Справа № 456/4835/25 Головуючий у 1 інстанції: Валовін Ю.В.
Провадження № 22-ц/811/855/26 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 серпня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого - судді Ніткевича А.В.
суддів -Бойко С.М., Копняк С.М.
секретар Гаврилюк Я.Ю.
з участю представника відповідачки Ориника А.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Ориника Андрія Романовича на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 04 лютого 2026 року в складі судді Валовін Ю.В. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
встановив:
У вересні 2025 року позивач ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернувся до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява обґрунтована тим, що 28 липня 2024 року між ТОВ "Укр Кредит Фінанс" та ОСОБА_3 укладений електронний Договір про відкриття кредитної лінії №1426-8672, відповідно до умов якого відповідачці надано кредит у розмірі 20000,00 грн, строк кредитування 365 днів, базовий період - 30 днів, промо-ставка- 1,18% в день, знижена % ставка - 1,50% в день, стандартна % ставка - 1,50 % в день.
Позивач свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі. В свою чергу відповідач свої зобов`язання за Договором не виконує належним чином, у зв`язку з чим, станом на 15.07.2025 утворилася заборгованість у розмірі 117356, 00 грн, що складається з простроченої заборгованості за кредитом в розмірі 20000,00 грн, заборгованості за відсотками в розмірі 94356,00 грн, простроченої заборгованості по комісії за видачу кредиту - 3 000,00 грн.
Разом з тим, кредитодавцем прийнято рішення про можливість застосування до Позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а саме частково списання заборгованості позичальнику за нарахованими комісією та процентами у загальній сумі 17356,00 грн за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором у розмірі 100 000,00 грн.
Враховуючи наведене, позивач просив стягнути заборгованість за Договором про відкриття кредитної лінії №1426-8672 від 28.07.2024 в розмірі 100 00, 00 грн, з яких прострочена заборгованість за кредитом 20000,00 грн, прострочену заборгованість за нарахованими процентами 80000,00 грн, а також судові витрати.
Оскаржуваним рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 04 лютого 2026 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» 90 600,00 грн заборгованості за Кредитним договором № 1336-2662 від 28.07.2024, що складається з тіла кредиту в розмірі 20000,00 грн (двадцять тисяч гривень 00 копійок), процентів за користування кредитом в розмірі 70 600,00 грн (сімдесят тисяч шістсот гривень 00 копійок).
В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» судові витрати в розмірі 2 194,69 грн (дві тисячі сто дев`яносто чотири гривні 69 копійок) пропорційно до задоволених позовних вимог.
Рішення суду оскаржила ОСОБА_1 , апеляційну скаргу в інтересах якої подав адвокат Ориник А.Р. Вважає рішення незаконним, таким, що не відповідає дійсним обставинам справи, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування доводів скарги покликається на те, що позивачем не доведено факту укладення договору саме з відповідачкою. У матеріалах справи відсутні будь які докази, які б підтверджували, що саме ОСОБА_2 реєструвалася в ІТС позивача. Не підтверджено факту проходження нею процедури ідентифікації та верифікації, отримання нею логіну та паролю, надання заявки на отримання кредиту, а також факту її ознайомлення з усіма істотними умовами спірного договору.
Також, позивачем не доведено факту передачі коштів відповідачу. В матеріалах справи відсутні первинні платіжні документи чи банківські виписки, які б безспірно підтверджували зарахування 20 000,00 грн саме відповідачу. Крім того, не надано жодних відомостей (довідок з банку), які б підтверджували, що платіжна картка № НОМЕР_1 , на яку позивач нібито перерахував кошти, належить саме ОСОБА_2 . Відповідно, за відсутності доказів передачі грошей, договір позики взагалі не може вважатися укладеним. Довідка про перерахування суми кредиту, на яку посилається позивач, як на підставу переведення коштів на рахунок відповідача, видана ТОВ «Укр Кредит Фінанс», не є належним та допустимим доказом на підтвердження факту виникнення між сторонами правовідносин з кредитування та отримання відповідачем кредитних коштів, а лише підтверджує проведення платежу в системі.
Крім цього вважає, що заявлені до стягнення суми є несправедливими. Нараховані позивачем відсотки є явно завищеними, вони створюють істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду позивача, не відповідають засадам справедливості, добросовісності та розумності, а відтак є несправедливими умовами в розумінні п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».
Вказує, що позивач, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.
Додає, що суд першої інстанції, незважаючи на клопотання сторони відповідача про розгляд справи з його участю, розглянув справу без виклику сторін проігнорувавши відповідне клопотання. Судом не було вирішене клопотання позивача про витребування доказів з АТ КБ «Приватбанк», чим суд фактично звільнив позивача від обов`язку доказування, проігнорувавши принцип змагальності сторін.
Просить скасувати рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 04 лютого 2026 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Укр Кредит Фінанс» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідачки Ориника А.Р. на підтримку доводів скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково виходячи з такого.
Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ТОВ «Укр Кредит Фінанс», суд першої інстанції виходив з того, що кредитний договір № 1426-8672 від 28.07.2024 укладений між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_2 в електронній формі та відповідає вимогам ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію». Доказів зворотного відповідач суду не надав, як і не спростував сам факт укладання такого договору. Таким чином, в суду відсутні сумніви про те, що паспортні дані відповідача були використані третіми особами без його згоди, які були використані для укладення кредитного договору.
Судом також встановлено, що свої зобов`язання за кредитним договором кредитор виконав належним чином, надавши відповідачу кредит в розмірі 20 000,00 грн, однак ОСОБА_4 ( ОСОБА_1 ) допустила порушення умов кредитного договору № 1426-8672 від 28.07.2024, не виконуючи свої зобов`язання, в результаті чого у неї утворилась заборгованість.
Водночас, судом встановлено, що умови кредитного договору № 1426-8672 від 28.07.2024 про встановлення денної процентної ставки вище 1% суперечать ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», відтак такі є нікчемними відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», а тому, у порядку, передбаченому положеннями ч. 5 ст. 216 ЦК України, суд застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.
Враховуючи наведене, суд провів перерахунок розміру нарахованих позивачем процентів за користування відповідачем кредитними коштами з урахуванням указаних вище приписів, виходячи із максимального розміру денної процентної ставки, що становить 1%, а саме: 20000,00 грн * 1%*365 днів = 73 000,00 грн.
Згідно із розрахунком заборгованості судом встановлено, що нарахування процентів здійснювалося 353 дні з 28.07.2024 по 15.07.2025, таким чином сума нарахованих процентів за вказаний період повинна становити 70 600,00 грн (20 000,00 грн * 1%*353 днів = 70 600,00 грн).
Враховуючи те, що позивач застосував Програму лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та списав заборгованість за комісією в розмірі 3 000,00 грн, з відповідача підлягає стягненню сума заборгованості за кредитним договором № 1426-8672 від 28.07.2024 року в розмірі 90 600,00 грн, яка складається з 20 000,00 грн простроченої заборгованості за тілом кредиту та 70 600,00 грн процентів за користування кредитними коштами.
Жодних доказів на спростування розміру заборгованості, як і доказів сплати такого боргу, відповідачем до суду не надано. Таким чином, суд вважав доведеним вказаний розмір заборгованості відповідача ОСОБА_2 за кредитним договором № 1426-8672 від 28.07.2024 в розмірі 90 600,00 грн.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, судова колегія входить з такого.
Судом встановлено, що 28.07.2024 між ТОВ «Укр кредит фінанс» та ОСОБА_3 укладений договір про відкриття кредитної лінії №1426-8672 шляхом акцептування позичальником оферти кредитодавця за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором А3273.
Відповідно до п.4.1., 4.2 договору загальний розмір кредиту за цим Договором становить 20000,00 грн., дата надання кредиту 28.07.2024.
Згідно із п.4.8 договору базовий період складає 30 календарних днів.
