УХВАЛА
27 серпня 2026 року
м. Київ
справа № 160/20617/25
адміністративне провадження № К/990/37858/26
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Дашутіна І. В., перевіривши касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2026 року у справі № 160/20617/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії,
установив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , у якому просив:
- визнати дії військової частини НОМЕР_1 , що полягають у відмові щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100000,00 грн з розрахунку на місяць за бойове поранення, що сталося 01 листопада 2022 року за час перебування на стаціонарному лікуванні в КНП «Криворізька міська лікарня № 17» Криворізької міської ради з 07 січня 2025 року по 25 січня 2025 року та у відпустці за станом здоров`я з 25 січня 2025 року по 23 лютого 2025 року на підставі довідки ВЛК від 24 січня 2025 року № 275 неправомірними;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000,00 грн з розрахунку на місяць за бойове поранення, що сталося 01 листопада 2022 року за час перебування на стаціонарному лікуванні КНП «Криворізька міська лікарня № 17» Криворізької міської ради з 07 січня 2025 року по 25 січня 2025 року та у відпустці за станом здоров`я з 25 січня 2025 року по 23 лютого 2025 року на підставі довідки ВЛК від 24 січня 2025 року № 275.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року позов задоволено.
На зазначене рішення суду військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2026 року визнано неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження та відмовлено в задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року в адміністративній справі № 160/20617/25 залишено без руху та встановлено строк для усунення виявлених недоліків апеляційної скарги - десять днів з моменту отримання копії цієї ухвали - шляхом подання до суду обґрунтованого клопотання про поновлення строку із зазначенням інших поважних причин його пропуску та документа про сплату судового збору.
У строк, визначений судом відповідачем на адресу суду направлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2026 року відмовлено у задоволенні заяви військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення, відмовлено у відкритті апеляційного провадження.
Не погодившись з ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2026 року, військова частина НОМЕР_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Перевіривши касаційну скаргу та додані до неї матеріали суддя-доповідач дійшов висновку про наявність підстав для її повернення скаржнику з наступних підстав.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Згідно з частиною третьою статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Положеннями частини четвертої статті 328 КАС України визначено перелік підстав касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті.
Перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, прийнятих у справах, є вичерпним.
Так, за приписами абзацу другого частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Положеннями статті 330 КАС України визначено вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги.
За приписами частини другої цієї статті у касаційній скарзі зазначаються:
- підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав);
- у разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій та третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування.
Водночас порушення норм права може виявлятися у:
- застосуванні норми, яку не належало застосовувати у відповідній ситуації;
- незастосуванні норми, яку належало застосувати;
- наданні застосованій нормі неправильного тлумачення.
Так, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися, а також зазначити, в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Залишаючи апеляційну скаргу без руху, апеляційний суд визнав неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження.
На виконання вимог вказаної ухвали у встановлений судом строк, скаржником до суду подано заяву, в якій апелянт просив поновити строк на апеляційне оскарження.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції в ухвалі від 02 липня 2026 року зазначив, що згідно з фактичними обставинами справи оскаржуване рішення апелянт отримав у електронному кабінеті 09 грудня 2025 року. При цьому апеляційна скарга була подана лише 29 травня 2026 року, тобто з порушенням тридцятиденного строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Разом із тим, як встановив суд, апеляційна скарга була подана майже через 6 місяців після отримання копії оскаржуваного рішення.
Суд апеляційної інстанції вказав, що оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду необхідно виходити, зокрема, з того, що причина пропущення строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами.
Апеляційний суд наголосив, що у випадку пропущення строку на апеляційне оскарження судового рішення, підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин пропущення строку звернення до суду із апеляційною скаргою, якими визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася до суду, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних процесуальних дій та підтверджені належними і допустимими доказами.
Також суд апеляційної інстанції вказав, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропущення з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується у кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві/клопотанні про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Суд наголосив, що введений в Україні воєнний стан, безумовно, ускладнив (подекуди унеможливив) повноцінне функціонування, зокрема, органів державної влади. Між тим, сама по собі ця обставина, без належного її обґрунтування крізь призму неможливості ситуативного (в конкретних умовах) виконання процесуальних прав і обов`язків учасника справи, й без підтвердження її належними і допустимими доказами, не може слугувати підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.
Крім того, суд апеляційної інстанції врахував висновки Верховного Суду, у яких неодноразово наголошувалося на тому, що при оцінці поважності причин пропущення процесуального строку з підстави введення воєнного стану в Україні додатково необхідно брати до уваги, зокрема: територіальне місцезнаходження суду та порядок його функціонування; місце проживання/місцезнаходження скаржника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території; посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об`єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та часу, який минув із дати закінчення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідною заявою/клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску); інші доречні обставини.
Отже, як виснував суд апеляційної інстанції, сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судових рішень в усіх абсолютно випадках.
Суд апеляційної інстанції виснував, що жодних доказів на підтвердження неможливості своєчасного подання апеляційної скарги та наявності об`єктивно непереборних причин пропущення строку на апеляційне оскарження рішення до суду апеляційної інстанції не надала.
Також у контексті визнання поважними причин пропущення скаржником строку на апеляційне оскарження судового рішення, суд апеляційної інстанції врахував і віддалене від зони проведення активних бойових дій місцезнаходження суб`єкта владних повноважень, в даному випадку с. Зарічне, Самарівський район, Дніпропетровська область що також слугує спростуванням доводів скаржника про неможливість подання апеляційної скарги вчасно.
Також врахувавши положення статті 44 КАС України суд виснував, що неналежна організація процесу з оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб та невиконання скаржником вимог процесуального закону не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд судового рішення після закінчення строку на його апеляційне оскарження, а тому не підтверджують наявність поважних підстав для поновлення цього строку. Органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків разом з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб дотримуватися відповідних правил і процедур, установлених, у тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їхнього порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтермінувати виконання своїх процесуальних обов`язків.
При цьому суд апеляційної інстанції при вирішенні клопотання про поновлення строку врахував численні висновки Верховного суду зокрема, в яких Верховний Суд зауважив, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року N° 17-рп/2011). Такі обмеження спрямовані на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов?язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Право на доступ до суду кореспондується з обов`язком учасника справи добросовісно користуватися наданими процесуальними правами, дотримуватись установлених законом строків, форми та змісту процесуальних документів, а також виконувати інші вимоги процесуального законодавства, зокрема щодо своєчасної сплати судового збору.
Водночас доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з оцінкою судом апеляційної інстанції наведених заявником причин пропуску строку та не містять обґрунтування неправильного застосування судом конкретної норми процесуального права.
Як убачається зі змісту касаційної скарги, скаржник, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зазначає про ненадання судом належної оцінки обставинам виконання військовою частиною бойових (спеціальних) завдань, відсутності у її штаті юрисконсульта, особливостям фактичного функціонування військової частини, її територіального розташування та організації юридичного супроводу, а також стверджує про відсутність належного причинно-наслідкового зв`язку між оціненими судом обставинами та пропуском строку на апеляційне оскарження.
Водночас наведені доводи не містять обґрунтування того, яку саме норму процесуального права суд апеляційної інстанції застосував неправильно при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, у чому конкретно полягає помилка при її застосуванні та яким чином відповідна норма мала бути застосована судом. Натомість зміст таких доводів свідчить про незгоду скаржника з результатом оцінки судом апеляційної інстанції наведених ним причин пропуску процесуального строку та наполягання на необхідності надання цим обставинам іншої оцінки.
При цьому скаржник фактично не заперечує застосованого судом апеляційної інстанції правового підходу, відповідно до якого сам по собі факт запровадження воєнного стану не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку, а поважність причин його пропуску підлягає встановленню у кожному конкретному випадку з урахуванням наявності об`єктивних обставин, які унеможливили або істотно ускладнили своєчасне вчинення процесуальної дії. Незгода скаржника стосується саме результату застосування зазначених критеріїв до фактичних обставин цієї справи.
Посилання скаржника на те, що суд апеляційної інстанції неповно встановив обставини, не надав належної оцінки окремим доводам та доказам, формально застосував критерії поважності причин пропуску строку та не встановив причинно-наслідкового зв`язку між наведеними обставинами і неможливістю своєчасного подання апеляційної скарги, без наведення конкретної помилки у застосуванні норм процесуального права не становить самостійного обґрунтування підстав касаційного оскарження, передбачених абзацом другим частини четвертої статті 328 КАС України.
Посилання скаржника на обставини, які, на його переконання, об`єктивно перешкоджали своєчасному поданню апеляційної скарги, саме по собі не усуває обов`язку, встановленого статтею 330 КАС України, належним чином викласти підстави касаційного оскарження та обґрунтувати, у чому саме полягає порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали.
Сам по собі факт запровадження воєнного стану на всій території України не є безумовною підставою для поновлення процесуальних строків.
Особа, яка заявляє про вплив воєнного стану на можливість своєчасного вчинення процесуальної дії, повинна довести існування конкретних обставин, які об`єктивно унеможливили або істотно ускладнили реалізацію відповідного процесуального права.
Натомість касаційна скарга не містить доводів щодо неправильного застосування апеляційним судом норм процесуального права при оцінці таких обставин.
Отже, скаржник належним чином не обґрунтовує, у чому саме полягає порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Наведені у касаційній скарзі доводи не містять належного правового обґрунтування, не свідчать про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, у зв`язку з чим наявні підстави для повернення касаційної скарги.
Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 44, 328, 330, 332 КАС України,
постановив:
Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2026 року у справі № 160/20617/25 - повернути особі, яка її подала.
Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя І.В. Дашутін