Справа № 594/946/26
Провадження №2/594/780/2026
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 серпня 2026 року
Борщівський районний суд Тернопільської області
у складі: головуючого судді Зушман Г.І.
за участі секретаря Шимків Н.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Борщеві, в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Кредит-Капітал" (далі - ТОВ "Фінансова компанія «Кредит-Капітал") звернувся в суд з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит №2339449, укладеним між ТОВ «Мілоан» та відповідачем 28.06.2020 в сумі 16116 грн. ТОВ «Мілоан» умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит на потрібну йому суму в розмірі 3400 грн. Відповідач зі свого боку не виконав умови Кредитного договору. Між ТОВ «Мілоан» та ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладений Договір відступлення прав вимоги №58-МЛ від 29.12.2020, відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги, в тому числі, за кредитним договором, що укладений між ТОВ «Мілоан» та відповідачем. Ухвалою суду від 23.06.2026 відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено провести в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін та запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву.
Представник позивача в судове засідання не з`явився. У поданому клопотанні позовні вимоги просить задовольнити в повному обсязі, а також просить справу слухати за його відсутності та не заперечує проти заочного розгляду справи.
Належно повідомлений відповідач у судове засідання не з`явився повторно, про причини неявки не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи не подавав. Відзиву на позовну заяву не надіслав.
Суд ухвалив провести заочний розгляд справи за відсутності відповідача, проти чого позивач не заперечував.
Дослідивши та оцінивши докази по справі суд встановив такі факти.
ТОВ "МІЛОАН" та ОСОБА_1 28.06.2020 уклали кредитний договір №2339449, відповідно до умов якого Кредитодавець зобов`язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору (далі - кредит), а позичальник зобов`язався повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором.
Сума кредиту становить 3400 грн (1.2 договору).
Кредит надається загальним строком на 15 днів з 28.06.2020 (строк кредитування), термін повернення кредиту - 13.07.2020 (пункти 1.3, 1.4).
Відповідно до пункту 1.5.2 Договору орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника становить 5916,00 грн.
Комісія за надання кредиту: 986,00 грн (п.1.5.1 договору).
Проценти за користування кредитом: 1530,00 грн у грошовому виразі, які нараховуються за ставкою 3 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тип процентної ставки за договором - фіксована
Стандартна (базова) ставка за користування кредитом становить 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п.1.5.2, п.1.6 договору).
Пунктом 2.3.1 договору зазначено, що позичальник за наявної відповідної пропозиції позикодавця має право на продовження строку користування, повернення кредиту кредитування, за умови, що Кредитодавцем надана така можливість Позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів. Для продовження строку кредитування за цим пунктом Позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту.
За даними Графіку платежу, який є додатком №1 до кредитного договору №1361066 від 28.06.2020 ОСОБА_1 зобов`язався погасити заборгованість по кредиту в дату платежу 13.07.2020, в розмірі 5916,00 грн, з яких: 3400,00 грн - тіло кредиту; 1530,00 грн - проценти, 986,00 грн - комісія.
Анкета-заява на кредит містить відомості щодо погодження отримання кредиту відповідачем.
Договір підписаний позичальником аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора L45941 28.06.2020, який надісланий на номер[телефон приховано].
Як вбачається із платіжного доручення №22358692 від 28.06.2020 грошові кошти в сумі 3400 грн 28.06.2020 було перераховано ОСОБА_1 згідно договору №1361066 на картку №414943ХХХХХХ965, платник - ТОВ «Мілоан».
Між ТОВ «Мілоан» та ТОВ Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладений Договір відступлення прав вимоги №58-МЛ від 29.12.2020, відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги, в тому числі, за кредитним договором, що укладений між ТОВ «Мілоан» та відповідачем.
Згідно п.1.1. договору кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у Реєстрі боржників.
Пунктом 6.2.3. договору передбачено, що право вимоги переходить до нового кредитора з моменту підписання сторонами цього договору.
Як видно із платіжного доручення №20806 від 29.12.2020 ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» перерахував ТОВ «Мілоан» грошові кошти, як плату за відступлення прав вимоги за договором факторингу №58-МЛ від 29.12.2020.
Відповідно до акту приймання передачі від 29.12.2020, Витягу з реєстру боржників до ТОВ Коллект Центр» від ТОВ «Мілоан» на підставі договору відступлення перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором №13610066.
Боржнику ОСОБА_1 . ТОВ Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 01.04.2026 направлялася досудова вимога щодо погашення заборгованості за кредитним договором.
Відповідно до частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
За приписами частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Положеннями частини першої статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини другої статті 516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).
Як встановлено судом, до позивача на підставі договору відступлення права вимоги перейшло право вимоги до відповідача.
Визначаючи розмір заборгованості, суд виходить із такого.
Судом встановлено, що ТОВ "МІЛОАН" та ОСОБА_2 28.06.2020 в електронній формі уклали кредитний договір №1361066, строком на 15 днів з 12.02.2020 (строк кредитування), термін повернення кредиту - 01.03.2020 (пункти 1.3, 1.4).Відповідно до пункту 1.5.2 Договору орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника становить 5916,00 грн.Комісія за надання кредиту: 986,00 грн (п.1.5.1 договору). Проценти за користування кредитом: 1530,00 грн у грошовому виразі, які нараховуються за ставкою 3 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тип процентної ставки за договором - фіксована
За даними Графіку платежу, який є додатком №1 до кредитного договору №1361066 від 28.06.2020 ОСОБА_1 зобов`язався погасити заборгованість по кредиту в дату платежу 13.07.2020, в розмірі 5916,00 грн, з яких: 3400,00 грн - тіло кредиту; 1530,00 грн - проценти, 986,00 грн - комісія.
