МЕТАЛУРГІЙНИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ
Справа № 210/4401/19
Провадження № 6/210/347/26
У Х В А Л А
іменем України
20 серпня 2026 року
Металургійний районний суд міста Кривого Рогу у складі:
головуючої - судді Чайкіної О.В.
за участі секретаря судового засідання Комбарової Д.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс», боржник ОСОБА_1 , треті особи АТ КБ «Приватбанк», Відділ державної виконавчої служби у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про заміну стягувача та видачу дубліката виконавчого листа №210/4401/19, пр. №2/210/2012/19,-
ВСТАНОВИВ:
В провадження суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс», боржник ОСОБА_1 , треті особи АТ КБ «Приватбанк», Відділ державної виконавчої служби у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про заміну стягувача та видачу дубліката виконавчого листа.
В обґрунтування заяви зазначено, що між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" та ОСОБА_1 , був укладений кредитний договір №б/н, згідно якого, останньому було надано грошові кошти (кредит) на споживчі цілі, та встановлений графік повернення їх.
Відповідач свої зобов`язання за договором не виконував, у зв`язку з чим ПАТ КБ "Приватбанк" звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості.
В подальшому позов ПАТ КБ "Приватбанк" задоволено, та на виконання рішення видано виконавчий лист № 210/4401/19 2/210/2012/19 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" боргу за кредитним договором.
22 серпня 2025 року між АТ КБ «ПриватБанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛРЕСУРС» було укладено Договір факторингу № 8-22-08/2025, за яким було відступлено права вимоги за кредитними договорами, у тому числі за кредитним договором Відповідача. Таким чином кредитора по договору було змінено з АТ КБ «ПриватБанк» на ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС». Окрім того, кредитний договір Відповідача на момент звернення Заявника з даною заявою є дійсними та не оскаржувались сторонами по справі.
Тому, заявник просить замінити стягувана у виконавчому листі №210/4401/19 2/210/2012/19 від 28.11.2019 р., про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" боргу з ПАТ КБ "ПриватБанк" на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛРЕСУРС».
Крім того, заявник просить видати дублікат виконавчого листа. В обгрунтування заяви покликається на те, що на виконання рішення суду видано виконавчий лист № 210/4401/19 2/210/2012/19 від 28.11.2019 р., який перебував на примусовому виконанні (ВП № 61526938). Виконавче провадження завершено 18 січня 2020 року, оригінал виконавчого листа повернуто стягувачеві ПАТ КБ "ПриватБанк". Проте на дату укладання договору факторингу ПАТ КБ "ПриватБанк" не передавало ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» оригінал виконавчого листа. В подальшому виконавчий лист був знищений внаслідок пожежі в одному із приміщень ПАТ КБ "ПриватБанк".
У судове засідання сторони не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Їх неявка не перешкоджає розгляду заяви по суті.
Судом сформовано засобами підсистеми ЄСІТС "Електронний суд" запит до Єдиного державного демографічного реєстру. Згідно наданої відповіді від 03 серпня 2026 року, за вказаними параметрами " ОСОБА_1 " знятий з реєстрації 13.06.2025 року.
04 серпня 2026 року судом направлено запит до Департаменту адміністративних послуг виконкому Криворізької міської ради.
За відомостями реєстру Криворізької міської територіальної громади ОСОБА_1 знятий з місця реєстрації у зв`язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Таким чином, на момент подання заяви про видачу дубліката виконавчого листа та заміни стягувача правоздатність боржника ОСОБА_1 припинилася.
У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши заяву та додані до неї матеріали, суд дійшов до наступного висновку.
Щодо заміни сторони виконавчого провадження
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з частиною 1 статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив (абз. 1 ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до положень статті 442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Згідно з частиною п`ятою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» в разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Встановлено, що рішенням Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 листопада 2019 року у справі № 210/4401/19 (пр. № 2/210/2012/19) стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН: НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк „ПриватБанк" суму заборгованості за кредитним договором б/н від 17.09.2015 року в розмірі 21549,98 грн. (двадцять одна тисяча п`ятсот сорок дев`ять гривень дев`яносто вісім копійок).
