УХВАЛА
про відмову у відкритті касаційного провадження
27 серпня 2026 року
м. Київ
справа №400/641/26
адміністративне провадження № К/990/37912/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.,
перевіривши касаційну скаргу Міністерства оборони України
на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2026 року (суддя Брагар В.С.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2026 року (колегія у складі суддів Градовського Ю.М., Єщенка О.В., Казанчук Г.П.)
у справі № 400/641/26
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України в особі Комісії з контролю за забезпеченням військовслужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Квартирно - експлуатаційного відділу міста Миколаїв
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
У січні 2026 року ОСОБА_1 ч (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України (далі - Міноборони, скаржник) в особі Комісії з контролю за забезпеченням військовслужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Міноборони в особі Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сили України та членів їх сімей жилими приміщеннями, оформлене протоколом від 26.12.2025 № 348, про відмову в погодженні надання ОСОБА_1 та членам його сім`ї житла (квартири АДРЕСА_1 ) для постійного проживання шляхом виключення з числа службового житла;
- зобов`язати відповідача погодити надання позивачу та членам його сім`ї житла (квартири АДРЕСА_1 ) для постійного проживання.
Миколаївський окружний адміністративний суд рішенням від 27.03.2026, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09.07.2026, позов задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував рішення Міноборони в особі Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сили України та членів їх сімей жилими приміщеннями, оформлене протоколом від 26.12.2025 № 348, про відмову в погодженні надання ОСОБА_1 та членам його сім`ї житла (квартири АДРЕСА_1 ) для постійного проживання шляхом виключення з числа службового житла. Зобов`язав Міноборони в особі Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями повторно розглянути матеріали облікової житлової справи ОСОБА_1 щодо погодження у наданні житла для постійного проживання шляхом виключення його зі службового житла з урахуванням висновків суду у цьому рішенні. Відмовив у задоволенні іншої частини позовних вимог.
12.08.2026 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Міноборони, в якій відповідач з посиланням на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права просить скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.04.2026 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09.07.2026, а натомість ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Підставою касаційного оскарження судових рішень скаржник визначає п. 3 ч. 4 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а окрім того посилається на пп. «а» п. 2 ч. 5 цієї ж статті Кодексу.
Також скаржник клопотав про поновлення йому строку на касаційне оскарження судових рішень у справі № 400/641/26 з причини отримання ним повного тексту оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції 21.07.2026.
Вирішуючи клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, Суд виходить з такого.
Згідно з ч. 1 і 2 ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Разом з тим, учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
За даними Єдиного державного реєстру судових рішень П`ятий апеляційний адміністративний суд 09.07.2026 розглянув в порядку письмового провадження (без виклику сторін) справу № 400/641/26 та ухвалив оскаржувану постанову. Повний текст цієї постанови від 09.07.2026 оприлюднено в Реєстрі 13.07.2026.
Як зазначає скаржник з посиланням на відповідні докази, копія постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09.07.2026 отримана ним 21.07.2026.
З огляду на наведені обставини та ураховуючи приписи ст. 329 КАС України, Суд дійшов висновку про наявність правових підстав для поновлення Мінобороні строку на касаційне оскарження судових рішень у справі № 400/641/26.
Перевіряючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження, Суд виходить з такого.
Відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Частиною шостою ст. 12 КАС України передбачено перелік категорій справ, які належать до справ незначної складності.
Згідно з п. 3 і 10 ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є: справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг; інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
При цьому згідно з положеннями ч. 4 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб-підприємців - сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
Системний аналіз вищезазначених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмета доказування, складу учасників та інших обставин, крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження.
У цій справі оскаржується рішення профільної комісії Міноборони про відмову в погодженні надання військовослужбовцю та членам його сім`ї житла (квартири) для постійного проживання шляхом виключення з числа службового житла.
Миколаївський окружний адміністративний суд в ухвалі від 26.01.2026 про відкриття провадження вирішив питання про розгляд цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження.
У такому разі ухвалені у цій справі судові рішення відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
У контексті наведеного Суд звертає увагу скаржника на те, що для підтвердження фундаментального значення для формування єдиної правозастосовчої практики скаржник має сформулювати проблемне правове питання, вирішення якого у випадку відкриття Верховним Судом касаційного провадження, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
Проте відповідач у касаційній скарзі не обґрунтовує, у чому саме полягає фундаментальне значення розгляду цієї справи для формування єдиної правозастосовної практики, не вказує на приклади неоднакового застосування судами в інших справах у подібних правовідносинах норм матеріального чи процесуального права.
Одночасно, посилаючись на п. 3 ч. 4 ст. 328 КАС України, скаржник також не обґрунтовує наявність цієї підстави касаційного оскарження.
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 328 КАС України підставою касаційного оскарження є відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
У разі подання касаційної скарги з цієї підстави скаржник повинен чітко зазначити конкретну норму права, щодо правильного застосування якої, на його думку, відсутній висновок Верховного Суду, вказати, у чому полягає неправильне застосування цієї норми судами попередніх інстанцій, а також обґрунтувати, як саме, на його думку, відповідна норма має застосовуватися до встановлених у справі фактичних обставин. Крім того, скаржник має сформулювати питання права, щодо якого, на його думку, необхідний висновок Верховного Суду, та обґрунтувати необхідність його формування у взаємозв`язку з обставинами конкретної справи.
Натомість зі змісту касаційної скарги не вбачається, щодо застосування якої саме норми матеріального права у подібних правовідносинах, на думку скаржника, відсутній висновок Верховного Суду. Не сформульовано скаржником і конкретного питання права, яке, виходячи з установлених у цій справі фактичних обставин, потребує вирішення Верховним Судом уперше.
Саме по собі посилання на необхідність формування висновку Верховного Суду щодо застосування норм права без визначення конкретної норми, правильність застосування якої поставлена під сумнів, без зазначення помилки судів при її застосуванні та без формулювання того, як така норма має застосовуватися до встановлених у справі обставин, не свідчить про належне обґрунтування підстави, передбаченої п. 3 ч. 4 ст. 328 КАС України.
До того ж наведені скаржником доводи фактично зводяться до незгоди з правовою оцінкою судами попередніх інстанцій встановлених у справі обставин та досліджених доказів, зокрема щодо правомірності рішення Комісії та меж її повноважень, а не до необхідності формування Верховним Судом нового висновку щодо застосування конкретної норми права.
За таких обставин формальне посилання скаржника на п. 3 ч. 4 ст. 328 КАС України без визначення конкретної норми права та питання щодо її застосування, яке потребує висновку Верховного Суду, не свідчить про наявність обставини, передбаченої пп. «а» п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
З огляду на це Суд вважає, що перегляд цієї справи у касаційному порядку не матиме фундаментального значення для формування єдиної правозастосовної практики та не вбачає інших обставин, визначених у п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, які могли б слугувати підставою для відкриття касаційного провадження у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За викладених обставин у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міноборони слід відмовити.
Керуючись статтями 328, 329, 333, 359 КАС України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Задовольнити клопотання Міністерства оборони України про поновлення строку на касаційне оскарження та поновити йому зазначений строк.
2. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2026 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2026 року у справі № 400/641/26.
3. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя А.А. Єзеров
Суддя О.П. Стародуб