ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 серпня 2026 р. Справа № 520/20796/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Семененко М.О.,
Суддів: Подобайло З.Г. , П`янової Я.В. ,
за участю секретаря судового засідання Григоренко І.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства юстиції України на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 05.06.2026, головуючий суддя І інстанції: Мороко А.С., м. Харків у справі № 520/20796/24
за позовом ОСОБА_1
до Вищого антикорупційного суду
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
Представник Міністерства юстиції України звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із заявою про зміну способу порядку виконання судового рішення у справі №520/20796/24, в якій просив суд:
- змінити спосіб та порядок виконання виконавчого листа №520/20796/24 від 14.05.2025 виданого Харківським окружним адміністративним судом про зобов`язання Вищого антикорупційного суду (код ЄДРПОУ 42836259, місце знаходження: 01601, м. Київ, пр-т. Берестейський 41) здійснити виплату судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) невиплаченої суддівської винагороди за період з 01 по 31 липня 2024 року на підставі ч.ч.2 і 3 ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 року № 1402-VIII, виходячи з базового розміру посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (3028,00 грн.), за вирахуванням передбачених законом податків та зборів при їх виплаті, шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України відповідної суми коштів нарахованої Вищим антикорупційним судом у розмірі 80415,91 (вісімдесят тисяч чотириста п`ятнадцять грн.) 91 коп. у порядку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» і постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845.
Від представника Державної казначейської служби України надійшли пояснення на заяву про зміну способу порядку виконання рішення суду, в яких він заперечував проти задоволення даної заяви з огляду на її необґрунтованість та безпідставність. Зауважив, що в контексті спірних правовідносин у справі №520/20796/24, обставини, якими заявник обґрунтовує необхідність зміни способу і порядку виконання судового рішення, не є підставами для такої зміни, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не може бути змінений на стадії виконання судового рішення і поза межами судового розгляду позову по суті. Отже, зміна способу і порядку виконання рішення суду про зобов`язання суб`єктів владних повноважень здійснити виплату та стягнення такої виплати є незаконною. Зазначив, що з рішення суду вбачається, що суд захистив порушене право позивача, визнавши протиправними дії Вищого антикорупційного суду з нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 по 30 червня 2024 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, зобов`язавши боржника поновити порушені права позивача у відповідний спосіб. Отже, рішення суду не стосується стягнення коштів, а має зобов`язальний характер щодо нарахування та виплати коштів, тобто покладає певні обов`язки саме на боржника (Вищий антикорупційний суд) та потребує вчинення ним певних дій. В той же час, запропонований спосіб виконання рішення, який зазначений в заяві, а саме безспірного списання Державною казначейською службою України відповідної суми коштів, фактично змінює по суті рішення суду. Крім того, на думку Казначейства, посилання заявника на лист боржника, не підтверджує повну неможливість вчинення саме боржником відповідних дій для виконання судового рішення у справі №520/20796/24. Наголосив, що Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 5 червня 2012 року №4901-VI (далі - Закон №4901-VI в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) також передбачає стягнення коштів насамперед з рахунків боржника, отже, якщо суд (боржник) не має достатніх асигнувань для виплати відповідних коштів, то Казначейство жодним чином не зможе "пришвидшити" списання коштів з рахунків боржника. Отже, запропонований заявником спосіб виконання рішення суду є помилковим та не призведе до перерахування коштів позивачеві у зв`язку із щорічним передбаченням Верховною Радою України критично недостатнього обсягу бюджетних асигнувань за КПКВК 3504040 та визначеною черговістю погашення заборгованості.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 05.06.2026 заяву представника Міністерства юстиції України про зміну способу і порядку виконання судового рішення по справі за позовом ОСОБА_1 до Вищого антикорупційного суду про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - залишено без задоволення.
Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, Міністерство юстиції України подало апеляційну скаргу, в якій останнє, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 05.06.2026 у справі №520/20796/24 та постановити нове судове рішення, яким заяву державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Величка Романа Сергійовича задовольнити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження №80087562 з примусового виконання виконавчого листа №520/20796/24 від 14.05.2025, виданого Харківським окружним адміністративним судом про зобов`язання Вищого антикорупційного суду (код ЄДРПОУ 42836259, місце знаходження: 01601, м. Київ, пр-т. Берестейський 41) здійснити виплату судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) невиплаченої суддівської винагороди за період з 01 по 31 липня 2024 року на підставі ч.ч.2 і 3 ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), виходячи з базового розміру посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (3028,00 грн), за вирахуванням передбачених законом податків та зборів при їх виплаті.
Вищий антикорупційний суд листом від 04.05.2026 № 03.10-03/20/2026 за результатом розгляду вищезазначеної постанови, окрім іншого, повідомив, що при виконанні судового рішення у справі №520/20796/24 нарахування присуджених позивачеві коштів суддівської винагороди є взяттям ВАКС на себе бюджетного зобов`язання, виплата такої винагороди здійсненням платежу. Таке нарахування й виплата згідно з бюджетним законодавством можливі лише в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, за наявності відповідного бюджетного призначення. У кошторисі ВАКС на 2026 рік за бюджетною програмою «Здійснення правосуддя Вищим антикорупційним судом» (КПКВК 0851010) за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» бюджетні кошти на нарахування й виплату суддівської винагороди суддям ВАКС на виконання ухвалених на їх користь судових рішень не передбачені. Таким чином, ВАКС як головний розпорядник коштів Державного бюджету України та державний орган, що зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, може виконати судові рішення зобов`язального характеру, зокрема, й у справі №320/3675/25, шляхом нарахування й виплати суддівської винагороди виключно за наявності для цього відповідних коштів за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки», що наразі не є можливим із причин, не залежних від ВАКС. Водночас, з метою належного виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21 січня 2025 року у справі №520/20796/24 у ВАКС здійснено відповідний перерахунок суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 01 по 30 червня 2024 року, обчислений виходячи з базового розміру посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня відповідного календарного року, за вирахуванням вже виплачених ОСОБА_1 сум, що складає 80415,91 (вісімдесят тисяч чотириста п`ятнадцять грн.) 91 коп.
З огляду на зазначене виконавчий лист Харківського окружного адміністративного суду по справі №520/20796/24 від 14.05.2025 можливо виконати лише шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України.
Зазначене, на переконання апелянта, свідчить про те, що виконання Вищим антикорупційним судом рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2025 у справі № 520/23283/24 у спосіб, визначений зазначеним рішенням, об`єктивно є неможливим. Вважає, що для належного виконання вищевказаного рішення суду необхідно змінити спосіб та порядок виконання виконавчого листа №520/20796/24 від 14.05.2025 виданого Харківським окружним адміністративним судом про зобов`язання Вищого антикорупційного суду (код ЄДРПОУ 42836259, місце знаходження: 01601, м. Київ, пр-т. Берестейський 41) здійснити виплату судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) невиплаченої суддівської винагороди за період з 01 по 31 липня 2024 року на підставі ч.ч.2 і 3 ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 року № 1402-VIII, виходячи з базового розміру посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (3028,00 грн.), за вирахуванням передбачених законом податків та зборів при їх виплаті, шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України відповідної суми коштів нарахованої Вищим антикорупційним судом у розмірі 80415,91 (вісімдесят тисяч чотириста п`ятнадцять грн.) 91 коп. у порядку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» і постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845.
Однак, ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 05.06.2026 №520/20796/24 відмовлено у задоволенні заяви державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Величка Р.С. про зміну способу порядку виконання рішення.
Враховуючи вищезазначені підстави неможливості виконання рішення суду, апелянт вважає, що судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та передчасно прийнято рішення про відмову у задоволенні заяви про зміну способу порядку виконання рішення.
Вищим антикорупційним судом подано пояснення у справі, в яких зазначено, що під час виконання судового рішення у справі №520/20796/24 нарахування присуджених позивачеві коштів суддівської винагороди є взяттям ВАКС на себе бюджетного зобов`язання, виплата такої винагороди здійсненням платежу. Таке нарахування й виплата згідно з бюджетним законодавством можливі лише в межах бюджетних асигнувань, установлених кошторисами, за наявності відповідного бюджетного призначення. У кошторисі ВАКС на 2026 рік за бюджетною програмою «Здійснення правосуддя Вищим антикорупційним судом» (КПКВК 0851010) за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» бюджетні кошти на нарахування й виплату суддівської винагороди суддям ВАКС на виконання ухвалених на їх користь судових рішень не передбачені.
Зазначив, що ВАКС як головний розпорядник коштів Державного бюджету України та державний орган, що зобов`язаний діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, може виконати судові рішення зобов`язального характеру, зокрема, й у справі №520/20796/24, шляхом нарахування й виплати суддівської винагороди виключно за наявності для цього відповідних коштів за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки», що наразі не вбачається можливим з причин, не залежних від ВАКС.