Розгляд справи відбувався за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
24 лютого 2020 року представник АТ КБ „ПриватБанк" особисто отримав виконавчий лист в суді, про що наявна розписка в матеріалах справи.
11 березня 2020 року відкрито виконавче провадження № 61526938 з примусового стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованості.
Суд не бере до увагу надану заявником довідку з АСВП щодо завершення виконавчого провадження № 55477723, оскільки остання остосується боржника ОСОБА_3 та іншого виконавчого листа і судового рішення.
Перевіркої відкртої інформації, що міститься в АСВП встановлено, що виконавче провадження № 61526938 з примусового стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованості завершено.
18 грудня 2020 року державним виконавцем Металургійного відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) винесено постанову про повернення виконавчого листа № 210/4401/19 2/210/2012/19 від 28.11.2019 р.
Підстава - пункт 2 частина перша статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" - у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
У подальшому викнавчий лист № 210/4401/19 2/210/2012/19 від 28.11.2019 р. не пред`являвся для примусового виконання стягувачем АТ КБ "ПриватБанк".
Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2018 року в справі № 243/11704/15-ц).
Отже, обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов`язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги.
Цивільне законодавство передбачає заміну кредитора в будь-якому зобов`язанні, за винятком зобов`язань, нерозривно пов`язаних з особою кредитора (стаття 515 ЦК України). При цьому заборона на відступлення права вимоги має встановлюватися законом або договором.
Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (частина перша статті 517 ЦК України).
По своїй суті заміна кредитора в зобов`язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом України в постанові від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
По своїй суті процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи іншою особою (правонаступником) у зв`язку з вибуттям із процесу відповідного суб`єкта, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов`язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього. Підставами процесуального правонаступництва можуть бути лише юридичні факти, які виникли під час судового провадження у справі, а не до його початку. Процесуальне правонаступництво тісно пов`язане з матеріальним правонаступництвом, оскільки воно може мати місце в тих випадках, коли права та/або обов`язки одного із суб`єктів спірного матеріального правовідношення внаслідок тих чи інших юридичних фактів переходять до правонаступника. При цьому незалежно від підстав матеріального правонаступництва процесуальне правонаступництво допускається лише після заміни сторони в матеріальних правовідносинах. У частині першій статті 514 ЦК України регулюються відносини між первісним кредитором і новим кредитором, та визначається який саме обсяг прав та на яких умовах переходить до нового кредитора. Тобто частина перша статті 514 ЦК України присвячена саме матеріальному правонаступництву, а не процесуальному (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2021 року в справі № 1522/12471/12).
У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року в справі № 201/16014/13-ц (провадження № 61-9098сво20) зазначено, що «підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва на стадії виконання рішення суду, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах. Таким чином, при вирішенні питання про заміну сторони у виконавчому провадженні необхідно встановити факт вибуття сторони виконавчого провадження та переходу до особи матеріальних прав і обов`язків вибулої сторони. Тобто, процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії виконавчого провадження стягувача або боржника іншою особою у зв`язку з її вибуттям, тобто підставою заміни кредитора внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов`язки, або пряма вказівка акту цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами. При вирішенні питання про заміну сторони у виконавчому провадженні суд перевіряє наявність правонаступництва у матеріальних відносинах».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21) зроблено висновок, що «наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора в зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. У зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора. Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони в матеріальному правовідношенні її правонаступником)».
У пунктах 47-58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 вересня 2025 року у справі № 369/13444/20 (провадження № 14-52цс25) зроблено такі висновки:
«Підставою для заміни стягувача у виконавчому листі є заміна кредитора у матеріальних правовідносинах, у зв`язку із чим суд насамперед має з`ясувати, чи первісному кредиторові належало право вимоги до боржника на момент його відступлення, а також перевірити дійсність / чинність вимоги на момент звернення до суду з відповідною заявою.
У цьому контексті Велика Палата Верховного Суду вважає за неодмінне розмежувати поняття «право вимоги», «цесія» та «договір про відступлення права вимоги», нагадавши власний висновок, сформульований у пункті 73 постанови від 08 серпня 2023 року у справі № 910/19199/21, про те, що відступленням права вимоги (цесією) є сам факт заміни особи в зобов`язанні. Цесія є не окремим самостійним договором, а правовим наслідком укладення договору про відступлення права вимоги.
У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду зауважила, що недійсність вимоги не зумовлює недійсності відповідного договору, за яким була передана така вимога, а має наслідком відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором, врегульовану положеннями ЦК України. Недійсність переданої вимоги, про яку йдеться в статті 519 ЦК України, не можна ототожнювати з недійсністю правочину, а законодавець не пов`язує питання дійсності / недійсності правочину про заміну кредитора з дійсністю вимоги, яка передається новому кредитору (див. пункти 92, 96 постанови у справі № 910/19199/21).
Отже, суд повинен надати оцінку саме наявності у кредитора права вимоги та його чинності (неприпинення) на момент подання заяви про заміну стягувача у виконавчому листі. Зокрема, суд має з`ясувати, чи не настали визначені законом чи договором підстави для припинення зобов`язання (наприклад, його належне виконання), що матиме наслідком відсутність у первісного кредитора права вимоги до боржника.
Судом встановлено, що боржник - ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що вбачається з відомостей реєстру Криворізької міської територіальної громади.
Після смерті боржника ОСОБА_1 , 22 серпня 2025 між АТ КБ «ПриватБанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛРЕСУРС» укладено Договір факторингу № 8-22-08/2025, за яким було відступлено права вимоги за кредитними договорами, у тому числі за кредитним договором б/н від 17.09.2015 року (боржник ОСОБА_1 ).
Згідно з вимогами частини четвертої статті 25 ЦК України, цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті, а відтак припиняється і цивільна процесуальна дієздатність.
Відповідно до частини 9 статті 10 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Розділ VI ЦПК України врегульовує розгляд процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб). Розгляд таких процесуальних питань не є окремим видом судового провадження, а є виконанням судових рішень як заключний етап у процесі реалізації захисту цивільних прав.
Поряд із цим питання про заміну кредитора (стягувача) як і видачу дубліката виконавчого листа має відбуватись із повідомленням боржника про таке провадження.
Боржник як учасник цивільної справи за такою заявою має володіти цивільною процесуальною правоздатністю.
Оскільки за правилами статті 25 ЦК України цивільна правоздатність особи припиняється у момент її смерті, не може бути замінено стягувача у виконавчому провадження, у якому помер боржник та не встановлено коло спадкоємців.
На стадії виконання судового рішення при вирішенні процесуальних питань суд не наділений повноваженнями встановлювати коло спадкоємців померлого боржника.
Також слід розрізняти правонаступництво у матеріальних правовідносинах та процесуальне правонаступництво.
За змістом статті 55 ЦПК України процесуальне правонаступництво у цивільній справі допускається у разі, коли відповідач на момент відкриття провадження мав цивільну процесуальну дієздатність, однак помер після відкриття провадження у цивільній справі. Процесуальне правонаступництво це заміна сторони або третьої особи (правопопередника) іншою особою (правонаступником) у зв`язку з вибуттям із процесу суб`єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов`язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього.
В силу частини 1 статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу.
Тобто, процесуальне правонаступництво між відповідачем та його спадкоємцями у порядку статті 55 ЦПК України допускається, якщо на момент відкриття провадження у справі цивільна правоздатність відповідача не припинилася.
Заяву про заміну сторони виконавчого провадження подано до суду 30.07.2026 року, в той час, як боржник ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Крім того, і договір факторингу, на підставі якого заявник просить замінити стягувача, укладено після смерті боржника, та без встановлення та залучення правонаступників померлого боржника.
Суд вважає, що оскільки боржник ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто до укладання договору факторингу від 22 серпня 2025 року між АТ КБ «ПриватБанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛРЕСУРС», тому на момент переходу права вимоги в силу статті 25 ЦК України цивільна правоздатність ОСОБА_1 припинилася, як і припинилася його цивільна процесуальна дієздатність.
Суд, керуючись правовими висновками, викладеними у пунктах 47-58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 вересня 2025 року у справі № 369/13444/20 (провадження № 14-52цс25), вважає, що оскільки на момент укладання договору факторингу від 22 серпня 2025 між АТ КБ «ПриватБанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛРЕСУРС» первісному кредиторові не належало право вимоги до боржника ОСОБА_1 на момент його відступлення через його смерть та припинення цивільної правоздатності, так само як і на момент звернення до суду із цією заявою припинена цивільна процесуальна дієздатність боржника, тому вимога ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» про заміну сторони не є дійсною (чинною).
За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для заміни сторони стягувача на підставі договору факторингу від 22 серпня 2025 року, укладеного між АТ КБ «ПриватБанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛРЕСУРС».
Щодо видачі дублікату виконавчого листа
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Примусовому виконанню підлягають рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень (стаття 3 Закону України «Про виконавче провадження»).
Як вже зазначалось, на виконання рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 листопада 2019 року у справі № 210/4401/19 (пр. № 2/210/2012/19) про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк „ПриватБанк" суми заборгованості за кредитним договором, 24 лютого 2020 року представник АТ КБ „ПриватБанк" особисто отримав виконавчий лист в суді.
11 березня 2020 року відкрито виконавче провадження № 61526938 з примусового стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованості, яке завершено 18 грудня 2020 року на підставі постанови державного виконавця Металургійного відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).
З відкритої інформації, що міститься в АСВП встановлено, що виконавче провадження № 61526938 з примусового стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованості завершено, що свідчить що викнавчий лист № 210/4401/19 2/210/2012/19 від 28.11.2019 р. повторно не пред`являвся стягувачем для примусового виконання стягувачем .
Після повернення виконавчого листа стягувачеві, ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що вбачається з відомостей реєстру Криворізької міської територіальної громади.
З наданих до заяви документів вбачається, що оригінал викнавчого листа № 210/4401/19 2/210/2012/19 від 28.11.2019 р. та постанова про його повернення зберігалася в архівному приміщенні АТ КБ "ПриватБанк" , яке було знищено 05 жовтня 2025 року.
Відповідно до підпункту 17.4 підпункту 17 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2021 року по справі № 419/310/12 (провадження № 61-13084св21) зроблено висновок, що: «єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Таким чином, дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу, лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року по справі № 196/673/14-ц (провадження № 61-21357св21) зроблено висновок, що: «аналіз пункту 17.4. розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України дозволяє дійти висновку, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. При цьому виконавчий лист може бути виданий лише за умови, якщо у встановлені строки з відповідною заявою до суду звернувся стягувач або державний/приватний виконавець. Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Таким чином дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу, лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено. При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, подавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, викрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист.
Подібні за змістом висновки викладені Верховним Судом у постановах від 09 лютого 2022 року у справі № 201/4043/19-ц, від 09 лютого 2022 року у справі № 757/14604/20-ц, від 06 листопада 2019 року у справі № 2-1053/10, від 23 вересня 2020 року у справі № 127/2-3538/10».
За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).
Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц та від 16 жовтня 2018 року у справі № 914/2567/17, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. У справах про визнання недійсним договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з`ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора, та чи існують ці права на момент переходу.
У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 31/160 (29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.
Верховний Суд у постанові від 14 червня 2023 року у справі № 755/15965/17 зазначив, що дійсність вимоги (суб`єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб`єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 зроблено висновок, що відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення частини першої статті 203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб`єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб`єкт. За загальним правилом пункту 1 частини першої статті 512, статті 514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов`язанні не відбувається.
Встановлено, що на момент укладання Договору факторингу № 8-22-08/2025, а саме 22 серпня 2025 року, за яким було відступлено ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» право вимоги АТ КБ «ПриватБанк» за кредитними договорами, у тому числі за кредитним договором б/н від 17.09.2015 року, боржник ОСОБА_1 помер.
Крім того, на момент укладання договору факторингу, первісний кредитор АТ КБ «ПриватБанк» в суперч частини першої статті 517 ЦК України не передав новому кредиторові ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, а саме:
- постанову державного виконавця Металургійного відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 18 грудня 2020 року ВП № 61526938 про повернення виконавчого документа стягувачеві
- та викнавчий лист № 210/4401/19 2/210/2012/19 від 28.11.2019 р..
Суд не приймає до увагу довідку та матеріали, які свідчать проте, що виконавчі листи, які зберігались в архіві АТ КБ "ПриватБанк" був знищений з незалежних від банку причин 05 жовтня 2025 року, оскільки виконавчий лист № 210/4401/19 2/210/2012/19 від 28.11.2019 р.., як і постанову про його повернення, банк як первісний кредитор повинен був передати новому кредитору - ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» в момент укладання договору факторингу № 8-22-08/2025, а саме 22 серпня 2025 року.
За таких обставин, зважаючи на те, що: 1) боржник помер до укладання договору факторингу № 8-22-08/2025, тобто його правоздатність припинена 2) правонаступники померлого боржника не встановлені, 3) первісний кредитор не надав документи, які засвідчують право вимоги (оригінал виконавчого листа та постанову про його повернення), суд приходить до висновку про відсутність дійсної вимоги (суб`єктивного права) у первісного кредитора, а відтак і відсутність підстав для видачі дубліката виконавчого листа.
Щодо строків
У заяві ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» покликається на те, що строки пред`явлення вимоги не сплинули. Проте суд такі твердження відхиляє з огляду на таке.
Статтями 1216, 1218 Цивільного кодексу України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (стаття 1223 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
За частиною першою статті 1296 Цивільного кодексу України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Частиною першою статті 1297 Цивільного кодексу України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачою йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Згідно із частиною першою статті 1281 Цивільного кодексу України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги.
Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину (частини друга та третя статті 1281 Цивільного кодексу України). Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги (частина четверта вказаної статті 1281 Кодексу).
Відповідно до положень статті 1282 Цивільного кодексу України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
За змістом наведених вище норм права задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ними у спадщину майна. Звідси обов`язок спадкоємців боржника перед кредиторами спадкодавця виникає лише у межах, передбачених статтею 1282 Цивільного кодексу України, тобто в межах вартості майна, одержаного у спадщину. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна, особа не набуває статусу спадкоємця, і як наслідок у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.
Оскільки зі смертю боржника грошові зобов`язання включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитором вимог до спадкоємців боржника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 Цивільного кодексу України. Стаття 1281 Цивільного кодексу України, яка визначає преклюзивні строки пред`явлення таких вимог, застосовується і до боргових зобов`язань.
Сплив цих строків має наслідком позбавлення кредитора права вимоги (припинення його цивільного права), а також припинення таких зобов`язань (подібний правовий висновок викладено у пункті 39 постанови Великої Палати Верховного суду від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (провадження 14-397цс19)).
Звідси сплив строків, визначених частиною четвертою статті 1281 Цивільного кодексу України, має своїм наслідком і неможливість вимагати у суді захисту відповідного права.
Отже, спадкоємці померлого на момент подачі цієї заяви до суду не є процесуальними правонаступниками у цій справі, а наявність правонаступництва у матеріальних правовідносинах має вирішуватися за заявою, заявленою безпосередньо з зазначенням спадкоємців боржника.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс» звернувся з заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні, шляхом заміни стягувача його правонаступником до суду після того, як боржник помер. Будь-яких доказів про правонаступників, матеріали справи не містять, враховуючи що на момент укладання договору факторингу цивільна правоздатність боржника вже була припинена, що ставить під сумнів дійсність вимоги в момент переходу права вимоги за відсутності факту передачі оригіналу виконавчого листа. ОСОБА_1 не може бути стороною у справі, оскільки зі смертю особи припиняється її цивільна правоздатність та померла особа не наділена процесуальною дієздатністю.
На підставі викладеного суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс», боржник ОСОБА_1 , треті особи АТ КБ «Приватбанк», Відділ державної виконавчої служби у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про заміну стягувача та видачу дубліката виконавчого листа №210/4401/19, пр. №2/210/2012/19.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 257, ст. 442 ЦПК України,-
УХ ВАЛИВ:
Заяву стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс», боржник ОСОБА_1 , треті особи АТ КБ «Приватбанк», Відділ державної виконавчої служби у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про заміну стягувача та видачу дубліката виконавчого листа №210/4401/19, пр. №2/210/2012/19 - залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку через Металургійний районний суд міста Кривого Рогу або безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду в порядку, передбаченому ст. 355 ЦПК України, протягом 15-ти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: О. В. Чайкіна