ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 580/6650/21 Суддя (судді) першої інстанції: Валентин ГАРАЩЕНКО
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 серпня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Попової О.Г., суддів: Говоруна О.В. та Чуприни О.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року у справі за заявою ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду в адміністративній справі №580/6650/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,-
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 02.11.2021 у справі №580/6650/21, зокрема: зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити перерахунок з 01.12.2019 пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Департаменту персоналу Міністерства внутрішніх справ України від 02.07.2021 №22/6-3083, з урахуванням основних та додаткових видів грошового забезпечення та здійснити виплату пенсії з урахуванням фактично виплачених сум з 01.12.2019.
Черкаським окружним адміністративним судом 13.04.2022 видано позивачу виконавчі листи №580/6650/21.
До Черкаського окружного адміністративного суду від позивача надійшла заява про видачу дубліката виконавчих листів у справі №580/6650/21, оскільки ним втрачено оригінал виконавчого листа в частині стягнення з відповідача судового збору під час його пересилки.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу дубліката виконавчих листів в адміністративний справі №580/6650/21 відмовлено повністю.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 апеляційну скаргу подано 29 жовтня 2025 року засобами поштового зв`язку, яку зареєстровано судом апеляційної інстанції 31 жовтня 2025 року за вх.№А/855/36384/25.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що факт втрати виконавчого листа є обставиною, яка не може бути підтверджена офіційними документами. Вимога надання додаткових доказів, крім пояснень стягувача, є надмірною та непропорційною, і фактично унеможливлює видачу дубліката, порушуючи право стягувача на виконання рішення суду.
Відповідач правом надання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. що відповідно до частини четвертої статті 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг.
Згідно пункту 3 частини першої статті 311 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Колегія суддів звертає увагу, що Верховним Судом уже сформована судова практика щодо застосування цих положень Основного Закону України, зокрема, у постановах від 14.08.2018 у справі №826/4174/16, від 18.10.2018 у справі №802/2135/17-а, від 22.01.2019 у справі №813/142/16, від 11.11.2020 у справі №191/1169/16-а(2-а/191/7/17), від 18.05.2022 у справі №140/279/21, від 01.06.2022 у справі № 640/25836/20 та від 27.07.2022 у справі №540/606/20.
Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзацу третього пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 №5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012).
Також, Конституційний Суд України у Рішенні від 26.06.2013 взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, у пункті 43 рішення у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00, від 20.07.2004) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
У Рішенні від 15.05.2019 №2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене ст. 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (п. 84 рішення у справі "Валерій Фуклєв проти України" від 07.06.2005, заява № 6318/03; п. 43 рішення у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004, заява №60750/00; п.п. 46, 51, 54 рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" від 15.10.2009, заява №40450/04; п. 64 рішення у справі "Apostol v. Georgia" від 28.11.2006, заява № 30779/04).
На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 №2-р(II)/2019 наголосив, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Аналогічні положення містяться у статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених ст. 129-1 Конституції України, а також статей 14 та 370 КАС України.
Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 23.04.2020 у справі №560/523/19, від 01.02.2022 у справі №420/177/20 та від 18.05.2022 у справа №140/279/21.
Згідно частин першої, другої та четвертої статті 373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Виконавчі листи викладаються в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом заповнення відповідних форм процесуальних документів, передбачених Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, і підписуються електронним цифровим підписом судді (в разі колегіального розгляду - електронними цифровими підписами всіх суддів, які входять до складу колегії).
Підставою для виконання суб`єктом державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань судового рішення, що набрало законної сили, є його примірник в електронній формі, надісланий суб`єкту державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань у порядку інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром судових рішень та Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, затвердженому Міністерством юстиції України спільно з Державною судовою адміністрацією України.
Протягом п`яти днів після набрання судовим рішенням законної сили виконавчий документ, зазначений у частині третій цієї статті, вноситься до Єдиного державного реєстру виконавчих документів, а його копія (текст), що містить інформацію про веб-адресу такого документа у Єдиному державному реєстрі виконавчих документів, надсилається стягувачу до його електронного кабінету, а в разі його відсутності - рекомендованим листом із повідомленням про вручення чи цінним листом.
Згідно пункту 18.4 Перехідних положень КАС України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Черкаським окружним адміністративним судом 13.04.2022 видано позивачу виконавчий лист №580/6650/21.
ОСОБА_1 в заяві про видачу дубліката виконавчого листа зазначено, що виконавчий лист втрачено під час його направлення на примусове виконання.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що за відсутності обґрунтованих доводів та доказів на підтвердження причин і обставин втрати виконавчого документа та спливом строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, відсутні підстави для задоволення заяви щодо видачі дубліката виконавчого листа.
Колегія суддів звертає увагу, що належних та достатніх доказів на спростування доводів позивача про втрату виконавчого документа матеріали справи не містять.
Крім того, КАС України не надає суду права відмовити у задоволенні заяви про видачу дубліката виконавчого листа з мотивів її необґрунтованості та не зобов`язує стягувача наводити причини втрати виконавчого документа. За умови встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката виконавчого листа не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов`язань, оскільки дублікат виконавчого листа має повністю відтворювати втрачений виконавчий лист, у тому числі містити дату його видачі. Натомість, відсутність виконавчого листа у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права.
Водночас обов`язковою умовою для видачі дубліката виконавчого листа є звернення до суду з такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду.
Близька за змістом правова позиція щодо умов видачі дубліката виконавчого документа викладена у постановах Верховного Суду від 24 грудня 2020 року у справі №820/1053/16, від 17 серпня 2023 року у справі №910/22462/15.
Колегія суддів вважає, що у кожному конкретному випадку суд, вирішуючи питання видачі дубліката виконавчого листа, повинен пересвідчитися у правдивості обставин, які зазначає заявник щодо причин його втрати. Якщо суд дійде висновку, що відповідна обставина може і повинна бути підтверджена відповідним доказом, суд вправі такий доказ витребувати у заявника. Водночас, якщо заявник посилається на обставини, які не можуть бути підтверджені відповідними засобами доказування (наприклад, загублення оригіналу виконавчого листа), відсутність доказів не може бути підставою для відмови у видачі дубліката виконавчого документа, якщо строк для пред`явлення його до виконання ще не закінчився.
Враховуючи встановлені обставини у цій справі, а саме, що виконавчий лист у справі №580/6650/21 втрачений, колегія суддів дійшла висновку, що заява ОСОБА_1 про видачу дубліката виконавчого листа підлягає задоволенню, оскільки безпідставна відмова у його видачі матиме наслідком порушення принципу обов`язковості виконання судових рішень, що є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 14 листопада 2022 року у справі № 759/1794/13-ц.
Крім того, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про закінчення строку пред`явлення виконавчого листа №580/6650/21 помилковим.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Однак, 26 березня 2022 року набрав чинності Закон України від 15 березня 2022 року № 2129-IX «Про внесення зміни до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», яким розділ XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» доповнено пунктом 10-2.
Одним із положень нововведеної норми є те, що визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.
Отже, з 26 березня 2022 року зокрема трирічний строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання, якщо він ще не закінчився станом на цю дату, перервався.
Відповідно, у цій справі відсутні підстави вважати, що станом на час звернення заявника (06 жовтня 2025 року) закінчився строк для пред`явлення до виконання виконавчого листа, оригінал якого видано судом першої інстанції 13 квітня 2022 року.
В силу частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги невідповідність висновків, викладених в ухвалі суду першої інстанції, обставинам справи, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для її скасування із ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову з підстав, наведених у даній постанові.
Відповідно до пункту 18.4 Перехідних положень КАС України ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.
Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року - скасувати.
Ухвалити нову постанову, якою заяву ОСОБА_1 про видачу дубліката виконавчого листа в адміністративній справі №580/6650/21 - задовольнити.
Видати ОСОБА_1 дублікат виконавчого листа в адміністративній справі №580/6650/21.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст.329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий-суддя О.Г. Попова
Судді О.В. Говорун
О.В. Чуприна