Справа № 133/778/25
Провадження № 22-ц/801/1678/2026
Категорія: 61
Головуючий у суді 1-ї інстанції Гуменюк О. О.
Доповідач:Шемета Т. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 серпня 2026 року Справа № 133/778/25 м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої судді Шемети Т. М. (суддя - доповідач),
суддів Панасюка О. С., Сала Т. Б.,
секретар судового засідання Кахно О. А.
учасники справи:
позивачка (особа яка подала апеляційну скаргу) ОСОБА_1 ,
відповідач Козятинська міська рада,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 4 цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою її представником адвокатом Кузьмінським Юрієм Володимировичем, на рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 30 квітня 2026 року, ухвалене у складі судді Гуменюка О. О. в м. Козятині, дата складення повного судового рішення відповідає даті його постановлення, -
в с т а н о в и в:
В березні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Козятинського міськрайонного суду Вінницької області з позовом до Козятинської міської ради про надання додаткового строку на прийняття спадщини та просила визначити їй додатковий строк тривалістю один місяць з дня набрання законної сили рішенням для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті ОСОБА_2 .
Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачки ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилася спадщина. Позивачка є її дочкою, що підтверджується свідоцтвом про народження, а відмінності у написанні прізвищ спадкодавиці та позивачки у документах підтверджені висновком експертного дослідження.
Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, до складу якої входить: земельна ділянка кадастровий номер [номер приховано]:01:002:0203 площею 0.25 га, земельна ділянка кадастровий номер [номер приховано]:01:002:0204 площею 0.77 га, земельна ділянка кадастровий номер [номер приховано]:05:001:0081 площею 2.3203 га.
Після смерті матері позивачка звернулася до нотаріуса 08 січня 2025 року, із заявою про прийняття спадщини та дізналася про те, що мати склала заповіт та їй необхідно підтвердити факту прийняття спадщини. У подальшому, перебираючи документи у будинку, де була зареєстрована спадкодавиця, вона виявила заповіт від 25 квітня 2014 року, яким ОСОБА_2 на випадок смерті заповіла все належне їй майно в рівних частках кожному: доньці ОСОБА_1 та сину ОСОБА_3 .
Позивачка зазначає, що у встановлений законом шестимісячний строк не подала заяву про прийняття спадщини, оскільки у зв`язку з воєнним станом, бойовими діями на території Харківської області та вимушеним переміщенням фактично проживала поза місцем проживання спадкодавиці. Крім того, позивачка має інвалідність ІІІ групи та низку тяжких хронічних захворювань, після смерті матері вона перенесла ряд оперативних втручань, що також перешкоджало своєчасному зверненню до нотаріуса,.
Інший спадкоємець за заповітом її брат ОСОБА_3 спадщину у встановлений строк не прийняв та не заперечує проти оформлення спадщини на ім`я позивачки, про що подав нотаріально засвідчену заяву.
Рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 30 квітня 2026 року відмовлено у прийнятті визнання позову представником відповідача та відмовлено у задоволені позову про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Прийняте рішення мотивовано тим, що визнання позову відповідачем суперечить закону. Позивачка є спадкоємицею за законом і повинна була звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, а тому її незнання про заповіт не свідчить, що строк для прийняття спадщини нею пропущений з поважних причин.
Суд першої інстанції також не вбачав підстав для поновлення строку для прийняття спадщини у зв`язку з тим, що в Україні введений воєнний стан, оскільки позивачка проживає в м. Києві, спадщина відкрилася на території с. Кордишівка Хмільницького району Вінницької області, де не ведуться активні бойові дії, з початку оголошення воєнного стану 24.02.2022 і до теперішнього часу на території області працюють органи нотаріату.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, 28 травня 2026 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 , діючи через свого представника адвоката Кузьмінського Ю. В., подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та постановити нове, яким задовольнити позов.
