Справа №:755/12788/26
Провадження №: 2/755/10548/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"27" серпня 2026 р. суддя Дніпровського районного суду міста Києва Гаврилова О.В. вивчивши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тоцька Ольга Володимирівна, Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Телявський Анатолій Миколайович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,-
В С Т А Н О В И В :
Позивач ОСОБА_1 через представника - адвоката Столяр О.П., звернулась до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тоцька Ольга Володимирівна, Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Телявський Анатолій Миколайович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Вказану позову заяву було передано в провадження судді Гаврилової О.В. на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Як убачається зі змісту позовної заяви, предметом спору є визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Згідно Єдиного державного демографічного реєстру, місце проживання відповідача ОСОБА_2 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , що не відноситься до адміністративної території Дніпровського району міста Києва.
За змістом ч. 12 ст. 28 ЦПК України, позови до стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса можуть пред`являтися також за місцем його виконання.
Як убачається зі змісту позовної заяви, оскаржуваний виконавчий напис нотаріуса перебуває на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського Анатолія Миколайовича (м. Київ, вул. Вінстона Черчилля, буд. 42, оф. 325).
Згідно положень п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих написів нотаріусів.
Місце виконання рішення визначене статтею 24 Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно ч. 1 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.
Частиною 2 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Отже, законодавець пов`язує місце виконання не з місцем знаходження державного/приватного виконавця чи місцем відкриття виконавчого провадження, а з місцем вчинення виконавчих дій.
Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 29 жовтня 2020 року у справі №263/14171/19.
Звертаючись з цим позовом до суду та обґрунтовуючи визначення підсудності справи, позивач посилається на те, що місце проживання позивача зареєстроване в Дніпровському районі м. Києва.
Проте, матеріали позовної заяви не містять відомостей про вчинення виконавчих дій за місцем проживання позивача.
Навпаки, як убачається з долучених до позовної заяви копій постанов про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, від 03 лютого 2026 року, ВП НОМЕР_1, копії цих постанов направлено на виконання до: Школи І-ІІІ ступенів № 294 Деснянського району міста Києва (школа №294); КПНЗ «Київський центр дитячо-юнацького туризму, краєзнавства та військово-патріотичного виховання», розташованого в Печерському районі м. Києва, де боржник отримує дохід.
Отже, виконавчі дії вчиняються в Деснянському та Печерському районах м. Києва місцезнаходження майна позивача, місце його проживання та отриманням позивачем доходу знаходиться в різних територіальних одиницях.
З огляду на викладене, дана позовна заява як за правилами ст. 27 ЦПК України, так і за правилами ч. 12 ст. 28 ЦПК України територіально не підсудна Дніпровському районному суду міста Києва, що позбавляє права прийняти дану справу до свого провадження не порушуючи правил підсудності.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом(стаття 125 Конституції України).
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року в справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів, у тому числі й територіальної.
Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом (частина 1 ст.8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо: справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Аналізуючи викладені доводи, беручи до уваги відомості щодо зареєстрованого місця проживання відповідача, суд приходить до висновку про передачу вказаної цивільної справи за підсудністю на розгляд до Оболонського районного суду міста Києва.
На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 27, 28, 31, 260, 353, 354 ЦПК України, суддя -
П О С Т А Н О В И В:
Цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тоцька Ольга Володимирівна, Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Телявський Анатолій Миколайович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - передати за підсудністю на розгляд до Оболонського районного суду міста Києва (м. Київ, вул. Левка Лук`яненка, буд. 2-Є).
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя: