телефон приховано] від 02.12.2025 року про застосування відносно ТОВ «П.РІТЕЙЛ» штрафних санкцій в розмірі 2 396 045,94 гривень.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 31.03.2026 (повне рішення складено 10.04.2026) № 440/16568/25 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "П.РІТЕЙЛ" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області форми «С» №0[телефон приховано] від 02.12.2025 в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 2344034,38 гривень.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, буд. 4, м. Полтава, Полтавська область, 36000, ідентифікаційний код ВП 44057192) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "П.РІТЕЙЛ" (вул. Каденюка Леоніда, буд. 4-Б, м. Полтава, 36008, ідентифікаційний код 44796056) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 29622,70 грн /двадцять дев`ять тисяч шістсот двадцять дві гривні сімдесят копійок/.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31.03.2026 по справі № 440/16568/25 в частині задоволених позовних вимог ТОВ «П.Рітейл», ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує, що ненадання під час проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу, є самостійною підставою для застосування штрафної санкції. Апелянт зазначає, що перевіркою встановлено факт не ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, а саме на АЗС "motto" за адресою Рівненський р-н, с. Колоденка, вул. Зелена, буд. 55, на початок та кінець проведення перевірки відсутні документи, що підтверджують облік та походження паливо-мастильних матеріалів, алкогольних напоїв та тютюнових виробів згідно з Актами зняття залишків від 13.11.2025. Відповідач наголошує, що всього на АЗС "motto" в реалізації знаходилось підакцизних товарів без документів на їх придбання та походження на загальну суму 2344034,38 грн. на момент зняття залишків; непроведения розрахункових операцій через РРО на суму 34674,37 грн., а саме: станом на 13.11.2025, о 14.22 год., в місці проведення розрахунків знаходяться готівкові кошти в сумі 53133,50 грн., які, згідно з описом неявних купюр від 13.11.2025, були отримані за реалізовані товари та належать ТОВ "П.Рітейл", проте згідно Х-звітів сума готівкових коштів становить 18459,13 грн. Відповідач вказує, що ТОВ «П.РІТЕЙЛ» порушено п. 1, 2, 12 ст. 3 ЗУ № 265/95-ВР та застосовано штрафну (фінансову) санкцію відповідно до ст. 20 ЗУ № 265/95-ВР.
Апелянт звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 07.02.2024 у справі №280/6422/22 про те, що 01 серпня 2020 набрав чинності ЗУ «Про внесення змін до Закону № 265/95-ВР», де ст. 20 Закону № 265/95 ВР викладена у новій редакції, в якій передбачено відповідальність суб`єкта господарювання не лише за реалізацію не облікованих товарів, а і за ненадання документів, які підтверджують облік товарів. Тобто, ненадання під час проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу, визначено самостійної підставою для застосування штрафної санкції.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якій просить залишити апеляційну скаргу ГУ ДПС у Полтавській області без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31.03.2026 по справі №440/16568/25 - без змін.
Відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та дослідивши наявні у них докази, обговоривши підстави та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що на підставі пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80, ст. 81, п. 82.3 ст. 82, п. 69.27 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні Положення» Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями, наказу від 04.11.2025 №2850-П «Про проведення фактичної перевірки», направлень від 04.11.2025 №5104, №5105, працівниками Головного управління ДПС у Рівненській області ГДІ Татарчук В.О., ГДІ Беднарук А.В. проведено фактичну перевірку господарської одиниці - автозаправочної станції (АЗС), за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с. Колоденка, вул. Зелена, 55, де здійснює торгівельну діяльність ТОВ «П.РІТЕЙЛ», за результатами якої складений акт фактичної перевірки від 13.11.2025 №18851/Ж5/17-00-07-05/44796056 (далі - акт перевірки) (а.с. 70-72, 74-76).
Відповідно до висновків акту перевірки зафіксовано наступні порушення: п. 1, 2, 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме:
не ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації у встановленому законодавством порядку підакцизних товарів на загальну суму 2 344 034,38 грн;
непроведення розрахункових операцій через РРО на суму 34 674,37 грн.
