Справа № 523/18603/26
Провадження №2/523/9304/26
У Х В А Л А
"25" серпня 2026 р. м. Одеса
Пересипський районний суд м. Одеси у складі
головуючої судді - Середи І.В.,
за участю секретаря - Ячменьової Д.В.,
розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову
УСТАНОВИВ:
У провадженні суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до АТ «Одесагаз» в якій він просить визнати незаконним та скасувати наказ №307А-К Голови правління АТ «Одесагаз» Герасименка В.О. від 31.07.2026 року «Про переведення ОСОБА_2 » та поновити його на посаді фінансового директора АТ «Одесагаз».
В обгрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 12 серпня 2026 року вперше надано для ознайомлення наказ про переведення на іншу посаду. З 31 травня 20218 року він працює в АТ «Одесагаз» на основному місці роботи на умовах безстрокового трудового договору на посадах : начальника управління економіки та цінової політики з 31 травня 2018 р по 01 серпня 2021 р, переведений на посаду заступника голови правління -керівника департаменту економіки та цінової політики з 01 серпня 2021 р по 01 листопада 2025 року, а з 01 листопада 2025 року переведений на посаду фінансового директора. Заяв про звільнення , переведення чи згоди на зміну істотних умов праці він не подавав. Пропозицій про переведення чи попередження про переведення на іншу посаду керівництвом підприємства не надавалося. Також звернув увагу на те, що посада на яку його переведено не відповідає його освіті та кваліфікації. Про незгоду з переведенням позивач зазначив під час ознайомлення з наказом. На день підписання наказу Головою правління позивач був відправлений у відрядження на період з 31 липня 2026 р по 04 серпня 2026 р та з 06 по 06 серпня 2026 р, що у позивача викликає сумнів в даті його створення та підписання. З цього приводу він звернувся до поліції та Держпраці. Після ознайомлення з наказом позивач звернувся також до керівництва з заявою про продовження виконання обов`язків на посаді фінансового директора та забезпечення належних умов праці, а також недопущення втручання третіх осіб у його виробничу діяльність, та вказав на спроби штучного блокування легітимного фінансового контролю .
Одночасно позивач звернувся з заявою про забезпечення позову шляхом заборони АТ «Одесагаз» здійснювати будь-які дії на виконання та реалізацію вказаного наказу, а також керівництву АТ «Одесагаз» вчиняти будь-які дії, спрямовані на призначення особи, яка на постійній основі виконуватиме повноваження фінансового директора до ухвалення судом рішення.
Заява обґрунтована тим, що наказ був виданий без погодження з позивачем, без отримання пропозицій, без врахування відсутності спеціальності, та під час його відправлення у відрядження. Дата його підписання викликає сумнів в достовірності. Протягом серпня 2026 року він безперервно виконував свої обов`язки фінансового директора. Діями відповідача порушуються його конституційні права на працю, завдають шкоду діловій репутації та паралізують управління фінансовим блоком стратегічного підприємства критичної інфраструктури. Крім того, він звертав увагу на те, що реалізація рішення суду в разі задоволення позову може бути утруднена, та вплинути на права третіх осіб через незаконність прийнятого наказу. Позивач вважає співмірним вказані заходи забезпечення позову з позовними вимогами для забезпечення ефективності судового захисту, та балансу прав та обов`язків сторін.
Згідно з ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
З огляду на вказану норму розгляд заяви здійснено без повідомлення учасників справи.
Суд, вивчивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з п.2 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.
Відповідно до вимог ч.10 ст.150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Зазначене обмеження не поширюється на забезпечення позову шляхом зупинення рішень, актів керівника або роботодавця про застосування негативних заходів впливу до позивача (звільнення, примушування до звільнення, притягнення до дисциплінарної відповідальності, переведення, атестація, зміна умов праці, відмова в призначенні на вищу посаду, відмова в наданні відпустки, відсторонення від роботи чи посади, будь-яка інша форма дискримінації позивача тощо) у зв`язку з повідомленням ним або його близькими особами про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України "Про запобігання корупції".
Статтею 124 Конституції України визначений принцип обов`язковості судових рішень, який із огляду на положення статей 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому, відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Як зазначив Пленум Верховного Суду України в п.4 постанови № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). При цьому суд повинен перевірити аргументованість заяви про забезпечення позову та застосовувати такі заходи в тих випадках, коли є реальна небезпека, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення або навіть неможливості у майбутньому виконати рішення суду, в тому числі, якщо внаслідок цього заявнику може бути завдано шкоди.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Відповідно до статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Водночас, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Разом з цим, при дослідженні наявності або відсутності підстав для забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).
Перевіривши зміст позову та доданих документів, суд дійшов висновку про наявність між сторонами спору.
Враховуючи з`ясовані обставини та норми які регулюють питання про застосування заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку про обгрунтованість заяви в частині заборони вчиняти дії спрямовані на призначення особи, яка виконуватиме на постійній основі повноваження фінансового директора до ухвалення судом рішення, оскільки заявлений захід необхідний для ефективного захисту прав та інтересів заявника, а призначення іншої особи на постійній основі, може в наступному вплинути на виконання рішення в разі задоволення позову.
Щодо вимоги про заборону відповідачу здійснювати будь-які дії на виконання та реалізацію наказу №307А-К Голови правління АТ «Одесагаз» Герасименка В.О. від 31.07.2026 року «Про переведення ОСОБА_2 » до ухвалення судом рішення, то в цій частині заява не підлягає задоволенню, оскільки вона є такою, що зупиняє дію самого наказу, тобто за своїм змістом є тотожною з заявленою позовною вимогою.
Керуючись ст. ст.149-153, 157,260, 261, 353 ЦПК України -
УХВАЛИВ:
Заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити частково.
Заборонити керівництву АТ «Одесагаз» вчиняти будь-які дії, спрямовані на призначення особи, яка на постійній основі виконуватиме повноваження фінансового директора товариства до ухвалення судом рішення.
В іншій частині заяви відмовити.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її складення.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя