ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/7571/26 Справа № 210/7174/25 Суддя у 1-й інстанції - Скотар Р.Є. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 серпня 2026 року м. Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Бондар Я.М.,
суддів Акуленка В.В., Остапенко В.О.
секретар судового засідання - Лідовська А.А.
сторони:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Публічне акціонерне товариство «АРСЕЛОРМІТТАЛ КРИВИЙ РІГ»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача Публічного акціонерного товариства «АРСЕЛОРМІТТАЛ КРИВИЙ РІГ» на рішення Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 05 травня 2026 року, яке ухвалено суддею Скотарем Р.Є. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 05 травня 2026 року,
В С Т А Н О В И В
В листопаді 2025 року ОСОБА_1 через свого представника адвоката Гузєва І.Г. звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «АРСЕЛОРМІТТАЛ КРИВИЙ РІГ» (надалі - ПАТ «АРСЕЛОРМІТТАЛ КРИВИЙ РІГ») про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я внаслідок нещасного випадку на виробництві.
Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач перебувала в трудових відносинах з Приватним підприємством «СТІЛ СЕРВІС», працюючи на посаді вагаря (навантаження концентрату) дільниці з експлуатації ЗВ маси залізничного цеху ПП «СТІЛ СЕРВІС».
22 квітня 2021 року, близько 18 години 10 хвилин, позивач перебувала на робочому місці, в приміщенні вагової, що знаходиться в будівлі перевантажувального бункеру №3 рудозбагачувальної фабрики № 2 гірничого департаменту ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», прямуючи за інвентарем для прибирання позивач почала спускатись з другого на перший поверх по маршовим сходам, що складаються з 14 сходинок. Знаходячись на третій сходинці зверху випадково почала падати, та завдяки тому, що правою рукою притрималася за перило також встигла вхопитись за нього лівою рукою, чим зупинила падіння в районі другої сходинки знизу, під час падіння ліва нога позивача застрягла між четвертою та п`ятою сходинками знизу, внаслідок чого відбулось травмування лівої ноги позивача. Після падіння позивач була доставлена в КП «Криворізька міська клінічна лікарня №2» Криворізької міської ради, де їй був поставлений діагноз «закритий трьох кісточковий перелом лівої гомілки із зміщенням та з підвивихом ступні до зовні та до заду».
Даний нещасний випадок визнано таким, що пов`язаний з виробництвом. У зв`язку із заподіянням зазначеної шкоди здоров`ю 01.09.2021 року позивач вперше пройшла огляд медико-соціальною експертною комісією, за результатами якого їй визначено 15% втрати професійної працездатності внаслідок трудового каліцтва та встановлена потреба в медикаментозному лікуванні.
21.09.2022 року позивач повторно пройшла огляд МСЕК, за наслідком якого їй визначено 15% втрати професійної працездатності внаслідок трудового каліцтва. Встановлена потреба в медикаментозному лікування, зазначені ВМП.
04.10.2023 року позивач повторно пройшла огляд МСЕК, за наслідком якого їй визначено 15% втрати професійної працездатності внаслідок трудового каліцтва. Встановлена потреба в медикаментозному лікування, зазначені ВМП.
У зв`язку з вказаним трудовим каліцтвом та частковою втратою професійної працездатності, порушено звичний спосіб життя позивача, остання позбавлена можливості реалізовувати свої звички та бажання, відчуває дискомфорт під час ходи, функції ушкодженої ноги до теперішнього часу не відновлені. Розмір моральної шкоди позивач оцінила в сумі 151400 гривень, яку просила стягнути з відповідача.
Рішенням Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 05 травня 2026 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_1 суму моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я на виробництві у розмірі 60 000,00грн. (шістдесят тисяч гривень) без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
В апеляційній скарзі відповідач ПАТ «АРСЕЛОРМІТТАЛ КРИВИЙ РІГ» просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що в спірних правовідносинах ПАТ «АМКР» не є роботодавцем Позивача. Роботодавцем ОСОБА_1 є Приватне Підприємство «Стіл Сервіс», яке відповідно до Акту спеціального розслідування нещасного випадку від 09.06.2021 року встановило обставини нещасного випадку, що стався 22.04.2021 о 18 годині 15 хвилин на території ПП «Стіл Сервіс». Відповідно до принципів цивільної та трудової відповідальності, стягнення моральної шкоди можливе лише з особи, яка є власником, уповноваженим ним органом або безпосередньо винна у заподіянні шкоди. ПАТ «АМКР» не є роботодавцем Позивача, а отже, не може нести відповідальності за нещасний випадок, який стався з робітником іншого підприємства
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивачки адвокат Гузєв І.Г. зазначив, що позиція відповідача викладена в апеляційній скарзі не відповідає обставинам справи та положенням діючого законодавства, а тому в задоволенні вимог апеляційної скарги просив відмовити. Так, позивач звернулася до суду з позовом до ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» з вимогою про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження її здоров`я. В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначила, що внаслідок нещасного випадку на підприємстві відповідача отримала травму та стійку втрату працездатності. 22.04.2021 року позивач перебувала на робочому місці, в приміщенні вагової, що знаходиться в будівлі перенавантажувального бункеру №3 рудозбагачувальної фабрики №2 гірничого департаменту ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», спускаючись по сходинах отримала травму «закритий трьохкісточковий перелом лівої гомілки із зміщенням та з підвивихом ступні до зовні та до заду». За результатами проведеного компетентною комісією розслідування нещасного випадку, що стався 22 квітня 2021 року о 18 годині 15 хвилин, було прийнято рішення визнати даний нещасний випадок таким, що пов`язаний з виробництвом. Вищезазначені факти підтверджуються Актом спеціального розслідування нещасного випадку, що стався від 22.04.2021 року. Під час розслідування обставин вказаного нещасного випадку компетентною комісією встановлено: що на місці нещасного випадку, на моменту його настання "освітлення місця події штучне за допомогою стаціонарних електричних світильників на момент нещасного випадку було відсутнє". Також спеціальною комісією встановлено, що до осіб, які допустили порушення законодавства про охорону праці, що стало причиною настання нещасного випадку, в тому числі, віднесено майстра дільниці складування і відвантаження концентрату виробництва рудозбагачувальної фабрики №2 (на правах цеху)гірничого департаменту Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», який допустив порушення вимоги посадової інструкції майстра дільниці складування і відвантаження концентрату виробництва рудозбагачувальної фабрики №2, затвердженої заступником генерального директора з виробництва управління гірничого департаменту ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг». Позивач вважає, що нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, як наслідок отримання трудового каліцтва та стійкої втрати професійної працездатності Позивачем, є наслідком порушення законодавства про охорону праці зі сторони Відповідача.
Представником позивача адвокатом Гузєвим І.Г. до апеляційного суду подано заяву, в якій заявник просить розгляд справи провести без його участі та участі позивача, апеляційну скаргу відповідача просить залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача ПАТ «АРСЕЛОРМІТТАЛ КРИВИЙ РІГ» адвоката Єфремову Т.О. , яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, що позивач ОСОБА_1 станом 22.04.2021 року перебувала в трудових відносинах з Приватним підприємством «СТІЛ СЕРВІС», працюючи на посаді вагаря дільниці з експлуатації ЗВ маси залізничного цеху ПП «СТІЛ СЕРВІС» з 16.07.2025 року звільнена за власним бажанням (а.с.28-34).
З акту спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 22.04.2021 року вбачається, що близько 18.10 год. позивач перебувала на робочому місці, в приміщенні вагової, що знаходиться в будівлі перенавантажувального бункеру №3 рудозбагачувальної фабрики №2 гірничого департаменту ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», прямуючи за інвентарем для прибирання позивач почала спускатись з другого на перший поверх по маршовим сходам, що складаються з 14 сходинок. Знаходячись на третій сходинці зверху випадково почала падати, та завдяки тому, що правою рукою притрималася за перило також встигла вхопитись за нього лівою рукою, чим зупинила падіння в районі другої сходинки знизу, під час падіння ліва нога позивача застрягла між четвертою та п`ятою сходинками знизу, внаслідок чого відбулось травмування лівої ноги позивача. Після падіння позивач була доставлена в КП «Криворізька міська клінічна лікарня №2» Криворізької міської ради, де їй був поставлений діагноз «закритий трьох кісточковий перелом лівої гомілки із зміщенням та з підвивихом ступні до зовні та до заду».
