ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 серпня 2026 року м. Львів Справа № 260/6702/21 пров. № А/857/13802/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Заверухи О.Б., Мікули О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2026 року про зміну способу та порядку виконання рішення в справі № 260/6702/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії,-
суддя в 1-й інстанції - Ващилін Р.О.,
час ухвалення рішення - 05 лютого 2026 року,
місце ухвалення рішення - м. Ужгород,
дата складання повного тексту рішення - не зазначено,
в с т а н о в и в:
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі відповідач) про перерахунок та виплату пенсії з 01 квітня 2019 року на підставі довідки про розмір грошового забезпечення №11/6403 від 05.10.2021 станом на 05.03.2019 року.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 08.02.2022 позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо відмови в перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01 квітня 2019 року на підставі довідки №11/6403 від 05.10.2021, виданої Адміністрацією Державної прикордонної служби України про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019 року.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити обчислення та перерахунок з 01 квітня 2019 року основного розміру пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення №11/6403 від 05.10.2021 станом на 05.03.2019 року, що підлягає врахуванню для перерахунку пенсії ОСОБА_1 , відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 року №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", статті 9 Закону України від 20.12.1991 року №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премій та з урахуванням раніше проведених виплат. В решті позову відмовлено.
Рішення набрало законної сили 10 березня 2022 року.
Надалі, до суду першої інстанції надійшла заява представника позивача про зміну способу та порядку виконання вказаного судового рішення.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2026 року задоволено заяву про зміну способу і порядку виконання судового рішення в адміністративній справі 260/6702/21.
Змінено спосіб і порядок виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2022 року у справі №260/6702/21 в частині зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити обчислення та перерахунок з 01 квітня 2019 року основного розміру пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення №11/6403 від 05.10.2021 станом на 05.03.2019 року, що підлягає врахуванню для перерахунку пенсії ОСОБА_1 , відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 року №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", статті 9 Закону України від 20.12.1991 року №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премій та з урахуванням раніше проведених виплат на:
стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області на користь ОСОБА_1 заборгованість нарахованої та невиплаченої суми пенсійних виплат за період з 01.04.2019 року по 30.04.2022 року у розмірі 66595,27 грн (шістдесят шість тисяч п`ятсот дев`яносто п`ять гривень 27 коп.).
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нове про відмову в задоволенні вимог заяви.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що територіальний орган Пенсійного фонду не відмовляється виплачувати різницю в пенсії за минулий час, яка обліковується в електронній пенсійній справі позивача. Натомість перерахована пенсія буде виплачена в межах бюджетних асигнувань після виділення коштів з Державного бюджету України на цю мету з урахуванням Порядку, встановленого постановою Кабінету Міністрів України №821 від 14.07.2025. Вважає апелянт, що зміна способу виконання судового рішення зумовить зміну змісту (сутті) самого судового рішення, що є неприпустимим.
Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження відповідно до п.1 ч.1 ст. 311 КАС України.
Положенням частини першої статті 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.
Згідно з частинами другою та третьою статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Порядок та підстави зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовані статтею 378 КАС України.
Положеннями абзацу першого частини першої статті 378 КАС України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Згідно з частиною третьою статті 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Водночас, з 19 грудня 2024 року положення частини третьої статті 378 КАС України на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21 листопада 2024 року №4094-IX (далі - Закон №4094-IX) були доповнені абзацом другим такого змісту: «Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.».
Ця норма встановлює самостійну та достатню підставу для зміни способу виконання після двомісячного строку невиконання рішення про пенсійні виплати.
Як зазначено у пояснювальні записці до проєкту Закону №4094-ІХ він був ухвалений як елемент виконання Україною зобов`язань у межах групи справ Іванов (№40450/04)/ Бурмич (№46852/13) і Національної стратегії розв`язання проблеми невиконання судових рішень, схвалену розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 року №1218-р.
Метою внесення змін до процесуального закону є забезпечення реального виконання судових рішень, а не формальне підтвердження обов`язку суб`єкта владних повноважень.
Зміни до частини третьої статті 378 КАС України, внесені Законом №4094-ІХ, запроваджують автоматичний наслідок у вигляді можливості зміни способу виконання після двох місяців невиконання рішення.
В цьому контексті суд зазначає, що прийняттям Закону №4094-ІХ Верховна Рада України змінила концепцію статті 378 КАС України, запровадивши самостійну підставу для зміни судом способу виконання судового рішення.
Крім того, Верховна Рада України цим законодавчим актом усунула необхідність для позивача звертатися з новим позовом для стягнення вже нарахованих, але невиплачених сум, визнавши це непропорційним і таким, що підриває ефективність судового захисту.
Виходячи з мети цих змін, судове втручання у спосіб виконання не є переглядом суті рішення, а становить механізм забезпечення реального і своєчасного виконання судового рішення, що відповідає вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 129-1 Конституції України.
Враховуючи абзац другий частини третьої статті 378 КАС України, колегія суддів вважає, що у випадку невиконання рішення суду, яке набрало законної сили та не було виконане у частині виплати грошових коштів, процесуальний закон передбачає можливість зміни способу виконання із зобов`язання вчинити дії (перерахувати та виплатити) на стягнення конкретної нарахованої суми з пенсійного органу.
Як встановлено судом, рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2022 року, яким Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зобов`язано здійснити з 01 квітня 2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення №11/6403 від 05.10.2021, набрало законної сили 10 березня 2022 року.
На виконання вказаного судового рішення Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснило з 01 квітня 2019 року перерахунок пенсії позивача. Відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №0700-0404-8/60664 від 07.10.2025 нарахована різниця в пенсії за минулий час за період з 01.04.2019 по 30.04.2022 становить 66595,27 грн.
Отже, Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області виконало рішення суду в частині здійснення перерахунку пенсії позивача, однак - не в повному обсязі, оскільки позивачу не виплачено суму доплати за період з 01.04.2019 по 30.04.2022, яка становить 66 595,27 грн.
Отже, у цій ситуації наявний факт частково невиконання відповідачем рішення адміністративного суду в цій справі, яке набрало законної сили, щодо виплати на користь позивача перерахованої пенсійної виплати, протягом більш ніж двох місяців.
Колегія суддів зауважує, що виконавчі листи видані 17.01.2023 року.
Таким чином, застосування процесуального механізму, передбаченого абзацом другим частини третьої статті 378 КАС України, про зміну способу і порядку виконання судового рішення із зобов`язання вчинити дії на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області нарахованої суми (66 595,27 грн) є єдиним дієвим та ефективним заходом, спрямованим на реальне поновлення порушених соціальних прав громадянина, а не на формальне завершення виконавчого провадження.
Суд відхиляє доводи Головного управління Пенсійного фонду України, щодо неможливості заміни зобов`язання вчинити дії на стягнення коштів, оскільки такий підхід є застарілим та таким, що не враховує змін, які відбулися у статті 378 КАС України згідно Законом №4094-IX.
Суд вважає неправомірним будь-який формалістичний підхід до тлумачення статті 378 КАС України, який дозволяє суб`єкту владних повноважень зловживати процесуальними правами шляхом затягування виконання рішення, особливо у випадках, коли такий підхід нівелює реальне поновлення прав заявника.
Водночас позиція Верховного Суду, зокрема в постанові від 28 жовтня 2025 року в справі № 380/7706/22, послідовно підкреслює, що формальне виконання зобов`язань без реального відновлення прав особи є неприпустимим, особливо у справах щодо пенсійних виплат.
Якщо виконання рішення про зобов`язання вчинити дії блокується неправомірною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, суд зобов`язаний обрати інший спосіб виконання, який забезпечить безумовне і реальне поновлення прав, а саме - стягнення коштів.
У свою чергу зміна способу виконання судового рішення не є створенням нового грошового зобов`язання, оскільки сума заборгованості у розмірі 66595,27 грн є чітко визначеною та нарахованою самим відповідачем.
Відтак, обґрунтованим є здійснення заміни невиконаного зобов`язання з нарахування та виплати грошових коштів, на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області цих коштів для забезпечення належної реалізації права позивача.
Посилання відповідача на висновки Верховного Суду є нерелевантними та такими, що не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки такі висновки стосувалися застосування положень статті 378 КАС України в редакції, чинній до 19 грудня 2024 року.
Суд зазначає, що зміна способу і порядку виконання судового рішення не є створенням нового грошового зобов`язання, а є лише зміною невиконаного грошового зобов`язання у форму примусового грошового стягнення для ефективного забезпечення права позивача.
Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.
Враховуючи наведене вище, апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст.308,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області залишити без задоволення, а ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2026 року про зміну способу та порядку виконання рішення в справі № 260/6702/21 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя А. Р. Курилець
судді О. Б. Заверуха
О. І. Мікула
Повне судове рішення складено 26 серпня 2026 року.