Основні доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд неправильно оцінив фактичні обставини справи: її покійна матір ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , була інвалідом 1 групи «А». З початку активних бойових дій 15.04.2022 року вони з матір`ю спочатку були евакуйовані в п. Шаровка Богодухівського району Харківської області, а з 15 квітня 2022 року позивачка вимушено евакуювала матір у АДРЕСА_1 . Вона теж проживала з матір`ю та здійснювала за нею постійний догляд до самої смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 , однак не була зареєстрована. Офіційно 23.08.2023 року ОСОБА_1 була взята на облік як внутрішньо переміщена особа за адресою АДРЕСА_2 .
Суд не врахував, що брат позивачки ОСОБА_3 , який згаданий матірю в заповіті, проживає в США та подав нотаріально засвідчену заяву, що з моменту відкриття спадщини йому стало відомо, що він є спадкоємцем після смерті матері ОСОБА_2 .Ю проте спадщину у встановлені законом строки він не прийняв, за продовженням цього строку звертатись не має наміру і претензій до того, щоб свідоцтво про право на спадщину було видане на ім`я його рідної сестри (донь померлої) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , він не має.
Після смерті матері в неї різко погіршився стан здоров`я на фоні загострення після коронавірусу, позивачці була проведена операція, у неї почав розвиватись психічний розлад, депресивний синдром, панічні атаки, вона перебуває на обліку з діагнозами та ускладненнями з ряду важких хронічних захворювань
Відповідач не скористався правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу, 30 липня 2026 року через систему «Електронний суд» представник Козятинської міської ради Репало І. М. подала заяву, в якій підтримала вимоги, викладені в апеляційній скарзі та просила провести розгляд у справи у її відсутність.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 адвокат Кузьмінський Ю. В. підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити.
Частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам закону.
По справі встановлено наступні обставини:
- ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 10.10.2023 (а.с. 10);
- згідно довідки від 20.07.2022 № 540-5001894082 УПСЗН Козятинської міської ради, ОСОБА_2 взята на облік внутрішньо переміщеної особи та проживала: АДРЕСА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 (а.с. 11);
- згідно довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААГ № 027520 від 11.07.2022, ОСОБА_2 є інвалідом першої групи «А» безстроково (а.с. 12);
- згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 10.02.1962 батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с. 13);
- згідно Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 0[телефон приховано] від 04.02.2025 до державного реєстру актів цивільного стану громадян внесено реєстраційний запис, параметрами якого є реєстрація актового запису про шлюб; відомості про актовий запис: номер актового запису: 49, дата складання: 18.08.1984, орган державної реєстрації актів цивільного стану, що склав актовий запис: Печенізька селищна рада Печенізького району; відомості про чоловіка: ОСОБА_7 ; відомості про дружину до реєстрації шлюбу: ОСОБА_8 , прізвище якої після реєстрації шлюбу: ОСОБА_9 ; відомості про розірвання шлюбу: орган реєстрації актів цивільного стану: відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Чугуївському району реєстраційної служби Чугуївського міськрайонного управління юстиції Харківської області; номер актового запису про розірвання шлюбу: 96; дата складання: 28.08.1998 (а.с. 14);
- згідно експертного висновку № 056/231-n від 20.02.2025 українські записи прізвища ОСОБА_10 і ОСОБА_11 у документах, наданих для експертизи, є ідентичними (а.с. 15);
- згідно акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААВ № 607582 від 21.06.2022 ОСОБА_1 є інвалідом третьої групи безтерміново (а.с. 16);
- з виписки з карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_1 вбачається, що з жовтня 2023 року позивачка спостерігається в лікарні з приводу ряду захворювань (а.с. 17 - 18);
-згідно консультативного висновку спеціаліста від 05.11.2024, ОСОБА_1 01.11.2023 проведено хірургічне лікування - шунтування барабанної перетинки справа (а.с. 19);
- згідно довідки від 23.08.2023 № 3005-7001868097/1010 УПСЗН Козятинської міської ради вбачається, що ОСОБА_1 взята на облік внутрішньо переміщеної особи та проживає: АДРЕСА_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 (а. с. 22);
- 08 січня 2025 року приватним нотаріусом Хмільницького районного нотаріального округу Барською І.О., надано роз`яснення ОСОБА_1 про неможливість вчинення нотаріальної дії у зв`язку з відсутністю доказів прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 та рекомендовано звернутися до суду із заявою про надання додаткового строку для прийняття спадщини(а. с. 23);
- згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру № 79656931 від 08.01.2025, інформація про підготовку до видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 , дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 , у спадковому реєстрі відсутня (а. с. 25);
- згідно довідки № 2, виданої старостою Кордишівського старостинського округу, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , дійсно була зареєстрована та проживала в АДРЕСА_1 , на день смерті. Разом з ОСОБА_2 за вказаною вище адресою тимчасово проживала без реєстрації дочка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а. с. 26);
- 25.04.2014 року ОСОБА_2 склала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Зміївського районного нотаріального округу Харківської області Сапком І. М., зареєстрований в реєстрі за № 591, яким усе своє майно, де б воно не було, і з чого б не складалося, у тому числі все те, що буде належати їй на день смерті і на що вона матиме право за законом, заповіла в рівних частках кожному /по 1/2 частці/ ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с. 24, 27);
- за змістом заяви ОСОБА_3 , посвідченої нотаріусом 20.01.2025, вбачається, що з моменту відкриття спадщини йому стало відомо, що він є спадкоємцем після смерті матері ОСОБА_2 , проте спадщину у встановлені законом строки він не приймав, за продовженням цього строку до суду звертатись не має наміру і претензій до того, щоб свідоцтво про право на спадщину було видане на ім`я його рідної сестри ОСОБА_1 , він не має (а. с. 36 ).
Між сторонами виник спір про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Відповідно до частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Згідно з частиною першою статті 1269, частиною першою статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу її відкриття.
За змістом частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України підлягають застосуванню за наявності трьох умов: спадкоємець пропустив встановлений законом строк; у нього існували перешкоди для своєчасного подання заяви про прийняття спадщини; такі обставини визнані судом поважними.
При цьому закон не встановлює вичерпного переліку поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини, а тому питання щодо їх поважності має вирішуватися судом у кожній конкретній справі з урахуванням усієї сукупності обставин.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 звернула увагу на необхідність оцінки причин пропуску строку з урахуванням конкретних обставин справи, тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства - розумності, добросовісності та справедливості.
Саме тому висновок про неповажність певної причини не може ґрунтуватися на її ізольованій оцінці без урахування інших встановлених у справі обставин.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . За життя вона склала заповіт від 25 квітня 2014 року, яким усе належне їй майно заповіла у рівних частках ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Отже, воля спадкодавця щодо розпорядження належним їй майном була чітко виражена та належним чином посвідчена, а ОСОБА_1 прямо визначена спадкоємцем за заповітом.
Водночас на момент відкриття спадщини позивачка перебувала у складних життєвих та особистих обставинах, які об`єктивно впливали на можливість своєчасного звернення до нотаріуса.
Так, встановлено, що ОСОБА_2 за життя була особою з інвалідністю першої групи «А» безстроково та потребувала стороннього догляду. Після евакуації з Харківської області у зв`язку з початком повномасштабної збройної агресії вона проживала у с. Кордишівка Вінницької області. Також, згідно довідки Кордишівського старостинського округу № 2 від 09 січня 2025 року, разом із нею за місцем проживання без реєстрації проживала її дочка - ОСОБА_1 .
Крім того, сама ОСОБА_1 є особою з інвалідністю третьої групи безтерміново, а з жовтня 2023 року, тобто безпосередньо після смерті матері, неодноразово хворіла та лікувалася:
-19.10.2023 року - амбулаторне лікування з приводу хронічного отиту;
-24.10.2023 року - амбулаторне лікування з приводу гострого бронхіту;
-30.10.2023 року - амбулаторне лікування з приводу амбулаторного лікування глухоти;
-01.11.2023 року - була проведена операція;
-29.01.2024 року - консультація гінеколога - захворювання м/з;
-18.04.2024 року - амбулаторне лікування вестибулопатія;
-17.07.2024 року - амбулаторне лікування хронічного бронхіту ТРВІ;
-01.08.2024 року - операція видалення шунта правої барабанної перетинки. Правобічний хронічний слизовий отит, стан після шунтування барабанної перетинки;
-30.08.2024 року - амбулаторне лікування у стоматолога;
-27.09.2024 року - хронічний бронхіт загострення;
-02.10.2024 року - лікування з приводу міопатія слабкого ступеню. Периферичний фракційний клапанний розрив сітківки, загроза гематогенного відшарування сітківки;
-05.11.2024 року - хронічний секреторний отит справа. Стан після хірургічного лікування (01.11.2023 - шунтування барабанної перетинки справа);
-07.11.2024 року діагностовано депресивний синдром.
Отже, позивачкою доведено, що погіршення стану здоров`я позивачки та необхідність медичного лікування припали безпосередньо на період, коли розпочався шестимісячний строк для прийняття спадщини. У подальшому стан здоров`я позивачки також не покращився, що підтверджується наявними у матеріалах справи медичними документами, з яких вбачається її лікування протягом 2024 року, зокрема з приводу вестибулопатії, хронічного бронхіту, повторного оперативного втручання, міопатії, патології сітківки, хронічного отиту та депресивного синдрому.
Отже, на відміну від випадку, коли спадкоємець просто не вчинив необхідної дії через недбалість або необізнаність із вимогами закону, у цій справі наявна сукупність об`єктивних обставин: вимушене переміщення, необхідність догляду за матір`ю з інвалідністю першої групи «А», власна інвалідність позивачки, погіршення її стану здоров`я та проведення оперативного лікування безпосередньо після відкриття спадщини. Всі ці обставини свідчать про об`єктивне утруднення та неможливість позивачки вчасно звернутися до нотаріальної контори для прийняття спадщини.
Суд першої інстанції вірно встановив, що сама по собі обставина введення в Україні воєнного стану не може автоматично визнаватися поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини. Водночас у цій справі суд дав невірну оцінку доводам позивачки, адже воєнний стан мав для позивачки не абстрактний характер, а спричинив конкретні наслідки.
Зокрема, внаслідок бойових дій позивачка була вимушена залишити місце свого постійного проживання у м. Харкові, евакуюватися до іншого регіону України та здійснювати догляд за матір`ю, яка також була вимушено переміщеною особою, тяжко хворіла та потребувала сторонньої допомоги.
Суд першої інстанції, посилаючись на те, що спадщина відкрилася у Вінницькій області, де не ведуться активні бойові дії та працюють нотаріуси, фактично звів оцінку впливу воєнного стану виключно до географічного розташування місця відкриття спадщини. Проте визначальним у цій справі є не лише місце відкриття спадщини, а конкретний вплив воєнних дій на особисті обставини позивачки, її вимушене переміщення, необхідність догляду за тяжкохворою матір`ю та власний стан здоров`я.
Апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що необізнаність позивачки про існування заповіту не може мати правового значення лише тому, що вона є спадкоємцем першої черги за законом.
Дійсно, відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23, сама по собі необізнаність спадкоємця першої черги про існування заповіту не є безумовною підставою для визначення йому додаткового строку.
Однак у цій справі позивачка посилається не лише на необізнаність про заповіт, навпаки, ця обставина підлягає оцінці у сукупності з іншими об`єктивними обставинами, які існували саме протягом установленого законом шестимісячного строку та істотно ускладнювали своєчасне звернення до нотаріуса: хвороби позивачки та статус внутрішньо переміщеної особи, як4ий якщо не ускладнює, то безумовно не спрощує можливість звернутися до нотаріуса за місцем відкриття спадщини.
Важливе значення має й те, що інший спадкоємець за заповітом ОСОБА_3 у встановлений строк спадщину не прийняв, за визначенням додаткового строку до суду звертатися не має наміру та прямо заявив про відсутність заперечень щодо видачі свідоцтва про право на спадщину на ім`я ОСОБА_1 .
Таким чином, апеляційний суд виснує, що визначення позивачці додаткового строку для прийняття спадщини не призводить до виникнення спору між спадкоємцями та не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів інших осіб. Більше того, спадкодавиця за життя безпосередньо визначила ОСОБА_1 своєю спадкоємицею, а тому при вирішенні цього спору необхідно враховувати принцип свободи заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.
Свобода заповіту охоплює особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке підлягає правовій охороні і після смерті заповідача, а також включає необхідність поваги до волі заповідача та обов`язковість її виконання.
За встановлених обставин відмова у визначенні додаткового строку фактично призводить до наслідку, за якого належним чином волевиявлення спадкодавця щодо передачі майна не може бути реалізоване виключно через пропуск позивачкою строку, причому такий пропуск був зумовлений не умисною бездіяльністю чи недбалістю, а сукупністю об`єктивних життєвих обставин.
Суд безпідставно, без наведення мотивів не прийняв визнання позову з боку відповідача Козятинської міської ради, обмежившись загальною фразою, що таке визнання суперечить закону, при цьому не вказав якому саме закону, нормам права таке визнання суперечить.
За таких обставин колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про відсутність поважних причин пропуску строку є надмірно формальним та зроблений без належної оцінки доказів у їх сукупності.
Враховуючи наявність заповіту, яким спадкодавиця визначила ОСОБА_1 спадкоємицею; відсутність інших осіб, які фактично прийняли спадщину та заперечують проти її прийняття позивачкою; вимушене переміщення позивачки та спадкодавиці внаслідок воєнних дій; необхідність постійного догляду за спадкодавцею, яка була особою з інвалідністю першої групи «А»; власну інвалідність позивачки; її захворювання та оперативне лікування безпосередньо після відкриття спадщини; значне погіршення стану здоров`я , апеляційний суд виснує про наявність у ОСОБА_1 об`єктивних, істотних та незалежних від її волі труднощів для своєчасного прийняття спадщини.
За таких обставин позбавлення позивачки можливості реалізувати право на спадкування лише з формальних підстав суперечило б принципам справедливості, добросовісності та розумності, а також не відповідало б дійсній волі спадкодавиці, вираженій у заповіті.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України, апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення та ухвалити нове.
Підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина 1 статті 376 ЦПК України).
Зважаючи на надану оцінку доводам учасників справи та висновкам суду першої інстанції, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги ОСОБА_12 , поданої її представником адвокатом Кузьмінським Ю. В. обґрунтованими, а рішення суду першої інстанції є таким, що постановлене без повного з`ясування обставин справи, невірною оцінкою фактичних обставин справи та доказів, наявних у справі, що призвело до невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи та невірного застосування норм матеріального права, які регулюють дані правовідносини.
Тому рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 30 квітня 2026 року підлягає скасуванню з постановленням нового: про задоволення позову.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 369, 374, 376, 382, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,-
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником адвокатом Кузьмінським Юрієм Володимировичем, задовольнити.
Рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 30 квітня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов задовольнити.
Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , додатковий строк для подання нею заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , тривалістю один місяць з дня набрання цією постановою законної сили.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 27 серпня 2026 року.
Учасники справи:
Позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_3 , проживаюча за адресою: АДРЕСА_5 .
Відповідач Козятинська міська рада, ЄДРПОУ 23063121, місце знаходження: вул. Героїв Майдану, 24, м. Козятин, Вінницька область, п. і. 22100.
Головуюча Т. М. Шемета
Судді О. С. Панасюк
Т. Б. Сало