1 Справа № 335/12297/25 2/335/857/2026
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 серпня 2026 року м. Запоріжжя
Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді Новасардової І.В., за участю секретаря судового засідання Печерей О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Запоріжжі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Запорізької міської територіальної громади в особі Запорізької міської ради, третя особа: Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Бахматська Тетяна Михайлівна, ОСОБА_2 про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування,
ВСТАНОВИВ:
У Вознесенівському районному суді міста Запоріжжя перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач) в інтересах якої діє адвокат Гончаров В.І. до Запорізької міської територіальної громади в особі Запорізької міської ради (далі за текстом - відповідач), третя особа: Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Бахматська Тетяна Михайлівна, ОСОБА_2 про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує наступними обставинами. Позивач є племінницею ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . За життя ОСОБА_3 документів про розпорядженням його майном не склав, інші спадкоємці відсутні, а отже позивачка є єдиною спадкоємицею. З метою оформлення спадкових прав, 03.04.2023 ОСОБА_1 звернулась до Приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Бахматської Тетяни Михайлівни із заявою про прийняття спадщини за законом після померлого ОСОБА_3 , яка складається з квартири АДРЕСА_1 . 16.12.2024 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Бахматською Т.М. було винесено постанову № 1467/02-31 про відмову у вчиненні нотаріальної дії, оскільки у спадковій справі № 58/2023 відсутні документи, що підтверджують родинні відносини ОСОБА_3 з ОСОБА_1 . У позовній заяві позивач зазначає про те, що у неї відсутні документи, що прямо вказують на родинні відносини з померлим ОСОБА_3 , зокрема свідоцтво про його народження, однак з наданих до суду документів, а саме свідоцтва про народження батька позивача - ОСОБА_4 , свідоцтва про смерть ОСОБА_4 , свідоцтва про народження Позивачки, копії картки призовника, є можливість встановити, що ОСОБА_3 є рідним дядьком ОСОБА_1 . З посиланням на вказані обставити та докази, а також норми чинного законодавства позивач просила позовні вимоги задовольнити та визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою суду від 22.12.2025 року, позовну заяву було залишено без руху, позивачу надано десятиденний строк для усунення недоліків, на виконання якої 05.01.2026 року від представника позивача надійшла заява, якою недоліки, визначені в ухвалі суду від 22.12.2025 року були усунуті.
Ухвалою суду від 06.01.2026 відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.
22.01.2026 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву за змістом якого Запорізька міська рада заперечує проти задоволення позовної заяви в повному обсязі та зазначає що відповідно до ч.1 п. 1 ст. 315 ЦПКУ суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами. Однак, позивач з такою вимогою до суду не звернулась. У свою чергу вимога визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку. Питання визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 на даний час є передчасним, оскільки позивач на думку відповідача не довила свого права на спадкування, а її звернення до нотаріальної контори без долучення підтверджуючих документів не надає їй автоматично статусу спадкоємця на квартири АДРЕСА_1 . З посиланням на викладені обставини представник відповідача у відзиві просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Ухвалою суду від 05.02.2026 року витребувано у приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Бахматської Т.М. належним чином завірену копію спадкової справи № 58/2023 за 2023 рік, заведеної після померлого ОСОБА_3 .
На виконання ухвали суду від 05.02.2026 року від приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Бахматської Т.М. 16.02.2026 року надійшла копія спадкової справи №58/2023, відкритої 03.04.2023 року після смерті ОСОБА_3 .
Ухвалою суду від 05.03.2026 року, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 .
15.04.2026 ухвалою суду підготовче провадження закрито, справу призначено до розгляду по суті в судовому засіданні.
В судовому засіданні позивач та її представник вимоги позову підтримали в повному обсязі, просили їх задовольнити з підстав, які викладені у позовній заяві.
Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений судом належним чином, попередньо суду надано заяву про здійснення розгляду справи за відсутності представника відповідача з урахуванням правової позиції, яка викладена у відзиві на позовну заяву.
Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Бахматська Т.М., повідомлена належним чином про дату час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилася попередньо надавши суду заяву про розгляд справи за її відсутності.
Третя особа ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду судової справи повідомлялася судом належним чином, причини неявки у судове засідання суду не повідомила, заяву про розгляд справи за її відсутності не надала.
У судовому засіданні 17.08.2026 судом завершено розгляд справи по суті, суд перейшов на стадію ухвалення судового рішення, в судовому засіданні оголошено перерву до 27.08.2026.
У судове засідання 27.08.2026 сторони не з`явилися.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, заслухавши думку позивача та її представника, розглянувши подані сторонами докази, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.
Згідно частини статті 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_1 , виданим Олександрівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) 18 листопада 2022 року, актовий запис №2511.
ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 у місті Запоріжжя, що підтверджується паспортом громадянина України ОСОБА_1 , НОМЕР_2 , виданий Орджонікідзевським РВ УМВС України в Запорізькій області 06 серпня 1997 року.
Зі свідоцтва про народження ОСОБА_5 серії НОМЕР_3 , виданого Орджонікідзевським р/б ЗАГС м. Запоріжжя 30 березня 1963 року встановлено, що ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Запоріжжя, батьками останньої є ОСОБА_4 та ОСОБА_6 .
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , 04.07.1980 року уклала шлюб з ОСОБА_7 , та після укладення шлюбу прізвище дружини змінено на ОСОБА_8 , що підтверджується свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_4 , видане міським відділом ЗАГС м. Запоріжжя 04 липня 1980 року.
Зі свідоцтва про народження ОСОБА_4 , серії НОМЕР_5 , виданого Сталінським б/ЗАГС м. Хабаровськ 28 серпня 1947 року встановлено що ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 у м. Хабаровськ, а його батьками є ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .
Згідно відомостей свідоцтва про смерть ОСОБА_4 , серії НОМЕР_6 , яке видане Запорізьким міським відділом реєстрації актів цивільного стану Запорізького обласного управління юстиції 26 квітня 2005 року, судом встановлено, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 у місті Запоріжжя.
03.04.2023 ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Бахматської Тетяни Михайлівни з заявою про прийняття спадщини за законом, після померлого « ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , у якій зазначає про те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її рідний дядько ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , який був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Після його смерті залишилась спадщина, до складу якої входить квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно інформаційної довідки зі спадкового реєстру встановлено, що за життя 10.06.2009 року ОСОБА_3 склав заповіт, посвідчений Третьою Запорізькою державною нотаріальною конторою 10.06.2009 року за реєстровим №2-1410, місце зберігання заповіту Третя Запорізька державна нотаріальна контора.
Зі змісту заповіту від 10.06.2009 вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження - с. Самарське Хайбулінського району Башкортостан, який зареєстрований в АДРЕСА_2 , на випадок його смерті все своє майно, в тому числі належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1 , заповідав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , місце народження - м. Запоріжжя.
З відповіді Департаменту адміністративних послуг ЗМР від 12.06.2024 №06.4-04/01/2887 встановлено, що за адресою АДРЕСА_2 , був зареєстрований ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в період з 23.01.2019 по 18.11.2022 (помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Разом з ним на день смерті зареєстровані особи відсутні.
16.12.2024 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Бахматською Т.М. винесена постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 1467/02-31 за змістом якої відмовлено ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії, - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 оскільки у спадковій справі № 58/2023, розпочатій 03 квітня 2023 року відсутні документи що підтверджують родинні відносини ОСОБА_3 з ОСОБА_1 .
Судом зі змісту відповіді Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Запорізькій області Управління державної реєстрації Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 19.02.2026 №28/06.10-01-33 встановлено, що адвокат позивача звертався до вказаного відділу з адвокатським запитом про витребування свідоцтва про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 уродженця с. Самарське Хайбулинського району Республіки Башкортостан Російської Федерації. У відповідь відділом було повідомлено про те, що співробітництво в галузі надання правової допомоги у цивільних та сімейних справах між Україною та Російською Федерацією припинено з початком повномасштабного вторгнення Російської Федерації - 24.02.2022. У зв`язку з тим, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 народився в с. Самарське Хайбулинського району Республіки Башкортостан Російської Федерації - видати будь який документ про народження не є можливим. В цьому випадку, спадкоємцю померлого, необхідно звернутися до будь-якого відділу державної реєстрації актів цивільного стану із заявою про поновлення актового запису про народження на території України, або за наявності підстав - до суду.
У судовому засідання у якості свідка була допитана ОСОБА_11 , яка пояснила, що є племінницею позивачки ОСОБА_12 та внучатою племінницею ОСОБА_3 та онучкою ОСОБА_4 , а отже є родичкою родини ОСОБА_13 , тому достеменно знає, що ОСОБА_3 постійно мешкав один, дітей не має. Дід свідка ОСОБА_4 є рідним братом ОСОБА_3 . ОСОБА_1 є племінницею ОСОБА_3 .
При вирішенні позовних вимог по суті суд виходить з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до ч. 1 ст. 1269 Цивільного кодексу України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Згідно ч. 1 ст. 1270 Цивільного кодексу України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Згідно ч. 2 ст. 1220 Цивільного кодексу України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Згідно ч. 1 ст. 1272 Цивільного кодексу України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
Отже в даному випадку має значення волевиявлення як заповідача (спадкодавця), який заповів своє майно (майнові) права конкретному спадкоємцеві, та волевиявлення спадкоємця на прийняття спадщини саме за заповітом, а у тому разі, якби спадкоємець за заповітом відмовився від спадкування за заповітом, то спадкування здійснюється на загальних підставах за законом.
Як встановлено судом, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 10.06.2009 склав заповіт та на випадок моєї смерті все своє майно, в тому числі належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1 , заповідав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , місце народження - м. Запоріжжя.
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, зокрема на квартиру АДРЕСА_1 , яка на підставі договору, посвідченому Сьомою Запорізькою державною нотаріальною контору 21.09.1995 р., за номером зареєстрованим в реєстрі 2-1451 належала Спадкодавцю ОСОБА_3 .
З відповіді Департаменту адміністративних послуг ЗМР від 12.06.2024 № 06.4-04/01/2887 встановлено, що за адресою АДРЕСА_2 , був зареєстрований ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в період з 23.01.2019 по 18.11.2022 (помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Разом з ним на день смерті зареєстровані особи відсутні.
При цьому інший спадкоємиця за заповітом ОСОБА_2 не прийняла спадщину, оскільки вона не проживала постійно разом із спадкодавцем ОСОБА_3 на час відкриття спадщини та не подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини у строки визначені чинним законодавством. Протилежного під час розгляду справи судом не встановлено.
При цьому частиною 2 ст.1233 ЦК України передбачено, що у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Тобто, у зв`язку з неприйняттям спадщини ОСОБА_2 одержали право на спадкування за законом особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
У позовній заяві позивачка зазначає про те, що є племінницею ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Частиною 3 ст.1266 ЦК України передбачено, що племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (сестрі, братові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.
Відповідно до частини першої статті 76 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування; предметом доказування є обставини, що обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша, друга статті 77 Цивільного процесуального кодексу України).
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 Цивільного процесуального кодексу України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (частина перша статті 79 Цивільного процесуального кодексу України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування; питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 Цивільного процесуального кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При цьому відповідно до частини шостої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Підставою звернення до суду позивача ОСОБА_1 стало те, що позивач оформити спадщину після смерті свого рідного дядька та отримати свідоцтво про право на спадщину не змогла оскільки 16.12.2024 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Бахматською Т.М. винесена постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 1467/02-31 через те, що у спадковій справі № 58/2023, розпочатій 03 квітня 2023 року відсутні документи що підтверджують родинні відносини ОСОБА_3 з ОСОБА_1 .
Положеннями ч. 2 ст.78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
На підставі повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, суд приходить до висновку, що через відсутність свідоцтва про народження ОСОБА_3 не можливо встановити батьків ОСОБА_3 , а отже суд позбавлений можливості перевірити, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є рідними братами, а відповідно, що ОСОБА_1 дійсно є племінницею ОСОБА_3 та має право на спадщину після його смерті.
Також, суд відхиляє твердження позивача про те, що підтвердженням того, що ОСОБА_1 є племінницею ОСОБА_3 є копія картки призовника ОСОБА_4 (батька позивача) в якій останній вказав про наявність у нього рідного брата - ОСОБА_14 , 1939 року народження, оскільки з вказаної карти призовника суд не може встановити спільність батьків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Щодо пояснень свідка ОСОБА_11 , до суд виходить з того, що за відсутності інших письмових доказів вони не можуть бути достовірним джерелом доказів у даній справі.
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У п. 26 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» та п.23 рішення ЄСПЛ у справі «Гурепка проти України» наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони гуртуються. Міра, до якої суд має виконати обв`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Справа «Серявін та інші проти України» № 4909/04 §58 ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
З наведених підстав суд приходить до висновку, що позивачем не доведено право на спадкування за законом, оскільки належними та допустимими доказами не доведено родинні відносини Спадкодавця ОСОБА_3 з ОСОБА_1 , у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.
З огляду на вказане, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні.
Відповідно підходу, зазначеного в рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26.06.2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Також, Європейський суд з прав людини вказав, що п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, від 18.07.2006 року).
Відповідно до ст.141 ЦПК України, витрати по сплаті судового збору у зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог, суд залишає за позивачем.
Керуючись ст. ст. 12, 19, 81, 141, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -
У Х В А Л И В:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Запорізької міської територіальної громади в особі Запорізької міської ради, третя особа: Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Бахматська Тетяна Михайлівна, ОСОБА_2 про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування- відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Рішення суду складено та підписано 27.08.2026 року.
Суддя І.В. Новасардова