Дата документу 26.08.2026
Справа № 330/1701/14-ц
Провадження № 2-зз/334/15/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 серпня 2026 року Дніпровський районний суд м. Запоріжжя в складі:
головуючого судді Баруліної Т.Є.,
за участю секретаря Нагорних О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Запоріжжя заяву ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосоване ухвалою суду від 13.08.2014 у справі № 330/1701/14-ц за поданням Відділу державної виконавчої служби Якимівського РУЮ Запорізької області,
ВСТАНОВИВ:
18 серпня 2026 року до Дніпровського районного суду міста Запоріжжя надійшла заява ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосоване ухвалою суду від 13.08.2014 у справі № 330/1701/14-ц за поданням Відділу державної виконавчої служби Якимівського РУЮ Запорізької області.
Вимоги заяви обґрунтовано тим, що щодо 13 серпня 2014 року Якимівським районним судом Запорізької області у цивільній справі №330/1701/14-ц було винесено ухвалу про обмеження права виїзду за межі України відносно ОСОБА_1 . На підставі даної ухвали було відкрито виконавче провадження № 36776610 з виконання виконавчого листа про стягнення аліментів. Станом на сьогоднішній день дане виконавче провадження офіційно завершено, записи в Єдиному реєстрі боржників відсутні, а арешти з банківських рахунків знято.
13 серпня 2026 року Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , КПП «РаваРуська») заявниці було відмовлено у перетині державного кордону на виїзд з України саме на підставі вищевказаної ухвали суду від 13.08.2014 року у справі № 330-1701- 14-ц. Оскільки підстави, на яких накладалися заходи забезпечення позову, повністю відпали, виконавче провадження завершено, а заборгованість відсутня, подальше обмеження конституційного права заявниці на свободу пересування є безпідставним та порушує права заявника.
На підставі викладеного заяву просила задовольнити у повному обсязі.
Заявник ОСОБА_1 через канцелярію суду подала заяву про розгляд справи без її участі. Заяву підтримую та просить задовольнити.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Зважаючи на викладене, суд визнав за можливе провести судове засідання за відсутності учасників справи, що не з`явились.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у зв`язку із неявкою учасників справи у судове засідання.
Дослідивши наявні матеріали справи, суд вважає, що заява про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України підлягає задоволенню з наступних підстав.
Ухвалою Якимівського районного суду Запорізької області від 13.08.2014 року у справі № 330/1701/14-ц заяву Відділу державної виконавчої служби Якимівського РУЮ Запорізької області про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України задоволено. Тимчасово обмежено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , останнє місце проживання: Запорізька область, Якимівський район, с. Червоноармійське (інші відомості в виконавчих документах відсутні) у праві виїзду за межі України до виконання своїх зобов`язань.
Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно з ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.
Окрім статті 33 Конституції, законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст. 313 ЦК України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.
Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею (ч. 2 ст. 441 ЦПК України).
Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення (ч. 3 ст. 441 ЦПК України).
Згідно з ст. 1 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених цим Законом, та в`їхати в Україну. Пунктом 5 ч. 1 ст. 6 цього Закону передбачено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.
Відповідно до ч. 1 ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Перелік заходів забезпечення позову визначений у ст. 152 ЦПК України (у редакції, чинній на момент постановлення ухвали суду), та встановлення заборони виїзду за межі України як вид забезпечення позову у ч. 1 ст. 150 ЦПК України, та у ч. 1 ст. 152 ЦПК України (у редакції, чинній на момент постановлення ухвали суду) не передбачено.
Відповідно до п.7 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» заява про забезпечення позову у спорах, що виникають із кредитних правовідносин, шляхом заборони виїзду відповідача за межі України не може бути задоволена, оскільки згідно з ч. 1 ст. 151 ЦПК України суд вживає лише ті заходи забезпечення позову, які передбачені цим Кодексом. Заборона виїзду відповідача за межі України не може належати і до інших видів забезпечення позову (ч. 2 ст. 152 ЦПК України), оскільки відповідно до ст. 33 Конституції України свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України можуть бути обмежені лише законом. Питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України вирішується при виконанні судових рішень, ухвалених зокрема за позовами, що випливають із кредитних правовідносин, у порядку, передбаченому ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 377-1 ЦПК України, зокрема в разі доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання.
Станом на 19.03.2026 виконавче провадження № 36776610 завершено, відповідно до витягу з Автоматизованої системи виконавчого провадження (АСВП) від 19.03.2026.
З огляду на те, що виконавче провадження завершено, та те, що на даний час ці заходи обмежують конституційні права ОСОБА_1 , суд дійшов до висновку, що заява про скасування заходів забезпечення позову є обґрунтованою і підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись: ст. 158 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Заяву ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосоване ухвалою суду від 13.08.2014 у справі № 330/1701/14-ц за поданням Відділу державної виконавчої служби Якимівського РУЮ Запорізької області - задовольнити.
Скасувати тимчасове обмеження громадянина України ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) у праві виїзду за межі території України, встановленого ухвалою Якимівського районного суду Запорізької області від 13.08.2014 у справі №330/1701/14-ц.
Копію ухвали направити до Державної прикордонної служби України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Запорізького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: Баруліна Т. Є.