Справа № 523/18881/26
Провадження №2/523/9430/26
У Х В А Л А
"28" серпня 2026 р. м. Одеса
Суддя Пересипського районного суду м. Одеси Середа І.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» (код ЄДРПОУ: 39952398, місцезнаходження: вул. Гер. Севастополя, 48, м. Київ, 03061) про стягнення безпідставно набутих грошових коштів,
УСТАНОВИЛА:
26 серпня 2026 року до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ТОВ «Веллфін» про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 12609,78 грн, які були стягнути з нього на користь відповідача у межах виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису №2867, вчиненого 13 січня 2022 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих Олександром Олександровичем, який рішенням суду від 09 жовтня 2025 року визнаний таким, що не підлягає виконанню.
Після надходження позовної заяви суддю визначено автоматизованою системою документообігу суду відповідно до ст. ст. 14, 33 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Позови про захист прав споживачів можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору (ч. 5 ст. 28 ЦПК України).
Обґрунтовуючи своє звернення до Пересипського районного суду м. Одеси, позивач зазначив своє фактичне місце проживання на території АДРЕСА_2 , на підтвердження чого надав копію договору оренди житла.
Проте як вбачається із копії паспорта громадянина України позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Наданий позивачем договір оренди житла по АДРЕСА_2 , не є підтвердженням його зареєстрованого місця перебування у встановленому законом порядку, а лише вказує на його фактичне проживання.
Місцем проживання (перебування) фізичної особи в цьому випадку є зареєстроване у встановленому законом порядку місце його проживання, яке визначається відповідно до положень статті 29 ЦК України і статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».
Згідно з п.4 ч.1 ст.2 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» декларування місця проживання особи - повідомлення особою органу реєстрації адреси свого місця проживання шляхом надання декларації про місце проживання в електронній формі з використанням Єдиного державного веб-порталу електронних послуг з подальшим внесенням такої інформації до реєстру територіальної громади.
За нормами п.12 ч.1 ст.2 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання (перебування) особи - внесення за заявою про реєстрацію місця проживання (перебування), поданою особою в паперовій формі, до реєстру територіальної громади інформації про місце проживання (перебування) особи.
Відповідно до п. 4 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року № 265 «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад», особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
Враховуючи те, що місце проживання позивача не зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 , тому дана справа не підсудна Пересипському районному суду м. Одеси.
Оскільки позивач звернувся до суду з позовом, як споживач фінансових послуг та відповідно до ч. 5 ст. 28 ЦПК України обрав підсудність за зареєстрованим місцем свого проживання, тому справа підсудна Заводському районному суду м. Миколаєва.
Статтями 263-264 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, тобто ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, тощо.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні перевірити належність справ до їх юрисдикції та підсудності.
Підсудність - це розподіл підвідомчих загальним судам цивільних справ між різними судами першої інстанції залежно від роду (характеру) справ, що підлягають розгляду, і від території, на яку поширюється юрисдикція того чи іншого суду.
Територіальна підсудність - це підсудність цивільної справи загальному суду в залежності від території, на яку поширюється юрисдикція даного суду. За її допомогою вирішується питання, яким з однорідних судів підсудна для розгляду відповідна справа.
Дотриманням судами процесуальних норм інституту підсудності означає дотримання положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке гарантує, що кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до статті 378 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності).
Відповідно до ч. 9 ст. 187 ЦПК України якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу. Суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду (п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України).
Спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана - ст. 32 ЦПК України.
Таким чином, суддя дійшла висновку, що позов не підсудний Пересипському районному суду м. Одеси, у зв`язку з чим матеріали цивільної справи слід передати на розгляд Заводському районному суду м. Миколаєва.
Керуючись ст.ст. 27, 28, 31, 187, 260, 261, 353 ЦПК України,
УХВАЛИЛА:
Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» про стягнення безпідставно набутих грошових коштів передати на розгляд Заводському районному суду м. Миколаєва.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.
Ухвала складена та підписана 28 серпня 2026 року.
Суддя