ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 серпня 2026 року м. Львів Справа № 140/6143/25 пров. № А/857/41087/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
судді-доповідача Шинкар Т.І.,
суддів Довгої О.І.,
Запотічного І.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Координаційно-моніторингової митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Андрусенко О.О.), ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в м. Луцьк 08 вересня 2025 року у справі № 140/6143/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «777 Трейдінг Груп» до Координаційно-моніторингової митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
В С Т А Н О В И В :
05.06.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «777 Трейдінг Груп» (далі - Товариство) звернулось в суд з позовом до Координаційно-моніторингової митниці, просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA126000/2024/000019/2 від 25.12.2024.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2025 року позов задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару. Суд першої інстанції вказав, що заявлена декларантом за першим методом митна вартість оцінюваного товару підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару, при цьому товарно-супровідні документи не містять відомостей, що відповідно до визначених сторонами контракту умов позивач має нести інші витрати. Суд першої інстанції зазначив, що видача свідоцтва про допуск транспортного засобу до експлуатації від 09.12.2024 №A56454675 в Австрії не впливає на формування складових митної вартості товару, тож не може бути підставою для витребування додаткових документів чи невизнання митної вартості. Суд першої інстанції зауважив, що положення №216 не містить обов`язкову вимогу здійснювати посилання в банківському платіжному документі саме на рахунок-фактуру (інвойс), тому, посилання у призначенні платежу на контракт, є достатньою інформацією для виконання банківської операції. Суд першої інстанції також врахував, що позивач в порядку частини восьмої статті 55 МК України на підтвердження здійснення оплати товару в повному обсязі за контрактом від 17.11.2024 №1711NL надав відповідачу також копії платіжних інструкцій в іноземній валюті №46 від 22.11.2024, №50 від 02.12.2024, № 51 від 04.12.2024, №57 від 16.12.2024, №60 від 24.12.2024, № 61 від 27.12.2024, №62 від 31.12.2024 та № 10 від 12.02.2025. Суд першої інстанції дійшов висновку, що подані позивачем документи на підтвердження понесення витрат на транспортування є достатніми та повною мірою відповідають вимогам Наказу №559. На думку суду першої інстанції, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеною декларантом митною вартістю товару.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Координаційно-моніторингова митниця подала апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2025 року та прийняти нове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні позову ТОВ «777 Трейдінг Груп» або закрити провадження у справі № 140/6143/25 на підставі пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що оскаржуване рішення митного органу лише встановлює результати здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 54 та 55 МК України, тому таке не містить жодних зобов`язань для позивача у вчиненні будь-яких дій, що свідчить про відсутність порушення його прав, свобод та інтересів. Скаржник вказує, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205050/2024/001316 прийнята Волинською митницею. Скаржник зазначає, що при оскарженні лише рішення про коригування митної вартості товару, картка відмови залишається чинною і має юридичні наслідки для ТОВ «777 Трейдінг Груп», тому митне оформлення товару за митною вартістю, яку визначив Позивач - є неможливим. Скаржник зауважує, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Скаржник звертає увагу, що надана копія платіжної інструкції в іноземній валюті від 24.12.2024 № 60 не відповідає умові здійснення передоплати за товар, оскільки товар оформлено на експорт 11.12.2024 (згідно копії митної декларації країни відправлення № MRN 24NLDOFZZXNHT0PDA0), свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 виписане на ТОВ «777 ТРЕЙДІНГ ГРУП» 09.11.2024, тоді як оплата була проведена лише 24.12.2024 (згідно наданої платіжної інструкції № 60). Також вказує, що в платіжній інструкції не вказано номер рахунка-фактури, у зв`язку із чим не можна встановити, що оплата здійснювалася саме за оцінюваний товар. Крім того, звертає увагу, що свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 09.12.2024 № НОМЕР_1 видане в Австрії і виписане Allianz Dani-Kla Gnbh Vosendorf, тоді як згідно з інформацією з мережі Інтернет, вищевказана фірма - страхове бюро в Австрії. Скаржник вважає, що у митниці наявні обґрунтовані сумніви щодо достовірного визначення митної вартості товарів Позивачем з огляду на надання до митного органу неповних та недостовірних відомостей про митну вартість товарів, неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 Митного кодексу України, відсутність у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Товариство подало відзив на апеляційну скаргу вказавши, що винесення картки відмови є наслідком прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості товарів. Зазначає, що щодо всіх вимог та зауважень Товариство надало пояснення та додаткові документи на підтвердження митної вартості ввезеного товару.
Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.
Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України не відповідає.
З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що 17.11.2024 між ТОВ «777 Трейдінг Груп» (покупець) та компанією Womy Equipment Supply B.V. (продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт №1711NL, за умовами якого продавець зобов`язався поставити товар - автобуси VDL Ambassador SB 200, а покупець - прийняти та оплатити товар на умовах, визначених у цьому контракті (а.с.20-24).
Доповненням №4 від 17.12.2024 до контракту №1711NL від 17.11.2024 внесені зміни у пункт 1.2 та відповідно до якого продавець зобов`язався поставити товар, зокрема автобус VDL Ambassador SB 200 vin - НОМЕР_2 . Ціна однієї одиниці транспортного засобу становить 3 950,00 євро. Ціна контракту встановлюється в євро. Загальна сума контракту становить 91 800,00 євро. (а.с.25-27).
Відповідно до інвойсу від 06.12.2024 №10241083 компанією Womy Equipment Supply B.V. поставлено автобус VDL Ambassador SB 200 vin - XMGDE02FS0H017533 (а.с.28-29).
24.12.2024 до відділу митного оформлення № 1 митного поста «Ковель» Волинської митниці за електронною митною декларацією (далі - ЕМД) №24UA205050046098U7 подано до митного оформлення товар: «Автобус міський, що був у використанні: марка згідно з довідником - VDL BERKHOF; модель згідно з довідником - AMBASSADOR 200; (кузов, шасі, рама)№ НОМЕР_2 ; включаючи водія, загальна к-сть сидячих - 40 місць; загальна к-сть стоячих - 43 місця; для людей з обмеженими можливостями - 1 місце; призначення для перевезення пасажирів по дорогах загального користування; тип двигуна - дизель; робочий об`єм циліндрів двигуна 6693 см. куб.; номер двигуна - невизначенийпотужність - 160 kw; колісна формула - 4х2; календарний рік виготовлення - 2008; модельний рік виготовлення - 2008; країна виробництва - (NL); торгівельна марка «VDL».
Митну вартість товару визначено за основним методом (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються) на рівні 210 224,33 грн з урахуванням транспортних витрат у сумі 37 825,00 грн.
Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митним органом в електронному повідомленні декларанту запропоновано подати такі документи: 1) документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару; 5) якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з контрактом про поставку товару, митна вартість якого визначається; 7) виписку з бухгалтерської документації; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями (а.с.75).
У відповідь на вимогу митниці декларант надав платіжну інструкцію в іноземній валюті від 24.12.2024 №60 (а.с.129), а листом від 24.12.2024 декларант повідомив про ненадання інших додаткових документів (а.с.118).
25.12.2024 Координаційно-моніторинговою митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA126000/2024/000019/2 (а.с.62-63) та сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2024/001316 (а.с.64-65).