ТОВ «П.РІТЕЙЛ» надано заперечення на Акт фактичної перевірки, до яких долучено копії документів (а.с. 54-57).
02.12.2025 ГУ ДПС в Полтавській області прийнято податкове повідомлення-рішення форми «С» №0[телефон приховано] про застосування відносно ТОВ «П.РІТЕЙЛ» штрафних санкцій в розмірі 2396045,94 грн (а.с. 58-59).
Вважаючи свої права порушеними таким податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з позовом.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів належними та допустимими доказами вчинення позивачем порушень ведення в порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, що вказує на відсутність підстав для застосування до нього санкцій, передбачених статтею 20 Закону №265/95-ВР.
Суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність твердження відповідача стосовно недотримання ТОВ «П.РІТЕЙЛ» вимог пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР в частині порушення порядку обліку пального в установленому законодавством порядку або ненадання під час перевірки документів, які підтверджують облік товарів.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VІ (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно з п.п. 20.1.4, 20.1.6 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення та запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов`язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.
Підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України визначено, що контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.
Відповідно до пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу, зокрема:
- здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків (підпункт 19-1.1.1);
- контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів (підпункт 19-1.1.2);
- здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері (підпункт 19-1.1.14);
- здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального (підпункт 19-1.1.16).
Відповідно до пунктів 61.1, 61.2 статті 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.
Згідно з підпунктом 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 ПК України одним із способів здійснення податкового контролю є проведення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
За змістом п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
При цьому, відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з пунктом 44.3 статті 44 Податкового кодексу України платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів та інформації, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством строків, але не менше: 2555 днів - для документів та інформації, необхідних для здійснення податкового контролю, відповідно до статей 39 і 39-2, пункту 141.4 статті 141 цього Кодексу; 1825 днів - для первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, що складаються особами, визначеними пунктом 133.1 статті 133, підпунктом 133.2.2 пункту 133.2 та пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, а також юридичними особами, які обрали спрощену систему оподаткування, за винятком документів, до яких застосовується більш тривалий строк зберігання згідно з підпунктом 44.3.1 цього пункту; 1095 днів - для інших документів, на які не поширюються вимоги підпунктів 44.3.1 та 44.3.2 цього пункту; 1095 днів - для документів, пов`язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, включаючи дозвільні документи.
Відповідно до пункту 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Згідно з пунктом 44.7 статті 44 ПК України у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який проводить перевірку, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).
У разі якщо під час проведення перевірки платник податків надає документи менше ніж за три дні до дня її завершення або коли надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу менше ніж за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується на строк, визначений статтею 82 цього Кодексу.
У разі якщо надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу після завершення перевірки, контролюючий орган має право не приймати рішення за результатами проведеної перевірки та призначити позапланову документальну перевірку такого платника податків.
За приписами пункту 85.4 статті 85 ПК України при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності). Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки.
Отже, вказаними нормами закріплено обов`язок надання платниками податків документів, що підтверджують показники, відображені ним у податковій звітності, посадовим особам контролюючого органу та врегульовано порядок розгляду наданих документів.
Водночас, правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні регламентуються Законом України від 16.07.1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996).
Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону № 996 бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
За приписами статті 8 Закону № 996 бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.
Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.
Підприємство самостійно визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства, обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних.
Згідно з частинами 1, 3 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку.
Отже, бухгалтерський облік підприємствами проводиться на підставі первинних документів.
У свою чергу, правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року № 265/95-ВР (далі - Закон № 265).
У статті 2 Закону №265 наведено низку визначень, а саме:
реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платізісних засобів та з приймання готівки для подальшого переказу До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, вбудований електронний контрольно-касовий реєстратор, комп`ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо;
розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця;
розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтвердзісує факт продазісу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну.
Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону № 265, суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).
Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
Згідно зі статтею 20 Закону № 265, до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
Із вказаного слідує, що суб`єкти господарювання зобов`язані вести облік товарних запасів та надавати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи на підтвердження обліку та походження товарних запасів. За здійснення реалізації необлікованих у встановленому порядку товарів та/або ненадання під час проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, встановлено відповідальність.
Як встановлено з матеріалів справи, працівниками Головного управління ДПС у Рівненській області ГДІ Татарчук В.О., ГДІ Беднарук О.В. було проведено фактичну перевірку господарської одиниці - автозаправочної станції (АЗС) за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с. Колоденка, вул. Зелена, 55, де здійснює торгівельну діяльність ТОВ «П.РІТЕЙЛ».
У ході перевірки посадовими особами було складено акт зняття залишків пального на АЗС від 13.11.2025 за вказаною адресою, у якому представник суб`єкта господарювання, менеджер АЗС ОСОБА_1 зазначила про незгоду з установленими в ньому розрахунками залишків, оскільки вони проведені з порушенням Інструкції № 281, інспектор контрольного органу відмовилися провести повторне зняття залишків пального на АЗС, форма акта та зміст зняття залишків пального не відповідають вимогам Інструкції № 281.
За результатами перевірки складений акт фактичної перевірки від 13.11.2025 №18851/Ж5/17-00-07-05/44796056 (далі - акт перевірки).
Відповідно до висновків акту перевірки, контролюючим органом зафіксовано порушення п. 1, 2, 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», зокрема, не ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації у встановленому законодавством порядку підакцизних товарів на загальну суму 2 344 034,38 грн.
02.12.2025 ГУ ДПС в Полтавській області на підставі акту фактичної перевірки від 13.11.2025 №18851/Ж5/17-00-07-05/44796056 прийняло податкове повідомлення-рішення форми «С» №0[телефон приховано] про застосування відносно ТОВ «П.РІТЕЙЛ» штрафних санкцій в розмірі 2396045,94 грн (а.с. 58-59).
Отже, підставою для винесення відповідачем оскаржуваного повідомлення-рішення було, зокрема, встановлення порушення позивачем пункту 12 статті 3 Закону № 265, а саме не ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації у встановленому законодавством порядку підакцизних товарів на загальну суму 2 344 034,38 грн.
Так, порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів, проведення обліково-розрахункових операцій на АЗС регулюється Інструкцією «Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України», затвердженою наказом Міністерством палива та енергетики України, Міністерством економіки України, Міністерство транспорту та зв`язку України, Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.08 № 281/171/578/155 (далі - Інструкція № 281) та Інструкцією «Про порядок приймання, зберігання, відпуску та обліку газів вуглеводневих скраплених для комунально-побутового споживання та автомобільного транспорту», затвердженою наказом Міністерства палива та енергетики України № 332 від 03.06.2002 (далі - Інструкція № 332).
Згідно з п.п. 9.1, п.п. 9.3 Інструкції № 332 на АГЗС (АГЗП) проводиться оперативний контроль за кількістю скрапленого вуглеводного газу (далі - СВГ), результати якого використовуються для ведення обліку, звіряння кількості отриманого і відпущеного СВГ. Кількісний облік руху СВГ на АГЗС (АГЗП) ведеться за змінним звітом за формою № 14-ГС (додаток 14). Після закінчення кожної зміни касиром і оператором складається змінний звіт за формою № 14-ГС в двох примірниках, з яких один - з додатком до нього первинних документів на приймання і відпуск СВГ передається в бухгалтерію підприємства, а другий - залишається на АГЗС (АГЗП).
У свою чергу, пунктом 10 Інструкції № 281 визначено порядок приймання і відпуску нафтопродуктів на АЗС.
Відповідно до підпунктів 10.2.1, 10.2.10 пункту 10.2 цієї Інструкції приймання нафтопродуктів, що надійшли автомобільним транспортом від постачальників, здійснюється працівниками АЗС за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки) за даними ТТН у разі наявності паспорта якості та копії сертифіката відповідності.
На підставі ТТН та акту приймання (у разі його наявності) оператор АЗС має оприбуткувати прийнятий нафтопродукт за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки), тобто зробити необхідні записи в журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою №13-НП. Дані про оприбутковані нафтопродукти заносяться до змінного звіту АЗС за формою №17-НП.
Відповідно до підпункту 10.3.1.3 пункту 10.3 Інструкції №281, облік реалізації нафтопродуктів ведеться через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений до фіскального режиму роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій кожною АЗС, яка здійснює розрахунки із споживачами готівкою. Відпуск нафтопродуктів за готівку відображається у Змінному звіті АЗС за формою №17-НП.
Згідно з пунктом 10.4 Інструкції №281 на АЗС здійснюється оперативне кількісне контролювання, результати якого використовуються для ведення обліку, звіряння кількості отриманих і відпущених нафтопродуктів. Кількісний облік нафтопродуктів на АЗС здійснюється за формою змінного звіту АЗС №17-НП.
Під час приймання-передавання зміни оператори АЗС: визначають залишки нафтопродуктів на кінець зміни з урахуванням залишків на початок зміни (цей залишок переноситься з графи обліковий залишок попередньої зміни), надходження нафтопродуктів за зміну, які підтверджено відповідними документами, та кількості відпущених за зміну нафтопродуктів за сумарними показниками лічильників усіх ПРК, ОРК (обліковий залишок); вимірюють загальний рівень нафтопродуктів і рівень підтоварної води в кожному резервуарі та за результатами вимірювань визначають об`єм нафтопродуктів (фактичний залишок); роздруковують на РРО фіскальний звітний чек і визначають обсяг виконаних розрахункових операцій, що заносяться до фіскальної пам`яті; передають залишок готівки; перевіряють наявність та фіксацію у місцях, передбачених експлуатаційним документом, свинцевих пломб з відбитком повірочного тавра та відповідність відбитку цих тавр у формулярах на ПРК, ОРК.
Після завершення зміни оператором АЗС складається змінний звіт АЗС за формою №17-НП у двох примірниках, з яких один з доданими ТТН здається до бухгалтерської служби, а другий - залишається на АЗС.
Фактичні залишки нафтопродуктів на АЗС мають відповідати обліковим залишкам надходження нафтопродуктів за певний проміжок часу, що підтверджені відповідними документами (ТТН), змінного звіту АЗС за формою №17-НП, за вирахуванням кількості відпущених нафтопродуктів за сумарними показниками лічильників паливно-роздавальних колонок. Обсяг реалізації нафтопродуктів, що фіксується лічильником сумарного обліку паливнороздавальних колонок за певний проміжок часу, має збігатися з обсягом реалізації, відображеним у звітних документах касових апаратів за всіма формами оплати за цей самий проміжок часу.
У свою чергу, особливості обліку нафтопродуктів на АЗС визначені в розділі 16 Інструкції.
Положеннями п. 16.1 Інструкції передбачено, що матеріально відповідальні особи АЗС ведуть облік руху нафтопродуктів за марками і видами (для дизельного палива в залежності від масової частки сірки) нафтопродуктів у змінному звіті за формою № 17-НП, який складається у двох примірниках. Перший примірник разом з первинними документами здається до бухгалтерської служби, а другий - залишається у матеріально відповідальної особи.
Відповідно до п. 16.2 Інструкції бухгалтерські служби підприємств перевіряють та приймають змінні звіти з доданими до них первинними документами (ТТН, талони, відомості встановленої форми, супровідні відомості за інкасацією готівки та інші), перевіряють правильність перенесення показників лічильників ПРК, ОРК з попередньої зміни, звіти про обсяг реалізації і форми оплати за РРО, визначення фактичних залишків нафтопродуктів у резервуарах АЗС за результатами вимірювання, відображених у формі № 17-НП, та надходження готівки. Зроблені під час перевірки змінних звітів виправлення засвідчуються підписами операторів АЗС, керівника АЗС та головного бухгалтера або за його дорученням іншим працівником бухгалтерської служби підприємства.
