ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 2-4635/09 Головуючий у 1-й інстанції Дзюбановський Ю.І.
Провадження № 22-ц/817/379/26 Доповідач - Костів О.З.
Категорія -
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 серпня 2026 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Костів О.З.
суддів - Хома М. В., Храпак Н. М.,
з участю секретаря - Дідух М.Є.
представника апелянта - Хлєбнікова С.В.,
представника відповідача - Покотила Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 2-4635/09 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 серпня 2009 року (ухвалене суддею Дзюбановським Ю.І., дати складення повного тексту судового рішення не зазначено) в справі за позовом публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк», правонаступником якого в даній справі є ТОВ «Брайт Інвестмент», до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором,
В С Т А Н О В И В:
У травні 2009 року ВАТ АБ «Укргазбанк», в особі відділення «Тернопільське обласне управління» ВАТ АБ «Укргазбанк» (далі - позивач), звернулося в суд із позовом до ОСОБА_3 (далі - відповідач 1), ОСОБА_4 (далі - відповідач 2, апелянт) про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов обґрунтовано тим, що 05 січня 2007 року між ВАТ АБ «Укргазбанк», правонаступником прав та обов`язків якого є ПАТ АБ «Укргазбанк», та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №127, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит в сумі 17780.00 доларів США, на придбання автомобіля «Great Wall Suv CC64600», 2005 року випуску, на строк з 05 січня 2007 по 04 січня 2013 року, із сплатою процентів за користування кредитом, виходячи із 12.5% річних, а на залишок простроченої заборгованості за простроченим кредитом, виходячи із 13.5 % річних, починаючи з дня виникнення простроченої заборгованості.
За умовами договору банк зобов`язався відкрити позичальнику позичковий рахунок № НОМЕР_1 та видати позичальнику кредит в сумі 17780.00 доларів США з позичкового рахунка, шляхом перерахування суми кредиту на рахунок продавця.
Пунктом 5.3 кредитного договору встановлено, що за порушення строків повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплатити банку пеню в розмірі 5% річних від суми невиконаного зобов`язання за кожен день прострочення платежу від дня виникнення такої прострочки до повного погашення заборгованості.
В пункті 2.1 розділу II кредитного договору зазначено, що згідно договору застави від 05 січня 2007 року, укладеного між банком та позичальником, який є невід`ємною частиною кредитного договору, у забезпечення виконання зобов`язань за договором, банком приймається в заставу автомобіль «Great Wall Suv CC64600», придбаний за кредитні кошти заставною вартістю 89800.00 грн.
Крім цього, 05 січня 2007 року для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між ВАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_4 (поручителем), ОСОБА_3 (позичальником) укладено договір поруки №42, відповідно до пункту 1.1 якого поручитель поручається перед кредитором за виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором № 127 від 05 січня 2007 року, укладеного між кредитором та позичальником.
Поручитель несе солідарну відповідальність з позичальником перед кредитором за порушення виконання зобов`язань по кредитному договору (п.1.2 договору поруки).
Згідно п.2 договору поруки у випадку невиконання позичальником зобов`язань по кредитному договору кредитор звертається з письмовою вимогою про виконання зобов`язань по кредитному договору до позичальника та/або поручителя. Поручитель зобов`язаний не пізніше двох днів з дати письмової вимоги перерахувати суму заборгованості позичальника за кредитним договором на рахунки кредитора.
Банк виконав свої договірні зобов`язання за кредитним договором, надавши відповідачу кредитні кошти, що підтверджується розпорядженням від 05 січня 2007 року.
При цьому, в зв`язку з невиконанням позичальником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами виникла прострочена заборгованість за вказаним договором.
Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, стягнути з відповідачів заборгованість за кредитним договором:
- за основною сумою боргу - 10124.86 долари США;
- нараховані відсотки - 138.18 доларів США;
- несплачені проценти по кредиту - 1364.73 долари США;
- несплачена заборгованість по тілу кредиту - 2677.14 доларів США;
- пеня за порушення строків повернення кредиту - 968.96 гривень;
- за надсилання телеграм - 169.86 гривень,
тобто всього 14304.91 долари США та 1138.82 гривень, а також понесені судові витрати.
Заочним рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 серпня 2009 року позов ПАТ АБ «Укргазбанк», задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість в сумі 14304.91 доларів США, що еквівалентно 114296.23 гривень, яка включає:
- 10124.86 доларів США - заборгованість за основною сумою боргу;
- 138.18 доларів США - нараховані відсотки;
- 1364.73 доларів США - несплачені проценти по кредиту;
- 2677.14 доларів США - несплачена заборгованість по тілу кредиту;
- 968.96 гривень - пеня за порушення строків повернення кредиту;
- 250.00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення;
- 1052.99 грн судового збору;
- 169.86 грн судових витрат.
18 листопада 2025 року через підсистему «Електронний суд» представник ОСОБА_4 - адвокат Хлєбніков С.В. звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області із заявою про перегляд заочного рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 серпня 2009 року.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 січня 2026 року клопотання ОСОБА_4 про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, задоволено. Заяву ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 серпня 2009 року, залишено без задоволення.
Не погоджуючись із рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 серпня 2009 року ОСОБА_4 , в інтересах якого діє адвокат Хлєбніков С.В., подав на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам.
Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_4 не укладав з ВАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_3 договору поруки №42 від 05 січня 2007 року для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №127 від 05 січня 2007 року, укладеного між кредитором та позичальником. Однак під час заочного розгляду справи ОСОБА_4 був позбавлений процесуальної можливості звернутись до суду з клопотанням про призначення судової почеркознавчої експертизи для встановлення відповідності підпису на договорі поруки виконаному власноручно ОСОБА_4 .
Крім того звертає увагу суду на те, що підстави для стягнення заборгованості за кредитним договором солідарно з позичальника та поручителя були відсутні, оскільки матеріали справи не містять письмової вимоги про виконання зобов`язань за кредитним договором, із зазначенням реквізитів для переказу коштів, як і доказів її вручення чи направлення на адресу поручителя.
З матеріалів даної цивільної справи вбачається, що 18 листопада 2008 року позивач звернувся з вимогою про погашення простроченої заборгованості до ОСОБА_3 . Оскільки позичальник у строк, зазначений у даній вимозі, свої зобов`язання не виконав, строк виконання основного зобов`язання за кредитним договором №127 від 05 січня 2007 року настав 18 листопада 2008 року. З даним позовом позивач звернувся тільки 25 травня 2009 року, тобто після спливу шестимісячного строку, передбаченого частиною 4 статті 559 ЦК України. Вважає, що шестимісячний строк для припинення поруки від дня настання строку виконання основного зобов`язання є одним із різновидів спеціальної позовної давності, однак ОСОБА_4 під час заочного розгляду справи був позбавлений можливості звернутися із заявою про застосування строку позовної давності.
Крім того, позивач, починаючи з 18 листопада 2008 року втратив право на нарахування відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій, і отримав право на пред`явлення позову про дострокове повернення кредиту, тому суд прийняв до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог з порушенням норм матеріального і процесуального права.
У зв`язку з наведеним просить заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 серпня 2009 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
11 березня 2026 на адресу Тернопільського апеляційного суду від ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Покотило Ю.В., надійшов відзив на апеляційну скаргу.
Відзив мотивований тим, що підстави для стягнення заборгованості за кредитним договором солідарно з позичальника та поручителя були відсутні, оскільки матеріали справи не містять такої письмової вимоги про виконання зобов`язань по кредитному договору, як і доказів її вручення чи направлення на адресу поручителя.
Крім того, в листі ВАТ АБ «Укргазбанк» від 18 листопада 2008 року банк вимагав від позичальника погасити заборгованість за кредитом до 30 листопада 2008 року, тим самим в односторонньому порядку змінив строк повернення кредиту на 30 листопада 2008 року, тому позивач починаючи з 01 листопада 2008 року втратив право на нарахування відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій і отримав право на пред`явлення позову про дострокове повернення кредиту, однак після подання позовної заяви та відкриття провадження у даній справі позивачем було донараховано проценти та пеню.
У зв`язку з наведеним, позивач просить апеляційну скаргу задоволити.
Разом з апеляційною скаргою ОСОБА_4 заявив клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, мотивуючи тим, що підпис у договорі поруки №42 від 05 січня 2007 року від імені поручителя не належить ОСОБА_4 .
Апеляційний суд вважає, що клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи не підлягає до задоволення, з огляду на наступне.
Частинами 2, 3 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2018 року у справі № 346/5603/17 вказано, що: «Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Дослідження нових доказів провадиться, зокрема, у таких випадках: якщо докази існували на час розгляду справи судом першої інстанції, але особа, яка їх подає до апеляційного суду, з поважних причин не знала й не могла знати про їх існування; докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції і учасник процесу знав про них, однак з об`єктивних причин не міг подати їх до суду; додаткові докази, які витребовувалися раніше, з`явилися після ухвалення рішення судом першої інстанції; суд першої інстанції неправомірно виключив із судового розгляду подані учасником процесу докази, що могли мати значення для вирішення справи; суд першої інстанції необґрунтовано відмовив учаснику процесу в дослідженні доказів, що могли мати значення для вирішення справи (необґрунтовано відмовив у призначенні експертизи, витребуванні доказів, якщо їх подання до суду для нього становило певні труднощі тощо); наявні інші поважні причини для їх неподання до суду першої інстанції у випадку відсутності умислу чи недбалості особи, яка їх подає, або вони не досліджені судом унаслідок інших процесуальних порушень. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок».
З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_4 не з`явився в жодне із судових засідань під час розгляду справи в суді першої інстанції, не повідомив про причини неявки, а також не подавав відзив (заперечення) на позовну заяву. Судову повістку (телеграму) про виклик до суду на одне із судових засідань (27 серпня 2009 року) відповідач ОСОБА_4 отримав особисто 12 серпня 2009 року (т.1 а.с.51).
Отже доводи ОСОБА_4 про те, що він був позбавлений процесуальної можливості звернутись до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з клопотанням про призначення судової почеркознавчої експертизи, колегія суддів вважає безпідставними та неповажними.
Стороною відповідача ОСОБА_4 , у поданому до апеляційного суду клопотанні про призначення судової почеркознавчої експертизи, не наведено поважних причин, що унеможливлювали подання такого клопотання до суду першої інстанції під час розгляду справи судом, а тому це клопотання не підлягає до задоволення апеляційним судом.
Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 03 червня 2026 року задоволено заяву ТОВ «Брайт Інвестмент» та залучено вказане товариство до участі у справі як правонаступника ПАТ АБ «Укргазбанк».
В судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_4 - адвокат Хлєбніков С.В. та представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Покотило Ю.В. апеляційну скаргу підтримали, зіславшись на мотиви, викладені у ній.
Інші учасники в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.
Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає виходячи із наступного.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Судом встановлено наступні обставини.
05 січня 2007 року між ВАТ АБ «Укргазбанк», правонаступником прав та обов`язків якого є ПАТ АБ «Укргазбанк», та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №127, за умовами якого банк надав, а позичальник прийняв кредит в розмірі 17780.00 доларів США, на придбання автомобіля «Great Wall Suv CC64600», 2005 року випуску, на строк з 05 січня 2007 по 04 січня 2013 року, із сплатою процентів за користування кредитом виходячи із 12.5 % річних (п.п.1.1, 1.3 Кредитного договору) (т.1 а.с.5-6).
Відповідно до п.2.1 розділу II кредитного договору в забезпечення зобов`язань за даним договором, банком прийнято автомобіль «Great Wall Suv CC64600», 2006 р.в., придбаний за кредитні кошти заставною вартістю 89800.00 грн, згідно договору застави від 05 січня 2007 року, укладеного між банком та позичальником, який є невід`ємною частиною кредитного договору.
За умовами договору банк зобов`язувався відкрити позичальнику позичковий рахунок № НОМЕР_2 та видати позичальнику кредит в сумі 17780.00 дол.США з позичкового рахунка № НОМЕР_2 в ТФ ВАТ АБ «Укргазбанк», МФО 338824, шляхом перерахування суми кредиту на рахунок продавця (пп.3.1.1 п.3.1 кредитного договору).
Як передбачено пп.3.1.8 п.3.1 кредитного договору на залишок простроченої заборгованості за простроченим кредитом проценти нараховуються, виходячи із 13.5 % річних, починаючи з дня виникнення простроченої заборгованості (п.3.1.8 Кредитного договору).
Позичальник зобов`язувався протягом терміну дії договору повертати заборгованість по сумі кредиту не пізніше 1-го числа кожного місяця, починаючи з місяця наступного за місяцем отримання кредиту, в розмірі не менше 246.94 доларів США на місяць, а останній платіж 04 січня 2013 року у розмірі 247.26 доларів США у день закінчення терміну користування кредитом.
Відповідно до п.п.3.3.2 п.3.3 кредитного договору позичальник зобов`язувався, у разі виникнення простроченої заборгованості за кредитом сплачувати проценти за користування кредитом виходячи з процентної ставки, встановленої п.3.1.8 цього договору, починаючи з дня виникнення простроченої заборгованості.
Окрім цього, пунктом 5.3 кредитного договору встановлено, що за порушення строків (термінів) повернення кредиту та/або сплати процентів за користуванням кредитом, позичальник зобов`язаний сплатити банку пеню в розмірі 5% річних від суми невиконаного зобов`язання за кожен день простроченого платежу від дня виконання такої прострочки до повного погашення заборгованості, але в межах строків позовної давності.
Як підтверджується матеріалами справи, а саме розпорядженням про видачу кредиту від 05 січня 2007 року, банк покладені на нього зобов`язання в частині видачі 17800 доларів США кредиту виконав належним чином (т.1 а.с.8).
Крім цього, для забезпечення виконання ОСОБА_3 своїх зобов`язань за кредитним договором №127 від 05 січня 2007 року, між Тернопільською філією ВАТ АБ «Укргазбанк» (кредитор), ОСОБА_4 (поручитель) та ОСОБА_3 (позичальник) був укладений договір поруки за №42 від 05 січня 2007 року, за умовами якого поручитель поручається перед кредитором за виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором №127 від 05 січня 2007 року в повному обсязі (т.1 а.с.7).
Поручитель несе солідарну відповідальність з позичальником перед кредитором за порушення виконання зобов`язань по кредитному договору та відповідає за повернення заборгованості за кредитним договором в тому ж об`ємі, що і позичальник - за сплату кредиту, процентів за користування кредитом, неустойки (штрафи, пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язань - в повному обсязі (п.п.1.2, п.1.3 договору поруки).
Згідно п.2 договору поруки у випадку невиконання позичальником зобов`язань по кредитному договору кредитор звертається з письмовою вимогою про виконання зобов`язань по кредитному договору до позичальника та/або поручителя. Поручитель зобов`язаний не пізніше двох днів з дати письмової вимоги перерахувати суму заборгованості позичальника за кредитним договором на рахунки кредитора.
Як вбачається із розрахунку заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором №127 від 05 січня 2007 року, станом 01 вересня 2009 року за відповідачем ОСОБА_3 рахується заборгованість за кредитним договором за основною сумою кредиту 14304.91 доларів США, яка включає:
- 10124.86 доларів США - заборгованість за основною сумою боргу;
- 138,18 доларів США - нараховані відсотки;
- 1364.73 доларів США - несплачені проценти по кредиту;
- 2677.14 доларів США - несплачена заборгованість по тілу кредиту;
- 968.96 гривень - пеня за порушення строків повернення кредиту
(т.1 а.с.54-55).
18 листопада 2008 року та 31 березня 2009 року на адресу відповідачів були направлені вимоги про сплату заборгованості за кредитним договором, які залишені без належного реагування та задоволення (т.1 а.с.21-24).
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, апеляційний суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За змістом статей 205, 207 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно зі статтею 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з правовою позицією, викладеною у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12, провадження №14-10цс18), від 04 липня 2018 року (провадження №14-154цс18) та від 31 жовтня 2018 року (провадження №14-318цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Звертаючись до суду із даним позовом сторона позивача покликалася на те, що 05 січня 2007 року між ПАТ АБ «Укргазбанк» та позичальником ОСОБА_3 укладено кредитний договір №127, який підписаний відповідачем власноручним підписом, за умовами якого банк надає позичальнику кредит у розмірі 17780.00 доларів США, на придбання автомобіля «Great Wall Suv CC64600», 2005 року випуску, на строк з 05 січня 2007 року по 04 січня 2013 року, із сплатою процентів за користування кредитом виходячи із 12.5 % річних.
Крім цього, для забезпечення виконання ОСОБА_3 своїх зобов`язань за кредитним договором №127 від 05 січня 2007 року, між Тернопільською філією ВАТ АБ «Укргазбанк», ОСОБА_4 та ОСОБА_3 був укладений договір поруки за №42 від 05 січня 2007 року, за умовами якого поручитель поручається перед кредитором за виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором №127 від 05 січня 2007 року в повному обсязі та несе солідарну відповідальність з позичальником перед кредитором за порушення виконання зобов`язань за кредитним договором.
У справі, яка переглядається апеляційним судом встановлено, що кредитний договір №127 від 05 січня 2007 року підписаний відповідачем ОСОБА_3 , що свідчить про те, що відповідач ознайомився та погодився з умовами договору, а тому сторони досягли усіх істотних умов щодо суми кредиту, строку кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, розмір і тип процентної ставки, орієнтовну сукупну вартість кредиту та уклали в належній письмовій формі кредитний договір.
З матеріалів справи вбачається, що на підставі розпорядження від 05 січня 2007 року зараховано ОСОБА_3 кредитні кошти у розмірі 17780.00 доларів США на його поточний рахунок № НОМЕР_3 . В той же день, на підставі заяви на видачу готівки № 68_41 від 05 січня 2007 року відповідачем було отримано кредитні кошти у розмірі 17780.00 дол. США та відповідно до квитанції №11947 від 05 січня 2007 року отримані кошти в сумі 89800.00 грн (що по курсу НБУ становить 17782.18 дол. США) були перераховані на рахунок №9 автосалону ТОВ «Нива- Прем`єр».
05 січня 2007 року в акті перевірки цільового використання кредитних коштів відповідач ОСОБА_3 своїм підписом засвідчив, що отримані ним кредитні кошти в розмірі 17780.00 дол. США, згідно кредитного договору №127 від 05 січня 2007 року, використані по цільовому призначенню, а саме: придбання автомобіля «Great Wall», 2005 року випуску.
Таким чином, позивачем надані суду належні та допустимі докази щодо надання кредитних коштів та отримання таких коштів відповідачем ОСОБА_3 за кредитним договором №127 від 05 січня 2007 року, а також перерахування кредитних коштів на рахунок продавця автомобіля.
Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір №127 від 05 січня 2007 року був укладений на строк з 05 січня 2007 року по 04 січня 2013 року зі сплатою процентів за користування кредитом, виходячи із 12.5% річних.
Крім цього, в матеріалах справи наявні листи-вимоги про сплату заборгованості, надіслані позичальнику ОСОБА_3 та поручителю ОСОБА_4 від 18 листопада 2008 року та 31 березня 2009 року, проте відсутні докази того, що відповідачам направлялася вимога про дострокове погашення боргу та докази того, що вони отримав таку вимогу.
Разом з цим, заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду від 27 серпня 2009 року про стягнення солідарно із ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором №127 від 05 січня 2007 року частково виконано, що стверджується наявністю виконавчого провадження ВП № 20087989, в рамках якого 17 січня 2011 року в примусовому порядку був реалізований заставний автомобіль, згідно протоколу №21/206/10/з-1 проведення аукціону, складеного організатором аукціону СП «Юстиція» та 19 січня 2011 року кошти від реалізації цього майна були отримані позивачем у розмірі 25554.83 грн, згідно виписки по рахунку № НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 ), в зв`язку з чим саме на погашення відсотків була зарахована частина коштів (т.1 а.с.232).
Окрім примусової реалізації заставного автомобіля у 2011 році, з метою подальшого виконання рішення суду по справі № 2-4635/09, органами виконавчої служби здійснювалось звернення стягнення на заробітну плату відповідача ОСОБА_3 в рамках виконавчих проваджень, згідно постанов про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 23 лютого 2017 року, від 22 вересня 2017 року, від 03 липня 2018 року, від 09 березня 2021 року за виконавчим провадженням ВП № 49372229; постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 19 серпня 2021 року за виконавчим провадженням ВП № 66155105.
Факт стягнення коштів за рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 серпня 2009 року підтверджується також випискою по рахунку НОМЕР_6 ( НОМЕР_7 ), №961140165472.840 USD ( НОМЕР_8 ) (т.1 а.с.242-255).
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідачі в порушення умов кредитного договору та договору поруки належним чином не виконали умов кредитного договору за №127 від 25 січня 2007 року, своєчасно та в повній сумі не сплачували щомісячні платежі за кредитним договором, внаслідок чого станом на 01 вересня 2009 року виникла заборгованість за кредитним договором за №127 від 25 січня 2007 року в сумі 14304.91 доларів США, що еквівалентно 114296.23 гривень, яка включає:
- 10124.86 доларів США - заборгованість за основною сумою боргу;
- 138.18 доларів США - нараховані відсотки;
- 1364.73 доларів США - несплачені проценти по кредиту;
- 2677.14 доларів США - несплачена заборгованість по тілу кредиту;
- 968.96 гривень - пеня за порушення строків повернення кредиту,
а тому майнові права позивача підлягають захисту шляхом стягнення зобов`язання боржників виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів та сплати відсотків за його користування.
Доводи представника відповідача ОСОБА_4 про те, що останній не укладав з ВАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_3 договору поруки № 42 від 05 січня 2007 року для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 127 від 05 січня 2007 року колегія суддів відхиляє, оскільки вказане не підтверджується наявними матеріалами справи. Більше того, апеляційним судом не встановлено, що ОСОБА_4 звертався до суду з позовом про встановлення факту неукладеності вказаного договору поруки.
Твердження представника відповідача ОСОБА_4 про те, що підстави для стягнення заборгованості за кредитним договором солідарно з позичальника та поручителя були відсутні, суд апеляційної інстанції не приймає, оскільки 08 квітня 2009 року первісний кредитор ВАТ АБ «Укргазбанк» надіслав поручителю ОСОБА_4 за адресою, яка вказана в договорі поруки ( АДРЕСА_1 , трек-номер 460[телефон приховано]) лист-вимогу від 31 березня 2009 року про сплату заборгованості за кредитним договором №127 від 05 січня 2007 року, що підтверджується фіскальним чеком ПН215600426655 (т.1 а.с.23-24). Також, згідно п.6.6 договору поруки визначено, що достатнім доказом надіслання кредитором поручителю є поштова квитанція (касовий/фінансовий чек) поштового відділення.
Посилання представника відповідача ОСОБА_4 про те, що починаючи з 18 листопада 2008 року позивач втратив право на нарахування відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій, і отримав право на пред`явлення позову про дострокове повернення кредиту, апеляційний суд не бере до уваги, оскільки підстави для скасування рішення в частині стягнення відсотків за користування кредитом відсутні, з огляду на те, що рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 серпня 2009 року частково виконано, а вимог щодо стягнення безпідставно набутих коштів відповідачем не заявлено.
Доводи представника відповідача ОСОБА_4 про те, що з даним позовом позивач звернувся тільки 25 травня 2009 року, тобто після спливу шестимісячного строку, передбаченого частиною 4 статті 559 ЦК України, однак відповідач ОСОБА_4 під час заочного розгляду справи був позбавлений можливості звернутися із заявою про застосування строку позовної давності, колегія суддів відхиляє, оскільки заява про застосування позовної давності може бути розглянута судом лише у тому разі, якщо вона подана під час розгляду справи в суді першої інстанції (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №367/2259/15-ц). Апеляційним судом встановлено, що судову повістку (телеграму) про виклик до суду першої інстанції на судове засідання (27 серпня 2009 року) відповідач ОСОБА_4 отримав особисто 12 серпня 2009 року (т.1 а.с.51). Отже відсутні поважні причини, які об`єктивно унеможливили подання такої заяви раніше.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновку суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до власного тлумачення характеру спірних правовідносин та до переоцінки доказів.
У відповідності до статтей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з вимогами статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно частини другої статті 89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Задовольняючи позов, судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини справи та дано правильну оцінку доказам.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність.
Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин, застосовані правильно.
Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 серпня 2009 року - залишити без змін.
Судові витрати, понесені сторонами у зв`язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції - залишити в межах, ними понесених.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Дата складення повного тексту постанови - 24 серпня 2026 року.
Головуючий О.З. Костів
Судді: М.В. Хома
Н.М. Храпак