ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 серпня 2026 року м. Львів Справа № 300/5625/25 пров. № А/857/15677/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Заверухи О.Б., Мікули О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року в справі № 300/5625/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій,-
суддя в 1-й інстанції - Шумей М.В.,
час ухвалення рішення - 17 лютого 2026 року,
місце ухвалення рішення - м. Івано-Франківськ,
дата складання повного тексту рішення - не зазначено,
в с т а н о в и в:
У серпні 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач), в якому просив:
визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо обмеження у виплаті пенсії ОСОБА_1 десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність без врахування індексацій за 2024-2025 роки протиправними;
зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 01.02.2023 виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром, з урахуванням довідки про розмір грошового забезпечення, визначеного станом на 01.01.2023 року від 25.06.2024 за №426 і індексацій, встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 185 від 23.02.2024 „Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році" та постановою Кабінету Міністрів України № 209 від 25.02.2025 „Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році" та раніше виплачених сум.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні адміністративного позову повністю.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що на виконання судового рішення у червні 2025 року здійснено перерахунок пенсії позивачу. При цьому, основний розмір пенсії позивача становив 70% грошового забезпечення - 21 541,94 грн, з урахуванням індексації згідно з Постановою КМУ №185 - 1 500,00 грн, індексації згідно з Постановою КМУ №209 1500,00 грн. Загальний розмір пенсії склав 24 541,91 грн. Виплата пенсії проводилась в максимальному розмірі.
Протоколом за пенсійною справою позивача №[номер приховано] (СБУ) від 24.06.2025 стверджується, що спірні індексації за 2024 та 2025 роки нараховані до основного розміру пенсії.
Головне управління не вирішувало питання щодо наявності умов для перерахунку позивачу пенсії, зокрема й щодо перерахунку з 01.02.2023 пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром, і індексацій, встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 185 від 23.02.2024 „Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році" та постановою Кабінету Міністрів України № 209 від 25.02.2025 „Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році" та раніше виплачених сум. Таким чином, суд першої інстанції не врахував, що проведення з 01.02.2023 перерахунку пенсії з індексацією за 2024 та 2025 роки не передбачено законодавчими актами.
Позивач подав до суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, у якому висловив незгоду з її доводами, вважає оскаржуване рішення суду обґрунтованим та законним. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст. 311 КАС України.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, з січня 2021 року позивачу призначена пенсія за вислугою років відповідно до Закону України „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2024 року у справі № 300/6309/24 позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо не проведення з 01.02.2023 перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі наданої Управлінням Служби безпеки України в Івано-Франківській області довідки від 25.06.2024 за № 426 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області з 01.02.2023 провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі оновленої довідки виданої Управлінням Служби безпеки України в Івано-Франківській області від 25.06.2024 за № 426 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023 та здійснити виплату перерахованої пенсії, з урахуванням проведених платежів.
В задоволенні решти вимог позову відмовлено. Рішення набрало законної сили 09.06.2025 року.
На виконання даного рішення суду, у червні 2025 року Головне управління ПФУ в Івано-Франківській області провело перерахунок пенсії позивача з 01.02.2023 на підставі довідки № 426 від 25.06.2024, виданої Управління Служби Безпеки України в Івано-Франківській області, проте перерахунок пенсії позивача протиправно проведено з обмеженням максимальним розміром, установленими для осіб, які втратили працездатність без врахування індексацій за 2024-2025 роки, що підтверджується протоколами за пенсійною справою [номер приховано] від 01.02.2023, від 24.06.2025.
Згідно проведеного у червні 2025 року перерахунку до складу грошового забезпечення для обчислення пенсії входило грошове забезпечення;
- посадовий оклад - 8370.00 грн.;
- оклад за військове звання - 2040.00 грн.;
- процентна надбавка за вислугу років 50%- 5205.00 грн.;
- середньомісячна сума додаткових видів ГЗ за 24 місяці, у т.ч. - 15159.15 грн.
в т.ч. сума грошового забезпечення для обчислення пенсії - 30774.15 грн.
Основний розмір пенсії ; 70% грошового забезпечення у розмірі; 21541,91 грн.
З урахуванням індексації:
Індексація базового ОСНП 2024 (21541,91*0,0796): 1500,00 грн.
Індексація базового ОСНП 2025 (23041,91*0.1150): 1500,00 грн.
Вид підвищення або надбавка до пенсії:
Учасник АТО Учасник бойових дій (ст.6) - 590,25 грн.
Учасник бойових дій - 40,00 грн.
Всього призначено - 25172.16 грн.
Всього виплачено: 23610.00 грн., що підтверджує обмеження десятьма прожитковими
мінімумами.
На виконання постанови Кабінету Міністрів України № 209 від 25.02.2025 відповідач провів перерахунок пенсії позивача і відповідно до протоколу за пенсійною справою № [номер приховано] від 01.03.2025, обмежив її виплату, оскільки призначено пенсію у розмірі 25172,16 грн., а виплачується у розмірі 23610,00 грн.
Вважаючи такі дії Головного Управління ПФУ в Івано-Франківській області протиправними звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.
Так, обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом №3668-VI, який набрав законної сили 01 жовтня 2011 року.
Відповідно до положень статті 2 Закону №3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Водночас Законом №3668-VI внесені зміни у статтю 43 Закону №2262-XII, які викладено в редакції Закону №3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ.
Відповідно до пункту 2 резолютивної частини цього Рішення зазначені положення втратили чинність з дня його ухвалення, тобто з 20 грудня 2016 року.
Конституційний Суд України у Рішенні № 7-рп/2016, визнаючи такими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ, виходив з того, що норми-принципи частини п`ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей, мають пріоритетний і безумовний характер. Заходи, спрямовані на забезпечення такого соціального захисту, не можуть бути скасовані чи звужені з огляду на економічну доцільність або соціально-економічні обставини. Обмеження максимального розміру пенсії осіб, яким право на пенсійне забезпечення встановлено Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій, визначених частиною п`ятою статті 17 Конституції України.
Таким чином, з 20 грудня 2016 року, з урахуванням положень Рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016, у Законі № 2262-ХІІ відсутня частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни, що полягали у зміні слів і цифр, є нереалізованими.
Зазначений висновок узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/4267/17, від 16 жовтня 2018 року у справі № 522/16882/17, від 06 листопада 2018 року у справі № 522/3093/17, від 31 січня 2019 року у справі № 638/6363/17, від 12 березня 2019 року у справі № 522/3049/17, від 14 травня 2019 року у справі № 591/2109/17, від 08 серпня 2019 року у справі № 522/3271/17, від 10 жовтня 2019 року у справі № 522/22798/17, від 30 жовтня 2020 року у справі № 522/16881/17, від 17 травня 2021 року у справі № 343/870/17.
При цьому судова колегія зазначає, що положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ) були прийняті для регулювання одних і тих самих правовідносин - обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-ХІІ, та є тотожними за своїм змістом.
Законом України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності з 01 січня 2017 року, у частині сьомій статті 43 Закону № 2262-ХІІ слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року».
Однак на момент набрання чинності Законом № 1774-VIII частина сьома статті 43 Закону № 2262-ХІІ уже була визнана неконституційною та втратила чинність, у зв`язку з чим внесені до неї зміни не могли створити будь-яких правових наслідків. Це означає, що протягом 2017 року стаття 43 Закону № 2262-ХІІ також не передбачала обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами.
Отже, зміни, внесені Законом № 1774-VIII до норми, яка була визнана неконституційною і втратила чинність, самі по собі не створюють правових підстав для обмеження розміру пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-ХІІ.
У постанові Верховного Суду від 25 січня 2024 року у справі № 300/2754/23 наголошено, що Закон № 2262-ХІІ є спеціальним щодо спірних правовідносин, а тому саме його норми підлягають першочерговому застосуванню. Оскільки питання обмеження максимального розміру пенсій військовослужбовців уже було врегульоване частиною сьомою статті 43 Закону № 2262-ХІІ, яка визнана неконституційною з 20 грудня 2016 року, відсутні підстави вважати, що з цієї дати виникла ситуація, за якої відповідні правовідносини можуть регулюватися положеннями Закону № 3668-VI. Застосування цього Закону до пенсій осіб, звільнених з військової служби, фактично нівелює правові наслідки Рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016, яким установлено, що обмеження пенсій таких осіб максимальним розміром не відповідає статті 17 Конституції України.
Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність застосування при перерахунку пенсії позивача Закону № 3668-VI.
Щодо дати перерахунку колегія суддів зауважує, що такий проведений у червні 2025 року, на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2024 року у справі № 300/6309/24, залишеного без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2025 року.
До цього моменту, розмір пенсійного виплати позивача не перевищував десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Тому, звернувшись з цим позовом у серпні 2025 року, позивач об`єктивно не пропустив строк звернення до суду.
Щодо позовних вимог в частині індексації, то позивач вказує про безпідставну невиплату такої за 2024 та 2025 рік. Суд першої інстанції підтримав такі доводи та зобов`язав здійснити таку з 01.02.2023 року, що однозначно вбачається з резолютивної частини оскаржуваного судового рішення.
Колегія суддів звертає увагу на те, що з огляду на наявні в матеріалах справи протоколи про перерахунок пенсії, позивачу нараховувалася індексація відповідно до постанов Уряду від 23.02.2024 № 185 та від 25.02.2025 №209, водночас сама виплата була обмежена максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Так, відповідно до протоколу за пенсійною справою [номер приховано] (СБУ) від 01.03.2024 встановлено індексацію базового ОСНП 2024 в сумі 1500, а від 01.03.2025 - індексація базового ОСНП 2024 в розмірі 1500,00 грн та індексація базового ОСНП 2025 в сумі 1500,00 грн. Наявність сум індексації підтверджується і протокол від 24.06.2025 року.
Отже, позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки не підтверджуються жодними доказами.
Також апеляційний суд підкреслює, що на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2024 року у справі № 300/6309/24, залишеного без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2025 року, пенсійну виплату перераховано з 01.02.2023 року з підвищеного розміру складових грошового забезпечення підставі наданої Управлінням Служби безпеки України в Івано-Франківській області довідки від 25.06.2024 за № 426 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023.
За приписами ст. 64 Закону № 2262-XII індексація не проводиться якщо пенсія, призначена військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, та членам їх сімей у попередньому календарному році та до дати індексації пенсії включно у році, в якому проводиться індексація пенсій, перераховувалася.
З огляду на зазначені обставини справи, на переконання суду відсутні правові та фактичні підстави для зобов`язання пенсійного органу здійснити індексацію пенсії згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» та постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», оскільки нездійснення індексації, судовим розглядом не встановлено.
Більше того, суд першої інстанції зобов`язав здійснити виплату індексації за 2024 - 2025 року, саме з 01 лютого 2023 року, що не узгоджується з вищезгаданими постановами Уряду та ст. 64 Закону № 2262-XII.
Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Водночас суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно з положенням частин 2, 3 статті 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (частини 1, 2 статті 242 КАС України).
Як можна виснувати з наведених норм, процесуальним законом не допускається ухвалення судом рішення про зобов`язання вчинити відповідача завідомо неправомірні дії, які суперечитимуть вимогам норм законодавства, чинних станом на момент ухвалення судового рішення. Зокрема, резолютивна частина рішення не повинна містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов`язання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє.
Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до п.4 ч.1, ч.2 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Переглянувши рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення через неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи підлягає скасуванню в частині зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 без обмеження максимальним розміром.
В решті, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.
Керуючись ст.ст.308,315,317,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області задовольнити частково.
Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року в справі № 300/5625/25 у частині зобов`язання здійснити з 01.02.2023 виплату індексацій, встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 185 від 23.02.2024 „Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році" та постановою Кабінету Міністрів України № 209 від 25.02.2025 „Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році" - скасувати, та в цій частині ухвали постанову, якою відмовити в задоволенні цієї вимоги.
У решті рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року в справі № 300/5625/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя А. Р. Курилець
судді О. Б. Заверуха
О. І. Мікула
Повне судове рішення складено 26 серпня 2026 року.