ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Номер провадження 22-ц/821/2028/26 Головуючий по 1 інстанції
Справа №642/5040/25 Категорія: 331400000 Шарая Л.О.
Доповідач в апеляційній інстанції
Фетісова Т. Л.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 серпня 2026 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:
суддя-доповідач Фетісова Т. Л.
судді секретар Новіков О. М., Сіренко Ю. В. Широкова Г.К.
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника позивача - адвоката Таволжанського М. В. на заочне рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 03.07.2026 (повний текст складено 03.07.2026, суддя в суді першої інстанції Шарая Л. О.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Солоницівської селищної ради Харківського району Харківської області про визначення місця проживання дитини із батьком та встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини,
в с т а н о в и в :
у серпні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом, яким просив в
визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком - ОСОБА_1 та встановити факт самостійного виховання та утримання ним дитини.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 13.06.2015 між сторонами було укладено шлюб, в якому ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась дочка ОСОБА_3 .
У 2021 році між сторонами почалися суперечки щодо ведення спільного господарства та виховання дитини. У січні 2022 року відповідач надала нотаріально завірену заяву щодо своєї відмови від утримання та виховання дитини.
Після початку збройної агресії з боку російської федерації відповідач виїхала до м. Черкаси та перебуває там до теперішнього часу. Під час телефонних розмов остання повідомила, що повертатися до м. Харкова, де вони проживали разом, не збирається, вести спільне сімейне життя з позивачем не має наміру, виховувати дитину не бажає.
Рішенням Ленінського районного суду міста Харкова у справі № 642/420/23 від 01.03.2023 укладений між сторонами шлюб було розірвано.
Після прийняття сторонами рішення щодо проживання окремо дочка залишилась проживати з батьком за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач не піклується про дитину, не цікавиться її успіхами, станом здоров`я, навчанням, не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення.
Висновком Служби у справах дітей Солоницівської селищної ради визнано за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав стосовно її доньки ОСОБА_3 .
Позивач повністю опікується інтересами і потребами дитини, займається вихованням, слідкує за її розвитком та здоров`ям, за власний кошт забезпечує дитину всім необхідним. Перешкоди у спілкуванні дитини з матір`ю відсутні.
Позивач вказує, що зазначене можна розцінювати як ухилення від виховання дитини матір`ю, свідомого нехтування нею своїми батьківськими обов`язками., що підтверджує відсутність серйозного ставлення відповідача до своїх батьківських обов`язків, тому проживання дитини саме з батьком відповідає інтересам дитини.
Заочним рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 03.07.2026 у позові відмовлено з тих підстав, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що він утримує дитину, що дитина проживала саме з ним від самого народження, доказів про наявність спору між позивачем та відповідачем щодо місця проживання та реєстрації малолітньої дитини до суду також не надано.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції скаргу представник позивача адвокатТаволжанський М. В. подав 21.07.2026 апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушенням судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи просить рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Вказує, що позивачем в повній мірі доведено факт самостійного виховання та утримання дитини, а суд формально підійшов до оцінки доказів, які були надані позивачем.
Також зазначає, що удосконалюючи законодавство в умовах режиму воєнного стану, законодавець передбачив установлення факту самостійного виховання та утримання дитини як підставу для отримання відстрочки від мобілізації та/ або звільнення з військової служби та чітко визначив порядок його встановлення виключно в судовому порядку, що унеможливлює встановлення такого юридичного факту в позасудовому порядку будь-яким іншим органом влади. У такий спосіб законодавцем установлено судовий контроль задля дотримання балансу між інтересами дитини, яка може залишитися без батьківського піклування, особи (батька чи матері щодо здійснення піклування) та народу України в особі держави в розумінні статті 65 Конституції України.
Інші доводи апеляційної скарги аналогічні викладеним в позовній заяві.
Відзив на апеляційну скаргу на адресу апеляційного суду не надходив.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
При розгляді справи судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про народження, виданого повторно 25.11.2015 ДРАЦС по місту Харкову Харківського міського управління юстиції, серія НОМЕР_1 , Дубинська- ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , її батьками є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 8, зворотній бік).
Згідно з рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 01.03.2023 у справі №642/420/23 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано (т. 1 зворотній бік а.с. 10 - 12).
Відповідно до витягу № 599 від 25.09.2024 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, виданого відділом «Центру надання адміністративних послуг» Солоницівської селищної ради, з 24.03.2021 ОСОБА_3 зареєстрована з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Також за вказаною адресою зареєстровані: ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), ОСОБА_8 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) (т. 1 а.с. 9).
Місце реєстрації малолітньої ОСОБА_3 за вказаною адресою також підтверджується витягом з реєстру територіальної громади № 2023/006782944 від 28.08.2023 (т. 1 а.с. 9, зворотний бік).
Згідно з повідомленням Солоницівської селищної ради Харківського району Харківської області від 08.04.2026 № 02-26/1796, малолітня ОСОБА_3 відповідно до витягу з реєстру зареєстрованих осіб зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Фактично дитина проживає за вказаною адресою. Вихованням дитини займаються батько - ОСОБА_1 та бабуся ОСОБА_8 . Також за місцем проживання перебуває тітка дитини - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом зі своїми дітьми. 26.03.2026 Службою у справах дітей Солоницівської селищної ради спільно з фахівцем із соціальної роботи Центру надання соціальних послуг Солоницівської селищної ради здійснено обстеження умов проживання дитини. За інформацією бабусі, ОСОБА_8 , батько дитини проходить військову службу. Дитина забезпечена необхідними умовами для проживання та розвитку. Батько надає матеріальне забезпечення та підтримує зв`язок із дитиною. Мати участі у вихованні дитини не бере (т. 1 а.с. 197).
Згідно з заявою ОСОБА_2 від 22.01.2022, зареєстрованої в реєстрі за № 33 та посвідченої приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Єрмаковою Н.Я., вона відмовляється від виховання та утримання своєї дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1 а.с. 10).
Із відповіді на адвокатський запит, наданої виконавчим комітетом Солоницівської селищної ради 30.10.2024 за № 02-28/52, встановлено, щ 02.10.2024 ОСОБА_1 звернувся до служби у справах дітей Солоницівської селищної ради із заявою про надання його малолітній дитині ОСОБА_3 статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів. У подальшому на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Солоницівської селищної ради від 07.10.2024 було розглянуто питання щодо доцільності надання дитині зазначеного статусу. За результатами розгляду поданих ОСОБА_1 документів виконавчим комітетом Солоницівської селищної ради прийнято рішення від 09.10.2024 № 1054, яким ОСОБА_3 надано статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів (т. 1 а.с. 15).
Відповідно до акту обстеження від 22.10.2024, складеного старостою селища Пересічне Мартиненко А.В. та депутатом Солоницівської селищної ради Стрєляною Л.М., ОСОБА_1 разом зі своєю дочкою ОСОБА_3 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 . С-ще ОСОБА_9 ; власник будинку мати - ОСОБА_8 ; у будинку дві кімнати, зі зручностями, користуються газовим опаленням; із матірю своєї доньки ОСОБА_2 розлучений з 16.02.2023. Остання не проживала і не була зареєстрована за вказаною адресою; участі у вихованні дочки не приймала від народження дитини (т. 1 зворотній бік а.с. 13 -14).
Згідно з відповіддю директора Комунального закладу «Пересічанський ліцей» Солоницівської селищної ради Лузана В. від 29.10.2024 № 01-20/119, станом на 29.10.2024 ОСОБА_10 навчається у 3-Б класі КЗ «Пересічанський ліцей» Солоницівської селищної ради. Під час роботи онлайн постійно поруч з дитиною присутня бабуся по лінії тата - ОСОБА_8 або тато дівчинки - ОСОБА_1 . Батько регулярно спілкується з класним керівником, цікавиться успіхами дочки. Стосовно дитини з іншими вчителями спілкуються також тато або бабуся. Мати ОСОБА_11 активності у спілкуванні з вчителями чи класним керівником не проявляла. Усім шкільним приладдям та засобами для навчання і виконання завдань ОСОБА_12 забезпечена (т. 1 зворотній бік а.с. 14).
Відповідно до висновку виконавчого комітету Солоницівської селищної ради від 27.01.2025 № 02-22/519 Служба у справах дітей Солоницівської селищної ради вважала доцільним прийняття рішення про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно малолітньої дитини ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 40).
Згідно з рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 11.04.2025 у справі № 642/6935/24 у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Солоницівської селищної ради, ІНФОРМАЦІЯ_6 про позбавлення батьківських прав стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмовлено. Попереджено ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання своєї дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішення набрало законної сили 12.08.2025 (т. 1 а.с. 41-49).
Відповідно до висновку виконавчого комітету Солоницівської селищної ради Харківського району Харківської області від 23.09.2025 № 02-22/5011 про доцільність визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_1 , службою у справах дітей було розглянуто матеріали цивільної справи та зібрано відомості щодо виконання батьками своїх обов`язків стосовно дитини (т. 1 а.с. 61-64).
Із висновку вбачається, що батьками малолітньої ОСОБА_3 є сторони у справі, шлюб між якими розірвано. Під час підготовки висновку службою у справах дітей були досліджені матеріали, отримані від інших органів та установ, зокрема щодо розгляду судами спорів, пов`язаних із місцем проживання дитини та її вихованням.
Так, службою у справах дітей було встановлено, що у провадженні Московського районного суду м. Харкова перебувала цивільна справа № 643/18882/19 за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (батьків дитини) до ОСОБА_13 (до бабусі) про відібрання малолітньої дитини від інших осіб. Громадяни звернулися до суду з вимогою про відібрання їхньої малолітньої доньки ОСОБА_3 у бабусі ОСОБА_14 .
Також у висновку вказано про те, що «02.12.2021 Служба у справах дітей по Московському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради повідомила, що до ССД по Московському району надійшов лист КНП «Міська клінічна лікарня № 16» XMP, зі змісту якого вбачається, що відповідно до Акту органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров?я про підкинуту чи знайдену дитину від 26.11.2021, було доставлено малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З пояснень батька дитини, ОСОБА_1 , вбачається, що він мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , та бажає повернути доньку до себе на виховання та спільне проживання».
«На засіданні комісії з питань захисту прав дитини у 2022 році розглядалося питання щодо стану виконання своїх батьківських обов?язків ОСОБА_15 та ОСОБА_2 . На засіданні комісії жінка не виявила бажання займатися вихованням дитини».
У 2024 році гр. ОСОБА_1 подавав до Ленінського районного суду м. Харкова позовну заяву про позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_2 у відношенні малолітньої дитини ОСОБА_3 «Тоді працівниками служби у справах дітей було здійснено дзвінок громадянці, яка в телефонній розмові повідомила, що проти позбавлення заперечує. З дитиною не спілкувалася близько 3 років, матеріально не допомагає. Дубинська- ОСОБА_16 на VIBER Служби у справах дітей Солоницівської селищної ради надала пояснення, в якому вказала таке: « ОСОБА_17 чоловік взагалі не цікавився дитиною. Вона жила з моєю мамою до 7 років. Потім перед війною вирішив забрати її до себе. Місяця два назад ОСОБА_1 забрали ТЦК і він був в учебці».
Як убачається зі змісту вказаного висновку, на виконання ухвали суду органом опіки та піклування Солоницівської селищної ради Харківського району Харківської області було надано висновок щодо доцільності позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав стосовно малолітньої ОСОБА_3 . Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 11.04.2025 у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав було відмовлено.
Служба у справах дітей дійшла висновку про доцільність визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 разом із батьком ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 61-64).
Відповідно до відповіді Великобурімського старостинського округу від 22.01.2026 № 75, ОСОБА_2 як внутрішньо переміщена особа прибула на територію Великобурімського старостинського округу та 11.04.2022 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 . Із 30.09.2022 на території Великобурімського старостинського округу не проживає, а її фактичне місце проживання органу місцевого самоврядування не відоме (т. 1 а.с. 107).
Згідно з інформацією Служби у справах дітей Чорнобаївської селищної ради Черкаської області від 26.01.2026 № 17, за відомостями старости Великобурімського старостинського округу Дубинська-Кондратенко А.С. разом із донькою ОСОБА_3 11.04.2022 прибули на територію Великобурімського старостинського округу як внутрішньо переміщені особи та були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_3 .
Разом із тим, відповідно до інформації, наданої виконавчим комітетом Чорнобаївської селищної ради, з 07.09.2022 зазначені особи за вказаною адресою фактично не проживають. У зв`язку з відсутністю ОСОБА_2 за місцем її реєстрації служба у справах дітей була позбавлена можливості провести обстеження житлово-побутових умов її проживання, оцінити батьківський потенціал та спроможність виконання нею батьківських обов`язків (т. 1 а.с. 111).
Відповідно до довідки, виданої старостою Великобурімського старостинського округу Н. Кардаш за № 8 від 12.01.2026, ОСОБА_2 та її дочка ОСОБА_3 прибули на територію Великобурімського старостинського округу як внутрішньо переміщені особи 11.04.2022 та були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_3 . Із 07.09.2022 на території Великобурімського старостинського округу не проживають (т. 1 а.с. 112).
Відповідно до листа ІНФОРМАЦІЯ_7 від 02.04.2026 № 1401/МВ встановлено, що ОСОБА_1 з 24.09.2025 призваний ІНФОРМАЦІЯ_8 на військову службу під час мобілізації (т. 1 а.с. 187, 202).
Такими є фактичні обставини, встановлені судом при розгляді цієї справи. Правовідносини, які виникли між сторонами на їх підставі, мають таке правове регулювання.
Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частиною 1 ст. 121 СК України передбачено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Статтею 141 СК України встановлено рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Відповідно до частин 1 - 4 ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті.
Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Відповідно до ст. 15 СК України сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.
У частині 4 ст. 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.
Так, ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України).
Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.
Отже, для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється.
Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.
СК України не встановлено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини. Так само як визначена ч. 1 ст. 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов`язків, якими є, зокрема, обов`язки щодо виховання дитини.
Саме такий висновок зроблено в постанові Верховного Суду від 14.01.2026 у справі №507/2828/24.
Частиною 1 ст. 152 СК України встановлено, що право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 155 СК України відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Доведення одноосібного виховання дитини батьком пов`язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.
Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена ч.1 ст. 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов`язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування в спорі між батьками дитини щодо належного виконання ними обов`язків з виховання дитини.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 11.09.2024 у справі №201/5972/22.
Згідно з ч. 1 - 3 ст. 12, ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (п. 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц).
Як зазначено в рішенні суду першої інстанції, і з чим погоджується колегія суддів, мотивувальній частині вищезазначеного рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 11.04.2025 у справі № 642/6935/24 за позовом ОСОБА_1 про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав суд дійшов висновків про те, що малолітня ОСОБА_3 з народження і до 26.11.2021 мешкала з бабусею по лінії матері - ОСОБА_13 . При цьому позивачем не надано належних, допустимих і достатніх доказів, які б підтверджували місце реєстрації та фактичного проживання малолітньої ОСОБА_3 до 24.03.2021, що виключає можливість вважати доведеними його твердження про постійне проживання дитини разом із ним із моменту її народження. Також судом враховано, що шлюб між позивачем та відповідачкою було розірвано 01.03.2023, і за відсутності належних доказів окремого проживання подружжя та дитини до цієї дати вказівка позивача на те, що дитина до досягнення семирічного віку постійно проживала саме з ним нічим не підтверджена.
При цьому колегія суддів вважає, що задоволення позову про встановлення факту самостійного виховання та утримання позивачем дочки впливатиме на права та законні інтереси відповідача, як матері дитини, оскільки в такий спосіб буде засвідчено невиконання чи неналежне виконання нею своїх обов`язків, що є підставою для негативних наслідків, таких як позбавлення батьківських прав, тощо. При цьому в позові до матері дитини про позбавлення її батьківських прав вже було судом відмовлено, отже такі факти не підтверджувалися.
У цій справі колегія суддів наголошує, що сама лише обставина проживання дитини з одним із батьків не підтверджує факту самостійного виховання ним/нею дитини, на що неодноразово звертав увагу в своїй практиці Верховний Суд (див. постанови Верховного Суду від 13.11.2025 у справі № 592/20023/23, від 20.01.2026 року у справі № 137/1845/24).
Позивачем не надано суду доказів на підтвердження того, що він самостійно несе витрати по утриманні дитини. Самі лише посилання позивача на вказані обставини не підтверджують факту самостійного утримання ним дочки, при цьому позову до матері про стягнення з неї аліментів на утримання дитини позивачем не подавалося.
Щодо позовних вимог про визначення місця проживання дитини колегія суддів зазначає наступне.
Стаття 160 СК закріплює право батьків на визначення місця проживання дитини, що може бути реалізовано за згодою батьків. В свою чергу статтею 161 СК врегульовує особливості вирішення спору між матір`ю та батьком щодо місця проживання малолітньої дитини, що відбувається у випадку якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина.
Аналізуючи встановлені судом обставини, суд приходить до висновку про відсутність доказів того, що будь-яка особа порушує, не визнає чи оспорює права позивача, як і про те, що є обґрунтовані фактами ризики їх порушення, невизнання чи оспорювання.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами взагалі відсутній спір про визначення місця проживання дитини, оскільки ні своїми діями, ні своєю поведінкою відповідачка не виявляє жодного наміру чи бажання на даний час змінювати місце проживання малолітньої дочки із проживання її з батьком на своє.
Крім того, на думку суду, позиція позивача батька дитини, направлена не стільки на захист прав та інтересів дитини, а здебільшого можливість реалізації своїх власних прав, які гіпотетично підпадають під зміст ч.1 ст.23 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», згідно якої, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, у тому числі чоловіки, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років.
Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу колегії суддів, оскільки містять посилання на факти, що були предметом дослідження у суді першої інстанції з наданням відповідної оцінки та додаткового правового аналізу не потребують.
Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже заочне рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 03.07.2026 у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення.
На підставі ст.141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді слід залишити за особою, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
у х в а л и в :
апеляційну скаргу - відхилити.
Рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 03.07.2026 у даній цивільній справі - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня ухвалення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.
Повну постанову складено 25.08.2026.
Суддя-доповідач
Судді