СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
УХВАЛА
про залишення апеляційної скарги без руху
26 серпня 2026 року м. Харків Справа №917/1686/25
Східний апеляційний господарський суд у складі судді:
суддя Гетьман Р.А.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремтехналадка» (вх.№1798П від 21.08.2026) на рішення Господарського суду Полтавської області від 28.07.2026 у справі №917/1686/25 (м. Полтва, суддя Тимощенко О.М., повне рішення складено 31.07.2026)
за позовом Державного некомерційного товариства «Об`єднання «Радон», м. Київ,
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремтехналадка», м. Полтава,
про 14 318 865,90 грн, -
ВСТАНОВИВ:
29.08.2025 до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Державного спеціалізованого підприємства «Об`єднання «Радон» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремтехналадка» про стягнення 13 651 890,12 грн авансу за Договором про виконання будівельних робіт з "Капітального ремонту станції дезактивації (літера А) по вул. Пирогівський шлях, 50 в Голосіївському районі міста Києва. Коригування." від 22.11.2024 за № 237/11-24, укладеним між сторонами спору.
Підставою позову є неповернення відповідачем позивачу 13 651 890,12 грн авансу сплаченого позивачем за Договором від 22.11.2024 за № 237/11-24, в результаті розірвання цього Договору.
В подальшому позивач подав заяву про зміну предмету позову, згідно якої позивач просив суд:
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремтехналадка» на користь Державного спеціалізованого підприємства «Об`єднання «Радон» суму у розмірі 13 578 890,12 грн, інфляційні витрати 480 764,81 грн, 3% річних 259 210,97 грн.
- нарахувати у порядку ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України на суму основної заборгованості у розмірі 13 578 890,12 грн 3 % річних до моменту виконання судового рішення.
- в рішення суду зазначити, що орган (особа), що буде здійснюватиме примусове виконання рішення суду в порядку ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України нараховувати 3 % річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України за такою формулою: "Борг*Кількість днів прострочення * 3 / 100 % / 365 днів" до моменту виконання цього рішення в частині основного боргу у розмірі 13 578890,12 грн, а також стягнути вказану суму нарахованих 3 % річних з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремтехналадка» на користь Державного спеціалізованого підприємства «Об`єднання «Радон».
Рішенням Господарського суду Харківської області від 28.07.2026 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремтехналадка» на користь Державного некомерційного товариства «Об`єднання «Радон» 13 578 890,12 грн основного боргу, 480 764,81 грн інфляційних втрат, 259 210,97 грн 3% річних, 171 826,39 грн судового збору та 3 416,84 грн судових витрат, пов`язаних з розглядом справи. Постановлено органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення Господарського суду Полтавської області по справі №917/1686/25, в порядку частини десятої статті 238 Господарського процесуального кодексу України нараховувати 3 % річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України починаючи з 10.04.2026 року до моменту виконання рішення за такою формулою: "Борг*Кількість днів прострочення * 3 / 100 % / 365 днів" до моменту виконання цього рішення в частині основного боргу у розмірі 13 578 890,12 грн, а також стягнути вказану суму нарахованих 3% річних з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремтехналадка» на користь Державного некомерційного товариства «Об`єднання «Радон».
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ремтехналадка» з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм чинного законодавства, просить зупинити апеляційне провадження з розгляду даної апеляційної скарги до набрання законної сили судовим рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 917/868/26. За результатами апеляційного перегляду рішення Господарського суду Полтавської області від 28.07.2026 року у справі № 917/1686/25 скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ДНТ «Об`єднання «Радон» відмовити в повному обсязі.
Розглянувши вказану апеляційну скаргу на предмет дотримання заявником процесуальних норм, суддя-доповідач дійшов висновку про залишення її без руху, враховуючи наступне.
Так, статтею 258 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 258 Господарського процесуального кодексу України, до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.
Відповідно до частини другої статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Порядок і розмір сплати судового збору в Україні встановлено Законом України "Про судовий збір".
Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", розмір ставки за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Підпунктом 6 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено розмір ставки за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду, що становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет на 2025 рік", встановлено у 2025 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць з 1 січня 2025 у розмірі 3 028,00 грн.
Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №916/228/22 дійшла висновку, що особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням системи «Електронний суд», мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України «Про судовий збір». При цьому надані Державною судовою адміністрацією України в листі від 29.10.2021 №10-19326/21 та Вищою радою правосуддя в листі від 30.11.2021 №28581/0/9-21 роз`яснення щодо того, що вказана норма (частина третя статті 4 Закону України «Про судовий збір») не набрала чинності у порядку, встановленому Законом, не змінюють установленого порядку та умов набрання чинності нормативно-правовим актом.
У даному випадку апеляційна скарга подана через систему «Електронний суд», а тому при зверненні до суду з цією апеляційною скаргою апелянт мав сплатити судовий збір у розмірі 257 739, 58 грн (14 318 865,95 грн*1,5% *150%*0,8).
Разом з тим, з доданих до апеляційної скарги матеріалів, вбачається, що апелянтом до апеляційної скарги не додано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.
Натомість, скаржником до суду апеляційної інстанції подано клопотання про відстрочення сплати судового збору (вх.№9179 від 21.08.2026).
В обґрунтування заявленого клопотання скаржник зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Ремтехналадка» є активно діючим підприємством, яке залучене до виконання критично важливих для держави завдань, а саме - будівництва фортифікаційних та оборонних споруд.
Апелянт зазначає, що специфіка виконання зазначених державних контрактів, відповідно до вимог чинного законодавства в оборонній сфері, передбачає виконання робіт без попереднього авансування з боку замовників (або з тривалим відтермінуванням платежів). У зв`язку з цим, усі наявні матеріальні, людські та технічні ресурси ТОВ «Ремтехналадка», а також наявні обігові кошти повністю та безпосередньо акумульовані (спрямовані) на придбання будівельних матеріалів, логістику та забезпечення безперервного процесу зведення оборонних об`єктів.
На твердження скаржника, інформація щодо конкретних об`єктів будівництва, їх локацій та умов договорів є інформацією з обмеженим доступом та не може бути розголошена з міркувань національної безпеки, тому скаржник надав суду внутрішню Довідку підприємства щодо залученості до оборонних замовлень. Через специфіку розрахунків за вказаними контрактами (оплата виключно після повного прийняття виконаних робіт), у підприємства виник тимчасовий брак вільних грошових коштів на рахунках, що унеможливлює вилучення суми у розмірі 257 739,58 грн без ризику зупинення стратегічно важливого будівництва.
Додатково скаржник зазначає, що наявні банківські рахунки підприємства наразі перебувають під процесуальними обмеженнями (арештом) через наявність поточних суперечок із постачальниками матеріалів, що є типовим наслідком касових розривів при виконанні капітального будівництва під час воєнного стану. Наявність чинних обмежень (арештів) на рахунках повністю блокує можливість ТОВ «Ремтехналадка», здійснювати будь-які добровільні платежі, включаючи сплату судового збору у значних розмірах, що підтверджується відповідними виписками/ухвалами
Апелянт звертає увагу суду, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 19.06.2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland) наголосив, що сплати судових зборів не можуть бути таким фінансовим тягарем, який здатний обмежити доступ до суду. Обмеження права на апеляційне оскарження підприємства, яке виконує важливі підрядні роботи, виключно через тимчасовий брак обігових коштів, є неспівмірним із метою правосуддя. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.05.2020 у справі № 904/4127/19 та від 29.07.2021 року у справі № 922/1004/21, де зазначено, що якщо юридична особа надала належні докази, які свідчать про реальні та об`єктивні труднощі у сплаті судового збору (зокрема, блокування рахунків або специфіку фінансування), суд має право застосувати інститут відстрочення для забезпечення права на справедливий суд (ст. 6 ЄСПЛ).
Розглянувши вказане клопотання про відстрочення сплати судового збору, суд зазначає наступне.
Статтею 8 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або
2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю; або
4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Східний апеляційний господарський суд відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 21.01.2026 у справі №925/1293/19, щодо можливості застосування статті 8 Закону України «Про судовий збір» до юридичних осіб.
Зокрема, у пункті 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.01.2026 у справі №925/1293/19 Велика Палата Верховного Суду наголосила, що: «висновок судів про неможливість застосування статті 8 Закону №3674-VI до юридичних осіб без додаткового аналізу обставин конкретної справи - за висновками ЄСПЛ - не відповідає вимогам Конвенції, оскільки пропорційність обмеження доступу до суду має оцінюватися індивідуально з урахуванням фактичної можливості сплатити збір та наслідків відмови у такому доступі для права на судовий захист».
У відповідній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на справу «Телтронік-КАТВ» проти Польщі» де ЄСПЛ наголосив на необхідності особливо ретельного контролю за фінансовими обмеженнями доступу до суду, коли такі обмеження не пов`язані з перспективами успіху позову чи його суттю, а також коли відмова у звільненні від сплати судового збору відбувається на стадії прийняття позовної заяви, що унеможливлює будь-який розгляд справи по суті.
Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою надання розстрочення або відстрочення сплати судового збору, суд повинен встановлювати наявність у такої особи реального доходу, рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану.
Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
При зверненні з вимогою про звільнення/відстрочення сплати судового збору за подання, у даному випадку апеляційної скарги, особа має довести неможливість сплати судового збору.
Так, на підтвердження обставин, зазначених в клопотанні про відстрочення сплати судового збору апелянт надає довідку підприємства щодо залученості до оборонних замовлень. Також, в додатках до клопотання про відстрочення апелянт вказує довідку банку про наявність обмежень (арешту) на рахунках підприємства.
Разом з тим, як свідчить Акт Східного апеляційного господарського суду від 21.08.2026 № 13-35/917/1686/25, складений заступником начальника відділу документального забезпечення та контролю Шкуренко Л., головним спеціалістом відділу Доменюк Е. та інспектором І категорії Кушнарьовою І., виявлено відсутність додатка, зазначеного у пункті 2 переліку додатків - а саме Довідки банку про наявність обмежень (арешту) на рахунках підприємства.
Таким чином, вказаний документ фактично відсутній у матеріалах справи, а отже, твердження апелянта про арешт банківських рахунків як на підставу неможливості сплати судового збору не підтверджені жодними належними та допустимими доказами в розумінні статей 76, 77 ГПК України.
Крім того, суддя-доповідач зазначає, що сам факт наявності відкритого виконавчого провадження не свідчить автоматично про відсутність у особи коштів для сплати судового збору. Такі обставини лише характеризують наявність фінансових зобов`язань, однак не підтверджують фактичну відсутність грошових коштів, доходів, активів або інших джерел фінансування.
Щодо наданої апелянтом Довідки ТОВ «Ремтехналадка», в якій зазначено про залученість підприємства до будівництва фортифікаційних та оборонних споруд, відсутність авансування, акумулювання всіх обігових коштів на придбання матеріалів і логістику та виникнення у зв`язку з цим тимчасового дефіциту вільних грошових коштів, суд зазначає таке.
Вказана довідка є внутрішнім документом підприємства, складеним заявником в односторонньому порядку за підписом його керівника. Посилання скаржника на те, що інформація щодо конкретних реквізитів договорів підряду, найменування замовників та географічного розташування об`єктів будівництва є інформацією з обмеженим доступом з міркувань національної безпеки, не звільняє сторону від процесуального обов`язку щодо доказування свого фінансового стану іншими допустимими засобами доказування.
Сама лише інформація, викладена у внутрішній довідці підприємства, за відсутності належних та допустимих доказів (зокрема, офіційної фінансової звітності підприємства за відповідний період (балансу, звіту про фінансові результати), довідок з органів ДПС про стан розрахунків з бюджетом та наявність відкритих рахунків, первинних бухгалтерських документів тощо), не є беззаперечним та достатнім підтвердженням критичного майнового стану юридичної особи, реальної відсутності у неї грошових коштів чи неможливості сплати судового збору у розмірі 257 739,58 грн.
Окремо суд звертає увагу на посилання скаржника на постанови Верховного Суду від 14.05.2020 у справі № 904/4127/19 та від 29.07.2021 у справі № 922/1004/21. Здійснивши перевірку відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, суд встановив, що процесуальні рішення Верховного Суду з такими реквізитами та за вказаними номерами справ відсутні (не існують), а тому посилання апелянта на вказану судову практику є безпідставним та не береться судом до уваги.
Суддя-доповідач звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 04 липня 2018 року у справі №686/114/16-ц, положення Закону України «Про судовий збір» не містять вичерпного й чітко визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи; у кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.
Тобто, підтвердження рівня майнового стану сторони має бути повним та всестороннім, для чого особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна обґрунтувати та підтвердити свої доводи відповідними доказами, які б відображали усі аспекти майнової неспроможності сплатити передбачений законом розмір судового збору.
Особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору.
З урахуванням викладеного вище, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скаржником у клопотанні не наведено жодного обґрунтування неспроможності сплати судового збору у законодавчо встановленому мінімальному розмірі та не надано доказів на підтвердження відповідних обставин.
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» №28249/95 від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України» зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
У даному випадку, необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, яке визначено Господарським процесуальним кодексом України і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Суд наголошує, що звільнення сторони від сплати судового збору, зменшення його розміру, розстрочення або відстрочення його сплати є дискреційним правом, а не обов`язком суду, можливість реалізації якого пов`язується з майновим станом особи, підтвердженим належними доказами.
Таким чином, оскільки заявником у клопотанні не наведено жодного обґрунтування неможливості сплати судового збору та не надано доказів на підтвердження відповідних обставин, з урахуванням особливостей застосування ст.8 Закону України «Про судовий збір» до юридичних осіб, суд не вбачає правових підстав для звільнення апелянта від сплати судового збору. Як наслідок, вказане є недоліком апеляційної скарги та потребує усунення шляхом надання апелянтом суду доказів сплати судового збору в установленому законом порядку та розмірі - 257 739, 58 грн.
Відповідно частини 2 статті 260 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи викладене, суддя-доповідач дійшов висновку, що відповідно до статті 260 Господарського процесуального кодексу України зазначене є підставою для залишення апеляційної скарги без руху з наданням 10-денного строку з дня вручення апелянту копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення вказаних вище недоліків, а саме, апелянт повинен надати докази сплати судового збору у розмірі 257 739,58 грн.
Керуючись статтями 174, 234, 256, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
УХВАЛИВ:
1.Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Ремтехналадка» в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.
2.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремтехналадка» (1798П від 21.08.2026) на рішення Господарського суду Полтавської облатсі від 28.07.2026 у справі №917/1686/25 залишити без руху.
3.Встановити апелянту десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків апеляційної скарги.
4.Східним апеляційним господарським судом в умовах воєнного стану, зважаючи на утруднення реалізації учасниками справи прав, наданих їм Господарським процесуальним кодексом України рекомендовано для прискорення документообігу в межах цієї справи, надсилати документи з використанням програми «Електронний суд».
Реєстрація в електронному кабінеті можлива за посиланням https://id.court.gov.ua/rt.gov.ua/sud4875/
5.Повідомити апелянта, що заява про усунення недоліків повинна надійти до суду апеляційної інстанції не пізніше п`ятого дня з наступного дня після закінчення десятиденного строку на усунення недоліків.
6.Наслідки неусунення недоліків, визначених цією ухвалою, у строк, встановлений судом, визначені статтями 174, 260, 261 Господарського процесуального кодексу України.
7.Звернути увагу скаржника, що з введенням в дію Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29.06.2023 №3200-IX передбачені процесуальні наслідки недотримання вимог статті 6 ГПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Інформацію у справі, що розглядається, можна отримати за веб-адресою https://court.gov.ua/sud4875
Суддя Р.А. Гетьман