Єдиний унікальний номер 205/1015/26
Номер провадження2/205/2211/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 серпня 2026 року м. Дніпро
Новокодацький районний суд міста Дніпра в складі: головуючого судді - Басової Н.В., за участю секретаря судового засідання - Пєтіної К.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про відшкодування збитків, пов`язаних з неналежним виконанням договору,
ВСТАНОВИВ:
22.01.2026 року через систему «Електронний суд» позивач звернуся до Новокодацького районного суду міста Дніпра з вищезазначеним позовом, в якому з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просив стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 кошти в сумі 29 560 грн. за договором від 04.11.2025 року купівлі-продажу електровелосипеду - фетбайку Cayman Prime 1000W; завдану моральну шкоду в розмірі 5 000,00 грн.; витрати на правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн.
Позов мотивований тим, що позивачем через інтернет-магазuн Pylse Moto Pro 04.11.2025 року було зроблене замовлення № 203 на придбання електровелосипеду - фетбайку Cayman Prime 1000W. Відповідно до договору публічної оферти, що розміщений на сторінці сайту інтернет-магазину https://pulsemoto.pro/privacy з ОСОБА_1 зв`язався оператор сайту (т. [телефон приховано]) та запропонував сплатити за товар через банківський переказ та скинув реквізити для оплати товару на суму на телефон на ім`я ОСОБА_2 . Переказ ОСОБА_1 29 560,00 грн. було переведено 06.11.2025 року на вказаний рахунок ФОП ОСОБА_2 , що підтверджується квитанцією з АТ «Райфаайзен банку». У переписці, оператор сайту повідомив, що товар відправлений покупцю 12.11.2025 року, а потім перестав виходити на зв`язок. Замовлений товар не відправлено продавцем, ніяких смс повідомлень про здійснення відправлення товару позивачу не надходило. Заява-претензія адвокатом Неголюком С.Б. в інтересах позивача була направлена відповідачу 28.11.2025 року. Моральна шкода, яку зазнав позивач полягає у втраті часу, психологічному тиску та перебуванні у стані стресу. Зазначені обставини в сукупності завдали позивачу моральну шкоду, яка виразилася у значному погіршенні психологічного стану, втраті життєвого часу, фізичному дискомфорті та необхідності постійно перебувати у стані боротьби за свої права.
Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 26.01.2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 08.04.2026 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.
Позивач у судове засідання не з`явився, натомість його представник - адвокат Неголюк С.Б. письмово просив розглядати справу без його участі, позов підтримує частково шляхом стягнення з відповідача на користь позивача коштів у сумі 29 560,00 грн. за договором від 04.11.2025 року купівлі-продажу електровелосипеду - фетбайку Cayman Prime 1000W; завдану моральну шкоду в розмірі 5 000,00 грн.; витрати на правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн.
Відповідач письмово просив розглядати справу без його участі, у заяві від 08.04.2026 року позов визнав у частині стягнення з нього коштів у сумі 29 560,00 грн., моральної шкоди в розмірі 5 000,00 грн. та витрат на правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступних висновків.
Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
На підставі ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 через інтернет-магазuн Pylse Moto Pro 04.11.2025 року зробив замовлення № 203 на придбання електровелосипеду - фетбайку Cayman Prime 1000W (а.с. 43).
Відповідно до договору публічної оферти, що розміщений на сторінці сайту інтернет-магазину https://pulsemoto.pro/privacy з ОСОБА_1 зв`язався оператор сайту (т. [телефон приховано]) та запропонував сплатити за товар через банківський переказ та скинув реквізити для оплати товару на суму на телефон на ім`я ОСОБА_2 (а.с. 43).
06.11.2025 року позивач здійснив переказ грошових коштів у сумі 29 560,00 грн. на вказаний рахунок (а.с. 41). Проте замовлений товар продавцем відправлено не було.
28.11.2025 року адвокатом Неголюком С.Б. в інтересах позивача була направлена відповідачу заява-претензія, проте кошти за товар повернуто не було (а.с. 33-34, 42).
Відповідно до ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.
Пунктом 8 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що договір, укладений на відстані, - договір, укладений продавцем (виконавцем) із споживачем за допомогою засобів дистанційного зв`язку.
Згідно з пунктом 22 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб.
Згідно статті 11 ЦК цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За змістом статей 626-629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно статей 525, 526, 530 ЦК України, зобов`язання мають виконуватися належним чином та у встановлений законом строк.
Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно з ч. 5 ст. 653 ЦК України, якщо договір змінений або розірваний у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.
Відповідно до частини першої статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частиною першою статті 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Аналіз положень частини четвертої статті 42 Конституції України надає підстави для висновку, що участь у договорі споживача як слабшої сторони, підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, яка звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору.
Відповідно до 1 ст. 6 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виробник, виконавець) зобов`язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію.
Права споживача в разі укладення договору на відстані регулюються статтею 13 Закону України «Про захист прав споживачів», яка є спеціальною для такого виду договорів.
Згідно з ч. 4 ст. 13 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач має право розірвати укладений на відстані договір шляхом повідомлення продавця (виконавця) про це протягом чотирнадцяти днів з моменту підтвердження інформації або з моменту одержання товару чи першої поставки товару.
Якщо відповідно до абзацу другого частини третьої цієї статті підтвердження інформації не вимагається, споживач може розірвати договір протягом чотирнадцяти днів з моменту його укладення.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі реалізації продукції поза торговельними або офісними приміщеннями продавець (виконавець) повинен повернути сплачені гроші без затримки не пізніше тридцяти днів з моменту повідомлення споживачем про розірвання договору. Споживач має право не повертати продукцію або результати роботи чи послуги до моменту повернення йому сплаченої ним суми грошей.
Приймаючи до уваги те, що відповідачем не було здійснено відправку товару позивачеві, більше того сплачені позивачем за товар грошові кошти в розмірі 29 560,00 грн. відповідач не повернув, а позивач повідомив відповідача про розірвання договору, тому суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з ФОП ОСОБА_2 на користь позивача коштів в сумі 29 560,00 грн. за договором від 04.11.2025 року купівлі-продажу електровелосипеду - фетбайку Cayman Prime 1000W.
Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди суд зазначає наступне.
Встановлене Конституцією України та законами України право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, а також одним із засобів захисту порушених цивільних прав та інтересів, які передбачені ст. 16 ЦК України.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках та інше.
Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.
При заподіянні особі моральної шкоди, обов`язок по її відшкодуванню покладається на осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона.
У справі «Станков проти Болгарії» від 12 липня 2007 року Європейський суд зауважив, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням суті позовних вимог, характеру дій особи, яка спричинила шкоду, фізичних та моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків та обставин справи.
Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом національного законодавства, порушення прав людини тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, яка не може бути виправленою шляхом лише констатації судом факту порушення (ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікована 17 липня 1997 року). Достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є визнаний судом факт порушення права (справедлива сатисфакція потерпілій стороні, справи «Савула проти України», № 12868/05, рішення від 10 грудня 2009 року; «Войтенко проти України», № 18966/02, рішення від 29 червня 2004 року)
Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19) міститься висновок про те, що визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.
Статті 4 та 22 Закону України «Про захист прав споживачів» прямо передбачають право споживача на відшкодування моральної шкоди у правовідносинах між споживачами та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.
Так, вирішуючи спір щодо відшкодування моральної шкоди за порушення споживчого договору, зокрема у справі про порушення банком зобов`язання з повернення вкладу, суди мають враховувати, що моральна шкода за порушення цивільно-правового договору як спосіб захисту суб`єктивного цивільного права може бути компенсована і в тому разі, якщо це прямо не передбачено законом або тим чи іншим договором, і підлягає стягненню на підставі статей 16 та 23 ЦК України і статей 4 та 22 Закону про захист прав споживачів навіть у тих випадках, коли умовами договору право на компенсацію моральної шкоди не передбачено.
Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року в справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19).
Враховуючи, що внаслідок дій відповідача, який не відправив оплачений позивачем товар, позивачеві була завдана моральна шкода, яка полягала у: втраті часу; відчутті постійної напруги та психологічного тиску; перебуванні у стані постійного стресу, з урахуванням принципів розумності і справедливості, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в розмірі 5 000,00 грн., що на думку суду є достатнім для розумного відшкодування позивачу завданої моральної шкоди і не призводить, в свою чергу, до збагачення при встановлених обставинах, напроти становить достатню справедливу форму відшкодування моральної шкоди, заподіяної позивачеві.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України суд виходить із наступного.
Позивач згідно ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» звільнений від сплати судового збору, його позов підласе задоволенню, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
На підтвердження факту надання професійної правової допомоги представником позивача надано копії: ордера адвоката; свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю; договору № 20112502 про надання правової допомоги від 20.11.2025 року, відповідно до якого вартість послуг за договором становить 20 000,00 грн.; акту від 27.11.2025 року № 20112502 приймання-передачі наданих послуг на суму 20 000,00 грн.; договору про співробітництво у сфері надання правової допомоги № 01110103-с від 01.11.2025 року; договору № 20112502 про надання правничої допомоги від 24.11.2025 року.
Таким чином, враховуючи те, що позивачем заявлено про стягнення правничої допомоги в розмірі 10 000,00 грн., а також надання доказів на підтвердження понесених витрат, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 10 000,00 грн. витрат на правничу допомогу.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 42 Конституції України, ст. ст. 6, 15-16, 23, 509, 525-526, 610-611, 629, 653, 655, 693, 1167 ЦК України, ст. ст. 1, 12, 22 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. ст. 4, 12-13, 77-81, 133, 137, 141, 247, 258-259, 263-266, 354 ЦПК України,
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) про відшкодування збитків, пов`язаних з неналежним виконанням договору - задовольнити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 кошти в сумі 29 560,00 грн. за договором від 04.11.2025 року купівлі-продажу електровелосипеду - фетбайку Cayman Prime 1000W та завдану моральну шкоду в розмірі 5 000,00 грн., всього - 34 560,00 грн.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після завершення апеляційного перегляду.
Суддя Н.В. Басова