ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
25 серпня 2026 року м. Дніпро справа № 160/31058/23
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач),
суддів: Дурасової Ю.В., Лукманової О.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 січня 2025 року (суддя Турова О.М.) в адміністративній справі №160/31058/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просила:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у відмові від 17.10.2023р. №51526-41300/Б-01/8-0400/23 ОСОБА_1 у призначені та виплаті грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, відповідно до пункту 7-1 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 28.06.2022р.;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, відповідно до пункту 7-1 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.
В обґрунтування позовних вимог зазначається, що 28.06.2022р. Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на підставі рішення суду призначило позивачу пенсію за віком на пільгових умовах. 21.09.2023р. позивач звернулася до відповідача із заявою про виплату неоподаткованої грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій станом на день її призначення, проте листом від 17.10.2023р. їй було відмовлено у виплаті, без посилання на будь-яку норму закону. За наведених обставин, позивач вважає оскаржувані дії відповідача протиправними та такими, що призводять до порушення її конституційного права на належний соціальний захист, а тому вважає, що заявлені нею позовні вимоги є таким, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 січня 2025 року позов задоволено.
Рішення суду фактично мотивовано тим, що за встановлених обставин є підстави для задоволення позовних вимог.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просив скасувати рішення суду та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що пенсія позивачу на пільгових умовах за Списком №2 була призначена відповідно до п. "б" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 28.06.2022р. та в зв`язку з цим відсутнє право у позивача на виплату грошової допомоги у розмірі десяти пенсій.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив залишити її без задоволення, зазначаючи, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження з підстав, передбачених п.2 ч.1 ст.311 КАС України.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.
Встановлені судом першої інстанції обставини справи свідчать про те, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, з 28.06.2022р. отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
21.09.2023р. позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про виплату неоподаткованої одноразової грошової допомоги, передбаченої п.7-1 "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у розмірі 10 місячних пенсій особи на день її призначення.
Листом від 17.10.2023р. №51256-41300/Б-01/8-0400/23 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивача про відсутність у неї права на призначення і виплату грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій, оскільки пенсія позивачу була призначена відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а не п. "е" - "ж" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Не погодившись із спірним рішенням, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. "е" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Відповідно до пункту 7-1 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - п.7-1 Закону) особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Отже, право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наступним: досягнення пенсійного віку; наявність необхідного страхового стажу; вихід на пенсію саме з посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення"; неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" будь-якого іншого виду пенсії.
Верховний Суд вже розглядав справи з таким предметом спору (у постановах від 22.02.2018 року у справі № 310/3774/17, від 27.11.2018 року у справі № 328/1619/17, від 11.07.2019 року справі № 350/294/16-а), обставини яких є подібними та зазначив, що виплата грошової допомоги згідно з п.7-1 "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.2 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011р. № 1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені: переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993р. №909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років".
Відповідно до пункту 5 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011р. №1191, грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
З трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 слідує, що:
- з 01.08.1988р. по 16.08.1993р. позивач працювала на посаді палатної медичної сестри терапевтичного відділення 5-ї міської лікарні (записи № 1-2);
- з 16.09.1993р. по 28.06.2022р. (дата призначення пенсії за віком на пільгових умовах) позивач працювала у Криворізькому дитячому будинку-інтернаті на посаді медичної сестри (запис № 3-18).
Зі змісту рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.08.2022р. у справі №160/11013/22 вбачається, що загальний страховий стаж позивача складає 36 роки 5 місяців 2 дня, з яких пільговий стаж роботи за Списком №2 - 26 років 5 місяців 23 дня.
Зі змісту листа Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 17.10.2023р. № 51256-41300/Б-01/8-0400/23 та відзиву вбачається, що відповідач не заперечує наявність у позивача необхідного стажу роботи в установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Верховний Суд у постанові від 15.06.2022р. у справі №200/854/19-а зазначив, що умовою отримання грошової допомоги при виході на пенсію за Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" є дотримання таких вимог:
станом на день досягнення пенсійного віку працювати в установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення";
пенсія має призначатися особі вперше (тобто особи, які отримували пенсію раніше і з будь-яких причин перестали отримувати її право на зазначену грошову допомогу втратили);
станом на день звернення за призначенням пенсії особа повинна мати страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років, у редакції Закону №1058 станом на час виникнення спірних правовідносин) на зазначених вище посадах.
З поданих до суду документів, зі змісту рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.08.2022р. у справі № 160/11013/22 вбачається, станом на день досягнення пенсійного віку позивач працювала у Криворізькому дитячому будинку-інтернаті на посаді медичної сестри, робота на якій за змістом ст. 52 Закону №1788-XII дає право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту "е" ст. 55 Закону №1788-XII, при цьому до 28.06.2022р. пенсія позивачу не призначалася та позивач має необхідний страховий стаж.
Таким чином, відповідач безпідставно відмовив позивачу у виплаті грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, відповідно до пункту 7-1 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 28.06.2022р.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову.
Підсумовуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права у зв`язку з чим підстав для його скасування не існує.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.ст.316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 січня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, за винятком наявності підстав передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України
Головуючий - суддя Л.А. Божко
суддя Ю. В. Дурасова
суддя О.М. Лукманова