ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Номер провадження 22-ц/821/2031/26 Головуючий по 1 інстанції
Справа №707/1897/26 Категорія: на ухвалу Пономар В.О.
Доповідач в апеляційній інстанції
Фетісова Т. Л.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 серпня 2026 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:
суддя-доповідач Фетісова Т. Л.
судді Новіков О.М., Сіренко Ю. В.
секретар Широкова Г.К.
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 20.07.2026(повний текст складено 20.07.2026, суддя в суді першої інстанції Пономар В.О.) про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: виконавчий комітет Леськівської сільської ради як орган опіки та піклування, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, визначення способу участі у вихованні дитини та встановлення порядку спілкування,
в с т а н о в и в :
у травні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, яким просив зобов`язати відповідача не чинити йому перешкод у спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та у його вихованні. Визначити позивачу спосіб участі у вихованні сина та встановити наступний постійний порядок спілкування: щотижневе спілкування: кожний тиждень - з 09:00 години п`ятниці до 20:00 години неділі за місцем проживання батька; участь батька у проведенні канікул: 50% літніх канікул (але не менше 14 календарних днів поспіль), 50% часу зимових канікул, весняних та осінніх канікул. Встановити порядок та місце передачі дитини: той з батьків, з ким відповідно до встановленого графіка починається період перебування дитини, самостійно забирає дитину із закладу освіти або від іншого з батьків.
15.07.2026 позивач через систему «Електронний суд» подав до суду заяву про забезпечення позову, яка мотивована тим, що після відкриття ухвалою суду 23.06.2025 провадження у справі та втручання посадових осіб органу місцевого самоврядування, відповідач лише тимчасово не перешкоджала його спілкуванню з дитиною та двічі надала можливість провести із сином вихідні. Однак, як стверджує заявник, 10.07.2026 відповідачка знову відмовилася передати йому дитину, мотивуючи це небажанням самого сина. На думку позивача, така поведінка дитини є наслідком психологічного впливу відповідачки, маніпулювання свідомістю дитини та штучного відчуження її від батька.
Також ОСОБА_1 зазначає, що відповідачка, з огляду на характер своєї підприємницької діяльності, має достатньо часу для спілкування з дитиною у будні дні, а тому її заперечення проти перебування дитини з батьком у вихідні є необґрунтованими.
Заявник вважає, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до подальшого руйнування його емоційного зв`язку з малолітнім сином, штучного відчуження дитини від батька та ускладнить ефективний захист його батьківських прав у разі задоволення позову.
У зв`язку з цим ОСОБА_1 просив забезпечити позов шляхом встановлення тимчасового порядку участі позивача у вихованні та спілкуванні з дитиною щотижня з 09:00 години п`ятниці до 20:00 години неділі за місцем проживання батька; встановити тимчасовий порядок передачі дитини: позивач самостійно забирає малолітнього сина ОСОБА_4 о 09:00 годині п`ятниці із закладу дошкільної освіти, який відвідує дитина, а у разі його відсутності - від місця фактичного проживання відповідача; відповідач зобов`язана самостійно забрати дитину о 20:00 годині неділі за місцем фактичного проживання позивача; у період канікул (осінніх, зимових, весняних та літніх) встановити рівний розподіл часу перебування дитини з батьками (50% на 50% від загальної тривалості канікул), а саме: у парні роки батько проводить з дитиною першу половину канікулярного періоду, а мати -другу половину, у непарні роки - навпаки; зобов`язати відповідача не чинити перешкод позивачу та дитині у реалізації встановленого судом тимчасового порядку спілкування.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 20.07.2026 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.
Ухвала мотивована тим, що заява ОСОБА_1 про забезпечення позову є необґрунтованою, заявлений спосіб забезпечення позову не відповідає критеріям необхідності, співмірності та збалансованості інтересів сторін і дитини.
Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції позивач подав 21.07.2026 систему «Електронний суд» апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушенням норм процесуального права, неповне з`ясуванням обставин, що мають істотне значення для справи, просить ухвалу скасувати та постановити нову , якою заяву про забезпечення позову задовольнити.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що відмовивши у вжитті тимчасових заходів, суд створив для відповідача умови безкарності, фактично узаконивши подальше відчуження дитини від батька на весь тривалий період судового розгляду. Суд першої інстанції безпідставно припустив відсутність належного зв`язку між батьком і сином та потребу у поступовому відновленні спілкування.
Вказує, що судом проігноровано той факт, що відповідач має необмежену можливість проводити з дитиною повноцінні дні протягом усього робочого тижня (з понеділка по п`ятницю), що повністю спростовує твердження суду про нібито «порушення її прав» у разі перебування дитини з батьком у вихідні дні.
Скаржник також зазначає, що встановлення тимчасового порядку спілкування з дитиною у порядку забезпечення позову відповідає якнайкращим інтересам дитини, оскільки забезпечує безперервність та стабільність родинних зв`язків між дитиною та тим з батьків, хто проживає окремо, під час судового процесу.
Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, ухваленого за його позовом.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 150 ЦПК України, позов може бути забезпечений, зокрема, встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України).
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, а й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Судова практика Верховного Суду (зокрема, у справах № 753/20240/18, № 226/1023/20) сформувала чітку позицію: забезпечення позову шляхом встановлення графіку зустрічей до вирішення спору по суті не є вирішенням спору наперед, а є захистом права дитини на спілкування з обома батьками.
Також Верховним Судом у постанові від 15.11.2023 року у справі № 467/403/22 наголошено, що мати, яка на час вирішення справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а батько не має права перешкоджати матері спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується судами як джерело права, зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі за заявою «MAMCHUR v. UKRAINE», № 10383/09, § 100).
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі за заявою «HANT v. UKRAINЕ», № 31111/04, § 54).
Також ЄСПЛ наголошував на необхідності та важливості контакту дитини з кожним із батьків під час тривалого судового процесу та відсутності остаточного рішення суду. Так, у рішенні «Крістіан Кетелін Унгуряну проти Румунії» від 04 вересня 2018 року ЄСПЛ вказав, що тривалий судовий процес, пов`язаний, у тому числі зі встановленням графіка відвідування дитини, невиправдано позбавив батька можливості бачитися з сином протягом чотирьох років, що свідчить про порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо права на повагу до його приватного і сімейного життя, а тому є допустимим встановлення такого графіка до закінчення розгляду справи по суті.
Отже підстави забезпечення позову в даній категорії справ є суб`єктивними та враховуються судом залежно від конкретного випадку, однак будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та забезпеченням якнайкращих інтересів дитини.
Колегія суддів зазначає, що батьківські повноваження належать обом батькам однаковою мірою. Дитина, як правило, однаково любить обох батьків та потребує турботи та підтримки кожного з них.
Колегія суддів також вважає, що незастосування заходів забезпечення позову у цій справі може призвести до розриву психоемоційного зв`язку між батьком та дитиною, що не відповідає інтересам дитини. Негативні непоправні наслідки, які можуть настати у випадку зволікання у відновленні стабільного контакту батька з сином, свідчать про наявність обґрунтованих підстав для вжиття тимчасових заходів забезпечення позову у цій справі. За необхідності, виконання судового рішення про застосування заходів забезпечення позову може здійснюватися із залученням спеціалістів органів у справах дітей, психологів тощо.
Застосування судом тимчасового (до набрання законної сили рішенням по суті спору) заходу забезпечення позову шляхом усунення перешкод одному з батьків, з яким дитина на час вирішення спору фактично не проживає, у спілкуванні й вихованні дитини, не свідчить про вирішення судом по суті спору про визначення місця проживання дитини. Такі заходи забезпечення позову перебувають у межах виконання органами державної влади позитивних зобов`язань, які випливають з гарантій, передбачених статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідають наведеній вище практиці Верховного Суду.
Відповідно до ст.376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню та ухваленням апеляційним судом нового судового рішення про часткове задоволення заяви про забезпечення позову до набрання законної сили рішенням суду у даній справі шляхом встановлення наступного тимчасового порядку участі позивача у вихованні та спілкуванні з дитиною перший та третій тиждень місяця з 18:00 години п`ятниці до 20:00 години неділі за місцем проживання батька; встановити тимчасовий порядок передачі дитини: позивач самостійно забирає малолітнього сина Назара першого та третього тижня місяця о 18 годині п`ятниці із закладу освіти, який відвідує дитина, а у разі його відсутності - від місця фактичного проживання відповідача та зобов`язаний самостійно доставити дитину о 20:00 годині неділі за місцем фактичного проживання відповідача.
Що стосується вимог заяви позивача про забезпечення позову в частині перебування дитини з ним саме з 9 години ранку п`ятниці, апеляційний суд звертає увагу на те, що дитина має право відвідувати у такий день навчальний заклад, у зв`язку з чим позбавлення її такої можливості не буде відповідати якнайкращим інтересам дитини, особливо враховуючи той факт, що з 01.09.2026 року Назар вже має навчатися в школі, і оскільки суду наперед невідомий графік його навчання та відвідування позашкільних заходів, то колегія виходить з того, що 18.00 - це оптимальний час, коли дитина закінчить навчання в школі, відвідає групу продовженого дня, за наявності інші гуртки і секції, і у вільний час вже зустрінеться з батьком.
Також колегія суддів враховує, що дитина вже тривалий час проживає з матір`ю, отже визначати проведення дитиною фактично всіх без винятку вихідних днів кожного тижня щомісяця лише з батьком - буде наданням несправедливого пріоритету інтересам батька перед інтересами матері також на проведення днів відпочинку з дитиною.
Щодо встановлення способу перебування дитини з батьком у період майбутніх шкільних канікул в подальші роки його навчання, то в задоволенні цих вимог заяви слід відмовити, оскільки така вимога не стосується заходів забезпечення позову, оскільки є довготривалим заходом на майбутні роки, тоді як заходи забезпечення позову є процесуальною дією тимчасового характеру.
Керуючись ст.ст. 150, 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,
у х в а л и в :
апеляційну скаргу - задовольнити частково.
Ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 20.07.2026про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позовуу даній цивільній справі скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити частково.
Забезпечити позов ОСОБА_1 шляхом встановлення тимчасового порядку участі позивача у вихованні та спілкуванні з дитиною ОСОБА_5 на час розгляду справи судом наступним чином: перший та третій тиждень місяця з 18:00 години п`ятниці до 20:00 години неділі за місцем проживання батька.
Встановити тимчасовий порядок передачі дитини: позивач ОСОБА_1 самостійно забирає малолітнього сина ОСОБА_4 першого та третього тижня місяця о 18 годині п`ятниці із закладу освіти, який відвідує дитина, а у разі його відсутності - від місця фактичного проживання відповідача, та зобов`язаний самостійно доставити дитину о 20:00 годині неділі за місцем фактичного проживання відповідача ОСОБА_2 .
В решті вимог заяви - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.
Повну постанову складено 27.08.2026.
Суддя-доповідач
Судді