Справа № 2-4815/11
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 серпня 2026 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючого - судді Шумило Н.Б.
за участю секретаря судового засідання - Дуб В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород подання головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Савчук М. про тимчасове обмеження у праві виїзду громадянина України за кордон у цивільній справі №2-4815/11, боржник: ОСОБА_1 , стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТМЕНТ ЮНІОН», -
ВСТАНОВИВ:
Головний державний виконавець Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Савчук М. звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон громадянину України, боржнику - ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).
Подання обґрунтовано тим, що на виконанні у Відділі державної виконавчої служби у м.Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження №75435075 по виконанню виконавчого листа №2-4815/11 виданого 05.04.2024 року Ужгородським міськрайонним судом про: «Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНС ПРОПЕРТІ ГРУПП» (ПАТ «Надра») борг за кредитним договором в сумі 276794,28 грн., судові витрати в розмірі 1700 грн. та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення».
04.07.2024 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Копію постанови про відкриття виконавчого провадження направлено стороні рекомендованої кореспонденцією.
18.07.2024 року державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника.
13.02.2025 року державним виконавцем винесено постанову про розшук майна боржника, а саме автомобіль марка: ГАЗ, модель: 66, категорія: ВАНТАЖНИЙ, колір: ЗЕЛЕНИЙ, рік виробництва: 1992, номер шасі НОМЕР_2 .
14.02.2025 року державним винесено постанову про арешт майна боржника.
02.05.2025 року державним виконавцем повторно винесено постанову про арешт коштів боржника.
23.03.2026 року державним виконавцем було виявлено відкриті нові рахунки у банківських установах, повторно винесено постанову про арешт коштів боржника.
30.07.2026 року відділ ДВС направив боржнику виклик з вимогою з`явитися до відділу ДВС з метою надання пояснень стосовно причин тривалого невиконання рішення суду. Одночасно у виклику до боржника доведено і про негативні наслідки подальшого невиконання рішення суду.
14.08.2026 року складено акт державного виконавця відповідно до якого засвідчено, що боржник не з`явився на виклик державного виконавця, пояснення стосовно причин невиконання рішення суду не надав.
17.08.2026 року складено акт державного виконавця відповідно до якого засвідчено, що боржник відсутній за зареєстрованою адресою: АДРЕСА_1 , двері житла зачинені, на стук ніхто не відчинив.
Відповідно до ч.4 ст.441 ЦПК України суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
У судове засідання приватний виконавець не з`явився, проте у прохальній частині подання просить розгляд подання поводити за його відсутності.
Суд, дослідивши матеріали подання, матеріали цивільної справи №2-4815/11 дійшов наступного висновку.
Згідно матеріалів подання судом встановлено, що ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12.01.2022 року справі №2-4815/11 постановлено замінити стягувача ПАТ «КБ «Надра» на його правонаступника ТОВ «ФІНАНС ПРОПЕРТІ ГРУПП» у справі №2-4815/11 за позовом ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Видати дублікати виконавчих листів щодо стягнення заборгованості та поновити пропущений строк для пред`явлення виконавчих листів до виконання у справі №2-4815/11 за позовом ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
05.04.2024 року Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області видано дублікат виконавчого листа у справі №2-4815/11 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНС ПРОПЕРТІ ГРУПП» (ПАТ «Надра») 276794,28 грн. суми заборгованості та судові витрати в розмірі 1700 грн. та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.
06.06.2024 року ТОВ «ФІНАНС ПРОПЕРТІ ГРУПП» звернулося до Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України із заявою про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа №2-4815/11 від 05.04.2024 року.
04.07.2024 року старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Кушнір А.І. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №75435075 з виконання виконавчого листа №2-4815/11 від 05.04.2024 року про: «Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНС ПРОПЕРТІ ГРУПП» (ПАТ «Надра») борг за кредитним договором в сумі 276794,28 грн., судові витрати в розмірі 1700 грн. та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення».
До матеріалів подання долучено супровідний лист від 04.07.2024 року про направлення ОСОБА_1 та ТОВ «ФІНАНС ПРОПЕРТІ ГРУПП» постанови про відкриття виконавчого провадження від 04.07.2024 року при примусовому виконання виконавчого листа №2-4815/11 від 05.04.2024 року.
18.07.2024 року старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Кушнір А.І. у виконавчому провадженні №75435075 винесено постанову про арешт коштів боржника.
До матеріалів подання долучено супровідний лист від 18.07.2024 року про направлення ОСОБА_1 , ТОВ «ФІНАНС ПРОПЕРТІ ГРУПП», АТ «ПУМБ» постанови про арешт коштів боржника від 18.07.2024 року у виконавчому провадженні №75435075.
16.08.2024 року ОСОБА_1 подав начальнику ВДВІС у місті Ужгороді Хваста С.В. заяву про визначення рахунку для здійснення видаткових операцій.
22.08.2024 року старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Кушнір А.І. у виконавчому провадженні №75435075 винесено постанову про визначення поточного рахунку фізичної особи-боржника у банку для здійснення видаткових операцій.
До матеріалів подання долучено супровідний лист від 22.08.2024 року про направлення ОСОБА_1 , ТОВ «ФІНАНС ПРОПЕРТІ ГРУПП», постанови про визначення поточного рахунку фізичної особи-боржника у банку для здійснення видаткових операцій від 22.08.2024 року у виконавчому провадженні №75435075.
27.11.2024 року старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Кушнір А.І. у виконавчому провадженні №75435075 винесено постанову про заміну сторони виконавчого провадження з ТОВ «ФІНАНС ПРОПЕРТІ ГРУПП» на його правонаступника ТОВ «ІНВЕСТМЕНТ ЮНІОН».
13.02.2025 року старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Кушнір А.І. у виконавчому провадженні №75435075 винесено постанову про розшук майна боржника, а саме автомобіль марка: ГАЗ, модель: 66, категорія: ВАНТАЖНИЙ, колір: ЗЕЛЕНИЙ, рік виробництва: 1992, номер шасі НОМЕР_2 .
14.02.2025 року старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Кушнір А.І. у виконавчому провадженні №75435075 винесено постанову про арешт майна боржника.
23.03.2026 року старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Кушнір А.І. у виконавчому провадженні №75435075 о винесено постанову про арешт коштів боржника.
02.05.2025 року старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Кушнір А.І. у виконавчому провадженні №75435075 повторно винесено постанову про арешт коштів боржника.
30.07.2026 року відділ ДВС направив боржнику виклик з вимогою з`явитися до відділу ДВС з метою надання пояснень стосовно причин тривалого невиконання рішення суду. Одночасно у виклику до боржника доведено і про негативні наслідки подальшого невиконання рішення суду.
14.08.2026 року складено акт державного виконавця відповідно до якого встановлено, що боржник не з`явився на виклик державного виконавця, пояснення стосовно причин невиконання рішення суду не надав.
17.08.2026 року складено акт державного виконавця відповідно до якого встановлено, що боржник відсутній за зареєстрованою адресою: АДРЕСА_1 , двері житла зачинені, на стук ніхто не відчинив.
Згідно із ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Закон України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» від 21 січня 1994 року регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері.
Як передбачено п.5 ст. 6 цього Закону, право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли: він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів;
Порядок вирішення судом питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, передбачено ст. 441 ЦПК України, у відповідності з якою ч.ч.1-4:
Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.
Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею.
Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.
Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
Пунктом 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів;
Таким чином, при зверненні до суду з вказаним поданням приватний виконавець повинен мотивувати таке обставинами та підтвердити їх відповідними доказами про те, що боржник має паспорт для виїзду за кордон, ухиляється від виконання зобов`язань та його дії свідчать про намір виїхати за кордон.
Зі змісту наведених вище норм закону вбачається, що можливість тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України пов`язана з ухиленням останнього від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.
Відповідно до положення ч.2-3 ст.12 ЦПК України наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб`єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання.
Відповідно до ст. 441 ЦПК України саме на виконавця покладається тягар доказування.
Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим з метою всебічного і повного з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин, суду належить з`ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково.
Судом встановлено, що рішення суду боржником не виконано. При цьому, державним виконавцем не надано суду документальних підтверджень того факту, що боржник обізнаний про наявність виконавчого провадження та виклик його до ДВС, та доказів про свідомо ухилення від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням.
З системного аналізу зазначених вище норм слідує, що саме по собі самостійне невиконання боржником зобов`язань не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків. При цьому під поняттям «ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням» слід розуміти будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини.
Обов`язок доказування факту ухилення боржника від виконання зобов`язань, відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України, покладається в даному випадку на приватного виконавця, який звертається до суду із відповідним поданням.
Відповідно до імперативних вимог Цивільного процесуального кодексу України особа, яка звертається в суд із позовом, заявою, скаргою чи поданням зобов`язана не тільки викласти всі обставини на підтвердження своїх вимог, але й зазначити відповідні докази на їх підтвердження. Подання не може ґрунтуватися на припущеннях.
Однак, виконавцем не надано жодного доказу, який би свідчив про умисне ухилення боржника від виконання зобов`язань, а саме по собі невиконання боржником самостійно зобов`язань протягом встановленого строку не може свідчити про ухилення від виконання покладених на нього рішенням суду обов`язків.
Згідно з узагальненнями, наданими Верховним Судом України (Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України від 01.02.2013), наголошується на тому, що ухилення від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), вжите у Законі України «Про виконавче провадження», позначає з об`єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов`язків. У зв`язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, та на думку Верховного Суду України, особа, яка має невиконані зобов`язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.
Таким чином, законодавством не передбачене обов`язкове обмеження в праві виїзду за межі України за наявності невиконаних зобов`язань, а встановлена лише така можливість при наявності відповідних підстав. Задоволення такого подання можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання.
Саме невиконання боржником самостійно зобов`язань не може свідчити про його ухилення від виконання покладених на нього рішенням обов`язків.
Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим з метою всебічного і повного з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин, суду належить з`ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково.
Ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об`єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб`єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов`язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.
Критерій достатності вжитих боржником з метою належного виконання зобов`язання заходів визначається судом.
Мотивування судового рішення про обмеження права лише двома складовими: наявністю статусу боржника у виконавчому провадженні та непогашенням боргу в добровільному порядку, що зумовлюють необхідність у тимчасовому обмеженні права на виїзд за межі України з метою забезпечення повного та своєчасного виконання виконавчих документів не відповідає вимогам законодавства.
Юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду передбачені саме за ухилення від виконання зобов`язань, а не за наявність факту їх невиконання
При цьому, під ухиленням від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням слід розуміти такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні ним таких обов`язків.
Слід зазначити, що на момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об`єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.
Виконавцем не подано доказів в підтвердження того, що боржник свідомо ухиляється від виконання зобов`язань за виконавчим провадженням.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про державну прикордонну службу України» від 03.04.2003 (з останніми змінами та доповненнями), запобігання та недопущення перетинання державного кордону України особами, яким згідно із законодавством не дозволяється в`їзд в Україну або яких тимчасово обмежено у праві виїзду з України, у тому числі згідно з дорученнями правоохоронних органів, постановами державного виконавця; розшук у пунктах пропуску через державний кордон та у контрольних пунктах в`їзду - виїзду осіб, які переховуються від органів досудового розслідування та суду, ухиляються від відбуття кримінальних покарань; виконання в установленому порядку інших доручень правоохоронних та уповноважених законом державних органів, у тому числі доручень митних органів щодо інформування митних органів про факт наміру перетинання державного кордону України особами, стосовно яких митними органами було виявлено порушення митних правил.
Отже, Законом України «Про виконавче провадження» передбачаються юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань, а саме за ухилення від їх виконання. Факт невиконання судового рішення не є підставою для постановлення ухвали суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України. Для застосування вказаного заходу державному виконавцю необхідно довести наявність умисних дій боржника, спрямованих на ухилення від виконання судового рішення.
У зв`язку з цим, з метою всебічного і повного з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин, розглядаючи таку категорію справ, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково. Відповідно до роз`яснень Верховного суду України від 01.02.2013 р., викладених у «Судовій практиці щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України», законом передбачаються юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання.
Суд вважає за необхідне зазначити, що у відношенні пропорційності обмеження, встановленого у зв`язку із неоплаченими боргами, Європейський Суд у пункті 49 цього рішення зазначив, що таке обмеження є виправданим лише остільки, оскільки сприяє досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів (див. рішення Європейського Суду від 13 листопада 2003 року за справою «Напияло проти Хорватії» (Napijalo v. Croatia), скарга № 66485/01, §§ 78-82).
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права позивача (стягувача) на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено частиною 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року.
ЄСПЛ, здійснюючи тлумачення статті 6 Конвенції, зазначає, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система договірної сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін, а тому виконання рішення, має розглядатися як невід`ємна частина «судового процесу» («Горнсбі проти Греції»).
Окрім того, існування боргу, який підтверджений остаточним судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення постановлено, підґрунтя для «законного сподівання» на виплату цього боргу і становить «майно» цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу Конвенції, а відсутність у стягувача можливості домогтися виконання судового рішення, ухваленого на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, передбачене ст. 1 Першого протоколу (рішення ЄСПЛ у справах: «Агрокомплекс проти України», «Іванов проти України»).
Водночас свобода пересування особи гарантована статтею 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до положень частини 2 якої кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. Разом з тим, частиною 3 вказаної статті передбачено, що на здійснення цього права не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
У справі «Гочев проти Болгарії» (рішення суду від 26 листопада 2009 року) ЄСПЛ підсумував принципи, з урахуванням яких має відбуватися оцінка правомірності вжиття заходів щодо обмеження свободи пересування особи у зв`язку з неоплаченими боргами, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у частині 3 статті 2 Протоколу № 4 до Конвенції, і по-третє, бути пропорційним меті його застосування, тобто знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом.
Крім того, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд. Також у справі «Горнсбі проти Греції» Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду.
При цьому у пункті 49 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам`ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів. Аналогічні висновки викладені у рішенні ЄСПЛ від 13 листопада 2003 року у справі «Напияло проти Хорватії» (п. п. 78-82).
Стаття 2 Протоколу № 4 до Конвенції дозволяє втручатися у здійснення особою права на свободу вільного пересування лише у відповідності із законом і в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб, якщо таке втручання було пропорційним.
Тобто, для втручання у право боржника на свободу вільного пересування необхідно дотриматися розумного балансу (пропорційності) між правами боржника щодо вільного пересування та правами стягувача на остаточне виконання судового рішення і його правами на борг як на його майно.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 760/1293/17 (провадження № 61-11718св19).
Крім цього, як вбачається з доданих до подання матеріалів виконавчого провадження державним виконавцем винесено постанову про розшук майна боржника, а саме автомобіль марка: ГАЗ, модель: 66, категорія: вантажний, колір: зелений, рік виробництва: 1992, номер шасі НОМЕР_2 , що відповідно не перешкоджає звернення стягнення на майно боржника.
На підставі викладеного, суд вважає подання необґрунтованим та недоведеним, саме по собі посилання на заборгованість за судовим рішенням за відсутності відповідних доказів не свідчить про ухилення боржника від виконання зобов`язання, тому вимоги приватного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України є передчасними і задоволенню не підлягають.
На підставі наведеного, керуючись ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», ст.ст. 1, 18 Закону України «Про виконавче провадження», ст.441 ЦПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні подання головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Савчук М. про тимчасове обмеження у праві виїзду громадянина України за кордон у цивільній справі №2-4815/11, боржник: ОСОБА_1 , стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТМЕНТ ЮНІОН», - відмовити.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Ужгородського міськрайонного
суду Закарпатської області Н.Б. Шумило