УХВАЛА
27 серпня 2026 року
м. Київ
справа №640/22079/22
адміністративне провадження №К/990/34860/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білак М.В.,
суддів: Дашутіна І.В., Єресько Л.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження клопотання ОСОБА_1 про передачу на розгляд до Великої Палати Верховного Суду справи № 640/22079/22 за позовом ОСОБА_1 до Бюро економічної безпеки України про визнання незаконними та скасування наказів,
УСТАНОВИВ:
1. У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Бюро економічної безпеки України (далі - БЕБ), у якому просив:
- визнати незаконним та скасувати наказ Бюро економічної безпеки України від 06 жовтня 2022 року № 270 «Про внесення змін до структури центрального апарату Бюро економічної безпеки України особливого періоду»;
- визнати незаконним та скасувати наказ Бюро економічної безпеки України від 11 листопада 2022 року № 525-к «Про звільнення ОСОБА_1 »;
- поновити ОСОБА_1 на посаді заступника керівника департаменту - керівника відділу комплектування осіб, які мають спеціальне звання Департаменту персоналу Бюро економічної безпеки України;
- стягнути з Бюро економічної безпеки України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.
2. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що спірний наказ про внесення змін до структури центрального апарату БЕБ особливого періоду та подальше звільнення є незаконним, адже у штатному розписі взагалі не відбувалося скорочення штатного розпису, а по факту відбулось формальне перейменування посад. Також позивач стверджував, що відповідачем не дотримано вимог законодавства щодо процедури звільнення з посади. Зокрема, відповідачем не було перевірено та враховано наявності у позивача переважного права на залишення на роботі, та не було запропоновано наявних вакансій за аналогічними посадами. Позивач також акцентує увагу на тому, що з наказу про звільнення позивача, неможливо встановити конкретної підстави звільнення, наявна лише вказівка на назви законів та нормативних актів, при цьому, у даному переліку відсутнє будь-яке посилання на самі норми, якими б керувався директор БЕБ, приймаючи дані накази. Відтак, у даному випадку, мало місце лише розформування колишнього департаменту зі зміною його назви, при цьому, не вбачається будь-якої ліквідації чи реорганізації державного органу зі зменшенням штату державних службовців.
3. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29 травня 2024 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2024 року, у задоволенні позову відмовлено.
4. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просив скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
5. Ухвалою Верховного Суду від 30 вересня 2024 року відкрито касаційне провадження за скаргою позивача.
6. ОСОБА_1 до касаційної скарги додав клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини п`ятої статті 346 КАС України.
7. На думку позивача, справа, яка розглядається, містить виключну правову проблему щодо співвідношення норм Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» (далі - Закон № 389-VIII) та Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (далі -Закон 889-VIII).
8. Підстави та порядок передачі справи на розгляд до Великої Палати Верховного Суду встановлені статтями 346, 347 КАС України.
9. Відповідно до частини п`ятої статті 346 КАС України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
10. З аналізу вказаної правої норми вбачається, що передача справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду через наявність виключної правової проблеми є правом, а не обов`язком суду і виключно у разі, коли суд дійде такого висновку.
11. Водночас клопотання скаржника не містить належного обґрунтування та підстав для передачі на розгляд до Великої Палати Верховного Суду цієї справи, а наявність сталої практики Верховного Суду в цій категорії спорів, яка застосована у цій справі, ще раз підтверджує відсутність правової невизначеності щодо застосування Закону № 389-VIII та Закону № 889-VIII.
12. Таким чином, проаналізувавши клопотання позивача, колегія суддів доходить висновку, що зазначені в клопотанні позивачем мотиви, не є такими, що в розумінні наведених законодавчих приписів можуть слугувати підставою для передачі вказаної адміністративної справи на розгляд до Великої Палати Верховного Суду.
13. Отже, клопотання позивача про передачу справи № 640/22079/22 на розгляд Великої Палати Верховного Суду задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 345, 346, 347, 359 КАС України, Суд
УХВАЛИВ:
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи № 640/22079/22 на розгляд до Великої Палати Верховного Суду відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
М.В. Білак
І.В. Дашутін
Л.О. Єресько,
Судді Верховного Суду