ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 серпня 2026 року м. Львів Справа № 926/26/26
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючої судді Орищин Г.В.
суддів Галушко Н.А.
Желіка М.Б.
секретар судового засідання Хом`як Х.А.
розглянув апеляційну скаргу Чернівецької міської ради
на рішення Господарського суду Чернівецької області від 06.04.2026 (повне рішення складено 20.04.2026, суддя І.В. Марущак)
у справі № 926/26/26
за позовом Чернівецької міської ради м. Чернівці
до відповідача Товариства з додатковою відповідальністю «Чернівціоблтара», м. Чернівці
про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю в сумі 413 900,85 грн
За участю представників:
від позивача - Сьоміна І.В. (в режимі відеоконференцзв`язку)
від відповідача - не з`явився
Господарський суд Чернівецької області в рішенні від 06.04.2026 у справі № 926/26/26 ухвалив відмовити в задоволенні позову Чернівецької міської ради про стягнення 413 900,85 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю.
Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернівецької області від 06.04.2026 у справі № 926/26/26 та ухвалити нове рішення, яким задоволити позовні вимоги Чернівецької міської ради у повному обсязі.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Західного апеляційного господарського суду від 11.05.2026, склад колегії з розгляду справи № 926/26/26 визначено: головуюча суддя Орищин Г.В., судді Галушко Н.А., Желік М.Б.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 18.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Чернівецької міської ради, поданою на рішення Господарського суду Чернівецької області від 06.04.2026 у цій справі.
27.05.2026 на адресу Західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 926/26/26.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що для стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати позивач мав довести, що відповідач користувався конкретною земельною ділянкою, а також визначити її площу. Суд врахував, що відповідач є власником лише 9/100 частин нежитлових будівель за адресою: м. Чернівці, вул. М. Синельникова, 13, тоді як земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:27:006:0073 площею 0,2246 га була сформована лише 27.11.2023, зазначивши, що належних і допустимих доказів того, що саме належне відповідачу нерухоме майно розташоване на цій земельній ділянці, матеріали справи не містять. Сам факт збігу поштової адреси нерухомого майна та місцезнаходження земельної ділянки суд не визнав достатнім доказом їх фактичного розташування, оскільки за цією адресою знаходиться також нерухоме майно інших співвласників. Крім того, кадастровий план спірної земельної ділянки не містить детального графічного відображення розташування об`єктів нерухомості, їх площ та меж, а інших доказів, які б дозволяли визначити конкретну площу землі, фактично використовувану відповідачем, позивач не надав. Окремо суд звернув увагу на те, що позивач просив стягнути з відповідача орендну плату за всю площу земельної ділянки, хоча відповідачу належить лише 9/100 частин нерухомого майна, а на цій же території розташовані об`єкти інших співвласників. Отже, позивач не обґрунтував, чому саме відповідач має компенсувати орендну плату за всю земельну ділянку, а не лише за ту її частину, яка фактично використовується ним. Таким чином, оскільки Чернівецькою міською радою не доведено обставини, які необхідні для виникнення кондикційного зобов`язання та визначення розміру безпідставно збережених коштів, суд визнав позовні вимоги про стягнення 413 900,85 грн необґрунтованими та відмовив у їх задоволенні.
Позивач не погодився з ухваленим рішенням місцевого господарського суду та оскаржив його в апеляційному порядку. Зокрема зазначив, що:
- висновок суду першої інстанції про відсутність належних доказів розташування належних відповідачу об`єктів нерухомості на земельній ділянці площею 0,2246 га, кадастровий номер [номер приховано]:27:006:0073, за адресою: м. Чернівці, вул. М. Синельникова, 13 - є помилковим. Право власності відповідача на 9/100 частин нежитлових будівель за вказаною адресою підтверджується правовстановлюючими документами та відомостями Державного реєстру речових прав. Спірна земельна ділянка сформована та зареєстрована у Державному земельному кадастрі саме за тією адресою, а її формування здійснено міською радою на підставі технічної документації з землеустрою з врахуванням правовстановлюючих документів на нерухоме майно. За таких обставин, суд мав надати належну оцінку сукупності доказів, а за наявності сумнівів - витребувати технічну та інвентаризаційну документацію, яка могла б остаточно підтвердити фактичне розташування об`єктів;
- для вирішення спору визначальним є не наявність у відповідача статусу платника земельного податку чи орендаря, а факт користування земельною ділянкою без належного правового оформлення. Відповідач є власником розташованих на спірній земельній ділянці об`єктів нерухомості, однак правовстановлюючих документів на користування земельною ділянкою не оформив та не вчинив необхідних дій для набуття відповідного права. У зв`язку з цим, у відповідача виникло зобов`язання щодо повернення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, оскільки ключовим для виникнення відповідного зобов`язання є саме фактичне користування землею, а не наявність договору оренди;
- суд не надав належної оцінки документам, які підтверджують право власності відповідача на нерухомість, факт формування та державної реєстрації земельної ділянки, її площу, кадастровий номер, місцезнаходження та цільове призначення, а також розрахунку безпідставно збережених коштів, здійсненому на підставі нормативної грошової оцінки землі. Водночас, відповідач не скористався процесуальним правом на подання відзиву та не надав доказів на спростування наведених позивачем обставин. За наявності сумнівів щодо просторового розташування об`єктів суд мав вжити заходів для повного з`ясування обставин, зокрема дослідити технічну документацію, плани БТІ, інвентаризаційні справи тощо. Відсутність у витягу з Державного земельного кадастру графічного відображення конкретних будівель сама по собі не свідчить про відсутність фактичного користування земельною ділянкою;
- факт користування відповідачем земельною ділянкою площею 0,2246 га, кадастровий номер [номер приховано]:27:006:0073, на якій розташовані належні йому на праві спільної часткової власності нежитлові будівлі (склад літ. «Ж», склад літ. «М», вбиральня літ. «Л», прохідна літ. «К») підтверджується відомостями Державного реєстру речових прав, Державного земельного кадастру та технічною документацією, а графічне відображення контуру споруд додатково підтверджує їх фактичне розташування в межах спірної земельної ділянки. За відсутності у відповідача оформленого права користування землею та з огляду на фактичне її використання, у нього виник обов`язок компенсувати власнику земельної ділянки безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати. Суд першої інстанції, не надавши належної оцінки сукупності доказів та фактично проігнорувавши пасивність відповідача щодо їх спростування, дійшов помилкового висновку про недоведеність позовних вимог, що свідчить про неправильне застосування норм матеріального права та є підставою для скасування оскаржуваного рішення.
В ході апеляційного розгляду справи Чернівецька міська рада подала розширене викопіювання з топографічного плану м. Чернівці щодо земельної ділянки кадастровий номер [номер приховано]:27:006:0073 та лист Департаменту урбаністики та архітектури від 23.06.2026 № 24/01-08/1-2415/1215 з доданими матеріалами, які підтверджують фактичне розташування об`єктів нерухомості на спірній земельній ділянці та наявність на ній складу літ. «Е» площею 79,50 кв. м, що належить іншій особі. Позивач обґрунтував неможливість подання зазначених доказів до суду першої інстанції тим, що необхідність їх отримання виникла лише після висновків суду про недоведеність розташування майна відповідача на спірній земельній ділянці та питань, поставлених апеляційним судом. У зв`язку з цим, 16.06.2026 міська рада звернулася до Департаменту урбаністики та архітектури, а відповідні матеріали отримала 23.06.2026, тобто вже під час апеляційного провадження. Встановлення факту розташування на земельній ділянці нерухомості іншого власника зумовило уточнення позивачем розрахунку безпідставно збережених коштів, внаслідок чого заявлена до стягнення сума була зменшена з 413 900,85 грн до 322 370,71 грн.
Правом на подання відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористався.
Процесуальний хід розгляду апеляційної скарги відображено у відповідних ухвалах Західного апеляційного господарського суду.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази в сукупності з апеляційною скаргою, судова колегія встановила такі обставини:
Відповідно до свідоцтва на нерухоме майно від 03.08.2010, Відкритому акціонерному товариству «Чернівціоблтара» належало 9/100 частин нежитлових будівель, розташованих за адресою: м. Чернівці, вул. М. Синельникова, 13, а саме: склад літ. «Ж» площею 280,00 кв. м, склад літ. «М», вбиральня літ. «Л», прохідна літ. «К» площею 4,20 кв.м. Правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Чернівціоблтара» є Товариство з додатковою відповідальністю «Чернівціоблтара», що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
07.09.2010 за Товариством з додатковою відповідальністю «Чернівціоблтара» зареєстровано право власності на 9/100 частин зазначеного нерухомого майна, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 428794969 від 27.05.2025.
За адресою: м. Чернівці, вул. М. Синельникова, 13 також розташовані інші нежитлові будівлі, які належать іншим співвласникам на праві спільної часткової власності, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 428794969 від 27.05.2025.
На території за вказаною адресою сформовано земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:27:006:0073 площею 0,2246 га, яка перебуває у комунальній власності Чернівецької міської територіальної громади.
Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-460[телефон приховано] від 27.11.2023, зазначену земельну ділянку 27.11.2023 зареєстровано у Державному земельному кадастрі. Місце її розташування: Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Синельникова Миколи, 13. Категорія земель - землі житлової та громадської забудови; вид цільового призначення - 03.07 «для будівництва та обслуговування будівель торгівлі».
На вказаній земельній ділянці розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать ТзДВ «Чернівціоблтара» на праві спільної часткової власності, а саме склад літ. «Ж» площею 280,00 кв. м, склад літ. «М» та вбиральня літ. «Л», які становлять частину належного відповідачу нерухомого майна за адресою: м. Чернівці, вул. М. Синельникова, 13, що підтверджується свідоцтвом на право власності та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Докази оформлення відповідачем права оренди або іншого речового права на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:27:006:0073 у матеріалах справи відсутні.
Водночас, 91/100 частин нерухомого майна за вказаною адресою пов`язані з іншими, окремо сформованими земельними ділянками, що підтверджується наявними у матеріалах справи відомостями.
Рішенням Чернівецької міської ради 3 сесії VIII скликання від 26.02.2021 № 118 затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Чернівців, яку введено в дію з 01.01.2022.
Відповідно до витягу № НВ-9969850442025 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 07.07.2025, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:27:006:0073 становить 8 010 788,34 грн.
02.06.2025 Департамент урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради направив на адресу ТзДВ «Чернівціоблтара» лист № 24/01-08/1-1110/1061, яким повідомив відповідача про необхідність оформлення прав на земельну ділянку, на якій розташоване належне йому нерухоме майно.
З огляду на відсутність у відповідача оформлених прав на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:27:006:0073, площею 0,2246 га, розташовану за адресою: м. Чернівці, вул. Синельникова Миколи, 13, Департамент урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради повторно направив на адресу ТзДВ «Чернівціоблтара» лист від 01.10.2025 № 24/01-08/3-04/4/1572 щодо сплати безпідставно збережених коштів за фактичне користування зазначеною земельною ділянкою за період з 27.11.2023 по 30.09.2025.
Розмір безпідставно збережених коштів визначено Департаментом виходячи з розміру орендної плати за користування земельною ділянкою. Так, на підставі витягу № НВ-9969850442025 із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 07.07.2025 та відповідно до Положення про оренду та порядок розрахунку орендної плати за земельні ділянки у м. Чернівці, затвердженого рішенням Чернівецької міської ради від 23.10.2008 № 715, зі змінами, сума орендної плати, не отримана Чернівецькою міською радою у зв`язку з фактичним користуванням відповідачем зазначеною земельною ділянкою у період з 27.11.2023 по 30.09.2025, становить 413 900,85 грн. Зазначений розрахунок долучено до позовної заяви.
Листом від 16.06.2026 № 01/05-18/438 Чернівецька міська рада звернулася до Департаменту урбаністики та архітектури щодо виготовлення довідки-візуалізації співставлення меж земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:27:006:0073 та об`єктів нерухомості, що належать ТзДВ «Чернівціоблтара» на праві спільної часткової власності (9/100 частин) за адресою: вул. М. Синельникова, 13, м. Чернівці.
У відповідь на вказаний лист Департамент урбаністики та архітектури повідомив про розташування на земельній ділянці площею 0,2246 га (кадастровий номер [номер приховано]:27:006:0073) об`єктів нерухомості різних власників, при цьому, прохідна літ. «К» розташована за межами зазначеної земельної ділянки. Також, Департаментом надано детальні графічні матеріали із нанесенням контурів відповідних об`єктів нерухомості та зазначено про проведення уточнених розрахунків безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю.
У зв`язку із встановленням зазначених обставин, Департаментом проведено уточнення розрахунку безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером [номер приховано]:27:006:0073. При уточненні розрахунку враховано розподіл суми орендної плати між землекористувачами пропорційно площі належного кожному з них нерухомого майна.
Відповідно до уточненого розрахунку сума коштів, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 322 370,71 грн.
Перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків:
Згідно зі ст. 13 Конституції України, земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Відповідно до ст. 80 ЗК України, суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
За змістом ст. 206 ЗК України, використання землі в Україні є платним.
Землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату (пункт "в" ч.1 ст. 96 ЗК України).
Частиною 1 ст. 93 ЗК України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов`язана повернути це майно потерпілому.
Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття або збереження майна однією особою за рахунок іншої особи та відсутність правової підстави для такого набуття або збереження.
У спорах про стягнення коштів за фактичне користування земельною ділянкою державної або комунальної власності без оформлення права користування нею власник земельної ділянки має право вимагати від фактичного користувача компенсації вартості такого користування на підставі ст. 1212 ЦК України. У такому разі, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок її власника зберіг кошти, які мав сплатити за користування земельною ділянкою, зобов`язаний повернути їх власнику.
Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.09.2018 у справі № 925/230/17.
У частині 1 ст. 79 ЗК України передбачено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з встановленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Відповідно до ч.1 ст. 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 120 ЗК України в редакції, чинній на момент набуття відповідачем права власності на нерухоме майно у 2010 році, у разі набуття права власності на будівлю або споруду до набувача переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, а у разі розміщення об`єкта нерухомості на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, до набувача переходить право користування земельною ділянкою на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Отже, набуття відповідачем права власності на нерухоме майно зумовило виникнення у нього правового зв`язку із земельною ділянкою, на якій розташовані належні йому об`єкти нерухомості. При цьому, доказів оформлення ТзДВ «Чернівціоблтара» права користування земельною ділянкою комунальної власності у встановленому законом порядку матеріали справи не містять.
27.11.2023 відповідну земельну ділянку площею 0,2246 га сформовано як об`єкт цивільних прав та внесено відомості про неї до Державного земельного кадастру із присвоєнням кадастрового номера [номер приховано]:27:006:0073. Відтак, у спірний період з 27.11.2023 до 30.09.2025 відповідач фактично користувався земельною ділянкою комунальної власності, на якій розташовані належні йому об`єкти нерухомого майна, без оформлення відповідного речового права на землю.
За таких обставин, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення статті 1212 ЦК України, оскільки відповідач, користуючись земельною ділянкою без належної правової підстави та не сплачуючи плату за таке користування, зберіг у себе кошти, які мав би сплатити власнику земельної ділянки.
Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 ЗК України).
Отже, саме по собі набуття права власності на нерухоме майно не свідчить про належне оформлення речового права на земельну ділянку у випадку, коли таке право в установленому законом порядку не зареєстроване.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20) виклала правовий висновок про те, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомо ще за часів Давнього Риму (superficies solo cedit - будівництво приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він передбачений як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані.
Принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній об`єкта нерухомості означає, що використання власником нерухомого майна такого об`єкта нерозривно пов`язане з використанням земельної ділянки, на якій він розташований. Водночас у разі розташування на одній земельній ділянці об`єктів нерухомого майна, що належать різним особам, обсяг користування земельною ділянкою кожним із таких власників має визначатися з урахуванням фактичного розташування та належності відповідних об`єктів нерухомості.
Таким чином, положення ст. 120, 125 ЗК України, з врахуванням принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній об`єкта нерухомого майна, дають підстави для висновку, що власник нерухомого майна є фактичним користувачем тієї частини земельної ділянки, на якій розташований належний йому об`єкт та яка використовується для його розміщення й обслуговування, до моменту належного оформлення відповідного права на землю.
Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 05.02.2025 у справі № 645/1040/19.
Таким чином, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе вартість, яку має заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути таку вартість власнику земельної ділянки на підставі положення частини першої ст. 1212 ЦК України.
Разом з тим для правильного вирішення спору суду необхідно встановити не лише факт фактичного користування відповідачем земельною ділянкою, а й конкретну частину земельної ділянки, яка фактично використовується саме відповідачем, з врахуванням розташування на ній об`єктів нерухомості інших власників, оскільки саме ці обставини мають значення для визначення розміру безпідставно збережених коштів.
Колегія суддів зазначає, що встановлення факту розташування належного відповідачу нерухомого майна на спірній земельній ділянці здійснюється не лише за формальною ознакою збігу поштової адреси об`єкта нерухомості та земельної ділянки, а з врахуванням усієї сукупності доказів щодо їх просторового співвідношення.
З матеріалів справи вбачається, що право власності ТзДВ «Чернівціоблтара» на 9/100 частин нежитлових будівель за адресою: м. Чернівці, вул. М. Синельникова, 13, виникло та зареєстровано ще у 2010 році. При цьому, до складу належного відповідачу нерухомого майна входять, зокрема, склад літ. «Ж» площею 280,00 кв. м, склад літ. «М», вбиральня літ. «Л» та прохідна літ. «К». Водночас, земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:27:006:0073 під зазначеними будівлями була сформована як самостійний об`єкт цивільних прав 27.11.2023, їй присвоєно кадастровий номер та визначено її площу - 0,2246 га. Отже, починаючи саме з 27.11.2023 існує сформований об`єкт земельних прав, щодо якого можливо визначити вартість користування ним та, відповідно, розмір коштів, які власник земельної ділянки недоотримав внаслідок фактичного користування нею без оформлення відповідного речового права.
При цьому, колегія суддів бере до уваги, що на спірній земельній ділянці розташований об`єкт нерухомого майна іншого землекористувача. Така обставина має значення для визначення обсягу кондикційного зобов`язання ТзДВ «Чернівціоблтара», оскільки відповідач не може бути зобов`язаний компенсувати Чернівецькій міській раді вартість користування тією частиною земельної ділянки, яка фактично використовується іншими власниками нерухомого майна.
Отже, особа має повернути лише те майно (у цьому випадку - вартість користування), яке вона без достатньої правової підстави зберегла за рахунок власника.
У постанові від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20 Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду звертав увагу на необхідність встановлення фактичного користувача земельної ділянки, її площі, вартості користування та періоду такого користування як обставин, що входять до предмета доказування у спорах про стягнення безпідставно збережених коштів.
У зв`язку з цим, колегія суддів не погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що відсутність у кадастровому плані детального графічного відображення конкретних об`єктів нерухомості сама по собі свідчить про недоведеність фактичного користування відповідачем спірною земельною ділянкою.
Таке твердження не враховує сукупності наявних у справі доказів та фактичних особливостей спірних правовідносин. Належність відповідачу нерухомого майна підтверджена правовстановлюючими документами та відомостями Державного реєстру речових прав, а його розташування в межах спірної земельної ділянки додатково встановлено матеріалами, отриманими позивачем під час апеляційного провадження.
Як вже зазначалося, під час розгляду справи судом першої інстанції позивач виходив із того, що належне відповідачу нерухоме майно розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером [номер приховано]:27:006:0073, однак місцевий господарський суд визнав недостатніми подані на підтвердження цього докази, зокрема з огляду на відсутність у кадастровому плані детального графічного відображення відповідних об`єктів.
Отже, необхідність отримання додаткових матеріалів щодо просторового співвідношення земельної ділянки та об`єктів нерухомості виникла саме у зв`язку з висновками суду першої інстанції та питаннями, які постали під час апеляційного перегляду справи.
Як вбачається з матеріалів справи, 16.06.2026 Чернівецька міська рада звернулася до Департаменту урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради з метою отримання матеріалів щодо співвідношення меж земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:27:006:0073 та об`єктів нерухомого майна відповідача. Відповідні матеріали були надані Департаментом 23.06.2026.
Таким чином, позивач об`єктивно не міг подати зазначені документи до суду першої інстанції, оскільки вони були виготовлені та отримані вже після ухвалення оскаржуваного рішення, а їх отримання було безпосередньо зумовлене необхідністю усунення встановленої судом першої інстанції неповноти доказування.
За таких обставин, колегія суддів вважає наведені позивачем причини неподання доказів до суду першої інстанції об`єктивними та такими, що не залежали від волі позивача, а тому вважає за можливе прийняти та дослідити зазначені докази в апеляційному провадженні, ще й тому, що додані викопіювання не є новими доказами, а більш детальними ніж ті, що були долучені до позовної заяви.
Зі змісту листа Департаменту урбаністики та архітектури від 23.06.2026 та доданих до нього графічних матеріалів вбачається, що на земельній ділянці площею 0,2246 га, кадастровий номер [номер приховано]:27:006:0073, розташовані об`єкти нерухомості різних власників, у тому числі належні відповідачу склад літ. «Ж», склад літ. «М» та вбиральня літ. «Л».
При цьому, прохідна літ. «К», яка також входить до складу належного відповідачу нерухомого майна, згідно з наданими матеріалами розташована за межами спірної земельної ділянки, а будівля під літерою «Е» перебуває у власності іншого землекористувача.
Отже, вказаними доказами спростовується як висновок місцевого господарського суду про недоведеність самого факту розташування нерухомого майна відповідача на спірній земельній ділянці, так і первісний підхід позивача до визначення розміру безпідставно збережених коштів, за яким до розрахунку була включена орендна плата за площу земельної ділянки, на якій знаходиться об`єкт іншого власника.
Колегія суддів наголошує, що факт належності відповідачу 9/100 частин нерухомого майна не означає автоматичного виникнення у нього обов`язку компенсувати вартість користування всією земельною ділянкою площею 0,2246 га. Водночас, ця обставина не може бути підставою і для повної відмови у позові, якщо встановлено, що частина належних відповідачу об`єктів фактично розташована на спірній земельній ділянці.
Визначальним у цьому випадку є не формальний розмір частки відповідача у праві власності на комплекс нерухомого майна, а фактичний обсяг використання ним земельної ділянки, встановлений з врахуванням розташування конкретних об`єктів нерухомості та обсягу землі, необхідного для їх розміщення й обслуговування.
Такий висновок узгоджується із наведеним вище принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній нерухомості, відповідно до якого власник об`єкта нерухомості є фактичним користувачем земельної ділянки в тій частині, яка пов`язана з розміщенням та використанням належного йому об`єкта.
При цьому, у випадку, коли на одній сформованій земельній ділянці розташовані об`єкти нерухомості кількох власників, розмір безпідставно збережених коштів кожного з них не може визначатися виходячи з усієї площі земельної ділянки. Верховний Суд у спорах щодо користування земельною ділянкою кількома власниками нерухомості допускає визначення відповідних сум пропорційно часткам таких осіб у нерухомому майні, якщо такий спосіб розрахунку відповідає конкретним обставинам справи та забезпечує справедливий розподіл плати за землю (постанова Верховного Суду від 17.08.2022 у справі № 922/1646/20).
Як вбачається з матеріалів справи, первісно позивач визначив суму безпідставно збережених коштів у розмірі 413 900,85 грн, виходячи з вартості користування відповідачем земельною ділянкою площею 0,2246 га у період з 27.11.2023 по 30.09.2025.
Водночас, за результатами додаткового дослідження просторового розташування об`єктів нерухомості встановлено, що частина спірної земельної ділянки фактично використовується власниками іншого нерухомого майна. Крім того, частина належного відповідачу майна - прохідна літ. «К» - розташована за межами спірної земельної ділянки.
З огляду на встановлені обставини, позивачем здійснено уточнений розрахунок, у якому враховано розташування на спірній земельній ділянці об`єктів нерухомості інших власників та фактичне розташування належного відповідачу нерухомого майна. За результатами уточненого розрахунку сума безпідставно збережених відповідачем коштів становить 322 370,71 грн.
Розрахунок здійснено за період з 27.11.2023 по 30.09.2025 та з врахуванням того, що частина належного відповідачу нерухомого майна розташована за межами спірної земельної ділянки, а на іншій її частині знаходяться об`єкти нерухомості інших власників. Колегія суддів вважає зазначений розрахунок обґрунтованим.
Відповідач, будучи власником нерухомого майна, розташованого на спірній земельній ділянці, не надав доказів оформлення права користування землею, не довів сплати земельного податку, орендної плати чи іншої плати за користування відповідною частиною земельної ділянки у спірний період, а також не подав власного контррозрахунку заявленої до стягнення суми.
Зазначені обставини мають істотне значення, оскільки саме відповідач у силу належності йому нерухомого майна є особою, яка фактично використовує відповідну частину земельної ділянки для розміщення та експлуатації цього майна.
Колегія суддів також враховує, позицію Верховного суду, викладену у постанові від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20, що для стягнення безпідставно збережених коштів за фактичне користування земельною ділянкою необхідним є встановлення фактичного користувача, площі земельної ділянки, вартості користування та періоду такого користування.
У цій справі зазначені обставини встановлені - фактичним користувачем відповідної частини спірної земельної ділянки є ТзДВ «Чернівціоблтара», як власник розташованих на ній об`єктів нерухомого майна; земельна ділянка сформована та має визначену площу і кадастровий номер; нормативна грошова оцінка земельної ділянки визначена відповідним витягом; період користування встановлений з 27.11.2023 по 30.09.2025; при цьому, правові підстави для безоплатного користування землею у відповідача відсутні. Доказів зворотнього суду не надано.
Відтак, наявні всі необхідні елементи для виникнення у відповідача кондикційного обов`язку щодо компенсації власнику земельної ділянки вартості фактичного користування нею.
Необґрунтованим є і висновок місцевого господарського суду про те, що сама по собі відсутність детального графічного відображення об`єктів нерухомості у кадастровому плані виключає можливість визначення обсягу фактичного користування відповідачем земельною ділянкою. Кадастровий план є лише одним із доказів щодо характеристики земельної ділянки, тоді як фактичне розташування об`єктів нерухомості може підтверджуватися сукупністю інших доказів, у тому числі правовстановлюючими документами, відомостями Державного реєстру речових прав, технічною документацією та графічними матеріалами.
Суд першої інстанції, зосередившись на відсутності в окремому доказі детального графічного відображення об`єктів нерухомості, не надав належної оцінки сукупності доказів, які у своєму взаємному зв`язку підтверджують як належність відповідачу відповідних об`єктів нерухомості, так і їх фактичне розташування на спірній земельній ділянці.
Таким чином, місцевий суд дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, що зумовлено неправильним застосуванням норм матеріального права та неповним встановленням обставин, які мають значення для справи.
Враховуючи наведене, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь Чернівецької міської ради 322 370,71 грн безпідставно збережених коштів, що відповідає вартості фактичного користування відповідачем частиною земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером [номер приховано]:27:006:0073 за період з 27.11.2023 по 30.09.2025.
У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити, оскільки доказів фактичного користування відповідачем іншою частиною спірної земельної ділянки, матеріали справи не містять.
Відповідно до ст. ст. 73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Згідно з ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.2 ГПК України, завданням господарського судочинства є своєчасне вирішення спорів, а дотримання розумних строків розгляду справи є однією з основних засад судочинства незалежно від форми її розгляду.
Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження визначається з огляду на обставини справи з урахуванням, зокрема, її складності, поведінки учасників процесу та органів державної влади, а також значення предмета спору для заявника (рішення у справах «Савенкова проти України», «Папазова та інші проти України»).
Розумність строків залежить від об`єктивної необхідності для вчинення процесуальних дій і прийняття рішень із врахуванням зазначених критеріїв.
Відтак, судом апеляційної інстанції розглянуто апеляційну скаргу у розумний строк, тобто такий, що був об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи.
Відповідно до ст.129 ГПК України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно до задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 277, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Чернівецької міської ради задоволити частково.
Рішення Господарського суду Чернівецької області від 06.04.2026 у справі № 926/26/26 скасувати.
Прийняти нове рішення, яким позов Чернівецької міської ради до Товариства з додатковою відповідальністю «Чернівціоблтара» про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю в сумі 413900,85 грн - задоволити частково.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Чернівціоблтара» (м. Чернівці, вул.Синельникова,13, ідентифікаційний код 01884231) на користь Чернівецької міської ради (м. Чернівці, Центральна площа, 1, ідентифікаційний код 36068147) 322 370,71 грн безпідставно збережених коштів та 7 252,74 судового збору.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Місцевому господарському суду видати наказ.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.287 ГПК України.
Справу повернути в місцевий господарський суд.
Повний текст постанови складено 27.08.2026
Головуюча суддя Г.В. Орищин
суддя Н.А. Галушко
суддя М.Б. Желік