У 2024-2025 роках ВАКС неодноразово звертався до Міністерства з проханням спрямувати частину залишку коштів спеціального фонду бюджету на КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» для забезпечення виконання судових рішень, ухвалених на користь суддів ВАКС. Міністерство щоразу відмовляло у задоволенні таких заяв, зокрема, листами від 02 серпня 2024 року вихідний №08020-13-10/22883, від 15 листопада 2024 року вихідний № 08020-09-10/32963, від 14 лютого 2026 року вихідний №08020-09-10/4901.
05 березня 2026 року ВАКС у котре звернувся до Міністерства з листом вихідний №03.10-03/10/2026, у якому просив з метою виконання судових рішень спрямувати частину залишку коштів спеціального фонду бюджету (код 602100) на КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» та внести відповідні зміни до річного розпису бюджету за спеціальним фондом та до помісячного розпису спеціального фонду бюджету на 2026 рік за бюджетною програмою «Здійснення правосуддя Вищим антикорупційним судом» (КПКВК 0851010). 13 березня 2026 року ВАКС отримав відповідь Міністерства за вихідним №08020-13-10/7243, у якій з посиланням на частину другу статті 6 Закону №1404-VIII і частину першу статті 3 Закону №4901-VI зазначено, що виконання рішень судів має здійснюватися в установленому законодавством порядку. Водночас, з метою належного виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21 січня 2025 року у справі №520/20796/24 у ВАКС здійснений відповідний перерахунок суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 01 по 30 червня 2024 року, обчислений виходячи з базового розміру посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня відповідного календарного року, за вирахуванням вже виплачених ОСОБА_1 сум.
Вважав принагідно інформувати, що відповідно до статті 2 Закону №4901-VI держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган. За змістом частини першої статті 3 Закону №4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Водночас, судові рішення у справах, пов`язаних із виплатами, які мають зобов`язальний характер щодо проведення таких виплат, не належить до зазначених у згаданій статті видів рішень, що унеможливлює їх виконання без зміни його способу.
Відзив на апеляційну скаргу подано не було. Відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до частини 2 статті 313 КАС України, справа розглядається за відсутності сторін.
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України, колегія суддів, враховуючи неявку у судове засідання всіх учасників справи, вважає за можливе фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судовим розглядом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2025 у справі №520/20796/24 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Вищого антикорупційного суду (просп. Берестейський, буд. 41, м. Київ, 03057, код ЄДРПОУ 836259) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено.
Визнано протиправними дії Вищого антикорупційного суду з виплати судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 по 30 червня 2024 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2.102,00 гривні.
Зобов`язано Вищий антикорупційний суд ( код ЄДРПОУ 836259) здійснити виплату судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) недонарахованої суддівської винагороди за період з 01 по 30 червня 2024 року року на підставі ч. ч. 2 і 3 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VІІІ, виходячи з базового розміру посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (3.028,00 гривні).
Вказане рішення суду набрало законної сили.
Покликаючись на те, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2025 у справі №520/20796/24, яке набрало законної сили 04.08.2023, в частині виплати на користь ОСОБА_1 перерахованої суддівської винагороди у розмірі 80415,91 грн залишається невиконаним з незалежних від ВАКС причин, виконавчий лист Харківського окружного адміністративного суду у справі №520/20796/24 від 14.05.2025 можливо виконати лише шляхом безспірного списання коштів Державною казначейською службою України, заявник вважає наявними обставини, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, та просить змінити спосіб та порядок виконання виконавчого листа №520/20796/24 від 14.05.2025 виданого Харківським окружним адміністративним судом про зобов`язання Вищого антикорупційного суду здійснити виплату судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 невиплаченої суддівської винагороди за період з 01 по 31 липня 2024 року на підставі ч.ч.2 і 3 ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 року № 1402-VIII, виходячи з базового розміру посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (3028,00 грн.), за вирахуванням передбачених законом податків та зборів при їх виплаті, шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України відповідної суми коштів нарахованої Вищим антикорупційним судом у розмірі 80415,91 (вісімдесят тисяч чотириста п`ятнадцять грн.) 91 коп. у порядку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» і постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845.
Залишаючи без задоволення заяву представника Міністерства юстиції України про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі, суд першої інстанції зазначив, що у справі, що розглядається встановлено, що способом відновлення порушеного права позивача судом обрано зобов`язання відповідача вчинити певні дії, а стягнення конкретних сум суддівської винагороди не було предметом позовних вимог та способом відновлення порушених прав, а тому неможливою є зміна способу та порядку виконання рішення суду у спосіб, який просив заявник, адже запропонований останнім спосіб виконання судового рішення фактично змінює зміст резолютивної частини судового рішення у даній справі.
Суд також зазначив, що оскільки виконання рішення суду у даній справі залежить від бюджетного фінансування, то його виконання не залежить від визначеного судом способу виконання. У такому випадку зміна способу і порядку виконання судового рішення не може призвести до його фактичного виконання, оскільки така процесуальна дія не може вплинути на фінансування державою витрат по виплаті заборгованості суддівської винагороди.
З огляду на викладене, суд першої інстанції вважав безпідставними аргументи заявника, наведені в його заяві про наявність правових підстав для зміни способу та порядку виконання рішення суду у цій справі.
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені в апеляційній скарзі, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів встановила таке.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з частиною 4 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Відповідно до частин 2, 3 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно з вимогами статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 29-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.
Колегія суддів зазначає, що в адміністративному судочинстві обов`язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов`язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов`язковості судового рішення.
Вищенаведені висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 01.02.2022 у справі № 420/177/20 та ухвалах від 26.01.2021 у справі № 611/26/17, від 07.02.2022 у справі № 200/3958/19-а, від 24.07.2023 у справі № 420/6671/18 та від 01.05.2023 у справі №520/926/21.
Частиною 2 статті 6 Закону №1404-VIII встановлено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Відповідно до частини 3 статті 33 Закону №1404-VIII за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Порядок виконання рішень судів про стягнення коштів з державних органів регулюється Законом №4901-VI та порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 (далі - Постанова №845).
Відповідно до частини 1 статті 3 Закону №4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Колегія суддів зазначає, що поняття спосіб і порядок виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Під зміною способу і порядку виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленими раніше порядку і способом. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.
Порядок та підстави для зміни способу, порядку та встановлення строку виконання судового рішення визначені статтею 378 КАС України.
Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Під час розгляду справи судом встановлено, що Вищим антикорупційним судом на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2025 у справі №520/20796/24 надано розрахунок суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 01 по 30 червня 2024 року, обчислений виходячи з базового розміру посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня відповідного календарного року, за вирахуванням вже виплачених ОСОБА_1 сум, що складає 80415,91 грн.
У відповідь на вимогу головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Вищим антикорупційним судом листом від 04.05.2026 №03.10-03/20/2026 повідомлено, що у кошторисі Вищого антикорупційного суду на 2026 за бюджетною програмою «Здійснення правосуддя Вищим антикорупційним судом» (КПКВК 0851010) за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» бюджетні кошти на нарахування й виплату суддівської винагороди суддям ВАКС на виконання ухвалених на їх користь судових рішень не передбачені. Отже, виконати судове рішення зобов`язального характеру у справі №520/20796/24, шляхом нарахування й виплати суддівської винагороди наразі не вбачається можливим з причин, не залежних від ВАКС.
Тож, відповідач обґрунтовує неможливість повного виконання судового рішення відсутністю відповідного фінансування для забезпечення виконання судових рішень.
Водночас колегія суддів зазначає, що наведені відповідачем обставини самі по собі не свідчать про те, що невиконання судового рішення зумовлене саме визначеним судом способом його виконання, а тому не можуть безумовно свідчити про наявність підстав для його зміни.
Зі змісту резолютивної частини рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2025 у справі №520/20796/24 на боржника - Вищий антикорупційний суд покладалось зобов`язання здійснити виплату судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) недонарахованої суддівської винагороди за період з 01 по 30 червня 2024 року на підставі ч. ч. 2 і 3 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VІІІ, виходячи з базового розміру посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (3.028,00 гривні).
Колегія суддів зазначає, що правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначаються Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно зі статтею 4 Закону №996-XIV одним з принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є принцип нарахування, відповідно до якого доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів.
Відповідно до частини першої статті 30 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року №108/95-ВР (далі - Закон №108/95-ВР в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) при кожній виплаті заробітної плати роботодавець повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави відрахувань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати.
Отже, фактичним у повному обсязі виконанням судового рішення в частині зобов`язання провести нарахування недонарахованої суми суддівської винагороди є відображення такого нарахування в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності установи, а також повідомлення працівника про проведення такого нарахування.
Разом із тим, повідомляючи державного виконавця про належне виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2025 у справі №520/20796/24 в частині здійснення відповідного перерахунку суддівської винагороди ОСОБА_1 , боржником до листа ВАКС від 04.05.2026 №03.10-03/20/2026 було долучено таблицю довільної форми зі здійсненим розрахунком, згідно якого сума перерахунку складає 80415,91 грн.
