ЄУН: 336/10950/25
Провадження №: 2/336/831/2026
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 серпня 2026 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запорожжя у складі судді Худіної О.О., розглянувши заяву позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі №336/10950/25 за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про відшкодування завданих збитків та моральної шкоди,-
ВСТАНОВИВ:
Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до суду із заявою про забезпечення позову цивільної справи №336/10950/25.
За змістом заяви, відповідно до обставин, викладених в позовній заяві, було виявлено затоплення квартири, Позивача який негайно вжила заходів припинення її ЖСК- 33 «Машинобудівник-3 1». Комісія у складі сантехніка-слюсара ОСОБА_5 та голови ЖСК-33 «Машинобудівник-3 1» ОСОБА_6 склали акт про те, що 16.08.2025 року адресою: АДРЕСА_1 , сталося затоплення кварти з вини квартири АДРЕСА_2 . Затоплення тривало приблизно 4 години
Позивачам спричинені збитки та моральна шкода : судових витрат: 6 632,98 грн, у тому числі 1 632,98 грн. судового збору, 5 000,00 грн. витрат на проведення технічних оцінок. Загальна сума майнових вимог складає 163 298,00 грн. Моральна шкода, спричинена ОСОБА_2 - Позивачу 2, складає 200 000,00грн.
На загальну суму 369930,00грн.00 коп. яка є значною.
Відповідачам 1, 2 на праві власності квартира
АДРЕСА_3 , а саме :
- 1/10 частина квартири АДРЕСА_2 належить на праві приватної власності ОСОБА_3 (Відповідач 1) на підставі Договору купівлі-продажу 5-958 від 20.05.2005 року, посвідченого П?ятою Запорізькою державною нотаріальною конторою.
- 9/10 частини квартири АДРЕСА_2 належить на праві приватної власності ОСОБА_4 (відповідач 2) на підставі Договору купівлі-продажу № 5-958 20.05.2005 року, посвідченого П?ятою Запорізькою державною нотаріальною конторою
Враховуючи наведене вище, із посиланням на вимоги ст. 149-151, ЦПК України, заявники просять задовольнити заяву, та вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборону відчуження на нерухоме майно на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 , а саме :
- 1/10 частина квартири АДРЕСА_2 належить на праві приватної власності ОСОБА_3 (Відповідач 1) Реєстраційний номер майна: 7570498.
- 9/10 частини квартири АДРЕСА_2 належить на праві приватної власності ОСОБА_4 (Відповідач 2) Реєстраційний номер майна: 7570498.
Від представника відповідача адвоката Бітякова Дмитра Михайловича 21.08.2026 надійшли заперечення на заяву про забезпечення позову, за змістом яких: частиною 3 ст. 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Разом з тим, заявником не надано до суду жодних доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся.
При цьому, відповідно до п.16 «Порядку надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна», затвердженому Постановою КМУ від 30.05.2023р. №600, (далі Порядок) визначений показник вартості 1 кв. метра житла на вторинному ринку в цілому по Україні, що становить 36422,33 гривні.
Враховуючи той факт, що відповідно доданій до заяви про забезпечення позову інформації, загальна площа квартири АДРЕСА_3 складає 66,61 кв.м., орієнтовна вартість квартири розраховується шляхом множення показника вартості 1 кв. метра житла на вторинному ринку в цілому по Україні (36422,33) на регіональний коефіцієнт для Шевченківського району м. Запоріжжя (0,657) та на загальну площу квартири (66,61)
36422,33 гривень х 0,657 х 66,61 кв.м. = 1593942,05 гривень.
Отже, орієнтовна вартість квартири АДРЕСА_3 складає 1593942,05 (один мільйон п`ятсот дев`яносто три тисячі дев`ятсот сорок дві гривні 05 копійок) що значно перевищує розмір заявлених позовних вимог.
Таким чином накладення арешту на майно, вартість якого значно перевищує розмір заявлених позовних вимог, суперечить принципу співмірності в розумінні ч. 3 ст. 150 ЦПК України.
Разом з тим, зважаючи на вище зазначене, у заяві про забезпечення позову не наведено достатніх підстав щодо необхідності забезпечення даного позову саме таким способом та доказів того, що відповідач буде ухилятись від виконання рішення суду чи створювати обставини, які б утрудняли чи унеможливлювали його виконання, оскільки такі твердження ґрунтуються на припущеннях, суб`єктивній оцінці обставин, що супроводжується оціночними судженнями.
Із врахуванням вищенаведеного, вважає що заява про забезпечення позову є такою, що не підлягає задоволенню.
Вивчивши заяву позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про забезпечення позову, подану в межах цивільної справи №336/10950/25 та письмові докази, заперечення, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Слід зазначити, що цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення, у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідності до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
Співмірність передбачає оцінку судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову. (Див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19).
Згідно із роз`ясненням, яке міститься в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами щодо захисту основоположних прав конкретної особи. Про необхідність досягнення такого балансу йдеться в ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Баланс не буде забезпечений, якщо на особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див. рішення у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції"). Інакше кажучи, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти (див. рішення у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства").
Відповідно до позовних вимог, що заявлені стороною позивача які просять суд стягнути з відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 збитки у сумі 163 298,00 гривень, судові витрати 6 632,90 гривень, та моральну шкоду у розмірі 200 00,00 гривень, в загальному ціна позову становить - матеріальна шкода 163 298,00, моральна шкода 200 00,00 гривень, разом 363 298,00 гривень та судові витрати.
Крім того, на разі судове провадження у справі призупинено, оскільки ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22 січня 2026 року у зв`язку із призначенням будівельно технічної експертизи, виконання експертизи доручено судовому експерту Редькину Юрію Миколайовичу.
Від так наразі результату (висновку) будівельно технічної експертизи до суду не надано, а отже фактична сума збитків наразі не підтверджена.
Крім того, сума позовних вимог становить 363 298,00 гривень та судові витрати, що вочевидь є неспівмірною із вартістю квартири, на яку позивачі просять суд накласти арешт та заборону відчуження, що розташована за адресою: АДРЕСА_4
За викладених обставин, суддя дійшов висновку, що вказана заява про забезпечення позову є передчасна та така, що є неспівмірною із ціною позову. З підстав, що зазначені в заяві, забезпечення позову у запропонований заявником спосіб призведе до порушення прав власника на володіння його майном, порушення прав та інтересів інших осіб.
Враховуючи наведене, суддя дійшла висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні заяви.
Керуючись ст. 149-151, 153, 258, 261, 353 ЦПК України, суддя, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі №336/10950/25 за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про відшкодування завданих збитків та моральної шкоди - відмовити.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження за наслідками апеляційного перегляду.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 15-ти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом 15-ти днів з дня її вручення.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Повний текст ухвали складений 26 серпня 2026 року.
Суддя О.О. Худіна