УХВАЛА
27 серпня 2026 року
м. Київ
справа № 640/20835/19
адміністративне провадження № К/990/38140/26
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Юрченко В.П., перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дан Проект" у справі №640/20835/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дан Проект" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
11 серпня 2026 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Дан Проект» у справі № 640/20835/19.
Під час вирішення питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою Суд виходить з такого.
Відповідно до частин першої та другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) касаційна скарга подається у письмовій формі.
У касаційній скарзі зазначаються:
-найменування суду касаційної інстанції;
-повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає касаційну скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
-судові рішення, що оскаржуються;
-підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Пунктом 5 частини другої статті 330 КАС України передбачено, що у касаційній скарзі зазначаються вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції.
При цьому вимоги, які скаржник ставить перед судом касаційної інстанції, мають узгоджуватися з повноваженнями суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги, визначеними статтею 349 КАС України.
З тексту касаційної скарги убачається, що вона подана представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Дан Проект» - Ступкою Дмитром Олександровичем до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Між тим, відповідно до частини першої статті 331 КАС України касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Таким чином, касаційну скаргу подано з порушенням встановленого процесуальним законом порядку її подання.
З огляду на зазначене 10 серпня 2026 року Шостий апеляційний адміністративний суд супровідним листом № 02.5-09 640/20835/19/6143/2026 направив зазначену касаційну скаргу до Верховного Суду за належністю.
Разом з тим направлення касаційної скарги судом апеляційної інстанції до Верховного Суду не звільняє скаржника від обов`язку дотримання вимог КАС України щодо форми та змісту касаційної скарги.
Як убачається зі змісту касаційної скарги, представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Дан Проект» фактично підтримує та погоджується з позицією відповідача - Головного управління ДПС у м. Києві.
Зокрема, скаржник зазначає, що «надані позивачем первинні документи не можуть бути враховані як юридично значимі документи на підтвердження виконання спірних операцій та, відповідно, для цілей відображення спірних операцій в бухгалтерському та податковому обліку.
Позивачем не надано документального підтвердження тих обставин та відносин, які супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності підтверджують їх реальне виконання, а відтак, і не доведено того, що обумовлені правочином отримані послуги надані контрагентами. /…/ позиція контролюючого органу щодо правильності оформлення та підтвердження господарських операцій залишається обґрунтованою та відповідає вимогам чинного законодавства».
Отже, наведені у касаційній скарзі доводи за своїм змістом спрямовані на обґрунтування правомірності позиції контролюючого органу та фактично заперечують доводи на користь позивача, а не на обґрунтування необхідності скасування чи зміни судового рішення, яке нібито оскаржується.
Окрім того, у прохальній частині касаційної скарги скаржник просить:
« 1. Долучити касаційну скаргу до матеріалів справи».
Водночас Верховний Суд звертає увагу скаржника на таке.
З наведених положень статті 330 КАС України вбачається, що касаційна скарга повинна містити, зокрема, чітке зазначення судового рішення, яке є предметом касаційного оскарження, визначені відповідно до статті 328 цього Кодексу підстави касаційного оскарження та конкретні вимоги особи, яка звертається до суду касаційної інстанції.
Зазначені вимоги процесуального закону не є формальністю. Їх дотримання забезпечує можливість суду касаційної інстанції визначити предмет, межі та підстави касаційного перегляду, а також встановити, чи відповідає подана скарга умовам, за яких може бути відкрито касаційне провадження.
Разом з тим ні в тексті касаційної скарги, ні в її прохальній частині не зазначено, яке саме судове рішення скаржник оскаржує в касаційному порядку.
Також зі змісту касаційної скарги неможливо встановити, з якої саме передбаченої статтею 328 КАС України підстави скаржник звертається до суду касаційної інстанції.
Скаржник не зазначає, які саме норми матеріального чи процесуального права, на його думку, були неправильно застосовані або порушені судами, у чому полягає відповідне порушення та яким чином воно вплинуло на правильність вирішення справи.
Більше того, прохальна частина касаційної скарги не містить вимоги про скасування, зміну чи залишення без змін будь-якого конкретного судового рішення або іншої вимоги, яка відповідала б повноваженням суду касаційної інстанції, визначеним статтею 349 КАС України.
Вимога про «долучення касаційної скарги до матеріалів справи» не є вимогою щодо результату касаційного перегляду та не дає можливості встановити, якого саме процесуального результату прагне досягти скаржник шляхом звернення до суду касаційної інстанції.
Окремої оцінки потребує зміст доводів касаційної скарги.
Як зазначалося вище, представник позивача фактично відтворює та підтримує позицію відповідача - Головного управління ДПС у м. Києві. Зокрема, скаржник стверджує про неналежність первинних документів, відсутність документального підтвердження реального виконання господарських операцій та обґрунтованість позиції контролюючого органу.
Таким чином, особа, яка діє від імені позивача, у поданій касаційній скарзі не спростовує висновків, які, на її думку, порушують права чи інтереси довірителя, а навпаки - наводить аргументи на користь процесуального опонента.
Наведене свідчить про поверхневий та неналежний підхід представника до підготовки касаційної скарги, оскільки останнім фактично не визначено ані предмета касаційного оскарження, ані процесуальної мети звернення до суду касаційної інстанції, ані правових підстав такого звернення.
При цьому Суд зауважує, що представництво інтересів особи в суді передбачає не лише формальне подання процесуального документа, а й належне визначення його змісту відповідно до вимог процесуального закону, з урахуванням процесуального статусу особи, від імені якої такий документ подається, її інтересів та мети відповідного процесуального звернення.
У цій справі представником позивача фактично подано документ, зі змісту якого неможливо встановити, яке судове рішення він оскаржує, з яких підстав та якого результату касаційного перегляду прагне досягти. Більше того, наведені у ньому доводи за своїм змістом суперечать процесуальним інтересам особи, від імені якої подано касаційну скаргу.
За таких обставин Суд не може виходити з припущень щодо дійсної волі скаржника, самостійно визначати предмет касаційного оскарження, встановлювати замість нього передбачені статтею 328 КАС України підстави касаційного оскарження чи формулювати вимоги до суду касаційної інстанції.
Такий підхід суперечив би засадам диспозитивності адміністративного судочинства та фактично означав би виконання судом замість скаржника його процесуального обов`язку щодо належного оформлення касаційної скарги.
Отже, наведені недоліки касаційної скарги не можуть розцінюватися як окремі технічні помилки чи неточності її оформлення. У своїй сукупності вони свідчать про невиконання представником позивача основних вимог до змісту касаційної скарги та унеможливлюють визначення Судом предмета і меж касаційного перегляду.
Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо, зокрема, у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Оскільки у поданій Товариством з обмеженою відповідальністю «Дан Проект» касаційній скарзі не зазначено судового рішення, яке оскаржується, не визначено передбачених статтею 328 КАС України підстав касаційного оскарження, не сформульовано належних вимог до суду касаційної інстанції, а наведені доводи фактично спрямовані на підтримку позиції відповідача, Суд дійшов висновку про відсутність процесуальних передумов для відкриття касаційного провадження.
За таких обставин касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Дан Проект» підлягає поверненню скаржнику на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України.
Керуючись статтями 330, 331, 332, 349 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дан Проект" у справі №640/20835/19 повернути.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи, скаржнику - копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами, а копію касаційної скарги залишити у суді касаційної інстанції.
Роз`яснити заявнику касаційної скарги, що її повернення не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя В.П. Юрченко