Справа № 446/1937/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.08.2026 року м. Кам`янка-Бузька
Кам`янка-Бузький районний суд Львівської області в особі судді Ляшко О. П. , за участі секретаря судового засідання Новосад І.В., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Федейко Андрія Юрійовича про забезпечення позову,
встановив:
23.07.2026 року до Кам`янка-Бузького районного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, в якій позивач просить суд: стягнути з ОСОБА_2 на його користь 2 316 500 (два мільйони триста шістнадцять тисяч п`ятсот) гривень 13 (тринадцять) копійок, 13 312,00 суму судового збору; 25 000,00 грн. витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.07.2026, вказана справа надійшла у провадження судді Ляшко О.П..
Ухвалою суду 17.08.2026 відкрито провадження у цивільній справі.
25.08.2026 представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Федейко Андрій Юрійович подав до суду заяву про забезпечення позову.
У такій заяві представник позивача просить суд забезпечити позов шляхом:
1.заборонити відчуження житлового будинку, що належить на праві власності ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), загальною площею 102,6 м.кв., житлова площа 67,7 м.кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у тому числі шляхом продажу, дарування, міни, внесення до статутного капіталу юридичної особи або іншим способом;
2.заборонити державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, нотаріусам та іншим суб`єктам державної реєстрації речових прав проводити державну реєстрацію переходу права власності на вказаний житловий будинок та інших речових прав, що виникають унаслідок його відчуження, до скасування заходів забезпечення позову.
В обґрунтування такої заяви посилається на те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист прав, за яким позивач звернувся до суду. Вказав, що без застосування обраного позивачем заходу забезпечення позову в разі задоволення його позову існує вірогідність, що вказаний вище житловий будинок, який належить ОСОБА_2 , згідно Свідоцтва про право на спадщину, виданого 25.03.2021 року Кам`янка-Бузькою державною нотаріальною конторою Львівської області, можуть відчужити чи передати у володіння та користування. У разі відчуження зазначеного нерухомого майна та вибуття його із власності відповідачки виконання можливого рішення суду про стягнення з неї 2 316 500,13 грн. може бути істотно ускладнене або взагалі стати неможливим.
Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд виходить з наступних мотивів.
Відповідно до положень ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Пунктами 1, 2 частини 1 ст. 150 ЦПК України передбачений такий вид забезпечення позову як накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, та заборона вчиняти певні дії.
Згідно ч. 2 ст.150 ЦПК України суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами ( ч.3 ст.150 ЦПК України.
Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу ( ч. 7 ст. 153 ЦПК України).
Згідно з п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року за №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Відповідно до ч. 4 ст.263ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження №14-729цс19) вказано, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі №754/5683/22 (провадження № 14-28цс23) зазначено, що «жодних обмежень щодо застосування такого виду забезпечення позову, як накладення арешту на майно (грошові кошти), лише у сфері майнових спорів або заборони його застосування при вирішенні немайнового спору цивільне процесуальне законодавство не містить. Тому Велика Палата Верховного Суду констатує, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії».
Розглядаючи заяву про забезпечення позову суд встановив, що між сторонами дійсно виник спір, як вбачається з позовної заяви ОСОБА_1 , яка містить відповідне обґрунтування заявлених позовних вимог.
Предметом спору є стягнення із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 боргу у сумі 2 316 500 (два мільйони триста шістнадцять тисяч п`ятсот) гривень.
У своїй заяві про забезпечення позову заявник просить заборонити відчуження житлового будинку, загальною площею 102,6 м.кв., житлова площа 67,7 м.кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , єдиним власником якого є відповідачка ОСОБА_2 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.
Беручи до уваги те, що заборона відчуження нерухомого майно житлового будиноку, як вид забезпечення позову, який просить вжити представник позивача співвідноситься із заявленими позовними вимогами, а невжиття такого заходу забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в майбутньому, враховуючи, що суду надано докази належності такого майна відповідачу, то суд дійшов висновку про необхідність задоволення заяви представника позивача.
Керуючись ст. 149, 150, 152-154, 157 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
постановив:
Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Федейко Андрія Юрійовича про забезпечення позову задовольнити.
Заборонити відчуження житлового будинку, що належить на праві власності ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), загальною площею 102,6 м.кв., житлова площа 67,7 м.кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у тому числі шляхом продажу, дарування, міни, внесення до статутного капіталу юридичної особи або іншим способом.
Заборонити державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, нотаріусам та іншим суб`єктам державної реєстрації речових прав проводити державну реєстрацію переходу права власності на вказаний житловий будинок, а саме: загальною площею 102,6 м.кв., житлова площа 67,7 м.кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та інших речових прав, що виникають унаслідок його відчуження, до скасування заходів забезпечення позову.
Надіслати сторонам копію цієї ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Позивач (стягувач): ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса проживання: АДРЕСА_2 ,
Відповідач (боржник): ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3
Строк пред`явлення виконавчого документа до виконання становить три роки, тобто до 26.08.2029.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено протягом п`ятнадцяти днів з дня її постановлення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Дата складання ухвали 27.08.2026
Суддя О.П.Ляшко