ПОДІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД
ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 505/3103/25
Провадження № 2/505/1703/2026
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 серпня 2026 року місто Подільськ
Подільський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Дзюбинського А.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Антонюк Ю.А.,
позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Подільського міськрайонного суду Одеської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Куяльницька сільська рада Подільського району Одеської області, про визнання права власності на нерухоме майно,
ВСТАНОВИВ:
Стислий виклад позицій учасників справи
Позовна заява
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Подільського міськрайонного суду Одеської області із позовом до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Куяльницька сільська рада Подільського району Одеської області, про визнання права власності на нерухоме майно.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 23.03.2025 між ним та відповідачкою було укладено договір позики, відповідно до якого він передав останній грошові кошти у розмірі 3 000 доларів США для особистих потреб. На підтвердження отримання коштів відповідачка власноруч написала боргову розписку в присутності свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , якою зобов`язалася повернути позичені кошти не пізніше 05.05.2025 без нарахування відсотків.
Позивач посилається на те, що за умовами розписки у разі неповернення боргу у визначений строк відповідачка зобов`язалася передати йому право власності на домоволодіння з господарськими будівлями та спорудами, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , а також на присадибні земельні ділянки з кадастровими номерами [номер приховано]:03:001:0043 та [номер приховано]:03:001:0044, власником яких вона є. Після складення розписки відповідачка передала позивачу документи на зазначене нерухоме майно.
Однак у встановлений строк відповідачка грошові кошти не повернула. Після звернення позивача з вимогою виконати взяте на себе зобов`язання та переоформити право власності на домоволодіння і земельні ділянки відповідачка, за твердженням позивача, фактично надала йому можливість користуватися зазначеним майном, однак ухиляється від добровільного оформлення права власності на нього.
Позивач зазначає, що станом на 19.08.2025 він користується спірним нерухомим майном, проте не може повноцінно здійснювати свої права власника через перешкоди з боку відповідачки.
Обґрунтовуючи позов, позивач посилається на положення статей 11, 202, 205, 208, 328, 392, 526, 530, 574, 576, 583, 584, 589, 590, 626, 1046, 1047 ЦК України, зазначаючи, що договір позики підтверджений письмовою борговою розпискою, відповідачка не виконала зобов`язання щодо повернення позики у встановлений строк, а домовленість щодо передачі нерухомого майна була визначена сторонами як наслідок невиконання зобов`язання. Також позивач посилається на правові висновки Верховного Суду щодо правової природи договору позики та доказового значення боргової розписки.
У зв`язку з невиконанням відповідачкою взятих на себе зобов`язань та ухиленням від оформлення права власності позивач просить суд визнати за ним право власності на домоволодіння з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , а також на земельні ділянки з кадастровими номерами [номер приховано]:03:001:0043 та [номер приховано]:03:001:0044, а також зобов`язати державного реєстратора здійснити державну реєстрацію речових прав на зазначене нерухоме майно.
Позиція відповідача
Відповідачем заяви по суті справи до суду не подано.
Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 15.09.2025 позовну заяву залишено без руху.
25.09.2025 позивачем надано заяву про усунення недоліків позову
Ухвалою суду від 26.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено провести за правилами загального позовного провадження. Визначено сторонам строки для подання заяв по суті справи, призначено судове засідання у підготовчому судовому провадженні.
10.11.2025 відповідачем у справі до суду подано заяву про визнання позовних вимог та розгляд справи за її відсутності.
Ухвалою суду від 03.03.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.
Судовий розгляд справи
Позивач у судовому засіданні підтримав вимоги позову та просив його задовольнити.
Відповідачка, належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання, у судове засідання не з`явилася, подавши заяву про визнання позовних вимог та розгляд справи за її відсутності.
Представник Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області у судове засідання не з`явився. Надав заяву про розгляд справи за відсутності представника.
За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача та представника третьої особи, які подали відповідні заяви, на підставі наявних у справі доказів.
Інші процесуальні дії у справі судом не здійснювалися.
Інші заяви та клопотання від учасників справи не надходили.
Встановлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
Судом встановлено, що 23.03.2025 між сторонами виникли правовідносини за договором позики, факт укладення якого та передачі коштів підтверджується власноруч написаною відповідачкою розпискою, відповідно до умов якої позикодавець ОСОБА_1 передав, а позичальник ОСОБА_2 прийняла у власність грошові кошти в сумі 3 000 доларів США.
Підтвердженням факту укладення договору позики та отримання відповідачем коштів є написана власноруч відповідачем розписка від 23.03.2025.
Відповідно до змісту розписки відповідач ОСОБА_2 отримала від позивача ОСОБА_1 суму коштів у розмірі 3 000 доларів США, яку вона зобов`язалась повернути до 05.05.2025.
Також, у разі неповернення боргу у визначений строк відповідачка зобов`язалася передати позивачу право власності на домоволодіння з господарськими будівлями та спорудами, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , а також на присадибні земельні ділянки з кадастровими номерами [номер приховано]:03:001:0043 та [номер приховано]:03:001:0044, власником яких вона є.
Відповідач грошові кошти у строк, вказаний у договорі позики від 23.03.2025, не повернула.
Отже, судом встановлено, що зміст спірних правовідносин, які виникли між позивачем ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_2 , становлять правовідносини, пов`язані з виконанням зобов`язань за договором позики, а саме з невиконанням відповідачкою обов`язку щодо повернення позичених грошових коштів та правовими наслідками такого невиконання, зокрема щодо умови розписки щодо передачі позивачу права власності на нерухоме майно у разі невиконання відповідачкою зобов`язання з повернення позики на належне відповідачці нерухоме майно. Предметом спору є питання наявності правових підстав для набуття позивачем права власності на домоволодіння та земельні ділянки на підставі зазначеної у борговій розписці домовленості сторін та можливості державної реєстрації такого права за позивачем.
Норми права, які застосовував суд, мотиви суду.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договір позики вважається укладеним в момент здійснення дій з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості (ст.1046 ЦК України).
Відповідно до ст.1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, на підтвердження договору та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Розписка підписана відповідачем є підтвердженням укладення договору.
Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст.1049 ЦК України).
Верховний суд України у постанові від 13.12.2017 року у справі №6-996цс17, предметом якої був спір стягнення боргу за договорами позики і зробив правовий висновок про те, що за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.
Аналогічний висновок міститься і у постанові Верховного Суду у справі № 464/3790/16-ц від 16.01.2019 року.
Згідно із ст. 1049 ЦК позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 1050 ЦК якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу (суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом).
Таким чином, у разі неповернення позичальником в строк суми позики позикодавець має право вимагати повернення суми боргу з врахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних.
Положеннями ст.202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.
Статтею 328 ЦК України, на яку як на підставу позову посилався позивач, передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Оскільки відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 цього Кодексу, оскільки за правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує її право власності.
Як установлено судом, єдиною підставою, на яку позивач посилається як на підставу набуття права власності на спірне нерухоме майно, є умова боргової розписки від 23.03.2025 про те, що у разі неповернення суми позики відповідачка передасть позивачу право власності на домоволодіння та земельні ділянки.
Передача відповідачкою позивачу документів на спірне нерухоме майно не свідчить про набуття позивачем права власності на це майно, оскільки така передача не є правовстановлюючим правочином та не замінює передбаченої законом форми правочину щодо відчуження нерухомого майна.
За своєю правовою природою зазначена домовленість сторін не є підставою для безпосереднього переходу права власності на нерухоме майно внаслідок самого факту невиконання грошового зобов`язання, оскільки для такого переходу необхідний відповідний правочин щодо нерухомого майна, вчинений у встановленій законом формі. Укладена сторонами боргова розписка такого правочину не замінює.
Верховний Суд у постанові від 27.03.2019 у справі № 759/11654/13-ц, вирішуючи аналогічний спір, дійшов висновку, що боргова розписка у частині забезпечення виконання зобов`язання щодо передачі права власності на нерухоме майно, складена у простій письмовій формі та не посвідчена нотаріально, є нікчемною та не створює правових наслідків для сторін. Така розписка не є правочином, який надає законні підстави для визнання за позивачем права власності на нерухоме майно в судовому порядку.
При цьому нікчемність зазначеної умови не впливає на дійсність договору позики в частині виникнення та існування грошового зобов`язання відповідачки перед позивачем.
Отже, сама по собі наявність боргової розписки, яка підтверджує факт укладення договору позики та отримання відповідачкою грошових коштів, не створює у позивача права власності на належне відповідачці нерухоме майно. Невиконання відповідачкою грошового зобов`язання може бути підставою для застосування передбачених законом наслідків порушення договору позики, однак не є самостійною підставою для переходу права власності на нерухоме майно на підставі простої письмової розписки.
Отже, заявлений позов про визнання права власності не може бути задоволений лише на підставі невиконання відповідачкою грошового зобов`язання та наявності в борговій розписці умови про передачу нерухомого майна, оскільки така умова не є належною правовою підставою набуття позивачем права власності, а стаття 392 ЦК України не є самостійною підставою набуття права власності.
Таким чином, судом не встановлено передбаченої законом правової підстави для набуття ОСОБА_1 права власності на спірне домоволодіння та земельні ділянки, а тому вимога про визнання за ним права власності є необґрунтованою.
Вимога про державну реєстрацію права власності також не підлягає задоволенню, оскільки є похідною від вимоги про визнання за позивачем права власності, у задоволенні якої суд відмовляє.
Отже, суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не доведено наявності передбачених законом правових підстав для набуття ним права власності на спірне нерухоме майно на підставі боргової розписки, а тому заявлені вимоги про визнання права власності та державну реєстрацію такого права є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Розподіл судових витрат
Сторони у справі не просили про здійснення розподілу судових витрат.
Керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 76, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Відмовити повністю у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Куяльницька сільська рада Подільського району Одеської області, про визнання права власності на нерухоме майно та зобов`язання державного реєстратора здійснити державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складено 26.08.2026.
Відомості про повне найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 , тел. НОМЕР_2
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_3 , тел. НОМЕР_4
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Куяльницька сільська рада Подільського району Одеської області, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 04379835, адреса місцезнаходження: 33650, Одеська область, Подільський район, с. Куяльник, вул. Куяльницька, 26-А, тел. [телефон приховано]
Суддя
Подільського міськрайонного суду
Одеської області Андрій ДЗЮБИНСЬКИЙ