Враховуючи викладені вимоги Інструкції, після оприбуткування нафтопродуктів дані лічильника сумарного обліку паливно-роздавальних колонок, система керування паливно-роздавальними колонками та реєстратори розрахункових операцій діють як одне ціле та не повинні мати розбіжностей даних більш ніж на 0,1%. Як наслідок, дані про оприбутковане за даними бухгалтерського обліку пальне повинні відповідати даним реєстратора розрахункових операцій, який є носієм доказової інформації про обіг пального на АЗС.
Отже, способом перевірки наявності необлікованих нафтопродуктів є співставлення даних обліку звітів АЗС за формою № 16-НП, № 17-НП та даних РРО із фактичними вимірюваннями залишків пального в резервуарах, тобто визначення різниці між кількістю нафтопродуктів, які надійшли на АЗС та кількістю реалізованих нафтопродуктів. Якщо різниця показників є меншою, ніж кількість фактично наявного в резервуарах пального, то має місце реалізація товарів, які не обліковані у встановленому порядку. Дані про оприбутковане за даними бухгалтерського обліку пальне повинні відповідати даним реєстратора розрахункових операцій.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 14.05.2025 у справі №400/2733/18.
Окрім цього, умови щодо обліку нафтопродуктів передбачені Методикою визначення об`єму необлікованого пального, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2025 р. № 444 (далі Методика №444). Ця методика так само є спеціальним нормативним актом, яким врегульовано контроль руху та облік нафтопродуктів.
Відповідно до п.13 Методики №444 передбачено:
« 13. Об`єм пального вважається необлікованим у разі:
1) перевищення на акцизному складі фактично наявного обсягу обігу або залишків пального порівняно з обсягами, які зареєстровані у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 24 квітня 2019 р. N 408 "Деякі питання електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового" (Офіційний вісник України, 2019 р., N 43, ст. 1485), у розмірі відповідно до пунктів 27 і 28 частини другої статті 46 Закону;
2) зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки, перевищення залишків пального порівняно з обсягами, які зареєстровані у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, у розмірі відповідно до пунктів 27 і 28 частини другої статті 46 Закону.»
Таким чином, враховуючи норми Інструкції №281 та Методики №444, для визначення залишків необлікованого пального необхідно здійснити співставлення наявних (фактичних) залишків у порівнянні із облікованими залишками. Таке співставлення можна зробити лише маючи у наявності відповідні облікові регістри (документи).
Зі змісту акту фактичної перевірки від 13.11.2025 №18851/Ж5/17-00-07-05/44796056 слідує, що відповідачем у ході перевірки встановлено факт не ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, а саме: на АЗС "motto" за адресою Рівненський р-н, с. Колоденка, вул. Зелена, буд. 55, на початок та кінець проведення перевірки відсутні документи, що підтверджують облік та походження паливо-мастильних матеріалів, алкогольних напоїв та тютюнових виробів згідно Актів зняття залишків.
Так, відповідно до висновків контролюючого органу, на АЗС "motto" в реалізації знаходилось підакцизних товарів без документів на їх придбання та походження на загальну суму 2344034,38 грн на момент зняття залишків.
При цьому, в матеріалах справи містяться заперечення на Акт фактичної перевірки від 13.11.2025, до яких долучено копії документів, а саме: договір поставки, копії товарно-транспортних накладних на пальне, на алкоголь, видаткові накладні, відомості про вантаж на алкогольні напої, тютюнові вироби, копії журналів обліку надходження газу скрапленого та нафтопродуктів, копії змінних звітів за формою 17-НП, 14-ГС, копії z-звітів за 13.11.2025 (а.с. 54-57; а.с. 14-43).
У даному контексті колегія суддів зазначає, що пунктом 86.1 ст. 86 ПК України визначено, що матеріали перевірки - це:
акт (довідка) перевірки з інформативними додатками, які є його невід`ємною частиною;
заперечення, надані платником податків до акта (довідки) перевірки (у разі їх наявності на час розгляду);
пояснення та їх документальне підтвердження, які надані платником податків відповідно до підпункту 16.1.15 пункту 16.1 статті 16 та відповідно до абзацу другого підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 розділу I цього Кодексу.
Відповідно до п. 86.7 статті 86 ПК України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).
Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід`ємною частиною матеріалів перевірки. Акт перевірки, заперечення до акта перевірки та/або додаткові документи і пояснення, у разі їх подання платником податку у визначеному цим пунктом порядку (далі - матеріали перевірки), розглядаються комісією такого контролюючого органу з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок (далі - комісія з питань розгляду заперечень), яка є постійно діючим колегіальним органом контролюючого органу. Склад комісії та порядок її роботи затверджуються наказом керівника контролюючого органу. Розгляд матеріалів перевірки здійснюється комісією з питань розгляду заперечень контролюючого органу протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень відповідно до цього пункту (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у запереченнях, додаткових документах та поясненнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. У разі отримання від платника податків у визначеному цим пунктом порядку заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень контролюючий орган зобов`язаний повідомити платника податків про дату, час та місце/спосіб розгляду матеріалів перевірки, у тому числі в режимі відеоконференції. Таке повідомлення надсилається платнику податків протягом двох робочих днів з дня отримання від нього заперечень та/або додаткових документів і пояснень, але не пізніше ніж за чотири робочі дні до дня їх розгляду. Інформація (повідомлення) про розгляд контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, матеріалів перевірки в режимі відеоконференції надсилається платнику податків в електронному вигляді в електронний кабінет. Платник податків має право брати участь у розгляді матеріалів перевірки особисто або через свого представника, у тому числі в режимі відеоконференції, про що зазначає у поданих запереченнях. Безпосередньо під час розгляду матеріалів перевірки платник податків має право надавати письмові (крім випадків розгляду матеріалів перевірки у режимі відеоконференції) та/або усні пояснення з приводу предмета розгляду. Відсутність платника податку або його представника, повідомленого в передбаченому цією статтею порядку про час і місце розгляду матеріалів перевірки, не є перешкодою для розгляду матеріалів перевірки. Під час розгляду матеріалів перевірки комісія з питань розгляду заперечень:
встановлює, чи вчинив платник податку, щодо якого було складено акт перевірки, порушення податкового, валютного та/або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;
розглядає обставини вчинених правопорушень, які відображені в акті перевірки, а також встановлені при розгляді наданих платником податків відповідно до цього пункту письмових пояснень та їх документального підтвердження (зокрема щодо обставин, що стосуються події правопорушення, та вжитих платником податків заходів щодо дотримання правил та норм законодавства, з посиланням на документи та інші фактичні дані, що підтверджують зазначені обставини);
досліджує питання наявності або відсутності обставин, що виключають вину у вчиненні правопорушення (крім правопорушень, відповідальність за які настає незалежно від наявності вини), пом`якшують або звільняють від відповідальності;
досліджує питання щодо необхідності проведення перевірки у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу;
визначає розмір грошових зобов`язань та/або суму зменшення бюджетного відшкодування та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, та/або суму зменшення податку на доходи фізичних осіб, задекларованого до повернення з бюджету, зокрема при використанні права на податкову знижку, та/або заниження чи завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, а також необхідність надсилання (вручення) платнику податків відповідного податкового повідомлення-рішення у випадках, передбачених цим Кодексом. При розгляді матеріалів перевірки контролюючим органом досліджуються всі наявні фактичні дані, що стосуються предмета розгляду, у тому числі документи, надані платником податків або витребувані у нього, письмові та усні пояснення платника податку, інші фактичні дані, що наявні або доступні контролюючому органу. За результатами розгляду матеріалів перевірки комісія з розгляду заперечень приймає висновок, що є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.
Як було встановлено з матеріалів справи, фактична перевірка господарської одиниці - автозаправочної станції (АЗС) за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с. Колоденка, вул. Зелена, 55, де здійснює торгівельну діяльність ТОВ «П.РІТЕЙЛ», проводилася 13.11.2025 та тривала 1 добу, за результатами перевірки був складений акт фактичної перевірки від 13.11.2025 №18851/Ж5/17-00-07-05/44796056, у якому вказано, що в місці перевірки на початок та кінець проведення перевірки відсутні документи, що підтверджують облік та походження паливо-мастильних матеріалів, алкогольних напоїв та тютюнових виробів згідно Актів зняття залишків.
При цьому, податковим органом в акті фактичної перевірки від 13.11.2025 №18851/Ж5/17-00-07-05/44796056 не зазначено, які саме документи не надав позивач з метою підтвердження обліку паливо-мастильних матеріалів.
У відповідності до пункту 85.6 статті 85 ПК України, у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.
Однак, податковим органом не складено акт про відмову платника податків або його законних представників надати копії документів, що підтверджував би відмову позивача надати контролюючому органу документи до перевірки на його запит.
На наступний день після проведення фактичної перевірки, 14.11.2025, позивачем надано заперечення на Акт фактичної перевірки від 13.11.2025, до яких долучено копії документів, а саме: копії договорів поставки, товарно-транспортних накладних на пальне, товарно-транспортних накладних, видаткових накладних, відомостей про вантаж на алкогольні напої, тютюнові вироби, журналів обліку надходження газу скрапленого та нафтопродуктів, змінних звітів за формою 17-НП, 14-ГС, z-звітів за 13.11.2025 (а.с. 54-57, 14-43).
02.12.2025 ГУ ДПС в Полтавській області на підставі акту фактичної перевірки від 13.11.2025 №18851/Ж5/17-00-07-05/44796056 прийняло податкове повідомлення-рішення форми «С» №0[телефон приховано] про застосування відносно ТОВ «П.РІТЕЙЛ» штрафних санкцій в розмірі 2396045,94 грн (а.с. 58-59).
При цьому, у матеріалах справи відсутні докази розгляду відповідачем наданих позивачем заперечень на Акт фактичної перевірки від 13.11.2025 та долучених до них копій документів.
Колегія суддів вказує, що у постанові від 08.09.2019 у справі №802/1069/13-а Верховний Суд зауважував, що обставина щодо порушення платником податків обов`язку, встановленого пунктом 85.2 статті 85 ПК України, надати після початку перевірки всі документи, які пов`язані з предметом перевірки, не означає, що платник не має права додатково їх надати до прийняття контролюючим органом відповідного рішення за результатами перевірки та не звільняє контролюючий орган від обов`язку врахувати при прийнятті рішення додатково надані платником документи у строк, встановлений абзацом другим пункту 44.7 статті 44 ПК України, що прямо передбачено нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України.
У постановах від 24.02.2020 у справі № 440/4443/18, від 27.04.2022 у справі № 420/13197/20 Верховний Суд виснував, що суд не може обмежити право платника податків довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Разом з тим, з огляду на визначені нормами ПК України мету й повноваження контролюючого органу під час проведення податкової перевірки, у разі якщо рішення контролюючого органу вмотивоване саме не наданням платником податків на вимогу контролюючого органу первинних документів, адміністративний суд, виходячи з окреслених процесуальним законом меж судового доказування, повинен перевіряти і враховувати такі обставини й винятки з них при вирішенні спору.
Таким чином, платник податків має право на подання документів, що належать або пов`язані з предметом перевірки, після закінчення такої перевірки. Проте, реалізація такого права має здійснюватися відповідно до вимог, встановлених ПК України, і до прийняття рішення за результатами такої перевірки. Поряд з цим платник податків не позбавлений права довести у судовому процесі, що він вжив всіх залежних від нього заходів для забезпечення повної та об`єктивної перевірки, не ухилявся від її проведення, тобто, його поведінка жодним чином не була спрямована на перешкоджання контролюючому органу у здійсненні податкового контролю.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 27.05.2026 у справі № № 280/364/25.
Водночас, якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Аналогічного висновку щодо тлумачення наведених законодавчих норм дійшов і Верховний Суд, зокрема, в постановах від 17.08.2023 у справі № 380/8798/21, від 06.08.2019 у справі № 160/8441/18 та від 29.05.2020 у справі № 826/27811/15.
