ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 серпня 2026 року м. Львів Справа № 500/6139/25 пров. № А/857/16348/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий-суддя Довга О.І.,
суддя Запотічний І.І.,
суддя Шинкар Т.І.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року у справі № 500/6139/25 (головуючий суддя Грицюк Р.П., м.Тернопіль, спрощене позовне провадження) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (відповідач 1), ІНФОРМАЦІЯ_2 (відповідач 2), Комісії з питань щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_3 (відповідач 3), третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_4 про визнання протиправними дій, та зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 (позивач) звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (відповідач 1), ІНФОРМАЦІЯ_2 (відповідач 2), Комісії з питань щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_3 (відповідач 3), третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_4 про визнання протиправними дій, та зобов`язання вчинити певні дії у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо відмови у прийнятті заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період ОСОБА_1 ;
- зобов`язати Комісію з питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_5 прийняти рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період ОСОБА_1 на підставі пункту 2 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;
- визнати протиправним та скасувати наказ ІНФОРМАЦІЯ_6 (по стройовій частині) № 274 від 01.10.2025 в частині призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період ОСОБА_1 .
В обгрунтування позовних вимог, позивач посилається, що до 31.08.2025 у ОСОБА_1 була дійсна відстрочка відповідно до п.2 ч.3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». 01.09.2025 позивач особисто подав до ІНФОРМАЦІЯ_5 заяву щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період (отримано 01.09.2025 № М-1986). Зважаючи на те, що йому не надходило інформації про прийняте рішення за його заявою та у військово-обліковому документі Резерв + відстрочка не відображалась, він 01.10.2025 вирішив особисто прибути до ІНФОРМАЦІЯ_5 , щоб дізнатись чому йому не відображається відстрочка в Резерв +. Після того, як позивач прибув до ІНФОРМАЦІЯ_5 , йому надали повідомлення про відмову у наданні йому відстрочки, оскільки він не перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 (№ 5596 від 03.09.2025). Прийняте рішення про відмову у наданні відстрочки від мобілізації з підстав того, що ОСОБА_1 не перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 є незаконною, та підтверджується відміткою про взяття на облік у військово-обліковому документі.
У цей же день - 01.10.2025 позивача призвано на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період. Пізніше він дізнався, що 01.10.2025 його призвано на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_7 та призначено на посаду офіцера відділення рекрутингу та комплектування ІНФОРМАЦІЯ_6 (наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 (по стройовій частині) № 274 від 01.10.2025). Зазначає, що жодних рапортів позивач не писав і не підписував. За таких підстав, наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 (по стройовій частині) № 274 від 01.10.2025 про призов ОСОБА_1 підлягає скасуванню. А тому, не погодившись з вищенаведеними наказами позивач звернувся до суду.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Комісії з питань надання військозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо не розгляду по суті заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період ОСОБА_1 від 01.09.2025.
Зобов`язати Комісію з питань надання військозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_3 розглянути по суті заяву ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації від 01.09.2025 із урахуванням викладених у цьому рішенні висновків суду.
В іншій частині позовних вимог у їх задоволенні відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідно до статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154, а також пунктів 56-60 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, комісія при районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки зобов`язана розглянути заяву військовозобов`язаного про надання відстрочки, дослідити подані документи та прийняти за результатами її розгляду рішення про надання або відмову у наданні відстрочки.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції позивачем подана апеляційна скарга. З посиланням на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права просить рішення суду скасувати в частині відмови в позові, та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Апеляційна скарга фактично мотивована доводами адміністративного позову.
Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) (п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу з наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Як слідує з довідки від 25.08.2025 №65/349/39, виданої позивачу, кандидату фізико-математичних наук, він працює на 0,9 ставки за основним місцем роботи в Інституті радіофізики та електроніки ім. О.Я. Усикова Національної академії наук України на посаді наукового співробітника. З довідки від 02.10.2025 №65/401/1 встановлено, що позивач є критично важливим виконавцем багаторічного міжнародного проєкту програми НАТО Наука заради миру та безпеки.
У матеріалах справи міститься диплом кандидата наук серії НОМЕР_1 від 29.06.2021 з якого слідує, що ОСОБА_1 захистив дисертацію за спеціальністю радіофізика та здобув науковий ступінь кандидата фізико-математичних наук.
02.10.2025 позивачу видано довідку №65/407/39 про те, що він працює на 1,0 ставки за основним місцем роботи в Інституті радіофізики та електроніки ім. О.Я. Усикова Національної академії наук України на посаді наукового співробітника.
Відповідно до повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_8 від 03.09.2025 встановлено, що 01 вересня 2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_8 надійшла заява позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до пункту 2 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яка зареєстрована під вхідним номером М-1986. За результатами розгляду заяви ІНФОРМАЦІЯ_9 ухвалено рішення про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, № 5596 від 03 вересня 2025 року, оскільки станом на момент розгляду заяви він не перебував на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 .
З листа ІНФОРМАЦІЯ_8 від 09.07.2025 встановлено, що 08.07.2025 на тимчасовий військовий облік офіцерів запасу ІНФОРМАЦІЯ_5 прийнятий молодший лейтенант запасу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 що також підтверджується відміткою про взяття на облік у військово-обліковому документі ОСОБА_1 №241220201455687900001.
09 липня 2025 року начальнику ІНФОРМАЦІЯ_11 за № 1699/3567 надіслано повідомлення з інформацією про те, що молодший лейтенант запасу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , прийнятий на тимчасовий військовий облік офіцерів запасу ІНФОРМАЦІЯ_5 08 липня 2025 року, з проханням надіслати особову справу та послужну картку позивача для подальшого ведення та обліку.
Також під час звіряння військово-облікових даних встановлено, що відповідно до даних системи АІТС Оберіг позивач перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 з 01 жовтня 2025 року.
01 жовтня 2025 року позивач прибув до ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується позивачем та не заперечується відповідачем. Після проведення медичного огляду лікарями військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_5 01.10.2025 складено довідку ВЛК №2025-1010-1605-4939-3 від 01.01.2025, з якої слідує те, що молодший лейтенант (запасу) ОСОБА_1 визнаний придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони.
Наказом ІНФОРМАЦІЯ_5 від 01.10.2025 №1110 позивача призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлено до військової частини ІНФОРМАЦІЯ_12 (Гусятин).
Наказом ІНФОРМАЦІЯ_12 від 01.10.2025 №274 позивача зараховано до списків особового складу на всі види забезпечення його Першого відділу.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині їх задоволення.
Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю висновку суду першої інстанції з наступних підстав.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Одночасно, військовому командуванню Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Указами Президента України строк дії режиму воєнного стану продовжувався.
Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначено засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Статтею 1 Закону № 3543-XII визначено, що мобілізація комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Статтею 23 Закону № 3543-XII визначені категорії громадян, для яких встановлена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Так, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 23 Закону № 3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: наукові і науково-педагогічні працівники закладів вищої та фахової передвищої освіти, наукових установ та організацій, які мають науковий ступінь, і педагогічні працівники закладів фахової передвищої освіти, професійної (професійно-технічної) освіти, закладів загальної середньої освіти, за умови що вони працюють відповідно у закладах вищої чи фахової передвищої освіти, наукових установах та організаціях, закладах професійної (професійно-технічної) чи загальної середньої освіти за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки.
Відповідно до частини сьомої статті 23 Закону № 3543-XII перевірка підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.
Повноваження територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки щодо перевірки підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення, передбачено також Положенням про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі - Положення № 154).
Згідно з пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі - Положення № 154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до абзацу 9 пункту 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов`язаних.
Відповідно до пунктів 56, 57 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі - Порядок № 560), відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:
голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);
члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Згідно з пунктом 58 Порядку № 560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.
Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації.
Разом з тим, додатком 5 до Порядку №560 передбачений перелік документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Так, військовозобов`язані, які звертаються із заявою про надання відстрочки на підставі пункту 2 частини 3 статті 23 Закону №3543-XII надають: для наукових і науково-педагогічних працівників закладів вищої та фахової передвищої освіти, наукових установ та організацій - довідка закладу освіти або наукової установи (організації) про займану посаду за основним місцем роботи та розмір частки ставки під час оплати праці, диплом про науковий ступінь; для педагогічних працівників закладів фахової передвищої освіти, професійної (професійно-технічної) освіти, закладів загальної середньої освіти - довідка закладу освіти про займану посаду за основним місцем роботи та розмір частки ставки під час оплати праці.
Позивач до заяви про надання відстрочки надав довідку Інституту радіофізики та електроніки ім. О.Я. Усикова №65/349/39 від 25.08.2025, які підтверджують, що ОСОБА_1 працює у вказаному навчальному закладі науковим співробітником з оплатою праці згідно з штатним розписом та педагогічним навантаженням 0,9 ставки.
Таким чином, позивачем до заяви про надання відстрочки надані документи для підтвердження права на таку на підставі п. 2 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», визначені Порядком № 560.
Разом з тим, як вже встановлено судом першої інстанції, повідомленням ІНФОРМАЦІЯ_5 від 03.09.2025 № 5596 позивача проінформовано, що за результатами розгляду Комісія ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та повідомила позивача про те, що він підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на загальних підставах. Причина відмови: під час подання заяви військовозобов`язаний не перебуває на військовому обліку.
Судом встановлено, що позивач до заяви про надання відстрочки надав військово-обліковий документ №24/220201455687900001 від 15.01.2025, що не заперечується відповідачем.
Зі змісту військово-облікового документа №24/220201455687900001 від 15.01.2025 слідує, що позивач 08.07.2025 взятий на облік ІНФОРМАЦІЯ_13 . Крім того, відповідач надав суду заяву ОСОБА_1 від 08.07.2025 про взяття на облік (вх. №77 від 08.07.2025), а також лист на адресу ІНФОРМАЦІЯ_14 №169913567 від 09.07.2025 про взяття на облік позивача.