Відповідно до п.4.10 Договору, нарахування процентів а користування Кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми Кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дати видачі Кредиту до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту, за наступною ставкою: Стандартна процента ставка становить 1,50% за кожен день користування Кредитом (вказана процента ставка застосовується протягом всього строку дії цього Договору, за виключенням строку використання позичальником права користування Кредитом за Промо-ставкою та/або Зниженою, та/або Пільговою процентною ставкою); 1,18% за кожен день користування Кредитом застосовується у період починаючи з 181 календарного дня дії Договору і до закінчення строку дії цього договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту.
Пунктом 4.13 договору встановлено, що строк кредитування становить 365 календарних днів, дата повернення (виплати) кредиту 27.07.2025 року.
Пунктами 4.14, 4.16 договору, визначено реальну річну процентну ставку яка складає 13701,06 %, денна процентна ставка складає - 1,379 %.
Згідно із п.4.17. Договору, загальні витрати за споживчим кредитом на дату укладення Договору складають 100660,00 грн та включають у себе проценти за користування кредитом та комісію за видачу Кредиту.
Невід`ємною частиною цього Договору є додатки: Правила відкриття кредитної лінії, Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором відповідно до Методики НБУ (п. 12.22).
До договору про відкриття кредитної лінії №1426-8672 від 28.07.2024, укладеного між ТОВ «Укр кредит фінанс» та відповідачем, позивачем долучено Правила відкриття кредитної лінії, Паспорт споживчого кредиту та Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки, які підписані відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором А 3273.
Факт видачі кредитних коштів в сумі 20000,00 грн за договором №1426-8672 від 28.07.2024 на номер особистого електронного платіжного засобу № НОМЕР_1 зазначеного відповідачем у договорі підтверджується листом АТ КБ «Приват Банк» та довідкою ТОВ «Укр Кредит Фінанс».
Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості за кредитним договором №1426-8672 від 28.07.2024 загальна заборгованість відповідача становить 117 356,00 грн, з яких 20000,00 грн сума заборгованості за основним боргом, 94356, 00 грн - залишок за відсотками, 3000,00 грн - залишок комісії.
Разом з тим, як стверджував позивач, кредитодавцем прийнято рішення про можливість застосування до Позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а саме частково списання заборгованості позичальнику за нарахованими комісією та процентами у загальній сумі 17 356,00 грн за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором у розмірі 100 000,00 грн, з яких 20000,00 грн.- прострочена заборгованість за кредитом, 80000,00 грн - прострочена заборгованість за нарахованими процентами.
Надаючи правову оцінку зібраним у справі доказам, судова колегія виходить з такого.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2ст. 16 ЦК України. За приписами ст. 4 ЦПК України захисту підлягають порушене, невизнане або оспорюване право особи чи інтерес, а також державний чи суспільний інтерес.
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1ст. 638 ЦК України в становлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За змістом ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Особливості укладення кредитного договору в електронній формі визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Статтею 3 Закону України «Про електрону комерцію» визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Згідно зі ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідно до ст. 12 Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: 1) електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; 2) електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; 3) аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
За правилами ч. 1, 2ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
У своїй постанові від 07 квітня 2021 року у справі № 623/2936/19 Верховний Суд зробив висновок про правомірність використання при укладенні електронного договору електронного підпису у виді одноразового ідентифікатора.
За приписами ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. За положеннями ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1ст. 77 ЦПК України).
За матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_3 , маючи намір отримати в позику грошові кошти, ідентифікувала себе в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Укр Кредит Фінанс», пройшла реєстрацію на офіційному веб-сайті товариства. Під час здійснення реєстрації відповідачка створила особистий кабінет та надала всі особисті дані (ПІБ, дані паспорта, РНОКПП, номер мобільного телефону, електронну пошту, місце реєстрації), чим фактично надала згоду на обробку персональних даних.
Для безпосереднього оформлення кредиту відповідачка обрала бажану суму кредиту, строк кредитування, самостійно внесла номер банківської картки та підтвердила, що ознайомлена з Правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) продукту «CreditKasa», які теж підписала одноразовим ідентифікатором А3273.
Після прийняття позичальником умов кредитного договору, 28.07.2024 ТОВ «Укр Кредит Фінанс» уклав із ОСОБА_3 . Договір про відкриття кредитної лінії, який підписано відповідачем відповідно до вимог ч. 6, 8 ст.11, ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором А3273, який надсилався на особистий телефонний номер ОСОБА_3 . Вказаних обставин ОСОБА_3 не заперечувала.
Таким чином, підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором є прямою і безумовною згодою відповідачки з умовами кредитного договору, правилами надання грошових коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту, з яким позичальник ознайомився перед підписанням кредитного договору та отриманням кредиту.
При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що доступ до інформаційно-телекомунікаційної системи позивача та направлення одноразового ідентифікатора на мобільний телефон, зазначені самою відповідачкою, унеможливлюють вчинення таких дій третьою особою без її відома та згоди. Доказів того, що відповідачка зверталася до правоохоронних органів з приводу неправомірного використання її персональних даних, матеріали справи не містять.
Таким чином, доводи скарги в цій частині є безпідставними, оскільки факт укладення договору підтверджений належними та допустимими доказами, які відповідають вимогам Закону України «Про електронну комерцію».
АТ КБ «ПриватБанк» у листі від 22.07.2025 повідомило про перерахування коштів від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через систему платежів LiqPay на підставі договору 4010 від 02.12.2019, у тому числі, по платежу ID платежу [номер приховано] на платіжну картку НОМЕР_1 за договором №1426-8672 від 28.07.2024 в сумі 20 000,00 грн.
Аналогічна інформація про перерахунок коштів відображена у довідці ТОВ «Укр Кредит Фінанс».
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зазначені докази в сукупності є достатніми для підтвердження факту перерахування коштів саме відповідачці, оскільки платіжна картка є індивідуальним платіжним засобом, а відомості про її номер були зазначені самою нею при укладенні договору. Обов`язок доведення факту належності картки іншій особі в силу ст. 81 ЦПК України покладається на відповідача, однак таких доказів суду не надано.
Твердження скаржниці про те, що довідка позивача не є належним доказом, спростовується тим, що вказана довідка оцінювалась судом у сукупності з іншими доказами (листом банку), що узгоджується з вимогами ст. 89 ЦПК України.
Згідно із розрахунком заборгованості, наданим ТОВ «Укр Кредит Фінанс», ОСОБА_3 користувалася кредитними коштами, однак відсотки не сплачувала, тіла кредиту не повернула, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка з урахуванням застосування позивачем Програми лояльності, становить 100000,00 грн, з яких 20000,00 грн - тіло кредиту, 80000,00 грн - відсотки.
Зважаючи на встановлені судом обставини у їх сукупності, колегія суддів приходить переконання, що висновок суду першої інстанції про стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 20 000, 00 грн є правильним. Доказів, які б свідчили про оплату тіла кредиту, матеріали справи не містять.
Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
За змістом ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
ТОВ «Укр Кредит Фінанс»», звертаючись до суду з позовом, просив у тому числі, крім заборгованості за неповернутим кредитом, стягнути складову його повної вартості, зокрема й заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом -80000,00 грн.
Як зазначалось вище, умовами договору про відкриття кредитної лінії №1426-8672 від 28.07.2024 передбачено такі процентні ставки: стандартна процентна ставка 1,50% в день, 1,18%, яка застосовується з 181 дня. Саме такі ставки застосовані позивачем у розрахунку заборгованості.
При цьому, судом першої інстанції правильно застосоване законодавство, яке діяло на час виникнення спірних правовідносин.
Зокрема, суд врахував, що 22 листопада 2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» №3498-IX, який набрав чинності 24 грудня 2023 року.
Цим законом доповнено ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», відповідно до якої максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Перехідні положення законопроєкту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроєкту.
Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія п. 5 розділу І цього Закону (яким, зокрема, доповнено п. 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування») поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Разом з цим, частиною 4 розділу 11 Прикінцеві та перехідні положення Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» визначено, що надавачам фінансових послуг, не зазначеним у пункті 3 цього розділу, та надавачам допоміжних послуг протягом 30 днів з дня набрання чинності цим Законом слід привести свою діяльність та документи у відповідність з вимогами цього Закону.