Крім цього, Верховний Суд у постановах від 24.12.2024 у справі №640/20970/22, від 28.03.2023 у справі № 810/3270/16, від 27.06.2019 у справі № 806/343/17 дійшов висновку, що закріпленому у пункті 86.7 статті 86 ПК України праву платника податків подати до контролюючого органу заперечення на акт перевірки кореспондує визначений цією ж нормою обов`язок контролюючого органу розглянути такі заперечення, надавши платнику податків відповідь, та врахувати результати розгляду заперечень при прийнятті рішення про визначення грошових зобов`язань.
У постанові від 20.11.2018 у справі № 826/285/15 Верховний Суд вказав, що зміст пункту 86.7 статті 86 ПК України дає підстави для висновку про те, що при прийнятті податкового повідомлення-рішення податковим органом повинні враховуватися не лише висновки акта перевірки, а й результати розгляду заперечень платника податків на такий акт як його невід`ємної частини.
Колегія суддів вказує, що питання правомірності висновків щодо порушення порядку обліку товарів полягає виключно за реалізацію товарів, які необліковані у встановленому порядку.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом під час розгляду справ № 812/1508/17 (постанова від 03.04.2019) та № 806/2402/16 (постанова від 05.03.2019).
Із урахуванням вказаного, колегія суддів зазначає, що відповідальність за порушення обліку пального настає виключно у випадку реалізації не облікованого товару, без проведення розрахунків за нього через реєстратор розрахункових операцій.
При цьому, колегія суддів враховує, що відповідачем не було взято до уваги надані 14.11.2025 позивачем заперечення на Акт перевірки від 13.11.2025 та долучені до них документи, та необґрунтовано констатовано в Акті перевірки від 13.11.2025 про вчинені позивачем порушення стосовно не ведення обліку товарних запасів.
За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами вчинення позивачем порушень ведення в порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, що свідчить про відсутність підстав для застосування до нього санкцій, передбачених статтею 20 Закону №265/95-ВР.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність твердження відповідача стосовно недотримання ТОВ «П.РІТЕЙЛ» вимог пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР в частині порушення порядку обліку пального в установленому законодавством порядку або не надання під час перевірки документів, які підтверджують облік товарів.
Водночас, колегія суддів вважає безпідставним посилання апелянта на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 07.02.2024 у справі №280/6422/22 про те, що 01 серпня 2020 набрав чинності ЗУ «Про внесення змін до Закону № 265/95-ВР», де ст. 20 Закону № 265/95 ВР викладена у новій редакції, в якій передбачено відповідальність суб`єкта господарювання не лише за реалізацію не облікованих товарів, а і за ненадання документів, які підтверджують облік товарів, оскільки вказаний висновок Верховного Суду був зроблений в аспекті перевірки судами попередніх інстанції принципу офіційного з`ясування обставин справи та помилкового застосування висновків Верховного Суду щодо застосування приписів Закону №265/95-ВР у попередній редакції, за наслідками яких справа була повернута до суду першої інстанції для нового розгляду.
У справі, що розглядається, позивача фактично притягнуто до відповідальності за встановлення порушення позивачем пункту 12 статті 3 Закону № 265, а саме не ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації у встановленому законодавством порядку підакцизних товарів, при цьому, в акті фактичної перевірки від 13.11.2025 №18851/Ж5/17-00-07-05/44796056 не зазначено, які саме документи не надав позивач з метою підтвердження обліку нафтопродуктів, та у матеріалах справи відсутні докази, що підтверджували би відмову позивача надати контролюючому органу документи до перевірки на його запит.
Таким чином, колегія суддів вважає посилання відповідача на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 7 лютого 2024 року у справі № 280/6422/22, нерелевантним.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області форми «С» №0[телефон приховано] від 02.12.2025 в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 2344034,38 гривень.
Доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження у ході розгляду колегією суддів.
Згідно з положеннями статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно зі статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведеного вище, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Керуючись ст.ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31.03.2026 по справі № 440/16568/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Я.М. Макаренко
Судді С.П. Жигилій Т.С. Перцова
Повний текст постанови складено 26.08.2026 року