125/2535/25
2/125/1026/2025
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
31.07.2026 року м. Бар
Барський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Хитрука В.М.
секретар судового засідання Іщук А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бар Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину
ВСТАНОВИВ:
Свої вимоги до суду позивач мотивувала тим, що вона являється спадкоємцем за законом на частку спадкового майна будинку АДРЕСА_1 , що належала її матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Барського районного суду Вінницької області від 23.09.2024 р. позивачу було встановлено додатковий строк для прийняття спадщини, після смерті матері. Звернувшись до державного нотаріуса Барської нотаріальної контори Вінницької області із заявою про прийняття спадщини за законом у встановлений судом строк, Позивач отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 30.04.2025 р. Державний нотаріус у відмові зазначив, що після смерті ОСОБА_3 було відкрито спадкову справу. Крім позивача, іншими спадкоємцями за законом є син ОСОБА_2 , чоловік ОСОБА_2 , син ОСОБА_4 , які фактично прийняли спадщину по 1/3 часті нерухомого майна, шляхом постійного проживання із спадкодавцем на день смерті. Відповідачу по справі, було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/3 частку житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Станом на 24.06.2023 р. Позивач спадщину не прийняла, тому її частка при видачі свідоцтва про право на спадщину Відповідачу, не враховувалась. Оскільки, Відповідач на виклик до нотаріуса, для вирішення питання про перерозподіл часток у спадщині, не з`являвся, нотаріус не зміг видати свідоцтво про право на спадщину Позивачу на частки спадкового майна. Крім того, державним нотаріусом було рекомендовано позивачу звернутися до суду для вирішення питання про внесення змін у свідоцтво про право на спадщину, виданого на ім`я Відповідача.
У зв`язку з чим, позивач вимушена звертатися до суду з позовом. Просила суд внести зміни до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого ОСОБА_2 , 24.06.2023 р. державним нотаріусом Барської державної нотаріальної контори Вінницької області, зазначивши, що частка ОСОБА_2 у спадковому майні - житловому будинку АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , складає . Державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 будинку АДРЕСА_1 в частині 1/3 - скасувати. Провести розподіл судових витрат.
Позивач у судове засідання не з`явилася, надала суду письмову заяву, в якій зазначила, що свої позовні вимоги підтримує повністю та наполягає на їх задоволенні, просила справу розглянути без її участі.
Відповідач по справі ОСОБА_2 позов визнав повністю, не заперечував проти його задоволення, просив справу розглядати без його участі, про що зазначив в письмовій заяві до суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.
Позивач ОСОБА_1 являється спадкоємцем за законом на частку спадкового майна будинку АДРЕСА_1 , що належала матері позивача, ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Барського районного суду Вінницької області від 23.09.2024 р. позивачу було встановлено додатковий строк для прийняття спадщини, після смерті матері.
Звернувшись до державного нотаріуса Барської нотаріальної контори Вінницької області із заявою про прийняття спадщини за законом у встановлений судом строк, Позивач отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 30.04.2025 р.
Державний нотаріус у відмові зазначив, що після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , було відкрито спадкову справу № 49/2023. Крім позивача, іншими спадкоємцями за законом є син ОСОБА_2 , чоловік ОСОБА_2 , син ОСОБА_4 , які фактично прийняли спадщину по 1/3 часті нерухомого майна, шляхом постійного проживання із спадкодавцем на день смерті.
24.06.223 р. Відповідачу по справі, було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/3 частку житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Станом на 24.06.2023 р. Позивач спадщину не прийняла, тому її частка при видачі свідоцтва про право на спадщину Відповідачу, не враховувалась.
Оскільки, Відповідач на виклик до нотаріуса, для вирішення питання про перерозподіл часток у спадщині, не з`являвся, нотаріус не зміг видати свідоцтво про право на спадщину Позивачу на частки спадкового майна.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Відповідно до положень частин першої, другої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.
Свідоцтво про право на спадщину - це документ, який посвідчує перехід права на спадкове майно від спадкодавця до спадкоємців. Видачею свідоцтва про право на спадщину завершується оформлення спадкових прав.
У статті 1300 ЦК України встановлено, що за згодою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, нотаріус або уповноважена на це посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини може внести зміни до свідоцтва про право на спадщину. На вимогу одного зі спадкоємців за рішенням суду можуть бути внесені зміни до свідоцтва про право на спадщину. У випадках, встановлених частинами першою і другою цієї статті, нотаріус видає спадкоємцям нові свідоцтва про право на спадщину.
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 04.11.2024 у справі 504/3606/14-ц зауважує, що недійсність свідоцтва обумовлена певними «вадами», які існували в момент його видачі (зокрема, особа, якій видане свідоцтво, не мала права на спадкування, нікчемність заповіту). Тобто підстава недійсності свідоцтва як документа має існувати в момент його видачі. Підстави внесення змін до свідоцтва не пов`язані з протиправною поведінкою (це можуть бути, зокрема, обставини які існували, але не були відомі усім учасникам спадкових відносин або ж виникли тільки після видачі свідоцтва про право на спадщину). Внесення змін до свідоцтва про право на спадщину можливе як згідно з рішенням суду, так і за згодою усіх спадкоємців, які прийняли спадщину, натомість визнання свідоцтва недійсним допускається тільки на підставі рішення суду. У ЦК України не визначено підстав внесення змін до свідоцтва про право на спадщину. До них, зокрема, можливо віднести: прийняття спадщини спадкоємцем, який пропустив строк для прийняття спадщини, за письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті 1272 ЦК України); прийняття спадщини спадкоємцем, який пропустив строк для прийняття спадщини, однак якому судом визначено додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України); виявлення спадкоємця, який вважається таким, що прийняв спадщину (частини третя та четверта статті 1268 ЦК України), але не отримав свідоцтва про право на спадщину і виявив намір його отримати; виявлення спадкового майна, на яке не було раніше видане свідоцтво про право на спадщину, внаслідок чого частки спадкоємців у спадщині змінилися, зокрема змінився розмір обов`язкової частки у спадщині (стаття 1241 ЦК України); зменшення розміру частки спадкоємця у спадщині за рішенням суду (наприклад, частина перша статті 1241 ЦК України). Виявлення спадкоємця, який вважається таким, що прийняв спадщину, але не отримав свідоцтва про право на спадщину і виявив намір його отримати; виявлення спадкового майна, на яке не було раніше видане свідоцтво про право на спадщину, внаслідок чого частки спадкоємців у спадщині змінилися, є підставою для внесення змін до свідоцтва про право на спадщину, а не визнання його недійсним.
Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 758/5329/15 (провадження № 61-18376св18).
При вирішенні спору про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину суд визначає частки кожного зі спадкоємців. На підставі рішення суду нотаріус видає спадкоємцям нові свідоцтва про право на спадщину (частина третя статті 1300 ЦК України).
Враховуючи те, що Позивач, маючи законні підстави на оформлення своїх спадкових прав на частку житлового будинку, немає можливості у позасудовому порядку внести зміни до виданого свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого на ім`я Відповідача, вимушений звернутись до суду саме з вимогами внести зміни.
Крім того, при ухвалені рішення за даним позовом, слід врахувати і норми Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Так згідно зі ст. 2 Закону визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Державна реєстрація речових прав виконує важливу функцію інформування третіх осіб про права та обтяження на майно, а у випадках, встановлених законом, з такою реєстрацією пов`язується виникнення прав на нерухоме майно (абзац третій частини другої статті 331 ЦК України).
Державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18, від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20)).
Відповідно до частини 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.
Пункт 9 частини 1 статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачає, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі: судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості.
З огляду на те, що свідоцтво про право на спадщину видане Відповідачу державним нотаріусом без врахування частки Позивача, а отже державна реєстрація права власності за Відповідачем на спірний будинок, що належав ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , підлягає скасуванню, оскільки реєстрація частини будинку за відповідачем в цілій частині порушує право позивачки на спадкове майно.
На підставі викладеного і керуючись статтями 12, 13, 229, 264, 265, 273, 268 ЦПК України суд, -
УХВАЛИВ :
Позов задовольнити повністю.
Внести зміни до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого ОСОБА_2 , 24.06.2023 року державним нотаріусом Барської державної нотаріальної контори Вінницької області, зазначивши, що частка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у спадковому майні - житловому будинку АДРЕСА_1 , що належала, ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , складає .
Державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , будинку АДРЕСА_1 в частині 1/3 - скасувати.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211,20 грн
Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Апеляційного суду Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 354, ст. 355 ЦПК України).
Повне судове рішення складено 10 серпня 2026 року.
Суддя: