ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 серпня 2026 року м. Львів Справа № 380/20305/25 пров. № А/857/1403/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Запотічного І.І.,
суддів: Довгої О.І., Шинкар Т.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2025 року (суддя Мартинюк В.Я., ухвалене в м. Львові) у справі № 380/20305/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання відмови протиправною,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), в якому просив суд: визнати протиправною відмову у звільнені з військової служби на підставі п.3 ч. 12 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу"; зобов`язати звільнити з військової служби.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2025 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, його оскаржив відповідач- ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), подавши апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду, та з наведених в ній підстав, покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, відзив, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з наступних підстав.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що позивач первинно звернувся до відповідача із рапортом про звільнення його з військової служби на підставі п.3 ч. 12 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" у зв`язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за своїм батьком, особою з ІІ групою інвалідності.
ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) листом від 28.05.2025 року "Про надання відповіді на рапорт" повідомив позивача, що до рапорту було долучено висновок КНП "Золочівська ЦРЛ" лікарсько-консультативна комісія Золочівського району Львівської області від 07.05.2025 №213, де батькові позивача рекомендовано соціальні послуги: догляду вдома та отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи. Однак в даній довідці зазначене місце проживання батька: АДРЕСА_1 , хоча в копії його паспорту зазначено місце прописки - АДРЕСА_2 . З метою перевірки справжності цієї довідки 23.05.2025 року було направлено запит в КНП "Золочівська ЦРЛ" про підтвердження видачі цієї довідки та підтвердження заключення ЛКК. Однак рекомендує оновити дану довідку з зазначенням правильної адреси проживання батька. Також з метою вирішення питання про звільнення з військової служби необхідно надати акт здійснення догляду за батьком та довідку про відсутність інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд від управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації Львівської області.
В подальшому, позивач повторно звернувся до відповідача із відповідним рапортом про звільнення його з військової служби.
Листом від 20.08.2025 року "Про надання відповіді на рапорт" ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) повідомив позивача, що додана до нового рапорту від 18.08.2025 копія акту перевірки сімейного стану військовослужбовця від 13.08.2025 №11843, у якому серед іншого вказано про те, що внук батька ОСОБА_2 є студентом денної форми навчання у Польщі і не може здійснювати догляд за батьком, не створює правових підстав для задоволення рапорту. Навіть за наявності вказаного вище акту перевірки сімейного стану військовослужбовця підстави для звільнення з військової служби є відсутніми. У даному випадку йде мова про звільнення з військової служби для здійснення постійного догляду за батьком ОСОБА_3 . Звільнення з військової служби згідно з підп. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 та абз. 14 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону про військовий обов?язок допускається лише "за умови відсутності інших членів сім?ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім?ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду". У батька позивача наявний інший член сім`ї другого ступеня споріднення, а саме онук ОСОБА_2 . Перебування його за кордоном не перешкоджає повернутися до України здійснювати постійний догляд за своїм дідом.
Позивач не погодившись з відмовою відповідача у звільненні його з військової служби у зв`язку з необхідністю догляду за батьком, який є особою з інвалідністю ІІ групи, звернувся в суд з даним позовом.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється Законом України 25.03.1992 року №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (з наступними змінами та доповненнями; далі - Закон №2232), відповідно до частин 1, 2 ст.2 якого військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Як визначено ч.6 ст.2 Закону №2232 одним з різновидів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Частиною 14 ст.2 Закону №2232 визначено, що виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до абзацу тринадцятого ч.1 ст.1 Закону України "Про оборону України" №1933-XII від 06.12.1991 року (з наступними змінами та доповненнями), особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
17.03.2014 року після оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 року №303/2014 "Про часткову мобілізацію" в Україні розпочав діяти особливий період.
Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, який затверджений Законом України "Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 року №2102-ІХ.
В подальшому, воєнний стан неодноразово продовжувався та триває на даний час.
Так, підстави для звільнення з військової служби визначені у ст.26 Закону №2232, відповідно до абзацу тринадцятого п.3 ч.12 якої військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин під час дії воєнного стану у зв`язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме відповідно до довідки до акта медико-соціальної експертної комісії №619238 ОСОБА_4 - батькові позивача - встановлено другу групу інвалідності.
Відповідно до висновку про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі №213 від 07.05.2025 року ОСОБА_4 рекомендовано догляд вдома, отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.
Також, відповідно до довідки про склад сім`ї та розмір платежів за житлово-комунальні послуги від 15.05.2025 року, виданої позивачу, до складу його сім`ї входить лише батько ОСОБА_4 .
Відповідно до акта перевірки сімейного стану військовослужбовця №11843, який наявний в матеріалах справи, ОСОБА_4 , інвалід ІІ групи, загальне захворювання, безтермінове. Документ, що підтверджує потребу в постійному догляді - заключення лікарсько-консультативної комісії №197 від 30.04.2025 року. Родинні зв`язки: першого ступеня споріднення: дружина - ОСОБА_5 , розлучені, разом не проживають; син - ОСОБА_1 , військовослужбовець, проживає з батьком та здійснює догляд; другого ступеня споріднення: внук - ОСОБА_2 , студент денної форми навчання у вищій школі Академії в місті Констанцін - Єзьорна, Польща. Інших родичів, які б могли б здійснювати догляд немає.
Зазначені документи були надані позивачем при поданні рапорту відповідачу, що сторонами не заперечується.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, єдиною підставою, за якої позивачу було відмовлено у задоволенні його останнього рапорту, є ненадання документів на підтвердження відсутності інших осіб окрім нього, які можуть здійснювати постійний догляд за ОСОБА_4 , зокрема, зазначено, що його онук ОСОБА_2 в змозі здійснювати відповідний догляд за своїм дідусем.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що нормою п.3 ч.12 ст.26 Закону №2232 дійсно передбачені додаткові умови для звільнення військовослужбовця з військової служби до умови наявності у батьків чи батьків дружини (чоловіка) інвалідності І чи ІІ групи: відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи; якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду.
Відповідно до висновків, Верховного Суду, які зроблені у постанові від 27.02.2025 року у справі №380/16966/24: "Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду відхиляє доводи скаржника про те, що проходження військової служби двома синами не підтверджує відсутності члена сім`ї першого ступеня споріднення, оскільки в контексті Закону № 2232-XII поняття "відсутність" охоплює не лише фізичну відсутність особи, а й її нездатність виконувати обов`язки з догляду через об`єктивні обставини. Військова служба є такою обставиною, що унеможливлює фактичне здійснення догляду, оскільки військовослужбовці, з огляду на службові обов`язки, не можуть вільно розпоряджатися своїм місцеперебуванням, часом та виконувати функції, несумісні з проходженням військової служби. У цьому випадку, хоча формально існує інший член сім`ї першого ступеня споріднення (брат позивача), його неможливість здійснювати догляд за батьком через проходження військової служби є не лише об`єктивною підставою, що унеможливлює виконання такого обов`язку, а й фактичним підтвердженням відсутності іншої особи, спроможної забезпечити необхідний догляд".
Суд першої інстанції вірно зазначив, що в акті перевірки сімейного стану військовослужбовця №11843 чітко зазначено, що внук ОСОБА_4 ОСОБА_2 є студентом денної форми навчання у вищій школі Академіс в місті Констанцін - Єзьорна, Польща.
Відтак, оскільки місце перебування ОСОБА_4 знаходиться поза межами України у зв`язку із навчанням, а тому, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що у нього відсутня будь-яка можливість здійснювати постійний догляд за своїм дідусем.
Апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що у спірних правовідносинах відсутність в Україні онука ОСОБА_4 , що підтверджується матеріалами справи, є саме такою обставиною, що унеможливлює фактичне здійснення догляду ним за своїм дідусем.
Відтак, враховуючи зазначені обставинами, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач, звертаючись до відповідача із рапортом про звільнення його з військової служби, діяв у межах визначених чинним законодавством та, надав відповідачу достатні докази для підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за батьком з інвалідністю IІ групи та відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення його батька, які б могли здійснювати такий догляд.
Зважаючи на наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги, які стосуються відмови позивачу у звільненні його з військової служби є підставними та підлягають задоволенню.
Також, щодо твердження відповідача з приводу того, що довідка форми 080-4/о від 07.05.2025 №213 не підтверджує потребу батька позивача у постійному сторонньому догляді. Вона тільки підтверджує той факт, що йому рекомендовано отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи слід зазначити наступне.
Так, згаданою довідкою чітко передбачено, що батьку позивача рекомендовано догляд вдома.
Окрім цього, актом перевірки сімейного стану військовослужбовця №11843 передбачено, що він потребує постійного догляду.
Разом з тим, посилання на те, що лише МСЕК має право визначити потребу особи у постійному догляді, нагляді або допомозі, спростовуються п.3 ч.12 ст.26 Закону №2232 та Постановою №413, які передбачають, що вказаний висновок можуть надавати також лікарсько-консультативні комісії закладу охорони здоров`я.
Зважаючи на наведене, у сукупності апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
За правилами статті 139 КАС України, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 328 КАС України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2025 року у справі №380/20305/25 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. І. Запотічний
судді О. І. Довга
Т. І. Шинкар