УХВАЛА
26 серпня 2026 року
м. Київ
справа №120/9365/25
адміністративне провадження № К/990/24567/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Соколова В.М., Загороднюка А.Г.,
перевіривши касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до адміністративного суду з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 (далі - В/ч НОМЕР_1 , відповідач, скаржник), в якому просив:
- визнати протиправними дії щодо відмови у проведенні перерахунку та виплаті грошового забезпечення з 01.01.2022 по 17.01.2025, обчислюючи грошове забезпечення з посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатих осіб, встановленого на 01.01.2022, 2023, 2024 , 2025 років;
- зобов`язати перерахувати та виплатити грошове забезпечення за період з 20.07.2022 по 17.01.2025, обчислюючи грошове забезпечення, в тому числі надбавку за вислугу років, надбавку за особливості проходження служби, надбавку за роботу з таємними документами, премії, додаткової премії за серпень місяць 2022 - січень місяць 2023, індексації грошового забезпечення, додаткової винагороди за період серпень місяць 2022 - жовтень місяць 2024, грошову допомогу на оздоровлення за 2023 - 2025 роки, матеріальну допомогу за 2023 - 2025 роки, грошову одноразову премію за січень місяць 2025, грошову допомогу при звільненні, грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки (45 діб 2022 року, 15 діб 2023 року, 15 діб 2024 року, 45 діб 2025 року) з посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, 2023 та 2024 роки, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14 до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова № 704);
- видати оновлений грошовий атестат (додаток 16 до Правил, затверджених наказом міністерства оборони України №44 від 14.02.2020) та довідку про додаткові види грошового забезпечення (додаток до листа департаменту фінансів МОУ від 28.03.2018). - повернути особі, яка її подала.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 18.11.2025 адміністративний позов задоволено частково:
- визнано протиправною бездіяльність В/ч НОМЕР_1 щодо не здійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2022 по 19.07.2022 та допомоги на оздоровлення за 2022 рік, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 , на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13 14 Постанови №704;
- зобов`язано В/ч НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2022 по 19.07.2022 та допомоги на оздоровлення за 2022 рік, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13 14 до Постанови №704;
- в іншій частині вимог відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, В/ч НОМЕР_1 , подано апеляційну скаргу до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.12.2025 апеляційну скаргу залишено без руху, запропоновано скаржнику усунути недоліки апеляційної скарги протягом п`яти днів з дня отримання копії цієї ухвали, шляхом надання документа про сплату судового збору в розмірі 1453,44 грн.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.01.2026 у задоволенні клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги відмовлено, а апеляційну скаргу на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18.11.2025 у справі № 120/9365/25 повернуто скаржнику на підставі частини другої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки у встановлений судом строк не усунуто недоліки апеляційної скарги, зазначені в ухвалі апеляційного суду від 22.12.2025.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.03.2025 у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовлено, визнано неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження, а апеляційну скаргу залишено без руху, запропоновано скаржнику усунути недоліки апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, шляхом надання заяви про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01.04.2026 у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18.11.2025 відмовлено на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, оскільки скаржником не зазначено обставин, які перешкоджали подати належним чином оформлену апеляційну скаргу вчасно, а тому наведені причини пропуску строку звернення до суду з апеляційною скаргою не можуть бути визнані судом як поважні причини для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення у даній справі.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду апеляційної інстанції, В/ч НОМЕР_1 звернулася через підсистему "Електронний Суд" до Верховного Суду (далі - Суд) із касаційною скаргою.
Ухвалою Суду від 27.04.2026 касаційну скаргу залишено без руху та надано скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги із зазначенням про допущені судом апеляційної інстанції порушення конкретних норм процесуального права при його ухваленні, а також надання копій уточненої касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи.
