ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 серпня 2026 року м. Львів Справа № 466/10408/25 пров. № А/857/18418/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Іщук Л. П.,
суддів - Обрізка І. М., Пліша М.А.,
за участю секретаря судового засідання - Демчик Л.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 13 березня 2026 року (головуючий суддя Едер П.Т., м. Львів, повний текст виготовлено 13 березня 2026 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови,
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить скасувати постанову №2258 від 15 жовтня 2025 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 13 березня 2026 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що відповідач не дотримався трьохмісячного строку притягнення до адміністративної відповідальності, оскільки такий строк сплив 05.09.2025. Вказує, що оскаржувану постанову було винесено без дотримання процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, оскільки жодного повідомлення від відповідача, поштового листа про виклик на розгляд справи про адміністративне правопорушення позивач не отримував. Наголошує, що відповідач не надав суду доказів вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а отже не довів правомірності оскаржуваної постанови.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явились, належним чином були повідомлені про його дату, час та місце.
Суд, з врахуванням строку розгляду термінових справ, відповідно до статті 286, статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив провести апеляційний розгляд у відсутності осіб, які не з`явились, та без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши докази, які є в матеріалах справи, та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено доказами, 08.10.2025 ОСОБА_1 близько 17 год. було доставлено працівником поліції в ІНФОРМАЦІЯ_2 .
08.10.2025 складено протокол відносно ОСОБА_1 № 2258, в якому зазначено про вчинення порушення позивачем, яке полягає у невиконанні вимог пункту 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 3621-IX від 21.03.2024 року (в редакції Закону України № 4235-IX від 12.02.2025) щодо обов`язку до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.
15.10.2025 т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 13 березня 2026 року винесено постанову №2258 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн.
У постанові зазначено, що громадянин ОСОБА_1 , будучи військовозобов`язаним та визнаним обмежено придатним до військової служби, до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», до 05 червня 2025 року не пройшов повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, чим порушив вимоги п. 2 розділу II Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21 березня 2024 року № 3621-IX із змінами, а також вимоги ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Позивач, вважаючи вказану постанову протиправною, звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем доведено правомірність постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП, а позивачем не спростовано обставин, що стали підставою для винесення оскаржуваної постанови.
Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частиною 3 ст.210-1 КУпАП передбачено, що вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 246 КУпАП порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим кодексом та іншими законами України.
Згідно з статтею 235 Кодексу України про адміністративні правопорушення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Як передбачено статтею 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно пункту 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Тобто, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Отже, наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Законом України від 21.03.2024 №3621-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», який набрав чинності 04 травня 2024 року, з положень законодавства про військовий обов`язок і військову службу виключено такі визначення як «обмежено придатний до військової служби» та «непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час».
Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3621-IX було встановлено, що громадяни України, які були визнані обмежено придатними до військової служби, до набрання чинності цим Законом, протягом дев`яти місяців з дня набрання чинності цим Законом (тобто до 04.02.2025) підлягають повторному медичному огляду з метою визначення придатності до військової служби.
Згідно із Законом України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» №4235-ІХ від 12.02.2025 (далі за текстом - Закон №4235-ІХ) були внесені зміни до Закону №3621-IX та п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення викладено в новій редакції: «Установити, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду».
Закон №4235-ІХ набрав чинності 15.02.2025.
Аналізуючи наведене, колегія суддів зазначає, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності Законом №3621-IX, тобто до 04.05.2024, були зобов`язані до 05.06.2025 пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.
Цим Законом визначено два альтернативних шляхи виконання громадянином зазначеного обов`язку: самостійне звернення до територіального центру комплектування та соціальної підтримки з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду; самостійне звернення через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.
Сторонами визнається, що позивач є військовозобов`язаним та визнаним обмежено придатним до військової служби.
Також скаржником не заперечується та обставина, що відповідно до вимог Закону України від 21.03.2024 №3621-IX він не пройшов повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби у вказані терміни (до 05 червня 2025 року).
Станом на 08.10.2025 (момент складення протоколу про адміністративне правопорушення №2258) будь-які дані про проходження позивачем повторного медичного огляду ВЛК відсутні.
Відповідно до абзацу 5 пункту 63 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, військовозобов`язані, у яких строк дії відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не завершився, на медичний огляд не направляються, крім випадків, коли військовозобов`язані приймаються на військову службу за контрактом, або були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю), або самостійно виявили бажання пройти медичний огляд.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що оскільки позивач був зобов`язаний самостійно вчинити передбачені Законом №3621-IX дії для проходження військово-лікарської комісії та пройти ВЛК до 05 червня 2025 року, однак цього не зробив, відтак в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП.
Доводи апелянта про те, що відповідач не дотримався трьохмісячного строку притягнення до адміністративної відповідальності, колегія суддів не приймає до уваги з огляду на таке.
Відповідно до ч.9 ст.38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Як вже було встановлено вище, 08.10.2025 ОСОБА_1 було доставлено працівником поліції в ІНФОРМАЦІЯ_2 , де відповідачем було виявлено, що громадянин ОСОБА_1 відповідно до вимог Закону України від 21.03.2024 №3621-IX не пройшов повторний медичний огляд до 05 червня 2025 року
Оскаржувана постанова винесена 15.10.2025, тобто в межах трьохмісячного строку притягнення до адміністративної відповідальності з дня його виявлення 08.10.2025.
Щодо покликання скаржника на обставини його затримання працівниками ТЦК, неправомірність їх дій та проведення службового розслідування, то з цього приводу колегія суддів зазначає, що ці обставини не стосуються факту встановлення вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 120-1 КУпАП і можуть бути предметом іншого спору. Крім того, такі обставини не підтверджені жодними доказами.
Таким чином, апеляційним судом не встановлено порушень процедури, які б могли вплинути на кінцевий результат розгляду відповідачем питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Враховуючи наведені обставини, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність достатніх, належних та допустимих доказів, які вказують на вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та про правомірність оскаржуваної постанови.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального або порушення норм процесуального права, що відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись статтями 272, 286, 310, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 13 березня 2026 року у справі № 466/10408/25 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Л. П. Іщук
судді І. М. Обрізко
М.А. Пліш
Повне судове рішення складено 26 серпня 2026 року