ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 серпня 2026 року м.Суми
Справа №577/852/25
Номер провадження 22-ц/816/388/26
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),
суддів - Криворотенка В. І. , Сидоренко А. П.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС»
на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 15 квітня 2025 року у складі судді Галяна С.В., ухваленого в м. Конотоп Сумської області,
в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
у с т а н о в и в :
У лютому 2025 року ТОВ «ФК «ЕЙС» звернулося до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 27 березня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №919233181 у формі електронного документу з використанням електронного підпису, за умовами якого відповідачка отримала кредитні кошти в сумі 14000 грн 00 коп., який зобов`язалася повернути та сплатити проценти за користування кредитом. Однак свої зобов`язання за договором відповідачка не виконала, в зв`язку з чим виникла заборгованість в розмірі 49798 грн 00 коп., з них: 14000 грн 00 коп. - заборгованість по кредиту, 35798 грн 00 коп. - заборгованість по несплаченим відсотками за користування кредитом. На підставі договорів факторингу право грошової вимоги по вказаному кредитному договору перейшло до ТОВ «ФК «ЕЙС». Тому позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства заборгованість за кредитним договором №919233181 від 27 березня 2021 року у розмірі 49798 грн 00 коп., а також судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2422 грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000 грн 00 коп.
Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 15 квітня 2025 року у задоволенні позову ТОВ «ФК «ЕЙС» відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, ТОВ «ФК «ЕЙС» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про не доведеність набуття позивачем права вимоги до відповідача. Звертає увагу на те, що стаття 1077 ЦК України лише встановлює обов`язок сплати за договором факторингу, але не визначає моменту переходу права вимоги. Наголошує на тому, що умовами долучених до матеріалів справи договорів факторингу визначено, що перехід права вимоги відбувається після підписання сторонами відповідних реєстрів.
Вважає, що наведена судом першої інстанції судова практика не може бути застосована у даній судовій справі у зв`язку із суттєвими відмінностями.
Представником ОСОБА_1 - адвокатом Юсан І.О. подано відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість судового рішення, просить його залишити без змін, а доводи апеляційної скарги просить залишити без задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи те, що апеляційна скарга подана на рішення суду з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судове рішення суду першої інстанцій не відповідає.
З матеріалів справи слідує, що 27 березня 2021 року ОСОБА_1 заповнила заявку на отримання грошових коштів в кредит, в якій вона надала всю інформацію стосовно себе (адреса реєстрації, адреса проживання, дату і місце народження, паспортні дані), а також номер банківського рахунку: НОМЕР_1 хх-хххх-3056 (а.с. 21, на звороті).
27 березня 2021 року ОСОБА_1 було надано для ознайомлення паспорт споживчого кредиту (а.с. 12).
27 березня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір №732305530, за умовами якого товариство зобов`язалося надати відповідачці кредит, на суму 14 000 грн 00 коп. (чотирнадцять тисяч грн. нуль коп.) на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідачка зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (а.с. 13-21).
За змістом пунктами 1.2., 1.3., 1.7. цього договору, кредит надається строком на 30 (тридцять) днів від дати отримання кредиту позичальником (далі - «Дисконтний період»). У випадку надання кредиту не в день укладення договору, загальний строк надання кредиту автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати надання кредиту.
Сторони погодили, що встановлений в п. 1.2. договору строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником, шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх
фактично нарахованих процентів, за умови якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду.
Сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення дисконтного періоду є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України, яка має наслідком продовження строку користування кредитом (продовження загального строку дії договору) на наступних умовах:
зобов`язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов`язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90
(дев`яносто) календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду;
з наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 839,50 (вісімсот тридцять дев`ять цілих п`ять десятих)
процентів річних, що становить 2,30 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним.
Договір підписаний відповідачкою за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором № MNV42V7G, який було направлено позичальнику 27 березня 2021 року на номер мобільного телефону вказаний нею в заявці на отримання грошових коштів, одноразовий персональний ідентифікатор № № MNV42V7G було введено позичальником у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства 27 березня 2021 року о 20:19:14 годині, що вбачається з довідки щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с. 22).
Кошти в сумі 14000 грн 00 коп. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» були перераховані на рахунок ОСОБА_1 27 березня 2021 року, що підтверджується платіжним дорученням та випискою за договором б/н за період з 27 березня 2021 року до 02 квітня 2021 року (а.с. 31, 110).
Згідно розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором [номер приховано] від 27 березня 2021 року станом на 1 червня 2021 року складає 32 410 грн 00 коп., з яких 14 000 грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту та 18732 грн 00 коп. - заборгованість за нарахованими відсотками (а.с. 68).
28 листопада 2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (а.с.38-41).
Пунктами 1.3., 4.1., 8.2. цього договору визначено, що право вимоги - означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. Підписання реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги.
Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.8.1. цього договору та закінчується 28.11.2019 року, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання Сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором.
28 листопада 2019 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 19 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до змісту якої сторони дійшли згоди викласти п.8.2. договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року в наступній редакції: «8.2. строк дії цього договору починає перебіг у момент, визначений у п.8.1. цього договору та закінчується 31.12.2020, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання Сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором.» (а.с. 43, на звороті).
31 грудня 2020 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 26 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до змісту якої сторони дійшли згоди викласти п.8.2. договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року в наступній редакції: «8.2. строк дії цього договору починає перебіг у момент, визначений у п.8.1. цього договору та закінчується 31 грудня 2021 року, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором» (а.с. 44-47).
31 грудня 2021 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 27 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до змісту якої сторони уклали цю додаткову угоду про наступне: «1. Сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору до 31.12.2022 року включно» (а.с. 49).
31 грудня 2022 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 31 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до змісту якої Сторони уклали цю додаткову угоду про наступне: «1. Сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору до 31.12.2023 року включно» (а.с.49, на звороті).
31 грудня 2023 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 32 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до змісту якої сторони уклали цю додаткову угоду про наступне: «1. Сторони домовилися продовжити строк дії договору до 31 грудня 2024 року, у зв`язку із чим погодили внести зміни до п.8.2 договору, замінивши в ньому попередню дату новою - «31 грудня 2024 року» (а.с.50-51).
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №136 від 01 червня 2021 року від ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги на підставі договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року за кредитним договором № 919233181 від 27 березня 2021 року до відповідача ОСОБА_1 в сумі 32 732 грн 00 коп., з яких: 14 000 грн 00 коп. - заборгованість по кредиту; 18 732 грн 00 коп. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом (а.с.51-52).
З проведеного ТОВ «Таліон Плюс» розрахунку заборгованості слідує, що заборгованість відповідача станом на 1 липня 2023 року становить 49 798 грн 00 коп., з яких 14 000 грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 35 798 грн 00 коп. - заборгованість за нарахованими відсотками (а.с. 26).
05 серпня 2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу № 05/0820-01, строк дії якого було продовжено додатковими угодами №2 від 03 серпня 2021 року та №3 від 30 грудня 2022 року, відповідно до умов якого клієнт зобов`язується передати фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (а.с. 53-58).
Пунктом 4.1. договору факторингу № 05/0820-01 передбачено, що право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку.
Витягом з реєстру прав вимоги №10 від 31 липня 2023 року підтверджується передання ТОВ «Таліон Плюс» ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» право вимоги до ОСОБА_1 за договором №919233181 від 27 березня 2021 року на загальну суму 49798 грн 00 коп., з яких 14 000 грн 00 коп. - заборгованість за основним боргом та 35798 грн 00 коп. - заборгованість за відсотками (а.с. 59-60).
26 грудня 2024 року між ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу № 26/12Е, відповідно до умов якого, в момент підписання сторонами акта прийому-передачі реєстру боржників, фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги (а.с.61-63).
26 грудня 2024 року уповноваженими особами ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» підписано реєстр боржників до договору факторингу №26/12/Е від 26 грудня 2024 року, до якого внесено також заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №919233181 від 27 березня да 2021 року на загальну суму 49 798 грн 00 коп., а також акт прийому-передачі реєстру боржників до договору факторингу №26/12/е від 26 грудня 2024 року (а.с. 66-67).
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що за відсутності підтверджуючих документів про оплату за відступлення права вимоги слід дійти висновку, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження переходу права грошової вимоги до відповідача від первісних кредиторів ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» до кредитора - ТОВ «ФК «Ейс», що є його процесуальним обов`язком. У зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що ТОВ «ФК «Ейс» за договорами факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року та № 26/12/Е від 26 грудня 2024 року набуло права вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 919233181 від 27 березня 2021 року, укладеними між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.
Відповідно до положень ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Згідно п. 1) ч. 1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Частиною 1 ст. 513 ЦК України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Згідно з положеннями ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 1077 ЦК України (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке настане у майбутньому (майбутня вимога) (ст. 1078 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначна грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
За положеннями ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Так, судом встановлено та не спростовується сторонами, 27 березня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_2 укладено договір №732305530, який позичальник підписала електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Відповідач сплачував кошти на часткове виконання зобов`язання за цим договором, що на думку колегії суддів, свідчить про визнання ним існування кредитної заборгованості.
У постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 905/306/17, від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі №334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012 викладено висновки, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Частиною 1 статті 627 ЦПК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Встановлено, що договором факторингу№ 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» з доповненнями, внесеними додатковими угодами до цього договору, договором факторингу від 05 серпня 2020 року № 05/0820-01, укладений між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс», з урахуванням змін внесених додатковими угодами, передбачено момент набуття фактором права вимоги - з моменту підписання реєстру права вимоги, а за договором факторингу № 26/12Е від 26 грудня 2024 року укладеним між ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» - з моменту підписання акту прийому-передачі реєстру боржників.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 640 ЦК договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Чинне законодавство не містить положень про те, що право вимоги до нового кредитора переходить з моменту сплати оплати новим кредитором на користь первісного кредитора заборгованості та інших платежів відповідно до договору відступлення права вимоги. Така вимога визначена законом лише щодо договору факторингу (ст. 1077 ЦК) чи може встановлюватися сторонами в укладених ними договорах. Такі правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 905/306/17.
Як уже зазначалося, при укладенні вище зазначених договорів факторингу, сторони цих договорів не передбачали такої умови набуття фактором права вимоги за переданими договорами, як отримання клієнтом оплати за такими договорами.
Враховуючи викладене, апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції про не доведеність позивачем набуття права вимоги до відповідачки за договором від 27 березня 2021 року, адже до ТОВ «Таліон плюс», ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» перейшло право вимоги з моменту підписання відповідних реєстрів прав вимоги.
На час підписання реєстру прав вимоги №136 від 01 червня 2021 року уповноваженими представниками ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» та реєстру прав вимоги №10 від 31 липня 2023 року уповноваженими представниками ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», укладені між ними договори факторингу були чинними, відтак твердження представника відповідача про не набуття ними прав вимоги до відповідачки є непереконливими.
Заявлений до стягнення розмір заборгованості розрахований відповідно до умов укладеного договору від 27 березня 2021 року та не спростований відповідачкою, відтак є правові підстави для задоволення заявлених позовних вимог в повному обсязі.
З врахуванням зазначеного, рішення суду на підставі пунктів 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову, стягнувши з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором №919233181 від 27 березня 2021 року у розмірі 49 798 грн 00 коп.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України також слід стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції в розмірі 2422 грн 40 коп. та 3633 грн 60 коп. - за апеляційний перегляд справи.
Щодо вимог про стягнення правничої допомоги.
В суді першої та апеляційної інстанцій інтереси позивача представляв адвокат Тараненко А.І.
Частиною 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Відповідно до ч.ч. 3-4 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимоги про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).
На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу було надано копії договору про надання правової допомоги №27/12/24-01 від 27 грудня 2024 року, додаткової угоди №1 до цього договору, акт приймання-передавання наданих послуг від 17 грудня 2024 року, згідно якого в суді першої інстанції надано послуг на загальну суму 7000 грн 00 коп., акт приймання-передавання наданих послуг від 27 грудня 2024 року, згідно до якого вартість наданих адвокатом правових послуг зі складання апеляційної скарги на рішення суду в цій судовій справі склала 6000 грн 00 коп. (а.с. 71-72, 74, 132).
Визначаючи розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає розподілу, колегія суддів бере до уваги норми ч. 4 ст. 137 ЦПК України та, врахувавши характер спірних правовідносин, ступінь складності справи, обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), значення справи для сторін, з урахуванням вимог розумності та справедливості вважає, що підлягає розподілу між сторонами понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн 00 коп. в суді першої інстанції та 3000 грн 00 коп. за складання апеляційної скарги.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судове рішення у даній справі не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» задовольнити.
Рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 15 квітня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором №919233181 від 27 березня 2021 року у розмірі 49 798 гривень 00 копійок, судовий збір за розгляду справи в суді першої інстанції в сумі 2422 гривні 40 копійок та 5000 гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді першої інстанції.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» 3633 гривні 60 копійок судового збору та 3000 гривень 00 копійок витрат на правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - О. І. Собина
Судді: В. І. Криворотенко
А. П. Сидоренко