Наведена таблиця підтверджує лише проведення боржником розрахунку відповідної суми, однак не підтверджує фактичного здійснення належного перерахунку суддівської винагороди та відображення донарахованої суми у бухгалтерському обліку і фінансовій звітності установи.
Зміст листа ВАКС також не підтверджує факту належного виконання судового рішення в частині нарахування належних стягувачу грошових сум. Зокрема, у ньому відсутні відомості про здійснення відповідного нарахування, його відображення у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності, а також будь-які обґрунтовані висновки щодо наявності правових підстав для зміни способу і порядку виконання судового рішення шляхом безспірного списання суми коштів, які ще не були нараховані Вищим антикорупційним судом у розмірі 80 415,91 грн.
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що зобов`язання відповідача вчинити певні дії зі сплати заборгованості із суддівської винагороди і стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень, певного розміру грошових коштів за конкретний період є різними за своєю суттю способами захисту прав та інтересів позивача, які обираються позивачем при поданні позову, а судом - при ухваленні рішення.
Резолютивна частина рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2025 у справі №520/20796/24 має зобов`язальний характер, однак судом при розгляді вказаної справи не вирішувалися позовні вимоги майнового характеру щодо стягнення певної суми коштів і, як наслідок, не перевірялася правильність нарахування заборгованості.
Оскільки розрахунок належної позивачем заборгованості судом не здійснювався, тому, змінивши спосіб виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2025 у справі №520/20796/24 із зобов`язання здійснити виплату заборгованості на стягнення конкретної суми цієї заборгованості з визначенням певного періоду, фактично змінить рішення по суті з виходом при цьому за межі позовних вимог та вирішить питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті, що не передбачено статтею 378 КАС України.
Колегія суддів звертає увагу на те, що поняття "спосіб і порядок" виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Порядок виконання судового рішення означає визначену у рішенні суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним/приватним виконавцем, спосіб виконання судового рішення це спосіб реалізації та здійснення способу захисту. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі об`єктивної (безумовної) неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений судом.
Так, у постанові від 24 грудня 2014 року у справі №21-506а14 Верховний Суд України дійшов висновку, що як зміну способу і порядку виконання судового рішення слід розуміти як застосування судом нових заходів щодо його реалізації у зв`язку з неможливістю виконання цього рішення раніше визначеними способом і порядком. При цьому зміна способу виконання не має змінювати (зачіпати) суті самого судового рішення.
Подібного підходу дотримується і Верховний Суд, зокрема у постановах від 7 березня 2018 року у справі № 456/953/15-а, від 16 липня 2020 року у справі №130/2176/17, від 11 листопада 2020 року у справі №817/628/15 та від 17 лютого 2021 року у справі №295/16238/14-а.
Окрім того, Верховним Судом у постанові від 10 липня 2018 року у справі №490/9519/16-а сформульовано наступний правовий висновок: "Змінивши спосіб виконання такої постанови із зобов`язання виплатити зазначені соціальні виплати на стягнення суми цих виплат, буде змінено постанову по суті, з виходом при цьому за межі позовних вимог та вирішенням питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті". Подібний висновок також було зроблено Верховним Судом у постанові від 30 липня 2019 року у справі № 281/1618/14-а.
Оскільки у справі, що розглядається, встановлено, що способом відновлення порушеного права позивача у цій справі судом обрано зобов`язання відповідача вчинити певні дії, а стягнення конкретних сум невиплаченої суддівської винагороди не було предметом позовних вимог та способом відновлення порушених прав, колегія суддів приходить до висновку про неможливість зміни способу та порядку виконання рішення суду у спосіб, який просив заявник, оскільки запропонований останнім спосіб виконання судового рішення фактично змінює зміст резолютивної частини судового рішення у справі №520/20796/24.
При цьому колегія суддів враховує доводи боржника про те, що виконання судового рішення у цій справі можливе виключно за наявності відповідних бюджетних асигнувань за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки». Водночас, як зазначає боржник, у кошторисі ВАКС на 2026 рік за бюджетною програмою «Здійснення правосуддя Вищим антикорупційним судом» (КПКВК 0851010) видатки за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» на нарахування й виплату суддівської винагороди суддям ВАКС на виконання ухвалених на їх користь судових рішень не передбачені.
