ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
головуючий суддя у першій інстанції: Матуляк Я.П.
26 серпня 2026 року м. Львів Справа № 300/1647/26 пров. № А/857/31588/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Бруновської Н.В.
суддів: Калмикової Ю.О., Хобор Р.Б.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Армстронг" на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 травня 2026 року у справі № 300/1647/26 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Армстронг" до Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,-
В С Т А Н О В И В :
20.03.2026р. позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Армстронг" (далі - ТОВ "Армстронг") звернувся з позовом до Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, у якому просив суд:
-визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення за № 85-ДПС від 26.11.2025р.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.05.2026р. в позові відмовлено.
Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт ТзОВ "Армстронг" подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
Апелянт просить суд, Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.05.2026р. скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 31.10.2025р. на адресу Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від ГУ ДПС в Івано-Франківській області надійшли матеріалами фактичної перевірки ТзОВ "Армстронг".
Із змісту акта фактичної перевірки від 30.10.2025р. №091087 видно, що посадовими особами ГУ ДПС в Івано-Франківській області під час проведення перевірки магазину електроніки "YABLUKA" за адресою вул. Вовчинецька, 225А, м. Івано-Франківськ встановлено порушення законодавства про працю, визначених вимогами ст.ст.21-24 КЗпП України, а саме виявлено факт використання ТзОВ "Армстронг" праці неоформлених працівників Мойсик М.П. та ОСОБА_1 , без укладення трудових договорів.
04.11.2025р. листом відповідач повідомив ТОВ "Армстронг" про те, що уповноваженою особою Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці отримано для розгляду матеріали фактичної перевірки, під час проведення якої виявлено факт використання праці неоформлених працівників та запрошено на розгляд справи.
Позивач на розгляд справи не з`явився, пояснень чи заперечень не надав, хоча повідомлявся засобами телефонного зв`язку, що відображено в протоколі слухання від 26.11.2025р.
Враховуючи виявлені порушення, Південно-західне міжрегіональне управління державної служби з питань праці прийняв постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 26.11.2025р. № 85-ДПС, якою, за порушення вимог ст.21-ст.24 КЗпП України, відповідальність за яке передбачено абз.3 ч.2 ст.265 КЗпП України, накладено на ТОВ "Армстронг" штраф у розмірі 240 000,00 грн.
ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.
Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін.
Із змісту ч.ч.1-4 ст.24 КЗпП України видно, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим:
1) при організованому наборі працівників;
2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я;
3) при укладенні контракту;
4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі;
5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу);
6) при укладенні трудового договору з фізичною особою;
6-1) при укладенні трудового договору про дистанційну роботу або про надомну роботу;
6-2) при укладенні трудового договору з нефіксованим робочим часом;
7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку (у разі наявності) або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я, відповідний військово-обліковий документ та інші документи.
При укладенні трудового договору громадянин, який вперше приймається на роботу, має право подати вимогу про оформлення трудової книжки.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 50 Закону України від 05 липня 2012 року № 5067-VI «Про зайнятість населення» роботодавцям забороняється застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин.
В абз.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» видно, що повідомлення про прийняття працівника на роботу/укладення гіг-контракту подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою (крім повідомлення про прийняття на роботу члена виконавчого органу господарського товариства, керівника підприємства, установи, організації) та/або резидентом Дія Сіті до територіальних органів Державної податкової служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором та/або до початку виконання робіт (надання послуг) гіг-спеціалістом резидента Дія Сіті засобами електронного зв`язку з використанням електронного підпису відповідальних осіб, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу.
Отже, аналіз наведених норм КЗпП України дає підстави дійти висновку про те, що трудовий договір це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється.
Водночас працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Проте, вчинення суб`єктом господарювання, який використовує найману працю, фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) є порушенням законодавства про працю та має наслідком застосування до такої особи відповідальності у вигляді штрафу відповідно до абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України.
При цьому, факт допуску особи до роботи без оформлення трудового договору має бути підтверджений достатнім обсягом доказів, що характеризують відносини особи та суб`єкта господарювання, який його наймає, як трудові, від таких осіб повинно бути відібрано пояснення.
У акті, складеному за наслідками перевірки, мають фіксуватись лише ті порушення, які достеменно підтверджені доказами (документами, поясненнями тощо) у обсязі, що дозволяє беззаперечно стверджувати про виявлені факти.
При цьому, такі докази не мають носити суперечливий характер, допускати неоднозначне тлумачення.
Важливість відображення (фіксації) у акті, складеному за наслідками проведеної уповноваженим органом перевірки, достовірної і повної інформації обумовлено тим, що такий документ є підставою для застосування фінансових санкцій та становить основну частину доказової бази при розгляді справи про накладення штрафу.
Так, за результатами здійснення заходу державного контролю в ході проведення фактичної перевірки магазину «YABLUKA» 21.10.2025р. в 15 год. 30 хв. за адресою м. Івано- Франківськ, с. Вовчинець вул. Вовчинецька,225А, що належить ТОВ «Армстронг» встановлено, використання праці найманих працівників без укладення трудового договору, а саме: між ТОВ «Армстронг» та працівником ОСОБА_1 трудовий договір не укладено, повідомлення про прийняття на роботу в органи ДПС не подавалося, наказ про прийняття на роботу не видавався.
Жодних документів, які б підтверджували належне працевлаштування ОСОБА_1 з ТОВ «Армстронг» під час проведення фактичної перевірки контролюючим органом позивачем надано не було.
Під час фактичної перевірки контролюючий орган відібрав пояснення у ОСОБА_1 , з яких видно, що даний працівник є продавцем, надала свої паспортні дані, дату народження, вказала адресу за якою працює за основним місцем роботи, а також зазначила про проходження інструктажу з охорони праці, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони, та що є матеріально відповідальною особою, працює позмінно, однак від даних підпису даних пояснень відмовилась, що є її правом відповідно до ст.63 Конституції України.
Крім того, здійснена фотофіксація магазину, де видно логотип та зображений працівник, із бейджиком, що додається.
В п.2.2.12 акту фактичної перевірки видно, що про проведення контрольно- розрахункової операції із застосуванням РРО при продажу товарів Aphone 14 128 ціна 17899 грн., кабель keephone p d 27w ціна 699 грн., адаптер praove ціна 749 грн., комісійна винагорода ціна 1000 грн., на загальну суму 20347 грн.
У постанові від 05.10.2020р. у справі № 560/407/19 Верховний Суд вказав, що відповідальність настає в разі, якщо особа виконує певні роботи чи здійснює окремі повноваження з відома, за дорученням та в інтересах роботодавця. При цьому, має бути встановлений факт використання роботодавцем найманої праці.
Продавець за професією (посадою), визначеною Національним класифікатором України ДК 003:2010 "Класифікатор професій", який затверджений наказом Держспоживстандарту від 28 липня 2010 року № 327, має обов`язок роботодавця щодо оформлення трудових відносин із визначенням робочого місця; систематичної виплати заробітної плати за процес праці; підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку; дотримання правил охорони праці, матеріальної відповідальності.
На цьому наголосив Верховний Суд при розгляді справи № 420/2174/19, Зокрема, з аналізу чинного законодавства видно, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва.
Основний КВЕД діяльності ТОВ «АРМСТРОНГ» 47.42 Роздрібна торгівля телекомунікаційним устаткуванням у спеціалізованих магазинах,, відтак у штаті посад мають бути визначені посади продавців для обслуговування магазину «YABLUKA» за адресою м. Івано-Франківськ, с. Вовчинець вул. Вовчинецька,225А.
Однак, як видно із витягу Пенсійного фонду України за запитом поточний список працівників страхувальника ТОВ «АРМСТРОНГ» ПІП працівника ОСОБА_1 не має.
Відповідно до ч.2 ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження; вчинення порушення, передбаченого абзацом другим цієї частини, повторно протягом двох років з дня виявлення порушення - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення.
Отже, в даному випадку актом ГУ ДПС у Івано-Франківській області від 30.10.2025р. №23658/09/15/РРО/ НОМЕР_1 виявлено повторно порушення ТОВ «АРМСТРОНГ» законодавства про працю в частині не оформлення трудових відносин з найманим працівником, а саме: ОСОБА_1 , оскільки податковим органом вже виявлялось порушення законодавства про працю в частині не оформлення трудових відносин, що зафіксовано актом від 06.10.2025р. № №21718/09/15/РРО/ НОМЕР_1 , за яким притягнуто ТОВ «АРМСТРОНГ» до відповідальності шляхом винесення постанови № 82-ДПС про накладення штрафу у розмірі 160 000 грн.
Із змісту вказаного акту, спеціалістами ГУ ДПС у Івано-Франківській області 06.10.2026р. під час проведення фактичної перевірки магазину «Yabluka» розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено використання праці найманих працівників без укладання трудового договору, а саме: між ТОВ «Армстронг» та працівниками стажерами-продавцями ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) трудові договори не укладено, повідомлення про прийняття на роботу до органів ДПС станом на 06.10.2025р. на 16 год. 50 хв. роботодавцем не подавалось.
Працівниками ГУ ДПС відібрано письмове пояснення у ОСОБА_1 , в яких зазначено, що вона працює в магазині «Yabluka» з 04.08.2025р., форма укладення трудового договору: усна, умови працевлаштування: випробування, умови праці: нормальні, режим роботи: з 10:00год. до 21:00год.
В матеріалах справи відсутні жодні докази які свідчать про підтвердження перебування ОСОБА_1 на стажуванні в ТОВ «Армстронг».
Отже, продавець магазину «Yabluka» ОСОБА_1 повторно допущена до роботи позивачем без належного оформлення із нею трудових відносин в порушення вимог ст. 21-24 КЗпП України
Стосовно доводів апелянта про протиправність оскаржуваної постанови, на підставі положень абз.3 ч.2 ст.265 КЗпП України, зокрема, з тим, що у зв`язку з визнанням нечинною Постанови № 823, Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 р. № 509 (далі також - Порядок № 509), не містить норми, яка б встановлювала повноваження Держпраці та її територіальних органів накладати штрафи на підставі акта про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування.
Колегія суддів вважає за необхідне вказати, що згідно ч.1-ч.2 ст.259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальні органи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні.
Одночасно з цим, відповідальність за порушення законодавства про працю у вигляді штрафу передбачена нормами ч.2 ст.265 КЗпП України.
При цьому, повноваження щодо притягнення до відповідальності за правопорушення, перелік яких визначений ч.2 ст.265 КЗпП України, у спосіб накладення штрафу за законом (ч.4 ст.265 КЗпП України) надані центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.
Центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику, зокрема з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, є Державна служба України з питань праці (Держпраці). Відповідні приписи про це наведені у п.1 Положення про Державну службу України з питань праці, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96 (далі також - Положення № 96).
Держпраці, відповідно до закону, наділена повноваженнями притягати до відповідальності суб`єктів правопорушень шляхом накладення штрафів у розмірі та з підстав визначених у ч.2 ст.265 КЗпП України, зокрема у зв`язку з недопущенням до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю та створення перешкод у її проведенні.
Колегія суддів також звертає увагу на те, що у постанові від 17 квітня 2024 року у справі № 560/3981/23 Верховний Суд, аналізуючи подібні правовідносини, вказав, що відсутність або наявність у період спірних правовідносин підзаконного нормативно-правового акта, який би передбачав можливість накладення штрафу на підставі акта фактичної перевірки податкового органу, не може впливати на обсяг, зміст та порядок реалізації вищезгаданих повноважень податкових органів та органів з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, змінювати чи скасовувати їх, оскільки ці повноваження належать вказаним суб`єктам відповідно до закону. Оскільки можливість накладення штрафу за порушення вимог законодавства про працю на підставі відповідного акта передбачена законом (КЗпП України), а тому відповідач у спірних правовідносинах діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі і для виконання законів. У такій ієрархії нормативно-правових актів виявляється конституційний принцип розподілу влади: на законодавчу, виконавчу й судову. Тому закони є основними проявами реалізації компетенції законодавчої влади, а підзаконні акти - виконавчих функцій держави, завдань виконавчої гілки влади, зокрема й Держпраці України (подібний підхід до розкриття юридичної природи підзаконних нормативних актів, визначення їх суті та характеру, порядку застосування викладено у постановах Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 826/12323/18 та від 02 березня 2021 року у справі № 640/1171/19).
За приписами ч.3 ст.7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Позиція Верховного Суду стосовно застосування зазначеної статті КАС України сформована, зокрема, у постановах від 15 серпня 2019 року у справі № 817/996/16 та від 19 січня 2023 року у справі № 640/10685/21.
Вища юридична сила закону полягає у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні їм суперечити, а відтак, у разі суперечності норм підзаконного акта нормам закону необхідно застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
Правова позиція такого змісту наведена у постанові Верховного Суду від 16 квітня 2020 року у справі № 804/330/17 і відступу від такого правозастосування не здійснювалось. Суд враховує, що згідно ч.4 ст.265 КЗпП України, штрафи, зазначені у ч.2 цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Верховний Суд у постанові від 02 жовтня 2024 року у справі № 560/11269/23 зазначив, що штрафи, передбачені положеннями ч.2 ст.265 КЗпП України, можуть бути застосовані Держпраці виключно за умови наявності відповідного порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України. На момент виникнення спірних правовідносин і станом на момент розгляду цієї справи саме Порядок № 509 є основоположним документом, що визначає механізм накладення на суб`єктів господарювання (роботодавців) штрафів, зокрема, за порушення законодавства про працю. Внесення змін до деяких положень Порядку № 509 відповідно до Постанови № 823 та наступне визнання цих змін такими, що втратили чинність, згідно з постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2021 року у справі №640/17424/19, не впливають на чинність в цілому Порядку № 509 та, відповідно, на результат вирішення спірних правовідносин.
Таким чином, механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених ч.2 ст.265 КЗпП України та ч.2- ч.7 ст.53 Закону України «Про зайнятість населення» (далі - штрафи) визначено у Порядку № 509.
Доводи апелянта про те що відповідач не повідомив про дату одержання документів, що позбавило його надати заперечення та додаткові докази, взяти участь у розгляді справи спростовується листом Міжрегіонального управління від 04.11.2025р. № ПЗ/3/7257-25 в якому повідомлено позивача про відкриття адміністративного провадження де зазначено, що уповноваженою особою Міжрегіонального управління отримано акт ( довідку) фактичної перевірки від 30.10.2025р., який складений за результатами проведеної перевірки ГУ ДПС, в ході якої виявлено факт використання праці не оформленого працівника, що є підставою для накладення штрафних санкцій за порушення законодавства про працю відповідно до ч.2 ст. 265 КЗпП України та листом від 04.11.2025р. № ПЗ/3/7249-25 який запрошено позивача на розгляд справи.
Крім того, як видно з протоколу слухання справи від 26.11.2025р. представник ТзОВ «Армстронг» на розгляд справи не з`явився, хоча був належним чином повідомлений засобами зв`язку, що не спростував апелянт.
Отже, відповідач дотримав процедуру розгляду справи, повідомлення про початок адміністративного провадження, запрошення на розгляд справи, попередження, постанова тощо надсилались позивачу рекомендованими листами відповідно до вимог Порядку № 509
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірних висновків про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки суб`єкт владних повноважень в особі Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці діяв в межах повноважень та у спосіб визначений законами та Конституцією України, а позивач фактично повторно допустив працівника до роботи без укладення трудового договору.
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також, п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд-
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Армстронг" - залишити без задоволення, а Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 травня 2026 року у справі № 300/1647/26 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н. В. Бруновська
судді Ю. О. Калмикова
Р. Б. Хобор