ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/6688/26 Справа № 201/12275/25 Суддя у 1-й інстанції - Давидовська Т. В. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 серпня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Агєєва О.В.,
суддів: Гапонова А.В., Красвітної Т.П.
за участю секретаря судового засідання Кирилішиної В.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпро цивільну справу №201/12275/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на ухвалу Соборного районного суду міста Дніпра від 24 березня 2026 року про залишення позову (в частині вимог) без розгляду, постановлену у складі судді Давидовської Т.В., -
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Соборного районного суду міста Дніпра з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, в якому з урахувань уточнень, просив суд: визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на автомобіль Lexus NX 300H AWD Prestige Safety TC, VIN: НОМЕР_1 , farba 1J7-titanova Sonic. Визнати грошові кошти сплачені ОСОБА_1 за договором іпотечного кредиту, укладеним між АТ Словенська спорітельня «Slovensk sportelta, a.s» та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 27 квітня 2021 року за розстрочкою №[номер приховано] (який було укладено з метою придбання квартири АДРЕСА_1 ) за період часу з 27 квітня 2021 року по 10 березня 2026 року особистими грошовими коштами ОСОБА_1 . Визнати зобов`язання за договором іпотечного кредиту, укладеним між АТ Словенська спорітельня «Slovensk sportelta, a.s» та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 27.04.2021 року за розстрочкою №[номер приховано] (який було укладено з метою придбання квартири АДРЕСА_1 ) особистими зобов`язаннями ОСОБА_1 . Стягнути з ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 1/2 частини від вартості майна відчуженого ОСОБА_2 із розрахунку вартості станом на день відчуження, а саме: стягнути вартість 1/2 частини квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 31,6 кв.м., яка була відчужена ОСОБА_2 . Стягнути вартість 1/2 частини квартири АДРЕСА_3 , загальною площею 43,0 кв.м, яка була відчужена ОСОБА_2 . Стягнути вартість 1/2 частини квартири АДРЕСА_4 , загальною площею 28,5 кв.м, яка була відчужена ОСОБА_2 . Стягнути вартість 1/2 частини квартири АДРЕСА_5 , загальною площею 42,5 кв.м., яка була відчужена ОСОБА_2 .
Ухвалою Соборного районного суду міста Дніпра від 24 березня 2026 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя в частині вимог про: визнання за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на автомобіль Lexus NX 300H AWD Prestige Safety TC, VIN: НОМЕР_1 , farba 1J7-titanova Sonic; визнання грошових коштів сплачені ОСОБА_1 за договором іпотечного кредиту, укладеним між АТ Словенська спорітельня «Slovensk sportelta, a.s» та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 27.04.2021 року за розстрочкою №[номер приховано] (який було укладено з метою придбання квартири АДРЕСА_1 ) за період часу з 27 квітня 2021 року по 10 березня 2026 року особистими грошовими коштами ОСОБА_1 ; визнання зобов`язання за договором іпотечного кредиту, укладеним між АТ Словенська спорітельня «Slovensk sportelta, a.s» та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 27.04.2021 року за розстрочкою №[номер приховано] (який було укладено з метою придбання квартири АДРЕСА_1 ) особистими зобов`язаннями ОСОБА_1 - залишено без розгляду, на підставі ч. 3 п. 5 ст. 257 ЦПК України.
Не погодившись з вказаною ухвалою суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Кононова О.С. подала апеляційну скаргу, в якій вважає, що ухвала суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, оскільки суд безпідставно дійшов висновку про тотожність спору в цій справі та спору, що перебуває на розгляді Міського суду Братислави.
Зазначає, що судом першої інстанції зазначено позицію Верховного Суду у справі №6 899цс16 в постанові від 21 грудня 2016 року, згідно якої спори щодо нерухомого майна розглядаються за місцем знаходження цього майна та за правом, яке має найбільший зв`язок з правочином, якщо сторони не обрали інше право до цих правовідносин.