Відповідач, в свою чергу, у відповідь на заяву позивача про надання відстрочки від 01.09.2025 відмовив у її наданні, вказавши підставою для цього не перебування позивача на військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_5 , що не відповідає дійсності.
Відтак, відповідач не надав належної оцінки змісту заяви позивача про надання відстрочки від призову на військову службу та не розглянув належним чином усі додані до заяви документи. Із наявних у адміністративній справі матеріалів слідує, що заява позивача від 01.09.2025 не передавалася на розгляд відповідній Комісії та по суті не розглядалася.
Наведені норми, у розрізі спірних правовідносин, вказують на те, що під час проведення мобілізації подана заява від 01.09.2025 на відстрочку від призову на військову службу, повинна бути розглянута по суті до документального призову на військову службу під час мобілізації.
Заява позивача підлягала до розгляду по суті порушеного у ній питання (клопотання).
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (пункт 59 Порядку № 560).
Відповідно до пункту 60 Порядку № 560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7.
Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
Однак, як слідує з наявних у справі матеріалів, заяву позивача та додані до неї документи по суті поставленого позивачем питання Комісією з питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_3 фактично не було розглянуто.
Встановлені обставини справи підтверджують що відповідачем, за результатами розгляду вказаної вище заяви позивача, не прийнято відповідного рішення та не оформлено для позивача відстрочки від призову під час мобілізації або обґрунтованої відмови в її наданні.
Таким чином, у даних правовідносинах суб`єкт владних повноважень не може утриматись від прийняття рішення, за результатами розгляду звернень військовозобов`язаних, що відповідно, входить до його виключної компетенції.
З урахуванням зазначеного, суд першої інстанції правильно зазначив, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого належить вирішення питання щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, після отримання від позивача заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та документів на підтвердження цього права повинен був прийняти рішення за наслідком розгляду цієї заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивовану відмову в наданні відстрочки від призову, із зазначенням причин неврахування тих чи інших доказів.
Сукупний аналіз наведених норм права доводить, що заяви з питання надання відстрочки від призову на військову службу та додані до неї документи належать обов`язковому розгляду комісією протягом семи днів з дати надходження. На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки та про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
До ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Таким чином, відсутність належним чином оформленого рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивованої відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, відповідно до вимог абзацом 1 пункту 58 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, на думку суду апеляційної інстанції, свідчить про протиправні дії суб`єкта владних повноважень.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про зобов`язання відповідача розглянути заяву позивача від 01.09.2025 про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації у відповідності до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 з урахуванням висновків суду.
Однак, визнання протиправними дій чи рішень, які стосуються мобілізації позивача, не відновлять порушених прав останнього, оскільки наслідком такого способу захисту прав позивача - не може бути звільнення позивача з військової служби.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 24 Закону № 2232-XII початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
Правовідносин між позивачем та ІНФОРМАЦІЯ_13 , пов`язані з мобілізацією позивача, завершилися прийняттям наказу про призов під час мобілізації №1110 від 01.10.2025 та направлення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_6 , який, як зазначав суд, не оскаржується позивачем у межах цієї справи.
Після видання наказу начальником ІНФОРМАЦІЯ_6 (по стройовій частині) від 01.10.2025 № 274, який є предметом судової перевірки, виникли нові правовідносини проходження військової служби, пов`язані із зарахуванням до списків особового складу.
Дана обставина покладає на її учасників (військовослужбовця та державу) коло взаємних прав та обов`язків матеріального та фінансового забезпечення військовослужбовця, його соціального захисту, виконання ним безпосередньо покладених на нього службових обов`язків та інше.
При прийнятті позивача на військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_6 не було альтернативи щодо призначення чи не призначення позивача на посаду та зарахування до списків особового складу, оскільки позивача призвано на військову службу під час мобілізації згідно наказу ІНФОРМАЦІЯ_5 №1110 від 01.10.2025, який позивачем у цій справі не оскаржується і суд не встановив обставин його скасування чи визнання протиправним.
Відтак, як вірно зазначив суд першої інстанції - вимоги позивача про визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 (по стройовій частині) № 274 від 01.10.2025 про призначення на посаду офіцера відділення рекрутингу та комплектування ІНФОРМАЦІЯ_6 та зарахування до списків особового складу не призведе до відновлення прав позивача, є передчасними та такими, що не підлягають задоволенню.
Саме відповідач, в особі відповідної Комісії, у даному випадку має виключну компетенцію в питаннях оформлення відстрочки від мобілізації. У спірному випадку Комісія з питань щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_3 взагалі не розглядала заяву позивача від 01.09.2025 по суті звернення, не надавала жодної правової оцінки документам заявника та підставам для надання відстрочки, тому суд вважає передчасним вирішення питання щодо зобов`язання відповідачів прийняти відповідне рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Суд, перевіряючи правомірність рішень, дій чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 815/7245/16, від 20 жовтня 2022 року у справі №420/8190/21.
Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд -
П О С Т А Н О В И В:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 лютого у справі №500/6139/25 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. І. Довга
судді І. І. Запотічний
Т. І. Шинкар