З огляду на викладене колегія суддів зазначає, що за відсутності відповідного бюджетного призначення здійснення видатків на виконання судового рішення за рахунок коштів, передбачених на інші цілі, не може розглядатися як належний спосіб його виконання, оскільки може призвести до порушення встановленого бюджетного законодавством порядку використання бюджетних коштів.
Відтак, з огляду на відсутність відповідного бюджетного призначення та неможливість здійснення видатків на виконання судового рішення за рахунок коштів, передбачених на інші цілі, колегія суддів дійшла висновку, що зміна способу та порядку виконання судового рішення у справі №520/20796/24 сама по собі не може забезпечити його фактичного виконання. Така процесуальна дія не впливає на обсяг і порядок бюджетного фінансування та не створює правових підстав для виділення відповідних бюджетних коштів на погашення заборгованості з виплати суддівської винагороди позивачу.
З огляду на викладене, враховуючи, що єдиною обставиною, на яку представник Міністерства юстиції України посилається як на підставу для зміни способу та порядку виконання судового рішення, є відсутність належного бюджетного фінансування видатків на виплату суддівської винагороди, колегія суддів зауважує, що зазначена обставина, хоча й об`єктивно ускладнює виконання судового рішення, проте сама по собі не свідчить про існування обставин, які зумовлюють необхідність зміни визначеного судом способу його виконання.
За таких обставин наведені заявником доводи фактично стосуються не способу виконання судового рішення, а порядку та обсягу його фінансування, що не може бути усунуто шляхом зміни способу та порядку виконання судового рішення. Відтак, правові підстави для задоволення заяви про зміну способу та порядку виконання судового рішення відсутні.
При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що право особи, тобто стягувача, на здійснення виплати заборгованості із суддівської винагороди не може ставитися в залежність від бюджетних асигнувань, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань. У той же час, у спірних відносинах йдеться не про право особи на такі виплати, а про правові підстави для зміни способу і порядку виконання судового рішення. Суд наголошує, що зміна способу і порядку виконання рішення суду у такому випадку не захищає право позивача на отримання сум заборгованості, яка фактично може бути виплачена за наявності відповідних бюджетних асигнувань.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.07.2023 у справі №420/6671/18.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 6 Конституції України, державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову; органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 95 Конституції України, бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства; виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків; держава прагне до збалансованості бюджету України.
Також суд звертає увагу, що КАС України передбачені додаткові процесуальні механізми, які спрямовані на гарантування реалізації положень статті 129-1 Конституції України, згідно з якими судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у порядку статей 382, 383 КАС України.
З огляду на вказане, колегія суддів вважає, що встановлені у даній справі обставини не вказують на неможливість виконання судового рішення у цій справі саме через спосіб захисту, застосований судом при його ухваленні, та не надають достатніх правових підстав для застосування процесуального інституту зміни способу і порядку виконання судового рішення, регламентованого статтею 378 КАС України.
Також суд апеляційної інстанції звертає увагу, що заява Державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Величка Р.С. про зміну способу і порядку виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2025 у справі№520/20796/24 містить вимогу про зміну зобов`язання Вищого антикорупційного суду здійснити виплату судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 невиплаченої суддівської винагороди за період з 01 по 31 липня 2024 року на підставі ч.ч.2 і 3 ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 року № 1402-VIII, виходячи з базового розміру посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (3028,00 грн.), за вирахуванням передбачених законом податків та зборів при їх виплаті, на безспірне списання Державною казначейською службою України відповідної суми коштів нарахованої Вищим антикорупційним судом у розмірі 80415,91 грн у порядку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» і постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845.
Разом із тим, колегія суддів звертає увагу, що резолютивна частина рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2025 у справі №520/20796/24 містить приписи зобов`язального характеру щодо іншого періоду - за період з 01 по 30 червня 2024 року, а не за період з 01 по 31 липня 2024 року, як просить заявник.
Тож, вимоги заяви про зміну способу і порядку виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2025 у справі №520/20796/24 не узгоджуються з резолютивною частиною такого судового рішення, що не дає суду змоги пересвідчитись у тому, що заявлена до стягнення сума перерахунку суддівської винагороди 80415,91 грн відноситься саме до спірного періоду з 01 по 30 червня 2024 року та до рішення у справі №520/20796/24.
Беручи до уваги викладене у сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви Міністерства юстиції України про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді заяви неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, тому не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 05.06.2026 у справі №520/20796/24 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 05.06.2026 у справі № 520/20796/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя М.О. Семененко
Судді З.Г. Подобайло Я.В. П`янова
Повний текст постанови складено 26.08.2026 року