Ухвалою Суду від 26.05.2026 відмовлено у задоволенні клопотання про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги, а касаційну скаргу на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01.04.2026 повернуто скаржнику на підставі частини другою статті 332 КАС України та пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, оскільки скаржником не виконано вимоги ухвали Суду від 27.04.2026 про залишення касаційної скарги без руху, не надано уточнену касаційну скаргу із зазначенням про допущені судом апеляційної інстанції порушення конкретних норм процесуального права при його ухваленні. Одночасно скаржнику було роз`яснено, що повернення касаційної скарги не позбавляє на повторне звернення до суду касаційної інстанції.
28.05.2026 від В/ч НОМЕР_1 через підсистему "Електронний суд" до Суду надійшла повторна касаційна скарга на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01.04.2026.
Ухвалою Суду від 22.06.2026 касаційну скаргу залишено без руху, з підстав недотримання вимог статті 330 КАС України. Заявникові надано строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання до суду уточненої касаційної скарги із зазначенням про допущені судом апеляційної інстанції порушення конкретних норм процесуального права при його ухваленні, а також надання копій уточненої касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження із обґрунтуванням поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження.
Одночасно скаржнику роз`яснено, що у разі невиконання вимог статті 330 КАС України касаційна скарга буде повернута, а у разі невиконання вимог цієї ухвали в частині виконання вимог частини третьої статті 332 КАС України у відкритті касаційної скарги буде відмовлено.
Частиною одинадцять статті 251 КАС України передбачено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом із повідомленням про вручення.
Згідно пункту 2 частини шостої статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є день вручення судового рішення, за умови отримання відповідного повідомлення про його доставлення.
Згідно з інформацією, наявною в комп`ютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду", електронний документ (ухвала суду про залишення касаційної скарги без руху від 22.06.2026) доставлена в Електронний кабінет скаржника 22.06.2026 о 23 год 00 хв, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
03.07.2026 від скаржника на виконання ухвали про залишення касаційної скарги без руху через підсистему "Електронний суд" до Суду надійшла уточнена касаційна скарга та разом з нею надано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
У зв`язку з тимчасовою відсутністю суддів колегії, а саме: Єресько Л.О. у період з 06.07.2026 по 10.08.2026 перебуватиме у відпустці (наказ голови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26.05.2026 № 1999/0/5-26), Жук А.В. у період з 27.07.2026 по 12.08.2026 перебуватиме у відпустці (наказ голови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14.07.2026 № 2224/0/6-26), у період з 13.08.2026 по 15.08.2026 перебуватиме у відрядженні (наказ голови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.07.2026 № 2306/0/6-26) та у період з 17.08.2026 по 01.09.2026 перебуватиме у відпустці (наказ голови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14.07.2026 № 3278/0/5-26) та Мельник-Томенко Ж.М. у період з 10.08.2026 по 08.09.2026 перебуватиме у відпустці (наказ голови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 03.08.2026 № 3899/0/5-26), питання щодо відкриття касаційного провадження вирішується колегією суддів по поверненню суддів з відпусток та відрядження.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2026, який здійснено на підставі розпорядження Т. в. о. заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 25.08.2026 № 1173/0/78-26 (на підставі службової записки судді-доповідача Єресько Л.О. від 25.08.2026 № 31854/26 щодо настання обставин, які унеможливлюють розгляд судової справи, у зв`язку з відпусткою судді Жука А.В. та Мельник-Томенко Ж.М.) з метою дотримання строків розгляду касаційної скарги визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач): Єресько Л.О., судді: Соколов В.М., Загороднюк А.Г.
Перевіривши зміст оскаржуваного судового рішення, доводи уточненої касаційної скарги та заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, Суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження виходячи з такого.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України передбачено, що у касаційній скарзі зазначаються обґрунтування вимог особи, що подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 295 КАС України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 295 КАС України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Частиною третьою статті 298 КАС України встановлено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Отже, у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами). Під поважними причинами необхідно розуміти лише ті обставини, що були чи є об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк. У кожній справі суд має перевірити, чи наводить особа, яка заявляє клопотання про поновлення строку на оскарження судового рішення, такі підстави.
Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, суд виходить з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), що безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними та допустимими засобами доказування.
Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
При вирішенні питання про поновлення строку, у межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, що слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, що він учиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, зокрема, і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.
При поданні апелянтом клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження суд повинен надати йому оцінку та вирішити шляхом визнання/невизнання причин пропуску такого строку поважними/неповажними.
Колегія суддів зазначає, що поновлення строку не є обов`язком суду, а є предметом його оцінки (розсуду) залежно від встановлених обставин, доводів і доказів сторін.
Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні відповідного процесуального документу повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Також згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Такий підхід до визначення категорії поважності причин пропуску процесуального строку окреслено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.05.2020 у справі № 9901/546/19, у якій акцентувалась увага й на тому, що нормами статті 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Проаналізувавши вищенаведені приписи процесуального закону, Велика Палата Верховного Суду підкреслювала, що ними чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду.
У постановах від 24.07.2023 у справі №200/3692/21, від 07.09.2023 у справі №120/3679/22 та від 04.09.2024 у справі № 520/30207/23 Верховний Суд сформував висновок, відповідно до якого строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:
- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулося у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;
- повторне подання апеляційної скарги відбулося в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;
- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуто станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою
- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;
- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.
Перевіряючи, чи відповідало повторне звернення відповідача з апеляційною скаргою вказаним критеріям, Судом з`ясовано, що з апеляційною скаргою скаржником до суду зверталася двічі: вперше - у межах встановленого КАС України строку на апеляційне оскарження. Цю апеляційну скаргу, зрештою, було повернуто Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.01.2026 у зв`язку з неусуненням недоліків, що полягали у несплаті судового збору.
Удруге відповідач до суду апеляційної інстанції звернувся у 12.03.2026, тобто через два місяці після закінчення строку на апеляційне оскарження і через понад місяці з дня вручення ухвали про повернення первісної апеляційної скарги.
Судом з`ясовано, що як повернення первісної апеляційної скарги, так і тривала затримка з поданням повторної апеляційної скарги, була пов`язана з відсутністю коштів на сплату судового збору та / або організаційними труднощами, пов`язаними з виділенням / перерозподілом бюджетних коштів для сплати судового збору.
За доводами уточненої касаційної скарги, яка обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми процесуального права та необґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження.
Скаржник (Військова частина НОМЕР_1 ) зазначає, що первинну апеляційну скаргу подано у встановлений строк (12.12.2025), а затримка зі сплатою судового збору викликана об`єктивною відсутністю бюджетного фінансування через воєнний стан та пріоритетне спрямування коштів на відсіч збройної агресії. Повторну апеляційну скаргу подано відразу після надходження коштів (12.03.2026), при цьому вжито всіх залежних заходів (рапорт, заявки-розрахунки, клопотання про відстрочення та продовження строку). Такі причини є поважними для військової частини, яка фінансується виключно за рахунок держбюджету як розпорядник коштів третього рівня.
З цього приводу Суд зазначає, що Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 28.04.2021 у справі №640/3393/19, від 21.09.2023 у справі №160/15387/22, від 09.11.2023 у справі №560/11237/22 і від 20.11.2023 у справі №120/18501/21-а, акцентував увагу на тому, що обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з Державного бюджету України, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не можуть бути підставою для реалізації суб`єктом владних повноважень права на апеляційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.
У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватися принципів належного врядування та адміністрування та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, установлених нею ж.
Отже, відсутність у кошторисах суб`єктів владних повноважень коштів на оплату судового збору, організаційні труднощі, пов`язані з необхідністю переміщення коштів в межах рахунків відповідних розпорядників не є поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження.
Ураховуючи те, що скаржник оскаржує ухвалу суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі, зазначену в частині третій статті 328 КАС України, підставами касаційного оскарження можуть бути неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
Водночас скаржник належно не обґрунтовує неправильність застосування норм процесуального права при відмові у відкритті апеляційного провадження у справі.
Згідно з частинами першою-третьою статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
З матеріалів касаційної скарги слідує, що оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції постановлено 01.04.2026, а 14.04.2026 через підсистему "Електронний суд" вперше подано касаційну скаргу, тобто в межах передбаченого статтею 329 КАС України тридцятиденного строку на касаційне оскарження.
Ухвалою Суду від 27.04.2026 касаційну скаргу залишено без руху та надано скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги із зазначенням про допущені судом апеляційної інстанції порушення конкретних норм процесуального права при його ухваленні, а також надання копій уточненої касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи. В подальшому ухвалою Суду від 26.05.2026 касаційну скаргу повернуто особі, яка її подала на підставі частини другої статті 332 КАС України та пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, оскільки у встановлений судом строк не усунуто недоліки касаційної скарги, зазначені в ухвалі Суду від 27.04.2026 про залишення касаційної скарги без руху.
Згідно з інформацією, наявною в комп`ютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду", електронний документ (ухвала суду про повернення касаційної скарги від 26.05.2026) доставлена в Електронний кабінет скаржника 26.05.2026 22 год 35 хв, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
28.05.2026 від В/ч НОМЕР_1 через підсистему "Електронний суд" до Суду надійшла повторна касаційна скарга на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01.04.2026.
Ухвалою Суду від 22.06.2026 касаційну скаргу залишено без руху, з підстав недотримання вимог статті 330 КАС України. Заявникові надано строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання до суду уточненої касаційної скарги із зазначенням про допущені судом апеляційної інстанції порушення конкретних норм процесуального права при його ухваленні, а також надання копій уточненої касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження із обґрунтуванням поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження.
На виконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги одночасно з касаційною скаргою скаржником подано заяву про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, яка обґрунтована тим, що оскаржувану ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01.04.2026 отримано, а первинну касаційну скаргу подано 14.04.2026 у межах установленого 30-денного строку. Після її повернення ухвалою Верховного Суду від 26.05.2026 військова частина НОМЕР_1 невідкладно, вже 28.05.2026, подала касаційну скаргу, чим підтвердила добросовісність та відсутність зволікань при реалізації права на касаційне оскарження.
Вирішуючи клопотання скаржника в частині поновлення строків на касаційне оскарження, Суд виходить з такого.
Суд наголошує, що право у визначених законом випадках на касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов`язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Водночас, обов`язок доведення обставин, з якими сторона пов`язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулася до суду.
Тобто особа, яка зацікавлена у поданні касаційної скарги, мусить вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, цілком використовувати наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Отже, учасники процесу мають діяти вчасно та в належний спосіб, вони не мають допускати затримки та невиправданого зволікання під час виконання своїх процесуальних обов`язків.
Також згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.
Суд звертає увагу скаржника, що за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Поважними причинами пропуску строків звернення до суду необхідно розуміти обставини, які є об`єктивно непереборними, та не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Водночас на законодавчому рівні не регламентується, які причини є поважними, а які ні. Питання щодо визначення поважності підстав пропуску строку звернення до суду залишається на розсуд суду.
Водночас, колегія суддів, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, зазначає, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини другої статті 332 КАС України у системному зв`язку із частиною восьмою статті 169 КАС України, зі змісту яких слідує, що скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.
Суд повторно звертає увагу касатора, що та обставина, що повернення касаційної скарги не позбавляє права на повторне звернення до суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої касаційної скарги без урахування процесуальних строків, встановлених для цього, а у Суду - обов`язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.
При цьому поновлення строку не є обов`язком суду, а є предметом його оцінки (розсуду) залежно від встановлених обставин, доводів і доказів сторін. У разі подання скаржником клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження суд повинен надати йому оцінку та вирішити шляхом визнання/невизнання причин пропуску такого строку поважними/неповажними.
Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання касаційної скарги здійснюється судом касаційної інстанції у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на касаційне оскарження судового рішення.
Колегія суддів зауважує, що норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов`язку надавати докази до суду та доводи ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.
Водночас, обов`язок доведення обставин, з якими сторона пов`язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулася до суду.
Тобто особа, яка зацікавлена у поданні касаційної скарги, мусить вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, цілком використовувати наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Отже, учасники процесу мають діяти вчасно та в належний спосіб, вони не мають допускати затримки та невиправданого зволікання під час виконання своїх процесуальних обов`язків.
Також згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.
Суд звертає увагу скаржника, що за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Поважними причинами пропуску строків звернення до суду необхідно розуміти обставини, які є об`єктивно непереборними, та не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Водночас на законодавчому рівні не регламентується, які причини є поважними, а які ні. Питання щодо визначення поважності підстав пропуску строку звернення до суду залишається на розсуд суду.
При цьому поновлення строку не є обов`язком суду, а є предметом його оцінки (розсуду) залежно від встановлених обставин, доводів і доказів сторін. У разі подання скаржником клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження суд повинен надати йому оцінку та вирішити шляхом визнання/невизнання причин пропуску такого строку поважними/неповажними.
Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання касаційної скарги здійснюється судом касаційної інстанції у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на касаційне оскарження судового рішення.
Колегія суддів зауважує, що норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов`язку надавати докази до суду та доводи ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.
Зважаючи на зміст норм процесуального права, якими врегульовано питання строків касаційного оскарження та їх поновлення, вимоги до процедурних рішень суду касаційної інстанції, ухвалених з цього питання, а також беручи до уваги продемонстровані Верховним Судом підходи до поновлення процесуальних строків, Суд зазначає, що процесуальний строк, зокрема строк на касаційне оскарження у разі повторного подання касаційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:
- первісне звернення до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на касаційне оскарження;
- повторне подання касаційної скарги відбулось в межах строку касаційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;
- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на касаційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з касаційною скаргою;
- доведено, що повернення попередньо поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду касаційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;
- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.
Ураховуючи обставини справи, зазначену скаржником причину пропуску строку на касаційне оскарження не можна вважати поважною, тобто такою, що не залежала від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, і пов`язана з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що належними доказами.
Скаржник не зазначає обставин, які позбавляли його можливості привести свою касаційну скаргу у відповідність із пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України. При цьому, такі дії залежали виключно від скаржника.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що скаржником не зазначено об`єктивних причин його пропуску та не надано доказів, що це підтверджують.
Таким чином, скаржником не виконано вимоги ухвали Суду від 22.06.2026 про залишення касаційної скарги без руху.
Враховуючи положення частин першої та другої статті 329 КАС України, не надання скаржником доказів поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для визнання поважними причини пропуску скаржником строку на касаційне оскарження.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
Ураховуючи, що ухвалою Суду від 22.06.2026 скаржнику було запропоновано надати клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження із обґрунтуванням поважності причин пропуску такого строку. Разом з тим, у встановлений в ухвалі про залишення касаційної скарги без руху строк скаржником подано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, однак вказані у ній причини визнано неповажними, отже скаржником не доведено наявності об`єктивних причин пропуску строку та не надано доказів, що це підтверджують. За таких обставин Суд вважає за необхідне застосувати процесуальний наслідок, передбачений пунктом 4 частини першої статті 333 КАС України.
Керуючись статтями 12, 13, 248, 328, 329, 333, 359 КАС України, Суд
УХВАЛИВ:
Визнати неповажними причини пропуску військовою частиною НОМЕР_1 строку на касаційне оскарження ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2026 року у справі № 120/9365/25.
Відмовити у задоволенні клопотання військової частин НОМЕР_1 про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2026 року у справі № 120/9365/25.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Судді Л.О. Єресько В.М. Соколов А.Г. Загороднюк