Комісією встановлено, що на момент нещасного випадку:
- потерпіла була вдягнена у власний чистий одяг та власне взуття, при цьому була забезпечена спецодягом та спецвзуттям, що відповідає нормам видачі та видам робіт, спецодяг та спецвзуття потерпілої знаходяться у справному стані, за розміром відповідають її антропологічним даним;
- маршові сходи для ступку на перший поверх будівлі рудозбагачувальної фабрики №2 гірничого департаменту ПАТ «АМКР» відповідають вимогам ДСТУ Б В.2.6-52:2008 «Сходи маршеві, площадки та огорожі сталеві. Технічні умови»;
- сходинки на сходовому марші знаходяться у справному сухому стані та не захаращені сторонніми предметами;
- освітлення місця події штучне за допомогою стаціонарних електричних світильників на момент нещасного випадку було відсутнє (а.с.17-18).
Комісія зі спеціалізованого розслідування нещасного випадку прийшла до висновку, що нещасний випадок з ОСОБА_1 визнано таким, що пов`язаний з виробництвом (а.с.19).
З виписного епікризу з медичної картки стаціонарного хворого встановлено, що ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні з 22.04.2021 року по 13.05.2021 року. Основний діагноз: закритий трьох кісточковий перелом лівої гомілки зі зміщенням та підвивихом ступні до зовні та до заду. Садна лівої нижньої кінцівки (а.с.24). З 30.06.2021 року по 13.07.2021 року ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні, заключний клінічний діагноз: консолідуючий оперований перелом кісточок лівої гомілки (а.с.25).
З виписки №1110 із медичної карти стаціонарного хворого КП «Криворізька міська лікарня №1» КМР» вбачається, що основний діагноз ОСОБА_1 «консолідуючий після металоостеосинтезу 29.04.2021 року злам кісточок лівої гомілки з порушенням функції ходи. Травма виробнича 22.04.2021 року» (а.с.26-27).
01 вересня 2021 року Позивачу висновком МСЕК встановлено 15% втрати професійної працездатності з 01 вересня 2021 року по 01 вересня 2022 року. Причина втрати професійної працездатності: трудове каліцтво, дата встановлення страхового випадку 22 квітня 2021 року, з переоглядом 01 вересня 2022 року (а.с.7).
З довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у надані медичної та соціальної допомоги вбачається, що 21 вересня 2022 року ОСОБА_1 пройшла повторний огляд, ступінь втрати професійної працездатності 15% з 01 вересня 2022 року по 01 вересня 2023 року, з датою переогляду 10.08.2023 року. Потреба у медичній та соціальній допомозі: медикаментозне лікування. ВМП (а.с.9).
04 жовтня 2023 року позивач повторно пройшла огляд МСЕК, за наслідком якого їй визначено 15% втрати професійної працездатності з переоглядом 10.08.2025 року. Встановлена потреба в медикаментозному лікування, ВМП.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами ст. ст. 153, 237-1 КЗпП України й виходив з обов`язку відповідача відшкодувати на користь позивача моральну шкоду, завдану у зв`язку з отриманим ним на виробництві трудовим каліцтвом.
Визначаючи розмір моральної шкоди у сумі 60 000,00 грн, суд виходив з обставин отримання шкоди позивачкою, наявності фізичних та душевних страждань, їх тривалість, істотність вимушених змін у способі життя позивача, зменшення обсягу трудової діяльності, необхідність проходження курсу лікування, обмеження життєвої активності позивача і необхідність додаткових зусиль для організації свого життя.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з нормами Конституції України - людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини головним обов`язком держави (ст.3 Конституції України).
Крім того, статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.