Суд зазначає, що поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі №912/1120/16 (пункт 6.28).
На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.
Суд звертає увагу на те, що невиконання зобов`язань або неналежне виконання договірних зобов`язань не може бути підставою для звільнення від відповідальності боржника, тим більше розглядатися як «відкладальна умова», яка може й не настати, оскільки в розумінні частини першої статті 212 ЦК України, відкладальною є саме та обставина, щодо якої невідомо чи настане вона чи ні. Як уже зазначалося вище, поведінка не може бути одночасно неправомірною так і правомірною.
Тому, добросовісний кредитор укладаючи договори зі споживачем розраховує на повернення кредитних коштів та відсотків за користування кредитом в межах погодженого сторонами договору строку, відповідно й обов`язком споживача у такому договорі визначено своєчасну сплату кредиту.
У зв`язку із цим, несвоєчасне повернення відповідачем кредиту чи її відсутність є саме порушенням споживачем договірних зобов`язань за укладеним договором, а не відкладальною умовою.
При цьому, суд враховує і принцип тлумачення договору на шкоду тому, хто його складав, і враховує, що умова договору про автоматичну пролонгацію пов`язану із самим фактом невиконання договору, суперечить іншій умові, яка передбачає для пролонгації вчинення певних дій позичальником.
У зв`язку з порушенням грошового зобов`язання настає відповідальність, передбачена статтею 625 ЦК України.
Тому, нарахування відсотків поза межами строку кредитування, у тому числі і автопролонгації є неправомірним.
Як видно із виписки з особового рахунку за кредитним договором, заборгованість відповідача перед позивачем становить 16116,00 грн., з яких прострочена заборгованість за тілом кредиту - 3400,00 грн.; прострочена заборгованість за відсотками - 11730,00 грн, прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту -986,00 грн.
З огляду на те, що строк кредитного договору не продовжувався, відповідачу безпідставно нараховані відсотки поза межами строку дії договору за період з 13.07.2020.
Отже, розмір заборгованості за тілом кредиту буде становити 3400,00 грн та за відсотками - 1530,00 грн.
Вирішуючи питання стягнення комісії, суд дійшов наступного висновку.
Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Закону України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 06.11.2023 по справі №204/224/21 викладено правові висновки, що оскільки в кредитному договорі не зазначено та не надано доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг Кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які фінансовою установою встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.
Також Верховний Суд України у постанові від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16 вказав, що відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).
Позивач просить стягнути з відповідача комісію в розмірі 986,00 грн.
Разом із тим, у кредитному договорі позивач не зазначив та не надав доказів наявності переліку додаткових та супутніх послуг Кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням кредиту, які надаються відповідачу за які встановлена комісія за надання та обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), тому, суд вважає, що положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію є нікчемними відповідно до частини першої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Тому, в задоволенні позовних вимог про стягнення комісії за надання кредиту слід відмовити.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково та стягнути з відповідача в користь позивача заборгованість за кредитним договором №2339449 від 28.06.2020 в розмірі 4930,00 грн, з яких: 3400,00 грн заборгованості за тілом кредиту; 1530,00 грн заборгованості за процентами.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
У позовній заяві позивач просить суд стягнути понесені судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 2 662, 40 грн та витрат на правничу допомогу у розмірі 8000 грн.
Позивачем документально підтверджено понесення витрат на оплату правничої допомоги, однак суд, розподіляючи витрати, понесені позивачем, в тому числі на професійну правничу допомогу, доходить висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з відповідача, адже цей розмір має відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
При цьому, суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором, справа є малозначною в силу вимог закону, та не є складною.
За таких обставин, суд вважає, що позивачем витрати на професійну правничу допомогу за розгляд справи у загальному розмірі 8000 грн є завищеними та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат, а тому, враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати на правничу допомогу у даній справі в розмірі 2000,00 грн.
Також, відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених вимог.
Керуючись статтями 12, 81, 141, 263-265,280-283, 354 ЦПК України, суд,
УХВАЛИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , жителя АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал», (код ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79029, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, 4-й поверх, м. Львів, IBAN НОМЕР_2 , банк отримувача АТ «Креді Агріколь Банк»), заборгованість за кредитним договором №2339449 від 28.06.2020 в розмірі 4930,00 грн, з яких: 3400,00 грн заборгованості за тілом кредиту; 1530,00 грн заборгованості за процентами.
Стягнути з ОСОБА_1 , жителя АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал», (код ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79029, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, 4-й поверх, м. Львів, IBAN НОМЕР_2 , банк отримувача АТ «Креді Агріколь Банк»), понесені судові витрати на сплату судового збору в сумі 814,45 грн. та на професійну правничу допомогу в сумі 2000,00 грн, всього 2814,45 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відповідачем може бути подано заяву до Борщівського районного суду Тернопільської області про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційну скаргу на рішення може бути подано позивачем протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення складено 25 серпня 2026 року.
Головуючий: Г.І.Зушман