ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 серпня 2026 року Справа № 903/235/25 (903/230/26)
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Поліщук П.Я. , суддя Павлюк І.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Господарського суду Волинської області від 28.04.2026 у справі № 903/235/25 (903/230/26) (суддя Гарбар І.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Стандарт ЮА"
до:
1) Державної податкової служби України
2) Державної казначейської служби України
про стягнення 61251,00 грн,
в межах справи №903/235/25
за заявою Головного управління ДПС у Волинській області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Стандарт ЮА"
про банкрутство
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Волинської області від 28.04.26 у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Волинській області про закриття провадження у справі відмовлено. Позов задоволено частково. Стягнуто із Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Стандарт ЮА" надміру сплачені кошти в загальній сумі 61251,00 грн. У решті позову відмовлено.
Не погоджуючись із оскаржуваним судовим рішенням від ГУ ДПС у Волинській області до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга. Із підстав висвітлених у апеляційній скарзі апелянт просить відкрити апеляційне провадження у даній справі та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.06.2026 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Господарського суду Волинської області від 28.04.2026 у справі № 903/235/25 (903/230/26) - залишено без руху та надано апелянту 10-денний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення встановленого при поданні апеляційної скарги недоліку.
08.06.2026 від Головного управління ДПС у Волинській області надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги на виконання вимог ухвали від 02.06.2026.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.06.26 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Господарського суду Волинської області від 28.04.2026 у справі № 903/235/25 (903/230/26), колегією суддів у складі: головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Юрчук М.І., суддя Поліщук П.Я.. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Господарського суду Волинської області від 28.04.2026 у справі № 903/235/25 (903/230/26). Роз`яснено учасникам справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження. Запропоновано учасникам справи № 903/235/25 (903/230/26) у строк до 03.07.2026 надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст.263 ГПК України та докази надсилання копії відзиву та доданих до нього додатків іншим учасникам справи.
30.06.26 через підсистему "Електронний суд" від ТОВ "Вест Стандарт ЮА" до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу. Позивач вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та безпідставною, а рішення суду першої інстанції таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права.
У зв`язку з відпусткою судді-члена колегії Юрчука М.І., на підставі службової записки головуючого судді Розізнаної І.В. від 25.08.26 за розпорядженням керівника апарату Північно-західного апеляційного господарського суду проведено повторний автоматизований розподіл справи між суддями.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 25.08.25 визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Павлюк І.Ю., суддя Поліщук П.Я..
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.08.26 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Господарського суду Волинської області від 28.04.2026 у справі № 903/235/25 (903/230/26) колегією суддів у складі: головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Павлюк І.Ю., суддя Поліщук П.Я..
Відповідно до ст.ст. 269, 270 ГПК України, апеляційна інстанція переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Під час дослідження матеріалів справи апеляційним судом встановлено наступне.
Постановою Господарського суду Волинської області від 17.06.2025 у справі № 903/235/25 Товариство з обмеженою відповідальністю "Вест Стандарт ЮА" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Голінного Андрія Михайловича.
Листом від 09.07.2025 Головне управління ДПС у Волинській області повідомило ліквідатора ТОВ "Вест Стандарт ЮА" арбітражного керуючого Голінного А.М. про те, що за підприємством рахується переплата по податку на прибуток підприємств, який сплачують інші платники (Луцька ОТГ) в сумі 61 248,00 грн (том 1, а.с. 22).
17.07.2025 року ліквідатором ТОВ "Вест Стандарт ЮА" арбітражним керуючим Голінним А.М. на адресу Головного управління ДПС у Волинській області направлено запит від 17.07.2025 року №903/235/25/447 щодо надання розшифрування переплати та надання копій документів ( том 1, а.с. 16).
Листом від 31.07.2025 року № 15063/6/03-20-13-01-06 Головне управління ДПС у Волинській області повідомило ліквідатора ТОВ "Вест Стандарт ЮА" арбітражного керуючого Голінного А.М. про те, що за банкрутом обліковується передоплата по податках в загальній сумі 61248,00 грн. та в електронному вигляді надані документи в підтвердження такої переплати (том 1, а.с. 25).
Також у вказаному листі відображено з яких платіжних документів та згідно яких податкових декларацій/податкових повідомлень рішень утворилась переплата по податку на прибуток.
Листом від 20.11.2025 року № БТ-6071-01120301-2025 АТ "Акордбанк" в електронному вигляді надав виписку по рахунку № НОМЕР_1 , що належать ТОВ "Вест Стандарт ЮА" (том 1, а.с. 20).
У подальшому ліквідатор ТОВ "Вест Стандарт ЮА" арбітражний керуючий Голінний А.М. надіслав на адресу Головного управління ДПС у Волинській області вимогу від 15.12.2025 № 903/235/25/650 щодо повернення заявленої суми коштів (том 1, а.с. 44).
Листом від 24.12.2025 № 24059/6/03-20-04-04-06 відповідач відмовив ліквідатору ТОВ "Вест Стандарт ЮА" арбітражному керуючому Голінному А.М. у поверненні вказаних коштів (том 1, а.с. 24).
У зв`язку з наявністю у позивача вимоги щодо повернення надміру сплачених коштів до бюджету в якості переплати з податку на прибуток, до АТ "Акордбанк" 22.01.2026 року направлено запит про надання копії вказаного платіжного документа, з метою подання його в якості доказу додатком до даної позовної заяви (том 1, а.с. 14).
Також 22.01.2026 року ліквідатор ТОВ "Вест Стандарт ЮА" арбітражний керуючий Голінний А.М. направив на адресу АТ "Укрбудінвестбанк" запит щодо надання належним чином засвідчених копій платіжних документів: платіжного доручення від 19.08.2021 року № 42; платіжного доручення від 19.11.2021 року № 178; платіжного доручення від 25.07.2022 року № 405 (том 1, а.с. 15).
У подальшому, ухвалою місцевого господарського суду від 16.03.2026:
- Зобов`язано ПАТ "Акордбанк" (04136, м. Київ, вул. Стеценко, 6, код ЄДРПОУ 35960913) в строк до 13.04.2026 надати суду належним чином засвідчену копію платіжного доручення від 18.05.2021 року № 409.
- Зобов`язано АТ "Український будівельно-інвестиційний банк" (код ЄДРПОУ 26547581, адреса місцезнаходження: 01135, м. Київ, вул. Чорновола В`ячеслава, 8, фактична адреса: 01054, м. Київ, вул. Володимирська, 46) в строк до 13.04.2026 надати суду належним чином засвідчені копії:
- платіжного доручення від 19.08.2021 року № 42;
- платіжного доручення від 19.11.2021 року № 178;
- платіжного доручення від 25.07.2022 року № 405.
30.03.2026 на адресу суду надійшла відповідь від ПАТ "Акордбанк" та АТ "Український будівельно-інвестиційний банк" з долученням витребуваних доказів.
У зв`язку з відмовою податкового органу повернути надміру сплачених коштів до бюджету в якості переплати з податку на прибуток, позивач звернувся до місцевого господарського суду за відновленням порушеного, на його думку, права.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 28.04.26 у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Волинській області про закриття провадження у справі відмовлено. Позов задоволено частково. Стягнуто із Державного бюджету України на користь ТОВ "Вест Стандарт ЮА" надміру сплачені кошти в загальній сумі 61251,00 грн. У решті позову відмовлено. Суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з того, що надміру сплачена сума податку на прибуток є активом боржника, який підлягає включенню до ліквідаційної маси та використанню виключно в порядку, визначеному Кодексом України з процедур банкрутства.
Суд першої інстанції зазначив, що після відкриття ліквідаційної процедури до спірних правовідносин підлягають застосуванню спеціальні приписи КУзПБ, які мають пріоритет над загальними положеннями Податкового кодексу України щодо погашення податкового боргу. Враховуючи особливий правовий режим банкрутства, суд відхилив доводи податкового органу про необхідність спрямування переплати на погашення податкової заборгованості, оскільки такий підхід порушував би встановлені КУзПБ принципи черговості та пропорційності задоволення вимог кредиторів. Місцевий господарський суд також установив, що відповідач безпідставно не повернув надміру сплачені кошти на ліквідаційний рахунок банкрута, хоча саме такий порядок відповідає вимогам законодавства про банкрутство та забезпечує захист прав усіх кредиторів.
Крім того, місцевий господарський суд визнав обраний позивачем спосіб захисту у вигляді стягнення коштів із Державного бюджету України ефективним, оскільки він спрямований на реальне поновлення порушеного права. Суд зазначив, що у таких правовідносинах належним відповідачем є держава, яка бере участь у справі через відповідні органи - Головне управління ДПС та Державну казначейську службу України. З огляду на встановлені обставини та оцінку поданих доказів, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з Державного бюджету України на користь позивача надміру сплаченої суми податку в розмірі 61 251,00 грн, відмовивши у решті позовних вимог.
Не погоджуючись із оскаржуваним судовим рішенням від ГУ ДПС у Волинській області до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга. Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, без повного з`ясування обставин справи та з висновками, які не відповідають встановленим обставинам, у зв`язку з чим воно підлягає скасуванню.
Скаржник зазначає, що повернення надміру сплачених сум податків регулюється статтею 43 ПК України, яка встановлює обов`язкові умови такого повернення, зокрема відсутність у платника податкового боргу та подання відповідної заяви.
На думку апелянта, оскільки за даними інтегрованої картки платника за ТОВ "Вест Стандарт ЮА" обліковується податковий борг з ПДВ у розмірі понад 29 млн грн, правові підстави для повернення переплати відсутні.
Апелянт також посилається на практику Верховного Суду, відповідно до якої повернення надміру сплачених коштів можливе лише за умови відсутності заборгованості з усіх видів податків. Крім того, скаржник наголошує, що інтегрована картка платника є належним доказом стану розрахунків платника з бюджетом та підтверджує наявність податкового боргу. На переконання апелянта, обраний позивачем спосіб захисту не забезпечує належного поновлення порушеного права, оскільки повернуті кошти все одно будуть використані у ліквідаційній процедурі на задоволення вимог кредиторів першої черги, тоді як борг перед державою залишиться непогашеним. Скаржник вважає, що належним способом захисту було б подання заяви про спрямування переплати на погашення податкового боргу, а не її повернення на рахунок банкрута.
Із огляду на викладене, апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість. Позивач зазначає, що доводи апелянта ґрунтуються виключно на положеннях Податкового кодексу України, без урахування спеціальних норм Кодексу України з процедур банкрутства, які підлягають пріоритетному застосуванню у спірних правовідносинах. На його переконання, після відкриття провадження у справі про банкрутство та запровадження ліквідаційної процедури порядок погашення податкового боргу визначається виключно КУзПБ, а не Податковим кодексом України, що прямо передбачено законодавством.
Позивач наголошує, що надміру сплачені податкові кошти є майновим активом банкрута, входять до складу ліквідаційної маси та повинні бути зараховані на ліквідаційний рахунок для подальшого задоволення вимог кредиторів у визначеній законом черговості. Відтак, на думку позивача, повернення таких коштів не ставиться у залежність від попереднього погашення податкового боргу, оскільки відповідне правило Податкового кодексу не застосовується у ліквідаційній процедурі банкрута.
Також позивач зазначає, що практика Верховного Суду, на яку посилається апелянт, стосується адміністративного спору за участю платника податків, який не перебував у процедурі банкрутства, а тому не є релевантною до спірних правовідносин. На підтвердження своєї позиції позивач також посилається на усталену практику Верховного Суду щодо пріоритету норм Кодексу України з процедур банкрутства над загальними нормами інших законодавчих актів при регулюванні відносин неплатоспроможності.
Із огляду на викладене, позивач вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, такими, що не спростовують висновків місцевого господарського суду, та просить залишити оскаржуване рішення без змін.
Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що ч. 1 ст. 2 ГПК України, визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Частина 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Як зазначається у преамбулі КУзПБ, він встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
Відносини банкрутства складаються між боржником та його кредиторами, між названими особами та учасниками провадження у справі про банкрутство, а також господарським судом у зв`язку та внаслідок неплатоспроможності боржника і з приводу розмірного задоволення вимог кредиторів у порядку черговості за рахунок майна боржника шляхом врегулювання боргів боржника, або відновлення його платоспроможності, або його ліквідації.
Застосування норм законодавства про банкрутство у сукупності із нормами суміжних правових інститутів повинно відповідати базовим принципам права.
Відносини неплатоспроможності, які виникають з моменту порушення справи про банкрутство, - це врегульовані законодавцем правовідносини щодо формування грошових вимог кредиторів до боржника, визначення їх черговості, призначення арбітражного керуючого на виконання певних повноважень у справах про банкрутство, введення щодо боржника передбаченої законодавством про банкрутство процедури (розпорядження майном, санації чи ліквідації), виявлення активів боржника, їх реалізації та справедливого розподілу коштів, отриманих внаслідок продажу активів боржника.
Тобто з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс правовідносин боржника, а норми законодавства про банкрутство у справах про банкрутство мають спеціальний характер щодо інших законодавчих актів України.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
За змістом ст. 1 КУзПБ ліквідатор - арбітражний керуючий, призначений господарським судом для здійснення ліквідаційної процедури.
Згідно ст. 12 КУзПБ арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право: звертатися до господарського суду та суду загальної юрисдикції у випадках, передбачених цим Кодексом; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 61 КУзПБ визначено, що ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема, такі повноваження: приймає у своє відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; формує ліквідаційну масу; заявляє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Кодексом; здійснює інші повноваження, передбачені цим Кодексом.
Щодо незгоди ГУ ДПС у Волинській області із оскаржуваним судовим рішенням, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.
Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України.
Відповідно до п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України (далі - ПК України), платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Приписами підпункту 17.1.10 пункту 17.1 статті 17 ПК України визначено, що платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.
Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені визначено приписами статті 43 ПК України.
Помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу (43.1).
У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на рахунок такого платника податків у банку або небанківському надавачу платіжних послуг, або на єдиний рахунок, або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, небанківському надавачу платіжних послуг, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків (43.2).
Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання та пені є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які повертаються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми та/або пені (43.3.).
Платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на рахунок платника податків у банку, небанківському надавачу платіжних послуг; на єдиний рахунок (у разі його використання); на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, небанківському надавачу платіжних послуг (43.4).
Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані, або з єдиного рахунку (43.6).
Колегія суддів апеляційної інстанції враховує, що матеріалами справи підтверджено надмір сплачених ТОВ "Вест Стандарт ЮА" платежів до бюджету на суму 61251 грн, що не заперечується також і апелянтом.
Разом із тим, апелянт вважає, що дані кошти мають бути зараховані в рахунок погашення інших заборгованостей, які наявні у позивача перед державою.
Суд апеляційної інстанції не може погодитись з такими доводами апелянта із огляду на те, що згідно п. 1.3 статті 1 ПК України визначено, що цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Кодексом України з процедур банкрутства, з банків, на які поширюються норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", проведення комплексних перевірок з метою виявлення фінансових рахунків та погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (крім особливостей функціонування єдиного рахунку, подання звітності щодо суми нарахованого єдиного внеску), зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.
Отже, як правильно виснував місцевий господарський суд, вимоги п. 43.2 статті 43 ПК України не можуть бути застосовані до ТОВ "Вест Стандарт ЮА", яке з 17.06.2025 перебуває в ліквідаційній процедурі та визнано банкрутом.
Згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду, з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс правовідносин боржника, і норми законодавства про банкрутство у справах про банкрутство мають спеціальний характер щодо інших законодавчих актів України. Тобто, Кодекс України з процедур банкрутства належить застосовувати як спеціальний законодавчий акт приписи якого мають пріоритет перед загальними нормами щодо регламентування порядку відновлення платоспроможності боржника-юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
Відповідно до ч. 14 ст. 39 КУзПБ з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство, серед іншого: пред`явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися лише у порядку, передбаченому цим Кодексом, та в межах провадження у справі; пред`явлення поточними кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися у випадку та порядку, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 3 ст. 61 КУзПБ під час проведення ліквідаційної процедури ліквідатор зобов`язаний використовувати лише один (ліквідаційний) рахунок боржника в банківській установі. Залишки коштів на інших рахунках перераховуються на ліквідаційний рахунок боржника. Кошти, що надходять при проведенні ліквідаційної процедури, зараховуються на ліквідаційний рахунок боржника. Після оплати витрат, пов`язаних з проведенням ліквідаційної процедури, та сплати основної і додаткової винагороди арбітражного керуючого, здійснюються виплати кредиторам у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 64 КУзПБ унормовано черговість погашення вимог кредиторів.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 64 Кодексу України з процедур банкрутства, вимоги щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) задовольняються у третю чергу.
Поряд з цим, до реєстру вимог кредиторів по справі про банкрутство ТОВ "Вест Стандарт ЮА", крім вимог Головного управління ДПС у Волинській області, також включено вимоги Волинської митниці згідно ухвал Господарського суду Волинської області: від 15.07.2025, від 02.09.2025 та від 28.10.2025 у справі № 903/235/25 .
Отже, згідно реєстру вимог кредиторів у справі №903/235/25 включено вимоги кредиторів, які підлягають задоволенню, а саме:
1.Вимоги Головного управління ДПС у Волинській області у наступній черговості:
- 30280,00,00 грн - судовий збір (витрати, пов`язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді) вимоги першої черги.
-17495153,00 грн - (основний платіж ) - вимоги третьої черги;
- 5108054,03 грн - (штрафні санкції) - вимоги шостої черги.
- 6056,00 грн. - вимоги першої черги;
- 7090342,48 грн. - вимоги шостої черги.
2. Вимоги кредитора Волинської митниці у наступній черговості:
- 4844,40 грн - вимоги першої черги;
- 18221740,35 грн - вимоги третьої черги
- 4844,40 грн - вимоги першої черги;
- 6599133,15 грн - вимоги шостої черги.
- 4844,40 грн - вимоги першої черги;
- 47099,46 грн - вимоги третьої черги.
Відповідно до ч.ч. 2,3 ст. 64 КУзПБ, вимоги кожної наступної черги задовольняються у міру надходження на рахунок коштів від продажу майна банкрута після повного задоволення вимог попередньої черги, крім випадків, установлених цим Кодексом. У разі недостатності коштів, одержаних від продажу майна банкрута, для повного задоволення всіх вимог однієї черги вимоги задовольняються пропорційно до суми вимог, що належить кожному кредитору однієї черги.
Ураховуючи встановлені судом апеляційної інстанції обставини, колегія суддів апеляційної інстанції виснує, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню спеціальні приписи КУзПБ, які мають пріоритет над загальними положеннями ПК України щодо погашення податкового боргу. Суд апеляційної інстанції наголошує, що надміру сплачені кошти є майновим активом банкрута, підлягають зарахуванню на ліквідаційний рахунок та включенню до ліквідаційної маси, з якої задоволення вимог усіх кредиторів, у тому числі податкового органу, здійснюється виключно у порядку та черговості, визначених статтею 64 КУзПБ. Надання контролюючому органу переваги шляхом самостійного зарахування переплати в рахунок власних вимог фактично порушило б принцип рівності кредиторів однієї черги та встановлений законом порядок задоволення їх вимог. За таких обставин доводи апелянта про необхідність спрямування переплати на погашення податкового боргу є безпідставними, а висновки місцевого господарського суду відповідають нормам матеріального права та усталеній практиці Верховного Суду.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 276 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи встановлені у справі обставини та наведене правове регулювання, колегія суддів апеляційної інстанції виснує, що наявність у банкрута податкового боргу сама по собі не може бути підставою для фактичного спрямування контролюючим органом надміру сплачених коштів на погашення власних вимог поза встановленою КУзПБ процедурою. Застосування пункту 43.2 статті 43 ПК України у спосіб, запропонований апелянтом, призвело б до позачергового задоволення вимог ГУ ДПС та надання йому необґрунтованої переваги перед іншими кредиторами банкрута. Надміру сплачені до бюджету кошти є майновим активом боржника, який підлягає поверненню банкруту та зарахуванню на його ліквідаційний рахунок для подальшого використання виключно відповідно до порядку, встановленого КУзПБ.
На переконання колегії суддів апеляційної інстанції, саме у межах ліквідаційної процедури повинно забезпечуватися дотримання визначеної законом черговості та, у разі недостатності майна, пропорційності задоволення вимог кредиторів однієї черги. Зазначений підхід забезпечує збереження конкурсного характеру процедури банкрутства, рівність кредиторів та недопущення індивідуального задоволення вимог одного з них на шкоду іншим учасникам провадження у справі про банкрутство.
Із огляду на вищезазначене, доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для повернення переплати у зв`язку з наявністю податкового боргу не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та ґрунтуються на застосуванні норм ПК України без належного врахування спеціального правового режиму банкрутства.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права, повно та всебічно встановив обставини справи, які мають значення для вирішення спору, а тому передбачені законом підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення відсутні.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Господарського суду Волинської області від 28.04.2026 у справі № 903/235/25 (903/230/26) залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
3. Справу № 903/235/25 (903/230/26) повернути до Господарського суду Волинської області.
Головуючий суддя Розізнана І.В.
Суддя Поліщук П.Я.
Суддя Павлюк І.Ю.