Справа № 175/16319/25
Провадження № 2/175/3377/25
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 серпня 2026 року Дніпровський районний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючої судді Озерянської Ж.М.
з участю секретаря Рожкової Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у с-щі Слобожанське цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
В С Т А Н О В И В:
В жовтні 2025 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та просив суд постановити рішення, яким: стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача матеріальну шкоду у розмірі 410361,34 грн., моральну шкоду у розмірі 60000 грн. та судові витрати.
05 лютого 2026 року представник відповідача надав до суду пояснення в яких заперечував щодо позовних вимог, зазначив, що розмір матеріального збитку є значно меншим ніж просить позивач.
05 лютого 2026 року від представника позивача надійшли заперечення на пояснення відповідача в яких він зазначив, що висновком експерта було підтверджено вартість матеріального збитку, а тому завдані збитки підлягають стягненню з відповідача.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Встановлено, що 12 липня 2025 року о 11 год. 57 хв. в Дніпропетровській області, с. Новомиколаївка, вул. Набережна водій ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом «Chery» державний номерний знак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння, не був уважним за кермом, не стежив за дорожньою обстановкою, не реагував на її зміну, не вжив відповідних заходів для зменшення швидкості та здійснив зіткнення із зустрічним автомобілем «Toyota Land Cruiser Prado» державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 (а.с. 15-17)
Постановою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 08 вересня 2025 року у справі №175/10546/25 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення за ст. 124 КУпАП і піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 850 грн. 00 коп. (а.с. 13-14)
Постанова набрала законної сили 19 вересня 2025 року.
Автомобіль «Toyota Land Cruiser Prado» державний номерний знак НОМЕР_1 , згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 належить на праві власності позивачу ОСОБА_1 .(а.с. 12)
Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Toyota Land Cruiser Prado» державний номерний знак НОМЕР_1 , застрахована в АТ «СК «АРКС», що підтверджується відповідним полісом №ЕР229206179, який діяв на дату ДТП.(а.с. 23)
Автомобіль «Chery» державний номерний знак НОМЕР_1 згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 належить на праві власності відповідачу ОСОБА_2 .(а.с. 21)
Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Chery» державний номерний знак НОМЕР_1 , застрахована в ТДВ «Експрес Страхування», що підтверджується відповідним полісом №222629102, який діяв на дату ДТП.(а.с. 22)
Згідно висновку експерта №063/25 від 02 серпня 2025 року транспортно-товарознавчої експертизи по визначенню вартості матеріального збитку власнику колісного транспортного засобу, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Toyota Land Cruiser Prado» реєстраційний номер НОМЕР_1 складає 570361,34 грн. (а.с. 29-58)
Згідно висновку експерта №855-26 від 12 травня 2026 року за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи у цивільній справі №175/16319/25, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Toyota Land Cruiser Prado» реєстраційний номер НОМЕР_1 станом на дату ДТП (12 липня 2025 року) складає 580249 грн. (а.с. 145-182)
АТ «СК «АРКС» згідно акту №ARX4438713 було виплачено позивачу ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 159950 грн. (а.с. 25)
Оскільки відповідачем не було сплачено матеріальні збитки завдані внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, позивач вимушений був звернутися до суду.
Згідно ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтями 15, 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитки в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до ч.3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Згідно зі статтею 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Цивільно-правова відповідальність може мати місце за наявності складу правопорушення, тобто при певних умовах, до таких належать: а) наявність шкоди; б) протиправність поведінки боржника; в) причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою; г) вина боржника.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
До джерел підвищеної небезпеки відноситься, зокрема, діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, (ч. 1 ст. 1187 ЦК України).
Згідно з Висновком Великої Палати Верховного Суду, наданим в постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми (п. 85).
З матеріалів справи встановлено, що страховиком АТ «СК «АРКС» була відшкодована позивачу ОСОБА_1 сума страхового відшкодування у розмірі 159950 грн.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
За правилами ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження 14-176цс18) зроблено висновок, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Системний аналіз указаних положень законодавства, дає можливість дійти висновків, що власник пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу має право на вішкодування в повному обсязі завданої йому майнової шкоди. При цьому, якщо цивільна відповідальність заподіювана шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі й у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то такому разі майнова шкода у повинна бути відшкодована винною особою в загальному порядку.
Такого ж правового висновку дійшли Верховний суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 487/577/15-ц від 29 листопада 2019 року, № 761/41395/1 ц від 25 листопада 2019 року, № 490/898/16-ц від 01 серпня 2019 року, № 761/30666/16-ц від 12 квітня 2018 року.
Суд зазначає, що за клопотанням представника відповідача судом було призначено судову транспортно-товарознавчу експертизу.
Відповідно до висновку експерта №855-26 від 12 травня 2026 року за результатами проведення експертизи, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Toyota Land Cruiser Prado» реєстраційний номер НОМЕР_1 станом на дату ДТП (12 липня 2025 року) складає 580249 грн.
При цьому суд враховує, що висновком експерта №063/25 від 02 серпня 2025 року, який складений на замовлення позивача, встановлена сума матеріального збитку 570361,34 грн., а тому оскільки позивачем не було збільшено суму позовних вимог відповідно до висновку експерта №855-26 від 12 травня 2026 року, то суд вважає за необхідне стягнути розмір матеріального збитку в межах суми встановленої висновком експерта №063/25 від 02 серпня 2025 року.
Суд дійшов висновку, що позивачем доведено причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та пошкодженням транспортного засобу, а розмір завданої шкоди на відновлення транспортного засобу відповідачем не спростовано.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача про стягнення вартості матеріального збитку, з урахуванням сплаченого страхового відшкодування у розмірі 159950 грн. з відповідача на користь позивача має бути стягнуто 410411,34 грн.(570361,34 грн. - 159950 грн.)
Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди суд зазначає наступне.
Позивач вказує, що через пошкодження його транспортного засобу він зазнав моральної шкоди. Неправомірні дії відповідача призвели до його душевних страждань, стану постійного стресу, погіршення здоров`я, та спричиняє йому не лише моральні страждання, а й матеріальні витрати, негативно впливає на його здоров`я та здоров`я його сім`ї, а тому вважає, що з відповідача має бути стягнуто 60000 грн. за спричинену моральну шкоду внаслідок ДТП.
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України).
По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18).
Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22).
Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20).
Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21).
Згідно з п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного суду № 5 від 25.05.2001) розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Разом з тим суд вважає, що визначений позивачем розмір відшкодування моральної шкоди є надмірним і не відповідає принципам розумності та справедливості. Хоча позивач й зазнав моральних страждань, що виразилися в душевних переживаннях, тривозі, зміні звичного способу життя та необхідності матеріальних витрат, однак матеріали справи не містять доказів, що підтверджують настільки глибокі та тривалі страждання, які б виправдовували суму в 60000 грн .
Враховуючи встановлені обставини справи, суд прийшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 5000 грн відшкодування моральної шкоди, оскільки такий розмір її відшкодування відповідає глибині, інтенсивності, характеру та душевних страждань позивача, спричинених пошкодженням майна, а також узгоджується із встановленими статтею 3 ЦК України вимогами розумності і справедливості, є достатнім для розумного задоволення потреб потерпілого.
Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи вищевикладене суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Порядок визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, розподілу витрат між сторонами визначається ст. 137 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Як передбачено ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Разом з тим, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.
У висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 21 січня 2021 року у справі № 280/2635/20, зазначено, що відшкодуванню підлягають витрати на правничу допомогу незалежно від того, чи вони вже сплачені чи тільки мають бути сплачені.
Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Відповідно до позиції Верховного Суду, що висвітлена у постановах КЦС ВС від 09.06.2020 року по справі №466/9758/16-ц та від 15 квітня 2020 року по справі №199/3939/18-ц, аналізовані витрати сторони судового процесу мають бути документально підтверджені та доведені.
Крім того, у згаданих вище постановах Верховний Суд зазначає, що при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).
На підтвердження здійснення позивачем відповідних витрат по сплаті зазначеного розміру правничої допомоги, суду надано Договір №28/07/25 про надання правничої допомоги від 28 липня 2025 року, Додатковий договір №1 до Договору №28/07/25 про надання правничої допомоги від 28 липня 2025 року, Акт про надання правничої допомоги №1 від 10 жовтня 2025 року у розмірі 20000 грн., квитанцію до прибуткового касового ордера №28/07/25-1 від 28 липня 2025 року на суму 20000 грн.
Виходячи з виконаних адвокатом послуг, розміру позовних вимог, складності справи, кількості витрачених адвокатом годин на надання правової допомоги позивачу, суд приходить до висновку, що розмір витрат, понесених позивачем, на правничу допомогу, є необґрунтованим, неспівмірним зі складністю справи, а тому з відповідача на користь позивача має бути стягнуто витрати на правничу допомогу у розмірі 10000 грн.
Відповідно до ч.6, 7 ст. 139 ЦПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Велика Палата ВС зазначила, що, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд ураховує не те, коли замовлено експертизу та отримано висновок експерта - до чи після звернення позивача до суду з позовом, а те, чи пов`язані безпосередньо ці витрати з розглядом справи.
Відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі. Тому сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов`язані з розглядом справи, зокрема якщо суд урахував відповідний висновок експерта як доказ.
Відмова у відшкодуванні судових витрат за проведення експертизи стороні, на користь якої ухвалено судове рішення (особливо, якщо суд урахував відповідний висновок експерта як доказ), не узгоджується із засадами розумності, добросовісності, справедливості та правової визначеності, а також не забезпечує конструкцію передбачуваності застосування процесуальних норм, отже не є такою, що відповідає принципу верховенства права.
Постанова ВП ВС від 22 листопада 2023 року у справі № 712/4126/22 (провадження № 14-123цс23)
Витрати, здійснені позивачем за проведення транспортно-товарознавчої експертизи є обґрунтованими, безпосередньо пов`язані з розглядом справи і підлягають відшкодуванню у розмірі 4000 грн., понесення яких підтверджено матеріалами справи.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
Відповідно до вимог ст. 133, 141 ЦПК України з урахуванням часткового задоволення позовних вимог з ОСОБА_2 на користь позивача повинно бути стягнено судовий збір за подання до суду позовної заяви у розмірі 4154,11 грн. та судовий збір за подання до суду заяви про забезпечення позову у розмірі 605,60 грн.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 1187, 1194 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76, 81, 82, 89, 130, 133, 141, 223, 263-266 ЦПК України, суд -
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП: НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 ) матеріальні збитки у розмірі 410411,34 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП: НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 ) моральну шкоду у розмірі 5000 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП: НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 ) судові витрати, які складаються: з судового збору за подання до суду позовної заяви у розмірі 4154,11 грн., судового збору за подання до суду заяви про забезпечення позову у розмірі 605,60 грн., витрат на правничу допомогу у розмірі 10000 грн. та витрат на проведення експертизи у розмірі 4000 грн., а всього стягнути 18759,71 грн.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Озерянська Ж.М.