27.08.26
22-ц/812/1867/26
Провадження № 22-ц/812/1867/26
П О С Т А Н О В А
Іменем України
27 серпня 2026 року м. Миколаїв
справа № 479/1636/25
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Лівінського І.В.,
суддів: Шаманської Н.О., Яворської Ж.М.,
із секретарем судового засідання Колосовою О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження
апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова»
на ухвалу Кривоозерського районного суду Миколаївської області, постановлену 09 липня 2026 року під головуванням судді Репушевської О.В. в приміщенні цього ж суду, дата складення повного судового рішення не зазначена, у цивільній справі
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості за кредитним договором,
у с т а н о в и в:
1.Описова частина
Короткий зміст вимог позовної заяви, рішення суду, заяви про ухвалення додаткового рішення
У листопаді 2025 року ТОВ «Іннова-Нова» звернулося із позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості за договором про надання грошових коштів у позику №[номер приховано] від 07 травня 2025 року, посилаючись на те, що відповідно до умов вищевказаного договору банк надав відповідачу кредит в розмірі 10 000,00 грн., на строк 360 днів, однак відповідач зобов`язання за даним договором не виконала, внаслідок чого виникла заборгованість в загальній сумі 25609,00 грн, з яких: 10000,00 грн тіло кредиту; 15609,00 грн заборгованість за процентами. Враховуючи вище викладене позивач просив про задоволення заявлених вимог.
Рішенням Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 01 липня 2026 року позов задоволений. Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ІННОВА-НОВА" заборгованість за кредитним договором у розмірі 25 609,00 грн, судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
06 липня 2026 року ТОВ «Іннова-Нова», через свого представника - адвоката Андрущенка М.В., звернулося із заявою про ухвалення додаткового рішення, а саме стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Іннова-Нова» судові витрати на надання ТОВ «Іннова-Нова» професійної правничої допомоги адвоката у розмірі 5000 грн.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Ухвалою Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 01 липня 2026 року ?у задоволенні заяви представника позивача - адвоката Андрущенка М.В., про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у цивільній справі за позовом ТОВ "ІННОВА-НОВА" до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості за кредитним договором відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що оскільки в основному рішенні суду вже надана правова оцінка вимозі про стягнення витрат на правничу допомогу і в її задоволенні відмовлено по суті, винесення додаткового рішення за тих самих вимог із врахуванням нових доказів суперечить принципу правової визначеності та процесуальним нормам. Подання доказу (квитанції), який фактично існував на момент розгляду справи, але не був наданий суду, не є підставою для ухвалення додаткового рішення.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ТОВ «Іннова-Нова» посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухвали суду, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосуванням норм матеріального права, а також суперечливе твердження, викладеними у мотивувальній частині, що призвело до ухвалення помилкової ухвали, просило ухвалу суду першої інстанції скасувати, а заяву про ухвалення додаткового рішення задовольнити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що у позовній заяві про стягнення заборгованості за кредитним договором поданій 15 листопада 2025 року, представником позивача повідомлено Кривоозерський районний суд Миколаївської області про те, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, складає суму судового збору у розмірі 2 422,40 грн. (підтверджуються платіжною інструкцією про сплату судового збору), та витрати на надання професійної правничої допомоги у розмірі 5 000,00 грн. Крім того, у вищезазначеній позовній заяви зазначено, що документальне підтвердження понесених судових витрат в частині надання ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» професійної правничої допомоги буде скеровано до суду разом із заявою про ухвалення додаткового рішення в строк, встановлений ч. 8 ст. 141 ЦПК України, що не перевищує 5 днів з моменту винесення судом рішення по справі.
Апелянт вказує, що пункт 2.6. Договору № 06-05/2025 про надання правничої допомоги від 06 травня 2025 року, який долучався представником позивача до матеріалів справи, укладеного між представником позивача - адвокатом Андрущенко М.В. та позивачем передбачає, що послуги, які надаються за Договором підлягають їх подальшій післясплаті за результатами звітного періоду. Пунктом 3.4. вищезазначеного договору передбачено, що з моменту складання та направлення АНП замовник зобов`язується у строк, що не перевищує п`яти робочих днів ознайомитись із даними АНП, погодити його з виконавцем та, за відсутності зауважень та/або скарг щодо послуг, зазначених в АНП, результату їх надання та/або інших нюансів, підписати та передати виконавцю один екземпляр відповідного АНП.
Зазначав, що враховуючи вищенаведені пункти договору № 06-05/2025 про надання правничої допомоги від 06 травня 2025 року, позивачем з поважних причин не було подано докази, що підтверджують судові витрати до ухвалення судом рішення по справі. А тому оцінка суду, надана в оскаржуваній ухвалі, на думку представника позивача, є передчасною.
Узагальненні доводи інших учасників справи
На вказану апеляційну скаргу від представника ОСОБА_1 - адвоката Тисячник Р.Р. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на безпідставність апеляційної скарги, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу місцевого суду без змін.
