ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 серпня 2026 року м. Львів Справа № 380/14837/25 пров. № А/857/34834/26
Восьмий апеляційний адміністративний суду складі колегії суддів:
головуючого-судді Глазька С.М.,
суддів Глушка І.В., Димарчук Т.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою Управління Служби безпеки України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 травня 2026 року (головуючий суддя Морська Г.М. м. Львів) у справі № 380/14837/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України у Львівській області про стягнення коштів,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Служби безпеки України у Львівській області (далі - відповідач), в якому просить стягнути з Управління Служби безпеки України у Львівській області на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні у розмірі 382 701,60 грн. (триста вісімдесят дві тисячі сімсот одна гривня 60 копійок).
В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що ОСОБА_1 проходив військову службу в Управлінні Служби безпеки України у Львівській області. Наказом Служби безпеки України від 22.01.2024 №37-ОС/дск позивача виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення з 31.01.2024. Позивач зазначає, що під час звільнення зі служби з ним не було проведеного повного розрахунку. Належні позивачу виплати при звільненні були виплачені військової управлінням лише на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25.07.2024 у справі №380/6865/24 - 20.06.2024. Оскільки відповідачем не було проведено повного розрахунку при звільненні позивача, чим порушені вимоги статті 116 КЗпП України, то, як стверджує позивач, зважаючи на приписи статті 117 КЗпП, існують підстави для стягнення на його користь середнього заробітку за час затримки розрахунку з дня звільнення по день фактичного розрахунку. Із наведених підстав, просить задовольнити позовні вимоги повністю.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26 травня 2026 року адміністративний позов задоволено частково.
Стягнуто з Управління Служби безпеки України у Львівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 240635 (двісті сорок тисяч шістсот тридцять п`ять) грн 05 коп.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що остаточний розрахунок із позивачем проведено лише 20.06.2025, у зв`язку з чим наявні підстави для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, обмеженої з урахуванням Закону України від 01.07.2022 № 2352-IX періодом в 6 місяців (185 календарних днів).
Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що спір у справі № 380/6865/24 стосувався наявності самого права позивача на застосування іншого розміру прожиткового мінімуму при обчисленні грошового забезпечення, а не спору про розміри вже нарахованих сум, що виключає можливість застосування відповідальності за ст. 117 КЗпП України. Також апелянт наголошує, що суд першої інстанції залишив поза увагою аргументи щодо необхідності застосування принципів пропорційності, розумності і справедливості при визначенні розміру компенсації, не врахувавши правові висновки Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2025 у справі № 489/6074/23.
Особливу увагу відповідач звертає на недопустимість подвійної відповідальності за одне й те саме правопорушення. Скаржник вказує, що позивачем було одночасно ініційовано два окремих позови про стягнення середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при одному і тому ж звільненні з військової служби. Зокрема, рішенням суду у справі № 380/20761/24 (щодо затримки виплати індексації) з відповідача вже стягнуто середній заробіток за затримку розрахунку. На переконання апелянта, задоволення ще одного позову у цій справі (№ 380/14837/25) є прямим порушенням статті 61 Конституції України (нікого не може бути двічі притягнено до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення) та призводить до стягнення компенсації понад імперативно встановлений статтею 117 КЗпП України максимальний шестимісячний ліміт відповідальності роботодавця.
Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Перевіривши матеріали справи та оцінивши усі доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати, з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.
З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 проходив військову службу в Управлінні Служби безпеки України у Львівській області. Наказом Служби безпеки України від 12.01.2024 № 43-ОС/дск полковника ОСОБА_1 звільнено з військової служби у відставку за підпунктом «в» пункту 61 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України та підпунктом «б» (за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку) пункту 3 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Наказом Управління Служби безпеки України у Львівській області від 22.01.2024 № 37-ОС/дск позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 31.01.2024.
Судом встановлено, що в день виключення зі списків особового складу (31.01.2024) відповідач не здійснив із позивачем розрахунку у повному обсязі, що в подальшому стало підставою для ініціювання позивачем низки судових справ щодо стягнення належних сум.
Так, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16.05.2024 у справі № 380/5902/24 задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 та зобов`язано відповідача нарахувати і виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018. На виконання вказаного судового рішення відповідач 28.09.2024 виплатив позивачу заборгованість з індексації у розмірі 82 370,83 грн.
За наслідками вказаної виплати, позивач ініціював судовий спір про стягнення середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23.01.2025 у справі № 380/20761/24, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.08.2025, позов задоволено повністю та стягнуто з Управління Служби безпеки України у Львівській області на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні у розмірі 378 541,80 грн. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що зазначена сума була розрахована судом за максимально передбачений статтею 117 КЗпП України період шість місяців (182 календарні дні).
Поряд з цим, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25.07.2024 у іншій справі № 380/6865/24 позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено повністю. Однак, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.03.2025 вказане судове рішення було скасовано в частині задоволених вимог за період з 20.05.2023 по 31.01.2024 (зокрема щодо перерахунку грошового забезпечення, матеріальних допомог за 2024 рік, грошової допомоги при звільненні та компенсації за невикористані дні відпустки із застосуванням прожиткового мінімуму станом на 01.01.2024) із прийняттям у цій частині нової постанови про відмову в позові.
Відтак, з урахуванням результатів апеляційного перегляду, відповідача було зобов`язано здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення позивача лише за період з 01.02.2020 по 19.05.2023, а також грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020- 2023 роки, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року (2020, 2021, 2022 та 2023 років). На виконання зазначеного судового рішення, яке набрало законної сили, відповідач 20.06.2025 нарахував та виплатив позивачу донараховані суми у загальному розмірі 464 609,01 грн.
Вважаючи, що виплата перерахованого грошового забезпечення лише 20.06.2025 свідчить про черговий етап затримки розрахунку при звільненні 31.01.2024, позивач ініціював даний судовий спір (справа № 380/14837/25), звернувшись до суду з позовною вимогою стягнути з Управління Служби безпеки України у Львівській області на його користь середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні у розмірі 382 701,60 грн на підставі статті 117 КЗпП України.
Вважаючи, що стаття 117 КЗпП України покладає на відповідача обов`язок виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, позивач звернувся до суду про стягнення суми затримки.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України закріплено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до статті 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
За правилами статті 116 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Статтею 117 КЗпП України (у редакції Закону України від 01.07.2022 № 2352-IX, чинній на час звільнення позивача) передбачено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними всіх виплат у день звільнення та водночас стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку.
Колегія суддів зазначає, що порушення обов`язку роботодавця виникає з моменту, коли останній не здійснив належну виплату у визначений законом строк, тобто з дня звільнення (31.01.2024). Відповідно до практики Верховного Суду (зокрема, постанови від 12.03.2026 у справі № 420/9470/25), поетапність здійснення виплат не змінює юридичної природи такого порушення, а лише фіксує моменти його часткового усунення. Кожна окрема виплата припиняє затримку у межах відповідної частини заборгованості, що породжує для працівника процесуальне право на звернення до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки щодо цієї конкретної виплаченої частини.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції наголошує, що наявність процесуального права на звернення до суду з окремими позовами після кожної поетапної виплати не змінює матеріально-правових меж відповідальності роботодавця. Відповідальність, передбачена статтею 117 КЗпП України, має виключно компенсаційний характер, і Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX законодавець імперативно обмежив максимальну межу такої відповідальності періодом у шість місяців за один юридичний факт несвоєчасного розрахунку при звільненні.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23.01.2025 у пов`язаній справі № 380/20761/24, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.08.2025, позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено та стягнуто з Управління Служби безпеки України у Львівській області середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при цьому ж самому звільненні від 31.01.2024. Вказана сума (378 541,80 грн) була розрахована судом за максимально допустимий статтею 117 КЗпП України період -шість місяців (182 календарні дні).
Відтак, станом на момент розгляду даної справи, передбачений статтею 117 КЗпП України максимальний шестимісячний ліміт майнової відповідальності роботодавця за несвоєчасний розрахунок із позивачем при звільненні 31.01.2024 вже є повністю вичерпаним (реалізованим).
Колегія суддів зауважує, що задоволення позовних вимог у цій справі та стягнення на користь позивача ще одного періоду середнього заробітку за той самий юридичний факт затримки розрахунку призведе до того, що загальний період компенсації перевищить встановлені законом шість місяців. Такий підхід прямо суперечить імперативним приписам статті 117 КЗпП України та порушує статтю 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Стягнення додаткових сум компенсації понад вже стягнутий шестимісячний максимум матиме наслідком несправедливе збагачення працівника та покладення на суб`єкта владних повноважень надмірного і непропорційного фінансового тягаря.
Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2025 у справі № 489/6074/23.
Суд першої інстанції на вказані обставини уваги не звернув та залишив поза належною правовою оцінкою доводи відповідача щодо наявності іншого судового рішення про стягнення середнього заробітку, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Відповідно до пункту 2 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно частин першої та другої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу Управління Служби безпеки України у Львівській області слід задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, КАС України, суд -ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Управління Служби безпеки України у Львівській області задовольнити.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 травня 2026 року у справі № 380/14837/25 скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України у Львівській області про стягнення коштів відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя С. М. Глазько
судді І. В. Глушко
Т. М. Димарчук