Справа №127/28033/26
Провадження № 2-о/127/486/26
УХВАЛА
28 серпня 2026 року м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Шаміна Ю.А., розглянувши заяву ОСОБА_1 про встановлення фактів, що мають юридичне значення,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 через свого представника адвоката Слуцьку Т.В. звернулась до Вінницького міського суду Вінницької області через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» іззаявою про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Зазначена заява не відповідає вимогам, встановленим ст.ст. 175, 177 ЦПК України, а тому є підстави для залишення її без руху відповідно до ч.1 ст. 185 ЦПК України з метою усунення недоліків (відповідно до ст. 10 ЦПК України застосовується аналогія закону).
Так, відповідно до ст. 318 ЦПК України до заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів; у заяві повинно бути зазначено, зокрема, причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити, зокрема, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Вирішуючи питання про прийняття заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, судам необхідно враховувати, що ці заяви повиннівідповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, встановленим ст. 175 ЦПК, так і вимогам щодо її змісту, передбаченим ст. 318 цього Кодексу (п. 3 вказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №5). Якщо в заяві не зазначено, який конкретно факт просить встановити заявник, з яких причин неможливо одержати або відновити документ, що посвідчує цей факт, якими доказами цей факт підтверджується, або до заяви не приєднано довідки про неможливість одержання чи відновлення необхідних документів, суддя постановляє ухвалу про залишення заяви без руху і надає заявникові строк для усунення недоліків.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №320/948/18 (провадження №14-567цс18) вказано, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: 1) згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; 2) чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; 3) заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; 4) встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі №752/20365/16-ц, від 05 грудня 2019 року у справі №750/9847/18, від 03 лютого 2021 року у справі №644/9753/19, від 16 червня 2021 року у справі №643/6447/19/19, від 08 вересня 2021 року у справі №641/5187/20.
Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2020 у справі №287/167/18-ц (провадження №14-505цс19) зазначено, що «для розгляду справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, роз`яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються, зокрема, справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян, але тільки якщо воно не пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право і якщо заявник не має іншої можливості одержати або відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би факт, що має юридичне значення, але йому в цьому було відмовлено (із зазначенням причин відмови)».
Заявник вказує, що звертається до суду із цією заявою задля реалізації спадкових прав та оформлення права власності на спадкове майно, та просить суд:
1. Встановити факт, що заповіт від 21 липня 2004 року, де зазначено в самому тексті ОСОБА_2 , а у витягу про реєстрацію заповіту невірно внесено ОСОБА_2 належить ОСОБА_2
2. Встановити факт, що Державні акти на земельні ділянки: ЯД № 899813, ЯД № 899615, ЯД № 899848, ІІІ - ІФ № 005328 в яких зазначено ОСОБА_2 належить ОСОБА_2
3. Встановити факт, що свідоцтво про шлюб № НОМЕР_1 виданого районним ЗАГС 15 травня 1947, де вказано ім`я ОСОБА_3 , належить ОСОБА_4
4. Встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_5 , 1925, саме так зазначена в свідоцтві про народження НОМЕР_2 року народження, є матір`ю ОСОБА_1 (дівоче прізвище - ОСОБА_6 ).
Разом з тим, слід звернути увагу заявника на Положення про Спадковий реєстр, затверджене наказом Міністерства юстиції України №1810/5 від 07.07.2011, яким передбачено механізм виправлення помилки у витязі у разі невідповідності відомостей у Спадковому реєстрі інформації, наведеній у заповіті.
Натомість, заявник, всупереч вимог ст. 318 ЦПК України, не надала до заяви доказів щодо неможливості внесення змін до Спадкового реєстру, в частині звиправлення імені заповідача ОСОБА_2 . Адже обґрунтовуючи свою заяву вона вказує саме на неправильність відомостей у свідоцтві про народження її дітей, тобто в документі, що видається на підставі відповідного актового запису щодо свого народження.
Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги. За змістом ст. 83 ЦПК України, докази додаються разом з поданням до суду позовної заяви.
Водночас, при зверненні до суду із даною заявою заявник, серед іншого, просить встановити факт належності ОСОБА_2 державних актів на земельні ділянки: ЯД № 899813, ЯД № 899615, ЯД № 899848, однак належним чином засвідчених копій вказаних документів до матеріалів заяви на додано.
Всупереч вимог п. 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України у позовній заяві не зазначено доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності).
Відповідно до роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 07.07.1995 року « Про практику розгляду судами справ про встановлення неправильності запису в актах громадянського стану», суд розглядає заяви про встановлення неправильності запису в акті громадянського стану у випадках не виправлення органами реєстрації актів громадянського стану помилок, допущених при складанні актового запису та постановляє рішення про неправильність запису в акті громадянського стану саме в тій частині цього запису, в якій встановлено неправильність, а не запису акту громадянського стану.
Згідно частини першої статті 22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.
Порядок внесення змін до актових записів цивільного стану регулюють Правила внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 року № 96/5 (далі - Правила).
Згідно з пунктом 1.1 розділу І Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться відділами державної реєстрації актів цивільного стану міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у випадках, передбачених чинним законодавством. У разі відмови у внесенні змін до актових записів цивільного стану у висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану вказуються причини відмови та зазначається про можливість оскарження його у судовому порядку.
Підпунктами 2.13.1, 2.13.2 пункту 2.13 розділу ІІ Правил визначено, що підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є, зокрема, рішення суду про встановлення неправильності в актовому записі цивільного стану, постанова адміністративного суду.
Отже, органи державної реєстрації актів цивільного стану за заявою громадян можуть вносити зміни до актових записів на підставі рішень суду, якими встановлено неправильність таких записів та зазначено про внесення до них конкретних змін.
Справи про встановлення факту належності особі паспорта, військового квитка, квитка про членство в об`єднанні громадян, а також свідоцтв, що їх видають органи державної реєстрації актів цивільного стану, судовому розгляду в окремому провадженні не підлягають (ч. 3 ст. 315 ЦПК України).
У випадку невірного написання прізвища, ім`я, по батькові при здійсненні актового запису про шлюб та підтвердження неможливості виправлення цих відомостей органом реєстрації актів цивільного стану, заявнику слід звертатись до суду із вимогою про встановлення неправильності запису в актовому записі про шлюб, а не належності відповідного свідоцтва.
Крім того, заявнику слід навести обґрунтування та причини неможливості одержання документа, що підтверджує факт родинних відносин між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 як матір`ю та дочкою, у той час як у свідоцтві про народження ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , матір`ю зазначена ОСОБА_5 , тобто заявником не наведено обґрунтування, з яких причин наявного свідоцтва про народження є недостатньо для підтвердження родинних відносин та не надано доказів неможливості одержання належних документів у позасудовому порядку.
З огляду на вищевикладене, заявнику слід визначитись із способом захисту виходячи з наведених ним обставин та самого змісту вимог.
Cуд звертає увагу заявника, що в окремому провадженні, крім заявника, участь беруть заінтересовані особи, які мають юридичний інтерес у встановленні факту, оскільки за наслідками судового розгляду даної категорії справи рішення по справі може у подальшому як вплинути на їх суб`єктивні права та обов`язки, або спонукати до вчинення дій з реалізації суб`єктивних прав заявника.
Заявником у заяві про встановлення факту родинних, що має юридичне значення заінтересованими особами зазначено Надвірнянську державну нотаріальну контору та ОСОБА_9
Водночас, заінтересовані особи беруть участь у справах цієї категорії з метою захисту своїх інтересів або інтересів держави. Заінтересованими особами у справах про встановлення факту, що має юридичне значення, залежно від мети встановлення факту можуть бути й інші особи, які мають право на спадщину (брати, сестри, онуки, особи, на користь яких складено заповіт, усиновлені, територіальна громада за відсутності інших спадкоємців за законом чи заповітом).
Разом з тим, заява не містить посилання на докази щодо кола спадкоємців ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Заявником не зазначено жодних відомостей про її дітей, у тому числі осіб на користь яких складено заповіт, а також не надано відповідних доказів щодо цього.
Таким чином, заявнику слід вказати про існування інших спадкоємці ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , та залучити їх до участі у справі в якості заінтересованих осіб, подавши заяву у новій редакції та надіславши її копії разом з додатками суду та усім заінтересованим особам.
Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє заявника і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання позивачем ухвали.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що заяву слід залишити без руху, а заявникові надати строк для усунення недоліків.
Керуючись ст. 177, 185, 318 ЦПК України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Заяву ОСОБА_1 про встановлення фактів, що мають юридичне значення- залишити без руху, надавши заявникові строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків не більше п`яти днів з дня отримання ухвали.
У разі невиконання ухвали суду у зазначений строк заяву вважати неподаною та повернути заявникові зі всіма доданими до неї документами.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Шаміна Юлія Анатоліївна