Вважає, що ухвала суду є законною, обґрунтованою та постановленою з дотриманням процесуального права. Зазначає, що належним способом захисту для позивача було б оскарження самого рішення суду від 01 липня 2026 року в частині розподілу судових витрат, а не подання заяви про ухвалення додаткового рішення.
Зазначає, що до своєї заяви про ухвалення додаткового рішення позивач долучив Акт приймання передачі наданих послуг та Платіжну інструкцію, які датовані 06 липня 2026 року (тобто складені вже після ухвалення судом основного рішення). Як зазначено в оскаржуваній ухвалі, подання доказів, які не були надані суду під час розгляду справи, не є підставою для ухвалення додаткового рішення. Створення доказів понесення витрат (підписання акту та здійснення оплати) вже після того, як суд відмовив у їх стягненні, свідчить про намагання позивача штучно виправити недоліки своєї доказової бази.
Вказує, що заявлений розмір витрат є неспівмірним зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом, та ціною позову.
У судове засідання апеляційного суду позивач та відповідачка не з`явилися. Про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, про що свідчать матеріали справи. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідачки не надходило, а тому її неявка не перешкоджає розгляду справи.
В апеляційній скарзі представник позивача просив розглянути справи за його відсутності.
Відповідно до частини 4 статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення.
За частиною 5 статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Оскільки судове рішення у цій справі ухвалене за відсутності учасників справи, повне судове рішення складене 27 серпня 2026 року, то відповідно датою ухвалення судового рішення є 27 серпня 2026 року.
2. Мотивувальна частина
Згідно з частиною 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 ЦПК України).
Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла такого.
Позиція апеляційного суду
Відповідно до частини 1 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;
3) судом не вирішено питання про судові витрати;
4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Частиною 3 статті 270 ЦПК України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Із змісту статті 270 ЦПК України вбачається, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, його невід`ємною складовою, ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й первісне судове рішення.
Тобто, додаткове судове рішення - засіб усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати, складовою частиною яких є компенсація стороні витрат правничої допомоги.
З матеріалів справи вбачається, що у листопаді 2025 року ТОВ "Іннова-Нова" звернулось із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Просило суд стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ "Іннова-Нова" загальної суми заборгованості за договором позики у розмірі 25609 грн. Крім того, позивач просив суд стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
У позовній заяві представником позивача - адвокатом Андрущенком М.В. було вказано на те, що у зв`язку з розглядом даної справи позивач очікує понести витрати на правову допомогу у розмірі 5000 грн. Документальне підтвердження понесених судових витрат в частині надання ТОВ "Іннова-Нова" професійної правничої допомоги буде скеровано до суду разом із заявою про ухвалення додаткового рішення в строк, встановлений ч. 8 ст. 141 ЦПК України, що не перевищує 5 днів з моменту винесення судом рішення по справі.
Рішенням Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 01 липня 2026 року позов задоволений. Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ІННОВА-НОВА" заборгованість за кредитним договором у розмірі 25 609,00 грн, судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
В мотивувальній частині вказаного рішення суд прийшов до висновку, що у відшкодуванні витрат на правничу допомогу слід відмовити о огляду на їх не доведення.
Отже суд першої інстанції у своєму рішенні вже вирішив питання щодо розподілу судових витрат, зокрема, витрат на правничу допомогу.
Інститут додаткового рішення застосовується виключно тоді, коли судом узагалі не вирішено питання про судові витрати, а не у випадках, коли сторона не згодна з результатом уже здійсненого розподілу цих витрат.
Суд, який ухвалив основне рішення, не має права через механізм додаткового рішення змінювати, доповнювати або скасовувати свої висновки щодо розподілу витрат, які він уже зробив у первісному акті.
Якщо в мотивувальній або резолютивній частинах основного рішення суд уже дав оцінку судовим витратам, зокрема, відмовив у їх стягненні через недоведеність, правові підстави для ухвалення додаткового рішення за пунктом 3 частини 1 статті 270 ЦПК України, відсутні.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в ухваленні додаткового рішення, оскільки питання розподілу судових витрат уже було вирішено в основному рішенні.
Доводи апеляційної скарги про наявність підстав для ухвалення додаткового рішення колегія суддів відхиляє з наведених вище підстав.
Апелянт не позбавлений можливості оскаржити рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 01 липня 2026 року в частині розподілу судових витрат.
ЄСПЛ вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі Проніна проти України (Pronina v. Ukraine, заява № 63566/00, § 23)). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості.
Отже, доводи апеляційної скарги та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а тому судове рішення підлягає залишенню без зміни відповідно до положень статті 375 ЦПК України.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України,
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» залишити без задоволення, а ухвалу Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 09 липня 2026 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.
Головуючий І.В. Лівінський
Судді: Н.О. Шаманська Ж.М. Яворська
Повне судове рішення складене 27 серпня 2026 року.