Зауважує, що позовні вимоги заявлені ОСОБА_1 стосуються саме визнання права на автомобіль, який є рухомим майном відповідно до ст. 181 ЦК України, а також грошових коштів та зобов`язань за договором іпотеки, а не об`єкта нерухомості розташованого на території Словацької Республіки як це декларує суд в оскаржуваній ухвалі.
Вказує, що позиція позивача полягає в тому, що українські суди вправі розглядати спори між громадянами України щодо правового режиму майна подружжя, розташованого за кордоном, без втручання у реєстраційні дії іноземної держави. В даній справі позовні вимоги ОСОБА_1 жодним чином не стосуються втручання у реєстраційні дії іноземної держави, а тому вважає, що даний спір підлягає розгляду Соборним районним судом м.Дніпра.
Також зазначає, що за приписами пунктів 1 і 2 частини першої статті 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках: - якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону; - якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача.
Зауважує, що позиція суду в оскаржуваній ухвалі зазначається, що вирішення питання про поділ майна подружжя з іноземним елементом здійснюється відповідно до частини першої статті 61 Закону України «Про міжнародне приватне право», згідно з якою подружжя може обрати для регулювання майнових наслідків шлюбу право особистого закону одного з подружжя або право держави, у якій до один з них має звичайне місце перебування, або, стосовно до нерухомого майна, право держави, у якій це майно знаходиться.
Однак, судом залишено поза увагою ч.3 ст.61 Закону України «Про міжнародне приватне право», яка передбачає, що у разі відсутності вибору права подружжям майнові наслідки шлюбу визначаються правом, яке застосовується до правових наслідків шлюбу.
Вказує, що позивачем і відповідачем шлюбним договором або будь-яким іншим письмовим документом не було обрано право для регулювання майнових наслідків шлюбу, жодний документ з матеріалів справи таких відомостей не містить, а укладення і розірвання шлюбу відбулось на території України, відповідно до норм саме українського законодавства.
Зауважує, що враховуючи положення ч.3 ст.61 Закону України «Про міжнародне приватне право» спір у справі №201/12275/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна набутого під час подружнього життя має розглядатись судами України.
Вважає, що спір в частині вимог щодо визнання за ОСОБА_1 права особистої приватної власності на автомобіль, визнання грошових коштів сплачених ОСОБА_1 за договором іпотечного кредиту, за період часу з 27 квітня 2021 року по 10 березня 2026 року особистими грошовими коштами ОСОБА_1 , та визнання зобов`язання за договором іпотечного кредиту особистими зобов`язаннями ОСОБА_1 , можливо розглядати на території України, оскільки: позивач та відповідач ОСОБА_2 є громадянами України, позивач та відповідач як офіційну адресу для листування зазначають адреси на території України, предметом спору є уся маса майнових прав та зобов`язань, не тільки встановлення правового режиму вже погашених зобов`язань та зобов`язань, що потрібно виконати (хоча вони і мають іноземний елемент у своїй природі), а й визнання за майном, що знаходиться на території України права спільного сумісної вартості на майно та стягнення його вартості, відповідно фактично нерухоме майно, яке безпосередньо є предметом спору знаходиться у м.Дніпро.
Вказує, що місце проживання відповідача на території України, підтверджуються в тому числі Довідкою Міського суду Братислави IV (міститься в матеріалах справи), яка долучалась ОСОБА_2 до клопотання про залишення без розгляду частини позовних вимог, і в такій Довідці зазначена адреса місця проживання ОСОБА_6 : АДРЕСА_6 .
Вважає, що вищеперераховані позовні вимоги підпадають під підсудність за місцем знаходження спірного майна, у зв`язку з чим позов подано позивачем до Соборного районного суд м.Дніпра.
Зауважує, що висновок суду першої інстанції про те, що саме залишення частини позовних вимог без розгляду відповідає принципу процесуальної економії, є помилковим.
Зазначає, що подання позову до суду іншої держави відноситься лише до реалізації ОСОБА_2 свого процесуального права на судовий захист, і аж ніяк не означає однозначну домовленість сторін спору про вибір права. Відповідно суд першої інстанції фактично надав визначальне значення односторонній процесуальній дії відповідача, без встановлення належної правової підстави для висновку про спільний вибір сторонами права Словацької Республіки, чим надав необґрунтовану перевагу позиції відповідача.
Звертає увагу, що приймаючи ухвалу про залишення позову без розгляду в частині суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про тотожність спору в цій справі та спору, що перебуває у провадженні Міського суду Братислави. Такий висновок не відповідає ні процесуальному закону, ні фактичному змісту заявлених сторонами вимог. Зокрема з тексту оскаржуваної ухвали вбачається, що суд ототожнив зазначені вимоги з іноземним провадженням як спір «про поділ майна подружжя» загалом, не здійснивши належного поелементного порівняння предмета та підстав кожної з вимог.
Наголошує, що сам факт того, що обидва спори виникли з сімейних правовідносин і стосуються майнових наслідків шлюбу не означає, що позови є тотожними у процесуальному розумінні статті 257 ЦПК України та статті 75 Закону України «Про міжнародне приватне право». Під час постановлення спірної ухвали суд мав встановити наявність збігу матеріально-правових вимог та підстав їх заявлення, чого суд у мотивувальній частині ухвали належним чином не зробив.
Вказує, що предмет і підстави позову ОСОБА_1 та позову ОСОБА_2 не є тотожними, зокрема позов ОСОБА_1 спрямований на визнання правового режиму майна, коштів і зобов`язань як особистих, тоді як позов ОСОБА_2 у Словацькій Республіці, стосується поділу майна, передачі конкретних об`єктів, виплати компенсації та покладення подальшого обов`язку сплачувати кредит. Відповідно сторони заявили різні матеріально-правові вимоги, спрямовані на різні правові наслідки. Особливо це стосується вимоги про визнання особистими грошовими коштами сум, уже сплачених за кредитом, оскільки з ухвали не вбачається, що така вимога є предметом розгляду іноземного суду взагалі. Окремої уваги потрібно звернути на те, що суд помилково змішав питання юрисдикції, вибору права та тотожності спорів.
Отже, підстави для залишення позову без розгляду у даній справі відсутні, а тому оскаржувана ухвала суду є необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.
У зв`язку з чим просить ухвалу Соборного районного суду м.Дніпра від 24 березня 2026 року у справі №201/12275/25 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про залишення позову без розгляду, в повному обсязі. Направити справу для подальшого розгляду справи до суду першої інстанції.
Представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Кухаревська Н.О., скориставшись своїм правом, подала відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та безпідставною і не підлягає задоволенню, а рішення суду є законними і підлягає залишенню без змін.
Зазначає, що залишаючи позов без розгляду в частині позовних вимог, суд вірно застосував норми права, які підлягали до застосуванню до даних правовідносин.
Вказує, що суд вірно застосував норми процесуального права ст. 257 ЦПК України про залишення без розгляду позовних вимог в частині, оскільки на розгляді в суді Словацької Республіки перебуває справа між тими ж самими сторонами з тих самих підстав про той самий предмет. Відтак судом було вірно встановлено обставини справи про те, що у справі № 33С/54/2023, що перебуває в провадженні Міського суду Братислави (Словацька Республіка розглядається позов між тими ж сторонами про поділ майна подружжя.
Наголошує, що суд першої інстанції вірно встановив що, предметом позову в обох справах між сторонами є поділ майна подружжя: рухомого, нерухомого, зобов`язань за договором і прийшов до висновків, що відповідають встановленим по справі обставинам, які підтверджені доказами і вірно застосував норми права, які підлягали до застосуванню до даних правовідносин - ст.257 ЦПК України залишив позов без розгляду частини позовних вимог оскільки на розгляді в іншому суді перебуває справа між тими ж сторонами з тих самих підстав про той самий предмет.
У зв`язку з чим, просить ухвалу Соборного районного суду міста Дніпра від 24 березня 2026 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Кононова О.С. у судовому засіданні апеляційного суду підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.
Представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Леонтнко В.В. у судовому засіданні апеляційного суду заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила у її задоволенні відмовити.
Сторони у судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись у встановленому законом порядку.
Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з`явились в судове засідання, оскільки, відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвала суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.
Судом встановлено, що у провадженні Міського суду Братислави (Словацька Республіка) з 2023 року перебуває справа №33С/54/2023 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, а саме: нерухомість, що знаходиться в районі Братислава ІІ, селище: Ружінов, кадастрова територія: Тарнавка, зареєстрована у листі про право власності №3327, у частині А: майно, а саме земельні ділянки реєстру С, зазначені на кадастровій карті: ділянка №14472/9 площею 165 м2 - забудована площа та двір, ділянка № НОМЕР_2 площею 180 м2 - забудована площа та двір, ділянка № НОМЕР_3 площею 165 м2 - забудована площа та двір, ділянка № НОМЕР_4 площею 179 м2 - забудована площа та двір, ділянка № НОМЕР_5 площею 165 м2 - забудована площа та двір, ділянка № НОМЕР_6 площею 178 м2 - забудована площа та двір, ділянка № НОМЕР_7 площею 165 м2 - забудована площа та двір, ділянка № НОМЕР_8 площею 180 м2 - забудована площа та двір, ділянка № НОМЕР_9 площею 165 м2 - забудована площа та двір, пар. №14472/30 площею 180 м2 - забудована площа та двір, будівлю № НОМЕР_10 по АДРЕСА_7 , вхід з АДРЕСА_8 , разом із часткою у місцях загального користування та обладнанні будинку, оснащенні та часткою спільної власності на земельну ділянку 6741/905638, з часткою 1/1 суд постановляє передати у власність позивачки. Легковий автомобіль марки LEXUS NX 300Н, ДНЗ: НОМЕР_11 , суд передає у виключну власність відповідача. Позивачка зобов`язана виплатити відповідачу в порядку вирівнювання часток у спільному майні подружжя після розірвання шлюбу суму в розмірі 46 874,19 євро, або в іншому розмірі, визначеному доказами як частки вартості спільного майна подружжя, частки в спільному майні подружжя, протягом 15 днів з дня набрання рішенням законної сили. Відповідач зобов`язаний погашати зобов`язання за договором іпотечного кредиту, укладеним між АТ «Словенська спорітельня» та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щомісячними платежами у розмірі 631,40 євро до повного погашення наданого кредиту. Судові витрати суд покладе на сторони відповідно до ступеня задоволення їхніх вимог у справі.
За змістом вказаного позову позивач зазначає, що: «Станом на дату розірвання шлюбу та припинення спільної сумісної власності подружжя існували також зобов`язання, які підлягають поділу. До цих зобов`язань належить іпотечний кредит на придбання спільної квартири перед банком «Словенска спорітелня, а.с.», який забезпечений заставою на зазначену квартиру, зареєстровану у листі про право власності № НОМЕР_12 як квартира АДРЕСА_9 . Залишок іпотечного кредиту станом на 19.10.2023 року становить 103 863,62 євро, що підтверджує довідка кредитора. Відповідач станом на сьогодні сплатив кредитору після розірвання шлюбу 10 щомісячних платежів у розмірі 651,40 євро, тобто 6 514 євро, з яких позивачка повинна була б сплатити 3 257 євро.».
Отже, судом Словацької Республіки розглядається позов між тими ж сторонами про поділ майна подружжя, зокрема щодо: нерухомого майна - квартира АДРЕСА_1 ; земельні ділянки, розташовані у АДРЕСА_10 ; рухомого майна - автомобіль Lexus NX 300H, зареєстрований в Словаччині ДНЗ: ВТ 545 DV; зобов`язань за іпотечним кредитом, укладеним між АТ «Словенська спорітельня,а.с.», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
У даній справі позивачем заявлені вимоги також про поділ майна подружжя, зокрема щодо: автомобіля Lexus NX 300H AWD Prestige Safety TC, VIN: НОМЕР_1 , farba 1J7-titanova Sonic, який просить визнати особистою власністю; зобов`язань за договором іпотечного кредиту, укладеним між АТ Словенська спорітельня «Slovensk sportelta, a.s» та ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 27.04.2021 року за розстрочкою №[номер приховано], які просить визнати особистими.
Постановляючи оскаржену ухвалу про залишення без розгляду позов в частині вимог, суд першої інстанції виходив з того, що справа за аналогічним позовними вимогами перебуває в провадженні Міського суду Братислави (Словацька Республіка) справа №33С/54/2023, вони заявлені у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що відповідає приписам ч.1 п.4 ст.257 ЦПК України.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюються зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Підстави для залишення позову без розгляду законодавцем визначено у статті 257 ЦПК України.
Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення по суті спору у зв`язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Згідно з пунктом 11 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо після відкриття провадження судом встановлено, що позивачем подано до цього самого суду інший позов (позови) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду.
Приписи пунктів 4, 11 частини першої статті 257 ЦПК України направлені на виключення випадків одночасного розгляду декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав.
Залишення позову без розгляду у цьому разі можливе лише за умови, що позов у справі, яка перебуває у провадженні цього чи іншого суду, є тотожним щодо позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів.
Необхідна наявність водночас трьох складових: тотожних сторін спору; тотожного предмета позову, тотожної підстави позову, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.
Нетотожність хоча б одного елементу не перешкоджає заінтересованим особам звернутися до суду з позовом і не дає суду підстав, зокрема, залишати позов без розгляду.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів.
У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір.
У свою чергу, підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 761/7978/15 (провадження № 14-58цс18), від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19)).
Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
Отже, якщо в позовах, які розглядаються судами, одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю співпадають за суб`єктним складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду, такі позови є тотожними і в такому разі суд залишає позов без розгляду з дотриманням правового механізму, передбаченого положеннями статті 257 ЦПК України.
У свою чергу, нетотожність хоча б одного елементу не перешкоджає заінтересованим особам звернутися до суду з позовом і не дає суду підстав, зокрема залишати позов без розгляду.
Аналогічний правовий висновок щодо застосування вимог пункту 4 частини першої статті 257 ЦПК України та залишення позову без розгляду викладено в постановах Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі №755/16267/17, від 23 листопада 2022 року у справі №759/2532/22-ц, від 16 листопада 2022 року у справі №520/97/18, від 30 червня 2023 року у справі №522/13894/22.
У постанові Верховного Суду від 24 січня 2022 року у справі № 757/21932/21 зазначено, що по суті, пред`явлення цього позову, коли на розгляді перебуває інший тотожний позов, є зловживанням процесуальними правами (пункт 2 частини другої статті 44 ЦПК України).
У справі, яка переглядається, судом першої інстанції встановлено, що предметом позову в обох справах між сторонами є поділ майна подружжя: рухомого, нерухомого, зобов`язань за договором.
Встановлено, що судом Словацької Республіки розглядається позов між тими ж сторонами про поділ майна подружжя, зокрема щодо: нерухомого майна - квартира АДРЕСА_1 ; земельні ділянки, розташовані у АДРЕСА_10 ; рухомого майна - автомобіль Lexus NX 300H, зареєстрований в Словаччині ДНЗ: ВТ 545 DV; зобов`язань за іпотечним кредитом, укладеним між АТ «Словенська спорітельня,а.с.», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
У даній справі позивачем заявлені вимоги також про поділ майна подружжя, зокрема щодо: автомобіля Lexus NX 300H AWD Prestige Safety TC, VIN: НОМЕР_1 , farba 1J7-titanova Sonic, який просить визнати особистою власністю; зобов`язань за договором іпотечного кредиту, укладеним між АТ Словенська спорітельня «Slovensk sportelta, a.s» та ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 27.04.2021 року за розстрочкою №[номер приховано], які просить визнати особистими.
З урахуванням викладеного, вбачається, що сторонами було подано два окремі позови про поділ майна подружжя (визнання права власності на нерухоме майно), але з аналогічним предметом та з аналогічних підстав і висновок суду першої інстанції з цього питання відповідає вимогам закону.
Доводи апеляційної скарги, що судом першої інстанції при постановлені оскаржуваної ухвали помилково залишено поза увагою ч.3 ст.61 Закону України «Про міжнародне приватне право», яка передбачає, що у разі відсутності вибору права подружжям, майнові наслідки шлюбу визначаються правом, яке застосовується до правових наслідків шлюбу, не приймаються колегією суддів з наступних підстав.
В даній цивільній справі сторона - відповідач ОСОБА_2 , звертаючись з позовом про поділ нерухомого та рухомого майна, яке перебуває на території Словаччини, обрала право Словацької Республіки.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що відповідно до ч.ч.1, 2 ст.3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору України.
Висновком у справі №6-899цс16 викладеним Верховним Судом України у постанові від 21 грудня 2016 року, щодо спорів з приводу нерухомого майна, визначено, що такі справи розглядаються за місцем знаходження цього майна та за правом, яке має найбільший зв`язок з правочином, якщо сторони не обрали інше право до цих правовідносин.
Відповідно до ст.497 ЦПК України, підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом (що має місце у даній справі) визначається цим Кодексом, законом, або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. У випадках, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом може бути визначено за угодою сторін.
Україна на даний час не має ратифікованих договорів чи угод (зокрема які регулюють питання допомоги у цивільних справах) зі Словацькою Республікою, тому правовідносини в даному випадку регулюються Законом України «Про міжнародне приватне право».
Згідно п.2 ч.1 ст.1 Закону «іноземний елемент» - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм:
- хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою;
- об`єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави;
- юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави.
Вирішення питання про поділ майна подружжя з іноземним елементом здійснюється відповідно до ч.1 ст.61 Закону України «Про міжнародне приватне право», згідно з якою подружжя може обрати для регулювання майнових наслідків шлюбу право особистого закону одного з подружжя або право держави, у якій один з них має звичайне місце перебування, або, стосовно до нерухомого майна, право держави, у якій це майно знаходиться.
При цьому, відповідно до ст.75 Закону, яка регулює загальні правила підсудності судам України справ з іноземним елементом, визначено: 1. Підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися. 2. Суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо у суді чи іншому юрисдикційному органі іноземної держави є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав та про наявність таких підстав суду стало відомо до відкриття провадження у справі. 3. Суд залишає позов без розгляду, якщо після відкриття провадження у справі буде з`ясовано, що у суді чи іншому юрисдикційному органі іноземної держави є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
В даній справі відповідач мешкає на території Словаччини, спірні об`єкти (щодо яких судом позов залишено без розгляду) знаходяться також на території даної держави, крім того відносини щодо сплати грошових коштів за іпотечним кредитом (як юридичний факт) склались на території Словаччини і стосуються нерухомого майна, яке також знаходиться в цій республіці.
Таким чином, суд першої інстанції, на переконання колегії суддів, вірно визначився з підставами і предметом спору між тими ж сторонами в частині вимог, що стосуються майнових прав на нерухоме та рухоме майно, яке знаходиться на території іншої держави, де судом цієї держави вже розглядається аналогічний спір, за позовом поданим раніше, та застосував процесуальні наслідки передбачені як нормами ЦПК України так і Закону України «Про міжнародне приватне право» (ч.3 ст.75 Закону).
Таким чином суд приходить до висновку, про правильне застосування вимог процесуального закону судом першої інстанції при вирішенні питання про підсудність спору в частині вимог (провадження щодо яких залишено без розгляду) Соборному районному суду міста Дніпра, а наведені доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції в оскаржуваній частині.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року; SERYVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909|04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч.ч.1, 13 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З огляду на висновок про залишення апеляційної скарги без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат немає.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
Ухвалу Соборного районного суду міста Дніпра від 24 березня 2026 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді:
Повний текст постанови складено 26.08.2026 року
Головуючий суддя О.В.Агєєв