ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/4374/17
провадження № 6/753/401/26
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"26" серпня 2026 р. м. Київ
Дарницький районний суд м. Києва у складі: головуючого судді Кулика С.В., при секретарі Щербак А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Дарницький районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ОСОБА_2 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, -
ВСТАНОВИВ:
До Дарницького районного суду м. Києва звернулась ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Дарницький районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ОСОБА_2 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України. В обґрунтування заяви, зазначено, що у провадженні Дарницького районного ВДВС у м. Києві перебувало виконавче провадження № НОМЕР_1, відкрите на підставі виконавчого листа Дарницького районного суду м. Києва № 753/16598/14-ц від 01.07.2015 року. Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 20.03.2017 року щодо заявника було застосовано тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України до виконання зобов`язання у вказаному виконавчому провадженні. 26.12.2017 року головним державним виконавцем Білан Ю.С., було винесено постанову про повернення виконавчого листа стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з відсутністю у боржника майна, доходів та коштів, на які може бути звернено стягнення. Згідно з даними Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, виконавче провадження № НОМЕР_1 має статус - завершено. З моменту повернення документа стягувачу минуло понад 8 років, строк пред`явлення документа до виконання сплив. З урахуванням викладеного просить скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України.
Від заявника надійшла заява про розгляд справи без її участі, подану заяву підтримала в повному обсязі, наполягала на її задоволенні.
Від представника Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві надійшла заява відповідно до якої зазначено, що для втручання у право боржника на свободу вільного пересування необхідно дотриматися розумного балансу (пропорційності) між правами боржника щодо вільного пересування та правами стягувача на остаточне виконання судового рішення і його правами на борг як на його майно. Окрім того, таке втручання повинно бути пропорційним переслідуваній меті, оскільки наявні докази про свідоме ухилення боржника від виконання судового рішення. Боржником з моменту відкриття виконавчого провадження рішення Дарницького районного суду м.Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу в сумі 248681,38грн., в повному обсязі не виконано, що не свідчить про його належне виконання. З урахуванням викладеного в задоволенні заяви просила відмовити.
Дослідивши письмові матеріали справи суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що на підставі виконавчого листа №753/16598/14-ц від 01.07.2015 року головним державним виконавцем Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Києва 19.08.2016 року було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , заборгованості у розмірі 248681,38 грн.
Постановою державного виконавця Дарницького районного ВДВС у м. Києві від 26.12.2017 року було повернуто стягувачу виконавчий лист № 753/16598/14-ц.
Рішенням начальника 4 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторі прикордонної служби « Шенині » від 14.03.2022 року було відмовлено ОСОБА_1 , у перетині державного кордону на виїзд з України у зв`язку з наявністю в базі даних Державної прикордонної служби України відомостей, що зазначену особу ухвалю Дарницького районного суду м. Києва від 20.03.2017 року тимчасово обмежено у праві виїзду х України.
Відповідно до ч.1 ст. 441 ЦК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.
Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником, за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні, відповідно до ч. 3 ст. 441 ЦПК України.
Відповідно до ч.1 ст. ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з п.18 ч.3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.
Згідно з ч.ч.5-7 ст. 441 ЦПК України суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.
За змістом ч.ч.5,8 ст. 441 ЦПК України підставою для скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України є виникнення нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України.
За приписами п.5 ч.1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадку, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.
Отже, тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України - це певного виду санкція, яка може застосовуватися у зв`язку з ухиленням особи від виконання зобов`язання, зокрема, виконання судового рішення.
У справі «Soeringvs UK» від 07.07.1989 року Європейський суд з прав людини зазначив, що Конвенція як основоположний правовий акт, що підтверджує, забезпечує та надає захист прав людини, визначає, що її гарантії мають бути реальними та дієвими. Також, будь-яке тлумачення гарантованих прав та свобод, повинно відповідати загальним положенням Конвенції, метою якої є забезпечення і сталий розвиток цінностей демократичного суспільства. Тобто, на державі лежить безпосередній обов`язок дотримуватися прав та свобод особи і забезпечувати своєчасне та в повному обсязі виконання судових рішень, що набрали законної сили. Виконання будь-якого рішення суду є обов`язковою стадією процесу правосуддя, і як наслідок, повинна відповідати вимогам ст. 6 Конвенції.
Крім того, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд. Також у справі «Горнсбі проти Греції» Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду.
Аналізуючи матеріали справи, суд враховує, що заявником не надано доказів щодо виконання нею судового рішення шляхом сплати заборгованості або вжиття заходів, направлених на виконання судового рішення.
Суд наділений правом скасувати обмеження у праві виїзду за кордон лише за умови, коли відпали підстави, з якими закон пов`язує можливість застосування такого обмеження.
Предметом розгляду заяви про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України є не питання правомірності вжиття судом заходів забезпечення виконання судового рішення у вигляді обмеження боржника у праві виїзду за межі України, як такої, а виключно наявність чи відсутність підстав для його скасування.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що на час розгляду заяви обставини, які були підставою для застосування щодо ОСОБА_1 тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, не відпали. Сам по собі факт повернення виконавчого документа стягувачу та завершення виконавчого провадження не свідчить про виконання боржником судового рішення та не припиняє обов`язку щодо виконання визначеного ним зобов`язання. При цьому заявником не надано належних та допустимих доказів погашення заборгованості, добровільного виконання рішення суду, досягнення домовленості зі стягувачем щодо його виконання або інших нових обставин, які б свідчили про відсутність необхідності подальшого застосування встановленого обмеження. Враховуючи, що судове рішення залишається невиконаним, заборгованість не погашена, а нових обставин, які б обґрунтовували необхідність скасування тимчасового обмеження, заявником не доведено, суд дійшов висновку про відсутність передбачених законом підстав для його скасування, у зв`язку з чим заява ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 258-261, 353, 441 ЦПК України, суд,-
ПОСТАНОВИВ :
У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Дарницький районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ОСОБА_2 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя С.В. Кулик