У графі 33 оскаржуваного рішення від 25.12.2024 №UA126000/2024/000019/2 зазначено, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару встановлено, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, а саме: продавець товару відповідно до контракту від 17.11.2024 №1711NL - фірма WOMY EQUIPMENT SUPPLY B.V., яка зареєстрована в Нідерландах, та поставка товару здійснюється з Нідерландів відповідно до товаросупровідних документів, та товар оформлено на експорт в Нідерландах 26.11.2024 (згідно наданої копії митної декларації країни відправлення № MRN24NLD45DO904A58DA3). При цьому, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 09.12.2024 видане в Австрії; пунктом 5 Контракту передбачена передоплата за товар. Для підтвердження здійснення передоплати за оцінюваний товар декларантом надано копію платіжної інструкції в іноземній валюті від 24.12.2024 № 60, яка не відповідає умові здійснення передоплати за товар, оскільки товар оформлено на експорт 11.12.2024 (згідно копії митної декларації країни відправлення № MRN 24NLDOFZZXNHT0PDA0), свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 виписане на ТОВ «777 ТРЕЙДІНГ ГРУП» 09.11.2024, тоді як оплата була проведена лише 24.12.2024 (згідно наданої платіжної інструкції № 60). Окрім того, в платіжній інструкції не вказано номер рахунка-фактури, у зв`язку із чим не можна встановити, що оплата здійснювалася саме за оцінюваний товар. З урахуванням викладеного, надана копія платіжної інструкції в іноземній валюті від 24.12.2024 № 60 не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт оплати за оцінюваний товар, оскільки не містить обов`язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, визначених Постановою № 216, та не відповідає умові передоплати за товар, визначеній пунктом 5 Контракту та інформацію щодо рахунку - фактури за оцінюваний товар; для підтвердження витрат на транспортування оцінюваного товару декларантом надано калькуляцію транспортних витрат від 23.12.2024 б/н, проте не надано жодних документів, які б підтверджували суму фактично понесених витрат.
Зважаючи на неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, у зв`язку із неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості (методу 2а та методу 2б - з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методу 2в та методу 2г - з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта), митну вартість товару визначено за резервним методом згідно з статтею 64 МК України на підставі цінової інформації, наявної в ЄАІС. За основу для коригування митної вартості оцінюваного товару взято вартість подібного товару, митне оформлення якого вже завершено - пасажирського автобуса ідентичної марки- VDL BERKHOF та моделі AMBASSADOR 200, з ідентичною країною походження (EU), ідентичного календарного та модельного року виготовлення- 2008, з подібними технічними характеристиками (6693см3, 160квт, 40 сидячих та 43 стоячих місця), який ввезено на митну територію України на ідентичних умовах поставки EXW Zevenbergen, NL від ідентичного продавця WOMY EQUIPMENT SUPPLY B.V., та з урахуванням обсягу партії товару (1 шт). Рівень митної вартості становить: 9 500 євро за шт (МД від 14.11.2023 №UA205030/2023/021284).
Товар випущено у вільний обіг за МД №24UA205050046288U7 від 25.12.2024 із застосуванням положень частини сьомої статті 55 МК України (а.с.58-59).
Не погоджуючись з рішенням про коригування митної вартості товару, Товариство звернулося з позовом до суду.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує такі підстави.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно частини 1 статті 246 Митного кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - МК України) метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно з частиною 1 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта або уповноваженої ним особи.
Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частина 1, 2 статі 51 МК України).
Відповідно до частини 1 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно з частиною 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із МД документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Так, до МД №24UA205050046098U7 від 24.12.2024 декларант позивача подав наступні документи: контракт від 17.11.2024 №1711NL (а.с.20-24); доповнення №4 від 17.12.2024 до контракту №1711NL від 17.11.2024 (а.с.25-27); інвойс від 06.12.2024 №10241083 (а.с.28-29); сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 від 11.12.2024 №AF01331384 (а.с.136-137); свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 08.01.2024 №[номер приховано] (а.с.68-71), свідоцтво про допуск транспортного засобу до експлуатації від 09.12.2024 №A56454675 (а.с.72-74); калькуляцію транспортних витрат від 23.12.2024 (а.с.76, 120), висновок експерта від 23.12.2024 №2103 (а.с.115); копію митної декларації країни відправлення від 11.12.2024 № MRN24NLDOFZZXNHT0PDA0 (а.с.116).
Митна вартість ввезеного товару визначена позивачем за першим методом - ціною договору.
У апеляційній скарзі митний орган вказує, що продавець товару відповідно до контракту від 17.11.2024 №1711NL - фірма WOMY EQUIPMENT SUPPLY B.V., яка зареєстрована в Нідерландах, та поставка товару здійснюється з Нідерландів відповідно до товаросупровідних документів, товар оформлено на експорт в Нідерландах 26.11.2024 (згідно наданої копії митної декларації країни відправлення № MRN24NLD45DO904A58DA3). При цьому, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 09.12.2024 № НОМЕР_1 видане в Австрії.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що свідоцтво від 09.12.2024 № НОМЕР_1 є свідоцтвом про допуск транспортного засобу до експлуатації. Таке видано на Товариство та передано продавцем при передачі транспортного засобу як підстава для розпорядження транспортним засобом та як дозвіл для руху транспортного засобу по дорогах Європейського Союзу з метою його вивезення за його межі.
Таке свідоцтво самостійно надано декларантом до митного контролю та оформлення, тому митниця зобов`язана здійснити перевірку наданого документа.
Свідоцтво від 09.12.2024 № A 56454675 (Zulassungsbescheinigung) є офіційними документами, що підтверджують дозвіл на експлуатацію транспортного засобу на дорогах загального користування в Австрії. Таке, окрім персональних даних власника транспортного засобу, містить, перш за все, технічну інформацію про транспортний засіб.
Пред`явлений до митного контролю та митного оформлення документ Zulassungsbescheinigung Teil 1 (Fahrzeugschein) фактично є однією з двох частин єдиного свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів в ЄС. Частина I містить численні дані про транспортний засіб у вигляді кодів та номерів ключів, кожен з яких надає інформацію про певні технічні характеристики та особливості транспортного засобу.
Відповідно до положень Директиви ради Європейського Союзу №1999/37/ЄС від 29 квітня 1999 року про реєстраційні документи на транспортні засоби «свідоцтво про реєстрацію» означає документ, який засвідчує, що транспортний засіб зареєстровано в державі-члені.
Частиною 1 статті 3 цієї Директиви передбачено, що держави-члени видають свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, які підлягають реєстрації відповідно до національного законодавства.
Для цілей цієї Директиви свідоцтво про реєстрацію, видане державою-членом, повинні визнавати інші держави-члени для ідентифікації транспортного засобу в міжнародному дорожньому русі та його перереєстрації в іншій державі-члені (стаття 4 Директиви).
Для перереєстрації транспортного засобу, раніше зареєстрованого в іншій державі-члені, компетентні органи повинні вимагати надання частини I попереднього свідоцтва про реєстрацію в усіх випадках, та частини II, якщо її було видано.
Водночас, Товариство не надало доказів, яким чином транспортний засіб, який поставлявся з Нідерландів на умовах поставки EXW Zevenbergen, був зареєстрований в Австрії згідно з свідоцтвом від 09.12.2024 № A 56454675.
При цьому, відповідно до частини 6 статті 53 МК України та пункту 1 частини 5 статті 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості.
Також митний орган вказує на те, що платіжна інструкція в іноземній валюті від 24.12.2024 № 60 не відповідає умові здійснення передоплати за товар, оскільки товар оформлено на експорт 11.12.2024 (згідно з копією митної декларації країни відправлення № MRN 24NLDOFZZXNHT0PDA0), свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 виписане на ТОВ «777 ТРЕЙДІНГ ГРУП» 09.12.2024, тоді як оплата проведена лише 24.12.2024 (згідно з наданою платіжною інструкцією № 60).
До того ж, вказує, що в платіжній інструкції не вказано номер рахунка-фактури, у зв`язку із чим не можна встановити, що оплата здійснювалася саме за оцінюваний товар.
Також митний орган зазначає, що згідно з платіжною інструкцією від 24.12.2024 № 60 продавцю перераховано 15 800 євро, проте неможливо ідентифікувати товар (номер кузову, шасі, рами тощо) за який саме перераховано кошти.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати, що у пункті 4 частини 2 статті 53 МК України передбачено обов`язок декларанта подати на підтвердження заявленої митної вартості товару та обраного методу її визначення банківський платіжний документ, що стосується оцінюваного товару, якщо рахунок сплачено.
Умовами контракту №1711NL передбачено передоплату за товар, тому проведення оплати після ввезення оцінюваного товару на територію України не узгоджується з домовленостями, досягнутими сторонами такого Контракту.
До того ж, така платіжна інструкція не містить посилання на інвойс від 06.12.2024 №10241083, а тому не може бути однозначно ідентифікована як така, що підтверджує здійснення передоплати за оцінюваний товар.
В самому ж інвойсі від 06.12.2024 №10241083 дані про проведення оплати відсутні.
Разом з тим, оцінюючи умови оплати за товар, Верховний Суд у постанові від 17 квітня 2018 року у справі №815/329/17 вказав, що: «фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) не впливають на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені)».
Цей висновок корелюється з висновком у постанові Верховного Суду від 12 березня 2019 року в справі № 803/3649/15, відповідно для якого «у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. В свою чергу, умови термінів та розміри оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. Отже, доводи митного органу в цій частині також не можуть бути покладені в основу рішення про коригування митної вартості товарів».
Суд апеляційної інстанції, приймаючи до уваги аргументи митного органу в цій частині та враховуючи вказану позицію Верховного Суду, вважає, що хоч умови термінів та розміри оплати безпосередньо ціни товару не стосуються, однак у спірній ситуації за наведених вище обставин невідповідність даних платіжної інструкції умовам Контракту №1711NL є однією з підстав для сумнівів митного органу у достовірності формування числових значень митної вартості декларантом, а сама платіжна інструкція в іноземній валюті не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт оплати за оцінюваний товар.
Щодо твердження митного органу про відсутність документів, які б підтверджували суму фактично понесених транспортних витрат, то суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.
Для підтвердження витрат на транспортування оцінюваного товару декларант надав калькуляцію транспортних витрат від 23.12.2024, а також, в подальшому на вимогу митного органу, надав договір про надання послуг від 10.12.2024 №10-1/12 (а.с.47-49) та актом прийому-передачі від 23.12.2024 №10-1/12, згідно з якими ОСОБА_1 зобов`язується надавати послуги з транспортування автобусу VDL з ідентифікаційним номером vin - - НОМЕР_2 власним ходом, з місця знаходження - Zevenbergen (Нідерланди) до пункту призначення за адресою: м.Ковель, вул.Володимирська, 151, Волинська область, Україна.
Надана Товариством калькуляція транспортних витрат містить відомості щодо загальної протяжності маршруту, пункти відправки та прибуття, розмір тарифної ставки за 1 кілометр маршруту. Калькуляцією також підтверджено, що страхування за рахунок Товариства не здійснювалося, розвантажувальні та навантажувальні роботи не проводилися.
В розвиток аналізу обставин справи та вимог апеляційної скарги суд апеляційної інстанції враховує, що Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.06.2012 за №984/21296) затверджені Правила заповнення декларації митної вартості.
Відповідно до розділу ІІІ цих Правил у графі 20 зазначаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо ці витрати відповідно до умов поставки (графа 3 ДМВ) не були включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (графа 14(а) ДМВ).
Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини 2 статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Документи, які подало Товариство, повністю підтверджують понесення витрат на транспортування та є достатніми, повною мірою відповідають вимогам вказаних Правил.
При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що послуги з транспортування автобуса VDL з ідентифікаційним номером vin - НОМЕР_2 , надавались власним ходом, тобто фактично ОСОБА_1 надавав послуги водія цього транспортного засобу, а саме перевезення здійснювалось з використанням транспортного засобу Товариства.
До того ж, Верховний Суд у постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14 зазначив, якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (якими) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Вказаний висновок підтриманий Верховним Судом і у постанові від 07 травня 2020 року у справі №400/2922/18.
Однак, суд апеляційної інстанції зауважує, що, враховуючи попередньо встановлені обставини справи, необґрунтованість апеляційної скарги в цій частині не спростовує наявності в митного органу підстав для виникнення об`єктивних сумнівів щодо дійсної митної вартості транспортного засобу, заявленого позивачем до митного оформлення, з огляду на різні дані щодо реєстрації транспортного засобу та вартості такого.
При цьому, суд апеляційної інстанції також зауважує, що оскільки в розумінні МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця, тому митний орган, встановивши розбіжності в наданих документах, обґрунтовано дійшов висновку про витребування додаткових документів.
Водночас, обов`язок доведення митної вартості на момент здійснення митного оформлення покладений на позивача.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 06.05.2020 №К/9901/704/20, №810/5503/15 від 21.01.2020.
Також необхідно вказати, що запропонувавши надати додаткові документи, митний орган сприяв позивачу в обґрунтуванні застосування основного методу визначення митної вартості товару ввезеного на митну територію України. Проте, позивач не надав додаткових документів, які б ці сумніви усунули.
Отже, неподання позивачем витребуваних документів, зумовило неможливість застосування митним органом основного методу визначення митної вартості та виникнення у відповідача права на коригування митної вартості шляхом застосування другорядних методів визначення митної вартості.
Згідно з частиною 3 статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до частини 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Таким чином, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
З огляду на встановлені вище обставини, суд апеляційної інстанції погоджується з аргументами митного органу, що зазначені у рішенні про коригування митної вартості розбіжності в документах, які подано для підтвердження митної вартості товарів, слугували беззаперечною підставою для сумніву митниці в достовірності заявлених відомостей про митну вартість товару, та, як наслідок, витребування додаткових документів, які б ці сумніви усунули.
Отже, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач не довів наявність таких розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості.
Статтею 57 МК України встановлено перелік методів визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Оскільки подані позивачем документи подані для підтвердження митної вартості товарів не містили усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а також у зв`язку з спрацюванням ризиків АСАУР, відповідач відповідно до положень статтей 55 та 57 МКУ з декларантом провів консультацію щодо вибору методу визначення митної вартості товару. Про факт проведення консультації свідчить переписка із декларантом.
Згідно з частиною 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.
Отже, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом.
Коригування митної вартості ввезеного товару здійснена за резервним методом.
Статтею 64 МК України встановлено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Відповідно до частини 2 статті 7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ 1947) оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.(*) b) Під дійсною вартістю слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. У тому ступені, в якому на ціну такого чи подібного товару впливає кількість окремої трансакції, ціна, що розглядається, повинна єдиним способом пов`язуватися або i) з порівнюваними кількостями, або ii) з кількостями, не менш сприятливими для імпортерів, ніж ті, в яких більший обсяг товарів продається у торгівлі між країнами експорту та імпорту.(*) c) Якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до підпункту b) цього пункту, оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.
Згідно з приміткою 4 до пункту 2 статті 7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі формулювання підпунктів a і b дозволяє стороні визначати вартість для митних цілей єдиним способом чи то (1) на базі цін, які певний експортер встановлює за імпортований товар, чи (2) на базі загального рівня цін на подібний товар.
Відповідно до положень Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року первинною основою для митної вартості за цією Угодою є контрактна вартість, визначена в статті 1. Статтю 1 необхідно розглядати разом зі статтею 8, яка передбачає, inter alia, коригування ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті у випадках, коли певні конкретні елементи, які вважаються такими, що формують частину вартості для митних цілей, припадають на покупця, але не включені до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортовані товари.
