ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/3644/26 Справа № 932/8835/24 Суддя у 1-й інстанції - Ярощук О. В. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 серпня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Агєєва О.В.,
суддів: Гапонова А.В., Касвітна Т.П.,
за участю секретаря судового засідання Кирилішиної В.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпро цивільну справу №932/8835/24 за заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , особа щодо якої розглядається питання про визнання недієздатною: ОСОБА_3 , заінтересовані особи: Орган опіки та піклування в особі Адміністрації Шевченківського району Дніпровської міської ради, ОСОБА_4 , за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м.Дніпра від 09 грудня 2025 року, ухвалене у складі судді Ярощук О.В., -
ВСТАНОВИВ:
Заявник ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м.Дніпра із заявою про визнання особи недієздатною, встановлення опіки і призначення опікуна.
В обґрунтування заяви зазначив, що він є рідним братом ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є особою з інвалідністю 1 групи із дитинства та потребує догляду та супроводу.
Вказує, що батько заявника ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 помер. Матір заявника, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 не заперечує щоб заявник - її син, був опікуном ОСОБА_3 . Рідна сестра заявника ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 не може бути опікуном ОСОБА_3 , оскільки зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
У зв`язку з чим, просив суд визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатною, встановити над нею опіку та призначити його опікуном.
Рішенням Шевченківського районного суду м.Дніпра від 09 грудня 2025 року заяву ОСОБА_1 про визнання особи недієздатною, встановлення над нею опіки і призначення опікуна - задоволено частково. Визнано ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 - недієздатною. Заяву про призначення ОСОБА_1 опікуном своєї сестри ОСОБА_3 - залишено без задоволення. Зобов`язано орган опіки та піклування в особі Адміністрації в Шевченківському районі Дніпровської міської ради вирішити питання опіки над недієздатною ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до законодавства.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Кошман К.М., подала апеляційну скаргу, в якій не погоджується з оскаржуваним рішенням в частині відмови у призначенні довірителя опікуном над ОСОБА_3 , а також у частині зобов`язання органу опіки та піклування вирішити питання опіки, вважає його в цій частині таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи.
В обґрунтування скарги зазначає, що суд першої інстанції відмовив у призначенні апелянта опікуном, виходячи з сукупності міркувань, зокрема поставивши під сумнів доцільність призначення саме ОСОБА_1 опікуном за наявності інших близьких родичів, визнавши подання органу опіки та піклування недостатньо мотивованим, а також висловивши припущення щодо можливих зловживань правом у зв`язку з тим, що апелянт є військовозобов`язаним.
Вказує, що суд не дослідивши повно та всебічно реальні обставини здійснення догляду, фактично надав вирішального значення формальним міркуванням та припущенням, які не передбачені законом як критерії призначення опікуна.
Наголошує, що у даній справі всі передбачені законом критерії для призначення ОСОБА_1 опікуном були дотримані та підтверджені належними і допустимими доказами, а відмова суду першої інстанції у задоволенні цієї вимоги ґрунтується не на вимогах закону, а на додаткових, не передбачених законодавством міркуваннях.
Зауважує, що суд першої інстанції, відмовляючи у призначенні ОСОБА_1 опікуном над його рідною сестрою - ОСОБА_3 , вийшов за межі предмета доказування у справі про встановлення опіки, надавши визначальне значення обставинам, які не передбачені законом як критерії призначення опікуна та не були предметом судового розгляду.
Звертає увагу, що у мотивувальній частині рішення суд зазначив, що матір - ОСОБА_4 - «здійснює догляд за донькою у разі відсутності заявника». Разом із тим таке формулювання не відображає реального змісту пояснень та фактичних обставин, оскільки допомога матері у такі короткі періоди є вимушеною, здійснюється за відсутності альтернативи. Крім того, суд не допитав матір як заінтересовану особу, хоча мав таку можливість і процесуальне право.
Зазначає, що ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції визнав ОСОБА_3 недієздатною, однак не виконав передбачений законом обов`язок щодо вирішення питання про встановлення над нею опіки та призначення опікуна, чим неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.
Зауважує, що суд фактично ухилився від виконання свого прямого повноваження, поклавши вирішення питання про опіку на орган опіки та піклування, хоча відповідно до закону саме суд уповноважений встановити опіку та призначити опікуна.
Вказує, що суд першої інстанції з одного боку, правильно визначив роль і обов`язки органу опіки та піклування, а з іншого боку, проігнорував результати виконання цим органом своїх повноважень та висунув до подання вимоги, які не передбачені законом, що призвело до помилкової відмови у призначенні опікуна.
Наголошує, що суд першої інстанції, відмовляючи у призначенні опікуна, фактично залишив ОСОБА_3 - особу з тяжким психічним розладом, яка визнана недієздатною, - без законного представника, що суперечить самій меті інституту опіки та принципу пріоритету інтересів підопічного. Визнання особи недієздатною без одночасного визначення опікуна не забезпечує реального захисту її прав, а створює правову та фактичну невизначеність, що є неприпустимим у справах цієї категорії.
У зв`язку з чим просить рішення Шевченківського районного суду м.Дніпра від 09 грудня 2025 року у справі №932/8835/24 в частині відмови у призначенні опікуна та в частині зобов`язання органу опіки та піклування вирішити питання опіки - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким призначити опікуном над ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 її рідного брата - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 ). В іншій частині рішення Шевченківського районного суду м. Дніпра від 09 грудня 2025 року у справі № 932/8835/24 - залишити без змін.
Інші учасники своїм правом на подачу відзиву не скористалися.
Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Кошман К.М. в судовому засіданні апеляційного суду підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.
Заінтересована особа ОСОБА_4 в судовому засіданні апеляційного суду підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.
Інші учасники справи в судове засідання апеляційного суду не з`явилися про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись у встановленому законом порядку.
Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з`явились в судове засідання, оскільки, відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, представника заявника, заінтересовану особу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є рідною сестрою заявника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Згідно із довідкою до акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12ААБ №226358, ОСОБА_3 встановлено першу групу інвалідності із дитинства із 22 жовтня 2019 року, причина інвалідності - із дитинства по зору, безстроково. Потребує постійної сторонньої допомоги.
Відповідно до інформації Відділу формування та ведення реєстру територіальної громади заявник та особа стосовно якої вирішується питання ОСОБА_3 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_3 із 13 вересня 2005 року та 26 травня 2014 року відповідно.
Згідно із Довідкою №4020 про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні будинку осіб, за адресою АДРЕСА_2 зареєстровані співвласник ОСОБА_5 (помер ІНФОРМАЦІЯ_6 ); ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (дружина померлого), ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (син), ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (син), ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 (донька).
Батько заявника - ОСОБА_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується відповідним свідоцтвом серії НОМЕР_2 .
Рідна сестра заявника та заінтересованої особи, стосовно якої вирішується питання - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 надала до суду нотаріально засвідчену заяву про те, що не заперечує щоб опікуном її сестри був призначений їхній рідний брат ОСОБА_1 , у зв`язку із виїздом на постійне місце проживання за кордон.
Рідний брат заявника та заінтересованої особи, стосовно якої вирішується питання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , є особою із інвалідністю із дитинства по зору, безстроково.
Мати заявника та заінтересованої особи, стосовно якої вирішується питання, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , надала до суду нотаріально засвідчену заяву про те, що не заперечує щоб опікуном її доньки ОСОБА_3 був її син ОСОБА_1 . Зазначила, що не може бути опікуном за станом здоров`я. У той же час, заявник зазначив, що матір ОСОБА_3 проживає разом із ним та ОСОБА_3 , та також здійснює догляд за донькою у разі його відсутності.
На підтвердження здатності бути опікуном заявник надав довідку про проходження попереднього, періодичного та позачергового психіатричних оглядів, у тому числі на предмет вживання психоактивних речовин №514 від 17 травня 2024 року, згідно із яким не має протипоказань виконувати функції опікуна, характеристику із місця проживання, відомості щодо судимості, відповідно до яких заявник не притягувався до кримінальної відповідальності, виписку із медичної картки, відповідно до якої за станом здоров`я - здоровий.
Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта за №392Ц від 14 жовтня 2025 року, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , має хронічний стійкий психічний розлад у формі помірної розумової відсталості. За своїм психічним станом в теперішній час не може розуміти значення своїх дій та керувати ними.
Згідно із поданням від 26 травня 2025 року №4/3-180, орган опіки та піклування в особі Адміністрації в Шевченківському районі Дніпровської міської ради - заступника голови адміністрації, голови комісії з питань захисту прав та інтересів повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права та виконувати обов`язки ОСОБА_9 - рекомендує, у разі визнання ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 недієздатною особою, за доцільне призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 опікуном сестри.
Заявник працює дистанційно і є військовозобов`язаним.
Задовольняючи частково позов суд першої інстанції виходив з того, що подання органу опіки та піклування від 26 травня 2025 року №4/3-180 щодо можливості призначити ОСОБА_1 опікуном сестри не містить належної мотивації, а також будь-яких обґрунтувань чи мотивів з посиланням на наявні докази щодо можливості заявника бути опікуном та визначення конкретних обставин, які зумовлюють необхідність такого призначення.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Згідно зі ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 41 ЦК України над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.
Згідно зі статтею 55 ЦК України опіка та піклування встановлюється з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.
Відповідно до статті 58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.
Частиною першою статті 60 ЦК України визначено, що суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
Суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна (частина перша статті 300 ЦПК України).
Системно проаналізувавши зміст частини першої статті 60 ЦК України та частини першої статті 300 ЦПК України, можливо дійти висновку, що обов`язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі №736/1508/17 (провадження №61-39361св18).
Відповідно до статті 62 ЦК України опіка або піклування встановлюється за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.
Положеннями статті 63 ЦК України закріплено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю; фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою.
Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.
Відповідно до частини першої статті 67 ЦК України опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.
При призначенні опікуна важливі і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.
Аналогічні положення зазначені у Правилах опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України 26 травня 1999 року № 34/166/131/88.
Призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка (постанова Верховного Суду від 07 квітня 2022 року у справі № 712/10043/20).
Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна. Тому за наявності висновку органу опіки та піклування про доцільність призначення опікуном певної особи суд зобов`язаний лише перевірити відповідність цього висновку вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, зокрема чи складений такий висновок на підставі документів, передбачених Правилами опіки та піклування.
Рішення суду, як найважливіший акт правосуддя, покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв`язку з цим суди повинні неухильно додержуватись вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі.
Колегія суддів зазначає, що існує усталена судова практика, яка дозволяє застосовувати Правила опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 року № 34/166/131/88 (далі - Правила опіки та піклування), під час визначення кандидатури опікуна недієздатної повнолітньої особи, зокрема такі висновки містяться у постановах Верховного Суду від 07 квітня 2022 року у справі № 712/10043/20, від 28 червня 2023 року у справі № 637/46/21, від 08 січня 2024 року у справі № 753/1905/22, від 20 березня 2024 року у справі № 638/5358/23.
Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
У справі, що переглядається встановлено, що ОСОБА_3 , є рідною сестрою заявника ОСОБА_1 .
Згідно із довідкою до акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12ААБ №226358, ОСОБА_3 встановлено першу групу інвалідності із дитинства із 22 жовтня 2019 року, причина інвалідності - із дитинства по зору, безстроково. Потребує постійної сторонньої допомоги.
Відповідно до інформації Відділу формування та ведення реєстру територіальної громади Заявник та особа стосовно якої вирішується питання ОСОБА_3 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_3 із 13.09.2005 року та 26.05.2014 року відповідно.
Батько заявника - ОСОБА_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується відповідним свідоцтвом серії НОМЕР_2 .
Рідна сестра заявника та заінтересованої особи, ОСОБА_8 , надала до суду нотаріально засвідчену заяву про те, що не заперечує щоб опікуном її сестри був призначений їхній рідний брат ОСОБА_1 , у зв`язку із її виїздом на постійне місце проживання за кордон.
Рідний брат заявника та заінтересованої особи, стосовно якої вирішується питання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 є особою із інвалідністю із дитинства по зору, безстроково.
Мати заявника та заінтересованої особи, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зазначила, що не може бути опікуном за станом здоров`я.
У той же час, заявник зазначив, що матір ОСОБА_4 проживає разом із ним та ОСОБА_3 , та також здійснює догляд за донькою у разі його відсутності.
Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта за №392Ц від 14 жовтня 2025 року, ОСОБА_3 , має хронічний стійкий психічний розлад у формі помірної розумової відсталості. За своїм психічним станом в теперішній час не може розуміти значення своїх дій та керувати ними.
Згідно із поданням від 26 травня 2025 року №4/3-180, орган опіки та піклування в особі Адміністрації в Шевченківському районі Дніпровської міської ради - заступника голови адміністрації, голови комісії з питань захисту прав та інтересів повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права та виконувати обов`язки ОСОБА_9 - рекомендує, у разі визнання ОСОБА_3 недієздатною особою, за доцільне призначити ОСОБА_1 опікуном сестри.
Заявник працює дистанційно, та є військовозобов`язаним.
Судом першої інстанції не встановлено, що особа, стосовно якої ставиться питання про визнання її недієздатною та призначення їй опікуна, не має інших близьких членів сім`ї, та не встановлено обставин, які б засвідчували факт того, що мати заявника не може здійснювати догляд за своєю донькою. Доказів того, що мати заявника має певні ускладнення щодо реалізації опікунства суду не надано та матеріали справи таких відомостей не містять.
Наявна в матеріалах справи нотаріально засвідчена заява матері про те, що вона не заперечує, щоб опікуном її доньки був син - заявник, жодним чином не спростовує того факту, що саме матір може бути належним опікуном для своєї доньки.
Таким чином, враховуючи обставини справи, надані докази, практику Верховного Суду (постанова Верховного Суду від 04 грудня 2024 року у справі № 634/1126/23), суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення заявлених вимог частково, а саме: в частині визнання особи недієздатною та встановлення опіки, а в частині призначення опікуном заявника - відмовив, що, на думку колегії суддів, є цілком виправданим, оскільки заявником не доведено можливість інших членів сім`ї виконувати належним чином обов`язки опікуна, з чим і погоджується колегія суддів, оскільки саме на орган опіки та піклування покладається обов`язок знайти особу, яка за своїми якостями (стан здоров`я, родинні зв`язки тощо) найбільш ефективно для особи, визнаної недієздатною, може виконувати обов`язки опікуна.
Дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції, правильно застосувавши частину четверту статті 63 ЦК України, яка приписує ураховувати можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника, частину першу статті 67 ЦК України, яка зобов`язує опікуна дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням, дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про призначення його опікуном над недієздатною ОСОБА_3 , керуючись насамперед інтересами недієздатної.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, про те, що суд безпідставно відмовив у задоволенні вимог ОСОБА_1 про призначення його опікуном ОСОБА_3 , спростовуються установленими судом обставинами у справі, зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки.
Суд правильно застосував норми матеріального права у спірних правовідносинах та не допустив порушень норм процесуального права, які б давали підстави для скасування оскарженого судового рішення, тому доводи апеляційної скарги з цього приводу є безпідставними.
Доводи апеляційної скарги не містить посилань на неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права та фактично зводиться до незгоди з правовими висновками суду першої інстанції, що відповідно до статті 376 ЦПК України не є підставою для скасування судового рішення.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року; SERYVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909|04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що підстав для скасування рішення Шевченківського районного суду м. Дніпра від 09 грудня 2025 року немає.
Відповідно до ч.ч.1, 13 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З огляду на висновок про залишення апеляційних скарг без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат немає.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Дніпра від 09 грудня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді:
Повний текст постанови складено 28.08.2026 року
Головуючий суддя О.В. Агєєв