У справі, що переглядається, кредитний договір № 1426-8672 укладено 28.07.2024, тобто, після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому положення п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» не поширюється на вказаний кредитний договір і позивач ТОВ «Укр Кредит Фінанс» мав привести свою діяльність та документи у відповідності з вимогами цього Закону, проте такого не здійснв.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відсоткова ставка встановлена договором не відповідає умовам чинного законодавства, оскільки за змістом положень ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Частиною 4 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою: ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t х 100%, де ДПС - денна процентна ставка; ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом; ЗРК - загальний розмір кредиту; t - строк кредитування у днях.
Пунктом 1-2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» визначено поняття «денна процентна ставка» як загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту.
Тобто, денна процентна ставка є розрахунковою величиною за спеціальною формулою, що базується на показниках загальних витрат за споживчим кредитом, його загальним розміром та строком кредитування, максимальний розмір якої визначений вказаним вище Законом.
Згідно з ч. 1 статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
У частинах першій та другій статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до п. 4.10 договору, сторонами погоджена стандартна процентна ставка за користування кредитом - 1,50% в день, а з 181 дня - 1,18 % в день.
Таким чином, умови укладеного між сторонами договору щодо встановлення стандартної процентної ставки/денної процентної ставки за кредитом, у відповідності до ч. 5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування», є нікчемними.
Здійснюючи перерахунок розміру відсотків, з урахуванням вказаних вище приписів суд виходив з розміру денної процентної ставки, що становить 1%. Однак, здійснюючи розрахунок за період з 28.07.2024 по 15.07.2025 (353 дні) суд не зауважив, що позивач, згідно розрахунку заборгованості здійснював нарахування відсотків за період з 28.07.2024 по 13.07.2025 (351 день). Тому розмір відсотків становить не 70 600,00 грн, а 70 200,00 грн (20 000,00 грн * 1%*351 днів = 70 200,00 грн).
Враховуючи те, що позивач застосував Програму лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та списав заборгованість за відсотками та комісією, з відповідача підлягає стягненню 90 200, 00 грн, яка складається з 20 000,00 грн простроченої заборгованості за тілом кредиту та 70 200,00 грн процентів за користування кредитними коштами.
Разом з тим, колегія суддів відхиляє доводи апелянта в тій частині, що розмір відсотків є завищеним, не відповідає засадам справедливості, добросовісності та розумності, а відтак є несправедливим у розумінні п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».
У пункті 5 частини третьої статті 18 Закону «Про захист прав споживачів» вказано, що несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.
Тобто, наведене передбачає право суду зменшити розмір заборгованості за тими процентами, які нараховуються як міра відповідальності за неналежне виконання позичальником обов`язку щодо своєчасного повернення отриманих у кредит грошових коштів.
Однак у спірному випадку позивач вимогу про стягнення процентів, що нараховуються за прострочення виконання грошових зобов`язань не заявляв, а лише просив, окрім тіла кредиту, стягнути проценти за правомірне користування кредитними коштами.
Колегія суддів враховує позицію викладену у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі №679/1103/23, та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18.
Так, у пункті 8.38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження N 12-79гс19) зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.
Розмір процентів за користування кредитними коштами був визначений сторонами договору за їх взаємною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 Цивільного кодексу України, при цьому волевиявлення сторін на укладення та підписання договору було усвідомленим і добровільним. Відповідач, укладаючи кредитний договір, мав можливість самостійно обрати фінансову установу для отримання кредиту, оцінити запропоновані умови кредитування та зважити на можливість їх виконання з огляду на своє фінансове становище. Крім того, згідно з умовами договору, він мав право відмовитися від договору протягом 14 днів з дня його укладення без пояснення причин, у тому числі після отримання грошових коштів (п. 6.9. договору), однак таким правом не скористався.
За таких обставин відсутні підстави вважати, що у справі, яка переглядається, нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності.
У постанові Верховного Суду від 07.02.2022 у справі 758/2575/17 зазначено, що відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини третьої статті 509 нього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.
Верховний Суд у постанові від 07 квітня 2021 року у справі № 623/2936/19 вказав, що виходячи з оплатного характеру кредитного договору, відсутні підстави вважати, що умови договору про сплату процентів за користування кредитом, є несправедливими та призводять до дисбалансу прав та обов`язків сторін договору, оскільки вказаний розмір процентної ставки погоджено за домовленістю сторін у заяві-анкеті.
Такий висновок теж підлягає застосуванню і до спірних правовідносин.
Отже, вказані умови кредитного договору не можна вважати несправедливими, оскільки розмір процентів за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України.
При цьому проценти за кредитним договором, згідно статті 1056-1 ЦК України, не мають компенсаційного характеру та є платою за користування чужими грошима, їх розмір визначається сторонами договору, тому положення пункту 5 частини 3 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до умов договору про встановлення розміру процентів не може застосовуватись.
У свою чергу доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального законодавства не можуть бути підставою для скасування судового рішення, з огляду на таке.
Відповідно до ст.ст. 19, 274 ЦПК України, малозначними є справи, у яких ціна позову не перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. На 2025 рік прожитковий мінімум становить 3 028,00 грн, відтак вісімдесят розмірів - 242240,00 грн. Ціна позову у даній справі - 100 000,00 грн, тому справа відповідає критерію малозначної.
Відповідно до ч. 1 ст. 279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного провадження здійснюється без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, якщо інше не передбачено ЦПК України.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, є безпідставними.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного провадження здійснюється без повідомлення сторін за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідач не подавала клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Посилання скаржниці на те, що таке клопотання містилося у відзиві, спростовується змістом цього процесуального документу, який не містить відповідного письмового клопотання, оформленого згідно з вимогами ст. 183 ЦПК України.
Зважаючи на те, що справа є малозначною (ціна позову 100 000,00 грн), а тому відповідно до ст. 274 ЦПК України підлягала розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. Зазначений порядок не позбавив відповідача права на подання доказів та заперечень, чим вона скористалася.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не вирішив клопотання позивача про витребування доказів від АТ КБ «ПриватБанк», є безпідставними.
Відповідно до ст. 84 ЦПК України, суд витребує докази лише у разі неможливості сторони самостійно їх надати. Як вбачається з матеріалів справи, до подання позовної заяви позивачем самостійно було отримано та долучено до матеріалів справи лист АТ КБ «ПриватБанк» від 22 липня 2025 року, який повністю підтверджує обставини, що підлягали доказуванню.
Отже, порушень норм процесуального права, які б могли бути підставою для скасування рішення, судом першої інстанції допущено не було.
Згідно з частиною першою статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Оскільки суд першої інстанції помилився в частині визначення періоду нарахування відсотків, і судова колегія дійшла висновку про зменшення розміру відсотків з 70600,00 грн до 70200,00 грн, а відтак і загальної суми заборгованості з 90 600,00 грн до 90200,00 грн, тому рішення підлягає зміні в означеній частині.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову на відповідача.
Оскільки апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, колегія суддів вважає за необхідне змінити також рішення в частині стягнення судового збору з 2194,69 грн до 2185,00 грн.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 376, 381-383 ЦПК України, суд,-
ухвалив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ориника Андрія Романовича задовольнити частково.
Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 04 лютого 2026 року змінити в частині визначення розміру заборгованості, стягнутої з ОСОБА_5 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», зменшивши такий з 90600,00 грн до 90200 (дев`яносто тисяч двісті) гривень 00 копійок.
Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 04 лютого 2026 року в частині визначення розміру судового збору змінити, зменшивши такий з 2194,69 грн до 2185 (дві тисячі сто вісімдесят п`ять) гривень 00 копійок.
В решті рішення залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня ухвалення, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складений 19 серпня 2026 року.
Головуючий А.В. Ніткевич
Судді: С.М. Бойко
С.М. Копняк