У випадках, коли митна вартість не може бути визначена згідно з положеннями статті 1, як правило, повинен проводитися процес консультацій між митною адміністрацією та імпортером для визначення основи вартості згідно з положеннями статті 2 або 3. Наприклад, може статися так, що імпортер має інформацію про митну вартість ідентичних або подібних імпортних товарів, якої безпосередньо немає в митної адміністрації в пункті ввезення. З іншого боку, митна адміністрація може мати інформацію про митну вартість ідентичних або подібних товарів, якої безпосередньо немає в імпортера. Процес консультацій між двома сторонами дозволить обмінятися інформацією за умови дотримання вимог комерційної конфіденційності для визначення належної основи визначення вартості для митних цілей.
Відповідно до статті 5 Угоди якщо імпортні товари або ідентичні чи подібні імпортні товари продаються в країні-імпортері в тому стані, як вони імпортуються, митна вартість імпортних товарів згідно з положеннями цієї статті ґрунтується на ціні одиниці товарів, за якою імпортні товари або ідентичні чи подібні імпортні товари таким чином продаються в найбільшій сукупній кількості в той час або майже в той час, коли відбувається імпорт товарів, які оцінюється, особам, що не пов`язані з особами, у яких вони купують такі товари, за умови дотримання таких відрахувань: i) чи комісійних, які звичайно сплачуються або на сплату яких отримано згоду, чи надбавок, які звичайно робляться для прибутку й покриття загальних витрат у зв`язку з продажем у такій країні імпортних товарів того самого класу або виду; ii) звичайних витрат на транспорт та страхування й пов`язаних із цим витрат у країні імпорту; iii) у разі необхідності коштів та витрат, зазначених у пункті 2 статті 8; iv) мита й інших національних податків, що підлягають сплаті в країні імпорту з причини імпорту або продажу товарів.
Так, в графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів №UA126000/2024/000019/2 від 25.12.2024 зазначено: «За основу для коригування митної вартості оцінюваного товару взято вартість товару, митне оформлення якого вже завершено, а саме: Пасажирського автобуса ідентичної марки «VDL BERKHOF» та моделі «AMBASSADOR 200», з ідентичною країною походження (EU), ідентичного календарного та модельного року виготовлення - 2008, з подібними технічними характеристиками (6693см3, 160квт, 40 сидячих та 43 стоячих місця), який ввезено на митну територію України на ідентичних умовах поставки EXW Zevenbergen, NL, від ідентичного продавця «WOMY EQUIPMENT SUPPLY B.V.», та з урахуванням обсягу партії товару (1 шт). Рівень митної вартості становить: 9500 євро за шт. (ЕМД від 14.11.2023 №UA205030/2023/021284)».
Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Аналіз норм чинного законодавства та встановлених обставин у справі з врахуванням правової позиції Верховного Суду в цій категорії справ дає суду апеляційної інстанції можливість дійти висновку, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення зроблено помилкові висновки та не враховано, що митний орган при здійсненні митного оформлення, встановивши розбіжності у поданих декларантом документах, правомірно скористався правом витребування додаткових документів, які не були надані, а тому рішення про коригування митної вартості товарів №UA126000/2024/000019/2 від 25.12.2024 є таким, що прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, положень МК України, а тому є законними та обґрунтованими.
Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
З огляду на викладене, враховуючи положення статті 317 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції при винесені оскаржуваного рішення неповно встановив обставини у справі, порушив норми матеріального права, а тому таке слід скасувати та в задоволенні позову відмовити.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України суд,
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Координаційно-моніторингової митниці задовольнити.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2025 року у справі № 140/6143/25 скасувати та в задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю «777 Трейдінг Груп» до Координаційно-моніторингової митниці про визнання протиправним та скасування рішення відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т. І. Шинкар
судді О. І. Довга
І. І. Запотічний