Згідно ст.4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Відповідно до частин 1, 3 ст.13 Закону України "Про охорону праці", роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Так, відповідно до ч. ч. 1-4 ст.153 КЗпП України, на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.
Відповідно до вимог ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
Водночас, пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема: виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
При заподіянні особі моральної шкоди, обов`язок по її відшкодуванню покладається на винних осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона.
Відповідно до Акту розслідування нещасного випадку від 22 квітня 2021 року причинами нещасного випадку були - основна: невиконання інструкцій з охорони праці в тому числі з боку самого позивача та інших посадових осіб -працівників відповідача та технічна причина (недостатність освітлення) саме з боку відповідача ПАТ «АРСЕЛОРМІТТАЛ КРИВИЙ РІГ», (а.с.11-22).
Отже, ПАТ «АРСЕЛОРМІТТАЛ КРИВИЙ РІГ», під час роботи позивача, допустив порушення інструкцій з охорони праці, та не забезпечив належного освітлення робочого приміщення, що є порушенням ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці».
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача ПАТ «АРСЕЛОРМІТТАЛ КРИВИЙ РІГ» про те, щодо неналежності відповідача та відсутності в діях відповідача протиправної поведінки, оскільки згідно до Акту розслідування нещасного випадку від 22 квітня 2021 року встановлено порушення відповідачем законодавства про охорону праці.
Крім того, відсутність причинного зв`язку між завданою позивачу шкодою і протиправною поведінкою відповідача, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.
Отже, Закон не перешкоджає стягненню з відповідача моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку особи відшкодувати моральну шкоду.
Спростовуються й доводи відповідача щодо відсутності підстав відшкодування позивачеві моральної шкоди, оскільки, факт заподіяння такої шкоди, у зв`язку з отриманим трудовим каліцтвом, встановлений в судовому засіданні. Так, позивачка змушена проходити амбулаторний та стаціонарний курси лікування, переносить фізичні страждання, позбавлена нормальних життєвих зв`язків, що вимагає додаткових зусиль для організації життя.
Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
Таким чином, судом вірно встановлено порушення ПАТ «АРСЕЛОРМІТТАЛ КРИВИЙ РІГ» норм трудового законодавства, що призвело до нещасного випадку та травмування позивача на виробництві, за безпечне робоче середовище якого, воно відповідає, а тому на відповідача покладається обов`язок з відшкодування завданої моральної шкоди.
Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Крім того, слід зазначити, що Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
05 грудня 2018 року Велика Палата Верховного у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) прийняла постанову, у якій зробила правовий висновок про те, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач.
Суд констатував у цій справі, що характер отриманої позивачем травми, що спричинила повну втрату ним професійної працездатності, звільнення з роботи через виявлену невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі за станом здоров`я, визнання позивача особою з інвалідністю І групи безстроково, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у буденному житті, необхідність щорічної реабілітації, надають йому право на відшкодування моральної шкоди у розмірі 275 000,00 грн.
Врахувавши вищевикладене, суд першої інстанції, прийнявши до уваги характер і тривалість фізичних і моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у її життєвих стосунках, внаслідок отриманої на виробництві травми, що потягло втрату працездатності безстроково 15%, без визнання інвалідності, що потягнуло за собою зміни, як у професійному, так і у буденному житті позивача, вірно визначив розмір моральної шкоди у сумі 60 000 грн, що є справедливим у даній ситуації.
Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз`ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України в п. 13 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 з подальшими змінами та доповненнями.
У зв`язку з вищевикладеним, колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги обох сторін про необґрунтованість розміру моральної шкоди.
Аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень суду апеляційної інстанції.
Фактично всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Щодо судових витрат, то відповідно до підпунктів "б" та "в" пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених апелянтами у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
П О С Т А Н О В И В
Апеляційну скаргу відповідача Публічного акціонерного товариства «АРСЕЛОРМІТТАЛ КРИВИЙ РІГ» залишити без задоволення.
Рішення Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 05 травня 2026 року, залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 27 серпня 2026 року.
Головуючий:
Судді: