КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/3977/2026 Доповідач - Ратнікова В.М.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ Справа № 759/10953/25
20 липня 2026 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Ратнікової В.М.
суддів - Кирилюк Г.М.
- Рейнарт І.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 22 вересня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Петренко Н.О., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Явір-Житлобуд-2» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату послуг з управління багатоквартирним будинком, -
в с т а н о в и в :
У травні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Явір-Житлобуд-2» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату послуг з управління багатоквартирним будинком.
Позовні вимоги обгрунтовувало тим, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 . Експлуатацію та обслуговування вищезазначеного багатоквартирного житлового будинку здійснює Товариство з обмеженою відповідальністю «Явір-Житлобуд-2», а з 01.09.2021 року є управителем зазначеного багатоквартирного будинку на підставі рішення співвласників.
Зазначає, що товариство надає послуги згідно укладених договорів про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій зі співвласниками (споживачами послуг) будинку. Послуги надавалися позивачем згідно із пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» N?2189-VIII від 09.11.2017 року «Договори про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, укладені з виконавцями таких послуг або з управителями, визначеними згідно із цим Законом, до введення в дію норм цього Закону, що регулюють надання послуги з управління багатоквартирним будинком, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами (у тому числі щодо вивезення побутових відходів - за наявності), до дати набрання чинності договорами про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, укладеними за правилами, визначеними цим Законом».
Позивач надавав послуги за тарифами, встановленими розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) N?1207 від 05.10.2017 року «Про внесення змін до Тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які надають виконавці цих послуг, по окремому будинку окремо для здійснення розрахунків із споживачами залежно від оплати останнім не пізніше або після 20 числа місяця, що настає за розрахунковим».
Відповідач уникав укладання відповідного договору з позивачем. Відповідно до судової практики, зокрема, постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року у справі N?462/1232/23 «факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі», «споживачі зобов?язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними».
Отже, відповідач фактично споживав надані позивачем послуги, проте, не здійснював їх оплату, а тому у нього виникла заборгованість за період з 01.12.2020 року по 31.08.2021 року у розмірі - 3 069,62 грн.
Зазначав, що співвласники будинку затвердили кошторис та вибрали управителем багатоквартирного будинку позивача. Відтак, з 01.09.2021 року відповідачу виставлялись рахунки за послуги з утримання без укладання окремого договору, адже, договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком був укладений 01.09.2021 року від імені всіх співвласників їх представником, який був визначений рішенням зборів співвласників.
Згідно договору відповідач зобов?язується оплачувати послуги в строк не пізніше 15 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Заборгованість за період з 01.09.2021 року по 31.10.2024 року становить 18 158,56 грн. В добровільному порядку заборгованість сплачується частково.
Заборгованість відповідача перед позивачем, позбавляє останнього можливості належним чином виконувати свої зобов?язання перед іншими кредиторами, веде до накопичення боргів і може призвести до погіршення умов надання послуг іншим споживачам, які сумлінно вносять плату за житлові послуги. Відповідно до розрахунку заборгованості за житлові послуги, основна заборгованість відповідача за період 01.12.2020 року по 31.10.2024 року становить 21 228,18 грн.
Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України, відповідач має сплатити позивачу, суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, а саме: інфляційне збільшення суми боргу за весь час прострочення - 4 240,52 грн.; три відсотки річних від простроченої суми - 1 218,95 грн.
З урахуванням викладеного, позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Явір-Житлобуд-2» просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Явір-Житлобуд-2» борг за надані послуги з управління багатоквартирним будинком за період 01.12.2020 року по 31.10.2024 року у розмірі 21 228,18 грн., 3% річних - 1218,95 грн., інфляційне збільшення боргу - 4 240,52 грн, судові витрати у розмірі 4 000 грн.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 22 вересня 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Явір-Житлобуд-2» (04212, м. Київ вул. Малиновського,6-Б ) до ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) про стягнення заборгованості за оплату послуг з управління багатоквартирним будинком задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Явір-Житлобуд-2» (04212, м. Київ, вул. Героїв Полку «Азов», 66, ЄДРПОУ 33300605) заборгованість за надані послуги з управління багатоквартирним будинком за період з 01.12.2020 року по 31.10.2024 року у розмірі 21 228,18 грн; 3% річних від простроченої суми у розмірі 1 218,95 грн; інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 4 240,52 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Явір-Житлобуд-2» (04212, м. Київ, вул. Героїв Полку «Азов», 66, ЄДРПОУ 33300605) судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 3 028,00 грн та витрат на професійну правничу допомогу у сумі 4 000,00 грн.
Не погоджуючись із таким рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Святошинського районного суду міста Києва від 22 вересня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального та процесуального права, є незаконним та необгрунтованим, а тому підлягає скасуванню.
Зазначає, що 26.02.2022 року він був мобілізований до лав Збройних Сил України і на даний час продовжує службу та приймає участь у захисті держави проти збройної агресії російської федерації, має статус учасника бойових дій, а тому не міг проживати у квартирі та користуватися послугами.
До того ж, позивачем не надано суду беззаперечних доказів, що він є споживачем послуг, що надає позивач. Суд не може достовірно встановити розмір заборгованості споживача за послуги з управління багатоквартирним будинком, позивач не надав суду обгрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
Зазначає, що споживач має право на несплату вартості комунальних послуг у разі їх невикористання за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг (п. 6 ч. 1 ст. 7 Закону «Про житлово-комунальні послуги»). Вказує на те, що подавав заяву до суду першої інстанції про зупинення слухання справи у зв?язку з проходженням ним служби у ЗСУ, оскільки не мав можливості підготуватися до слухання справи, написати відзив, подати докази. Після початку військових дій у нього не було також можливості попередити позивача про його тимчасову відсутність і не проживання у квартирі.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов?язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
За визначенням у Законі України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014 року, коли був оприлюднений Указ Президента України від 17.03.2014 N? 303/2014 «Про часткову мобілізацію», та станом на момент розгляду цієї справи не скасований.
Зазначає, що на підтвердження обставин поширення на нього положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» надав до суду першої інстанції військовий квиток та довідку про те, що приймав безпосередню участь у бойових діях у Харківській області. Однак суд не прийняв до уваги ці обставини.
Вважає, що матеріали справи містять необхідні документи, які є доказами його звільнення від нарахування інфляційних витрат, 3% річних за несвоєчасну сплату послуг з обслуговування та управління багатоквартирним будинком, в розумінні п. 15 ч. 3 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей».
Також, окрім вищевикладеного, відповідно до постанови КМ України від 05.03.2022 року N? 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» (в редакції чинній на період до 29.12.2023) в умовах воєнного стану, установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги. Ця постанова набрала чинності з дня її опублікування і застосовувалася з 24.02.2022 року.
3 огляду на викладене, виходячи з вищенаведених норм законодавства, вважає, що в даному випадку він звільнений від обов?язку сплати на користь позивача інфляційної складової боргу та 3 % річних, нарахованих у період дії в Україні воєнного стану, а саме в період з березня 2022 по грудень 2023. Отже, за таких обставин в задоволенні позовних вимог про стягнення з нього інфляційної складової боргу та 3 % річних за період з 01.03.2022 року по 31.12.2023 року слід було відмовити.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
У порядку частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Оскільки дана справа є малозначною, тому розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України,судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені судом.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ( а.с. 10).
ТОВ «Явір -Житлобуд-2» здійснювало експлуатацію та обслуговування даного багатоквартирного будинку (згідно розпорядження №583 Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації від 30.09.2014 року), а з 01.09.2021 року стало його управителем на підставі рішення співвласників багатоквартирного будинку.
Послуги за період з 01.12.2020 року по 31.08.2021 року надавалися згідно з договорами про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, укладеними зі співвласниками. Тарифи були встановлені розпорядженням КМДА №1207 від 05.10.2017 року. Заборгованість за цей період становить 3 069,62 грн.
Відсутність укладеного договору з відповідачем не звільняє його від обов`язку оплачувати послуги, оскільки він ними фактично користувався.
З 01.09.2021 року позивач у справі ТОВ «Явір-Житлобуд-2» на підставі рішення співвласників від 01 вересня 2021 року, став управителем вказаного будинку та надавав послуги відповідно до договору, укладеного від імені всіх співвласників будинку .
Відповідач згідно п.11. договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, зобов`язаний оплачувати послуги у строк не пізніше 15 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Згідно наявного у матеріалах справи розрахунку заборгованість ОСОБА_1 за період з грудня 2020 року по жовтень 2024 року становить 26 687, 65 грн, з яких: заборгованість за надані послуги з управління -21 228,18 грн., 3% річних - 1218,95 грн., інфляційне збільшення боргу - 4 240,52 грн.
Задовольняючи позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Явір-Житлобуд-2» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату послуг з управління багатоквартирним будинком, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач має заборгованість за несплату послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території. Належних та допустимих доказів на спростування наявної у нього заборгованості по оплаті наданих позивачем послуг відповідач не надав, а тому наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача ТОВ «Явір-Житлобуд-2» заборгованість по оплаті послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в розмірі 21 228,18 грн., а також 3% річних - 1218,95 грн., інфляційного збільшення боргу - 4 240,52 грн., а всього 26 687,66 грн.
Колегія суддів з таким даним висновком суду першої інстанції в повній мірі погодитись не може з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Згідно із частиною першоюстатті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Статтею 319 ЦК України встановлено, що власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 322 ЦК України).
Як встановлено судом, ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.( а.с. 10).
Законом, який регулює відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг, є Закон України «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до частини першоїстатті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг (пункт 5); послуга з управління багатоквартирним будинком - результат господарської діяльності суб`єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору (пункт 12).
Згідно з пунктами 1 та 2 частини першоїстатті 5 цього Закону, до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком, яка включає: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку; а також комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.
Згідно пункту 5 частини другої статті 7 зазначеного Закону, індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно довимог статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону.
Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір та колективний договір про надання комунальних послуг) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач).
Відповідно до пунктів 1, 2 та 3 частини першої статті 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», співвласники зобов`язані забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку; забезпечувати технічне обслуговування та у разі необхідності проведення поточного і капітального ремонту спільного майна багатоквартирного будинку; виконувати рішення зборів співвласників.
Згідно з частиною першою статті 9 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку).
Відповідно до частин першої, третьої, п`ятої статті 11 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» управління багатоквартирним будинком управителем здійснюється на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що укладається згідно з типовим договором.
Умови договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком повинні відповідати умовам типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Якщо зборами співвласників прийнято рішення про укладення договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, такий договір (зміни до нього) підписується співвласником (співвласниками), уповноваженим (уповноваженими) на це рішенням зборів співвласників. Такий договір підписується на умовах, затверджених зборами співвласників, та є обов`язковим для виконання всіма співвласниками.
Відповідно до пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», було визначено, що у разі якщо протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом співвласники багатоквартирного будинку, в якому не створено об`єднання співвласників, не прийняли рішення про форму управління багатоквартирним будинком, управління таким будинком здійснюється управителем, який призначається на конкурсних засадах виконавчим органом місцевої ради, на території якої розташований багатоквартирний будинок. У разі якщо місцевою радою або її виконавчим органом відповідно до законодавства прийнято рішення про делегування іншому органу - суб`єкту владних повноважень функцій із здійснення управління об`єктами житлово-комунального господарства, забезпечення їх утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг, управитель призначається на конкурсних засадах таким органом.
У період від оголошення конкурсу з призначення управителя багатоквартирного будинку до моменту визначення переможців конкурсу і укладення договорів про надання послуг з управління багатоквартирним будинком послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій продовжують надавати у відповідних багатоквартирних будинках виконавці таких послуг, які надавали відповідні послуги до початку проведення конкурсу.
Статтею 24 Житлового кодексу України передбачено, що жилий будинок може експлуатуватися тільки однією житлово-експлуатаційною організацією.
Як вірно встановлено судом та не спростовано відповідачем, що співвласники багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 в особі ОСОБА_2 уклали з ТОВ «Явір-Житлобуд2» договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 01 вересня 2021 року.
З огляду на що управителем будинку за адресою: АДРЕСА_1 є ТОВ «Явір-Житлобуд2».
Виходячи зі змісту статті 526 ЦК України, цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.
Згідно з ч. ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Згідно п.10 договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 01 вересня 2021 року, ціна послуги з управління становить 9,51 гривень (в тому числі податок на додану вартість, якщо управитель є його платником) на місяць за 1 кв. метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення у будинку та включає: витрати на утримання будинку та прибудинкової території і поточний ремонт спільного майна будинку в розмірі 83 426,49 гривень з ПДВ відповідно до кошторису витрат на утримання будинку та прибудинкової території (далі - кошторис витрат), що міститься у додатку 5 до цього договору; винагороду управителю в розмірі 8 342,65 гривень з ГІДВ на місяць. Окрім оплати послуги з управління співвласники сплачують Управителю вартість обслуговування індивідуального теплового пункту (ITT) та вартість проведення капітальних ремонтних робіт, а саме: ??вартість обслуговування ІТП, в тому числі ПДВ для житлових приміщень - 0,6982 гривень на місяць за 1 кв. метр загальної площі житлових приміщень у будинку. ??вартість обслуговування ІТП, в тому числі ПДВ для нежитлових приміщень - 1,6051 гривень на місяць за 1 кв. метр загальної площі нежитлових приміщень у будинку. ??вартість проведення капітальних ремонтних робіт, в тому числі ПДВ - 0,1569 гривень на місяць за 1 кв. метр загальної площі житлових та нежитлових приміщень у будинку.
Як вбачається із п.11. договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, відповідач зобов`язаний оплачувати послуги у строк не пізніше 15 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Тобто,належним виконанням зобов`язання з боку відповідача є щомісячна сплата позивачу вартості наданих послуг.
Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частинами першою-другою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованість ОСОБА_1 за період з грудня 2020 року по жовтень 2024 року за надані послуги з управління багатоквартирним будинком становить 21 228,18 грн.
Верховний Суд у своїй практиці чітко дотримується правової позиції щодо шляху захисту інтересів боржників, направленого на встановлення обґрунтованої, на їх думку, та такої, що відповідає дійсності заборгованості за житлово-комунальні послуги, а саме шляхом: доведення таких чітко визначених та обґрунтованих розмірів при запереченні на позов у спорі про стягнення з нього заборгованості, шляхом надання контррозрахунку.
Поряд з цим, відповідачем власного контррозрахунку, належних і допустимих доказів, в розумінні чинного ЦПК України, на спостування розрахунку ТОВ «Явір -Житлобуд-2»про нарахування вартості послуг з управління багатоквартиним будинком, не надано та матеріали справи не містять.
Апеляційна скарга відповідача також не містить обгрунтованих доводів щодо неправильності розрахунку наявної у нього заборгованості за послугу з утримання будинку та прибудинкової території.
Заборгованість в частині боргу за спожиті послугу з утримання будинку та прибудинкової територіїу розмірі 21 228,18 грнперіоду її виникнення, що обліковується за власником квартири ОСОБА_1 ем, підтверджується зібраними та дослідженими доказами у справі. Доказів погашення заборгованості за цією складовою відповідачем не надано та матеріали справи не містять.
На підставі досліджених доказів та у відповідності із встановленими фактичними обставинами справи, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що внаслідок невиконання відповідачем зобов`язання виникла заборгованість перед ТОВ «Явір -Житлобуд-2», що підлягає стягненню у розмірі, визначеному виконавцем на підставі затверджених тарифів, і який стороною відповідача не спростовано, так само як і не має підтверджень у відповідності до статей 12, 81 ЦПК України ненадання або надання неналежної якості послуг позивачем чи не користування цими послугами відповідачем.
Колегія суддів апеляційного суду вважає обґрунтованими підстави та мотиви рішення суду першої інстанції про задоволення позову ТОВ «Явір -Житлобуд-2» в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості зі сплати послугу з утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 21 228,18 грні відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача про те, що оскаржуване судове рішення в цій частині вирішення позову ухвалене без належної оцінки наданих доказів та їх належного обґрунтування.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги відповідача щодо неправильності висновків суду першої інстанції в частині складової вимоги заборгованості - інфляційних втрат та 3 % річних нарахованих на суму боргу відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, колегія суддів апеляційного суду виходить з такого.
За змістом статті 625 ЦК України нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності (спеціальним видом цивільно-правової відповідальності) боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, законодавець визначає обов`язок боржника на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахування рівня інфляції за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті, та три проценти річних за увесь час прострочення, тобто, з моменту порушення грошового зобов`язання до момент його усунення.
Визначаючи розмір заборгованості за грошовим зобов?язанням, суд зобов`язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити у сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами.
Задовольняючи позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат в розмірі 4 240,42 грн та 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України за період з 01.12.2020 року по 21.10.2024 року, суд першої інстанції посилався на обгрунтованість таких позовних вимог.
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитись в повній мірі не може, з огляду на наступне.
За змістом статті 625 ЦК України нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності (спеціальним видом цивільно-правової відповідальності) боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, законодавець визначає обов`язок боржника на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахування рівня інфляції за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті, та три проценти річних за увесь час прострочення, тобто з моменту порушення грошового зобов`язання до момент його усунення.
Суд першої інстанції, посилаючись на те, що на правовідносини, що виникли між учасниками справи, поширюється дія частини 2 статті 625 ЦК, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання, дійшов правильного висновку про обгрунтованість позовних вимог ТОВ «Явір -Житлобуд-2» про стягненняз відповідача суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також 3% річних від простроченої суми.
Разом з тим, погодившись із розрахунком позивача щодо обчислень інфляційних втрат та 3% річних від простроченої суми, суд першої інстанції не звернув уваги на загальні вимоги процесуального права, якими визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позовних вимог, що стосуються, зокрема, грошових вимог (дослідження обґрунтованості, правильності розрахунку, наявності доказів, що їх підтверджують).
Отже, визначаючи розмір заборгованості за грошовим зобов?язанням, суд зобов`язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити у сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами.
Дослідивши розрахунок заборгованості позивача в частині складової вимоги заборгованості - інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих на суму боргу за період з 01.12.2020 року по 21.10.2024 року, колегія суддів апеляційного суду виходить з такого.
Згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України №2102-ІХ від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та триває по цей час.
Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» до 29 грудня 2023 року було визначено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.
Ця постанова набрала чинності з дня її опублікування і застосовується з 24.02.2022 року.
Однак, відповідно до пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України № 1405 від 29 грудня 2023 року «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово-комунальних послуг», яка набрала чинності 30 грудня 2023 року, пункт 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» викладено у такій редакції: «1. Установити, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється:
нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 року № 285);
припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 року № 285);
стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, утвореної після 24 лютого 2022 року з дати виникнення можливості бойових дій/початку бойових дій по дату припинення можливості бойових дій/завершення бойових дій на територіях, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, споживачів та/або членів їх сімей, які покинули своє місце проживання та надали виконавцю комунальних послуг, управителю багатоквартирного будинку, іншій уповноваженій співвласниками особі у паперовій або електронній формі довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи згідно з додатком 2 до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 Про облік внутрішньо переміщених осіб (Офіційний вісник України, 2014 р., № 81, ст. 2296; 2015 р., № 70, ст. 2312; 2016 р., № 46, ст. 1669; 2022 р., № 26, ст. 1418), або інші документи, що підтверджують їх відсутність у житловому та/або нежитловому приміщенні, будинку, в яких вони є споживачами на підставі укладених договорів (довідки з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби (у тому числі отримані в іноземній державі), відбування покарання тощо, документи, що підтверджують факт перетинання державного кордону України (на виїзд з України і в`їзд в Україну) у відповідний період часу), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 р. № 285);
нарахування плати за житлово-комунальні послуги з дати початку по дату завершення тимчасової окупації територій, включених до переліку тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, та стягнення заборгованості за ці послуги, утвореної після 24 лютого 2022 року за відповідний період окупації, споживачів та/або членів їх сімей на відповідній території.»
Таким чином, основні зміни полягають в тому, що з 30 грудня 2023 року заборона на нарахування штрафних санкцій, припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг та стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги у зв`язку з неоплатою їх в не повному обсязі стосується виключно територій де ведуться бойові дії (можливих бойових дій) або тимчасово окупованих територій.
Місто Київ не входить до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджених наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22.12.2022 року № 309.
Отже, законодавець на рівні актуПостанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» встановив заборону нараховувати, у тому числі інфляційні втрати та 3 % річних, і такі положення до внесення змін доПостанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року №206 на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 1405 від 29 грудня 2023 року стосувались території міста Києва, а тому нормативно-правовий акт (постанова) Кабінету Міністрів України №206 від 05 березня 2022 року підлягає застосованню до врегулювання спірних правовідносин за період з 24 лютого 2022 року до 29 грудня 2023 року.
За таких обставин нараховані позивачем на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних в межах заявлених вимог за період з 24 лютого 2022 року по 29 грудня 2023 року не підлягають стягненню.
У зв`язку з чим у позивача виникло право на стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційної складової боргу за період з грудня 2020 року по 23 лютого 2022 року, та з 30 грудня 2023 року по жовтень 2024 року.
За проведеними обчисленнями, з урахуванням методики розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних відповідно до частини другою статті 625 ЦК України, колегією суддів апеляційного суду встановлено, що за період з грудня 2020 року по 23 лютого 2022 року за прострочення виконання грошового зобов?язання відповідачем ОСОБА_1 зі сплати послуг з управління багатоквартирним будинком розмір інфляційних втрат становить 295,33 грн, 3% річних - 106,87 грн., та за період 30 грудня 2023 по жовтень 2024 року розмір інфляційних втрат становить 1 331,23 грн, 3% річних - 480,77 грн, а разом розмір інфляційних втрат становить 1 626, 56 грн, 3% річних - 587, 64 грн
В цій частині доводи апеляційної скарги відповідача знайшли своє підтвердження.
Доводи відповідача про те що йому, як військовослужбовцю, відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з початку і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов' язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, колегія суддів відхиляє, з огляду на наступне.
Колегією суддів встановлено, що дійсно ОСОБА_1 є військовослужбовцем та учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 .
При цьому вищевказана норма ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»стосується штрафних санкцій та пені.
В межах пред`явленого позову Товариством з обмеженою відповідальністю «Явір-Житлобуд-2» до ОСОБА_1 позову про стягнення заборгованості за оплату послуг з управління багатоквартирним будинком складовою боргу є заборгованість за надані послуги з управління багатоквартирним будинком та 3% річних та інфляційне збільшення боргу на підставі статті 625 ЦК України.
Як вже зазначалося вище, інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті
Жодних нарахувань щодо стягнення неустойки (штраф, пеня) позивачем проведено не було і до стягнення з відповідача не заявлено. Відповідно суд першої інстанції, керуючись положеннями частини першою статті 13 ЦПК України, розглянув справи в межах заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю «Явір-Житлобуд-2» вимог.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Перевіривши в межах доводів апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи спір, не дослідив усіх передбачених нормою права юридичних фактів, наявність яких впливає на остаточний результат справи, та без належної перевірки розрахунку заборгованості помилково в основу висновку щодо розміру заборгованості поклав обчислення, наведені позивачем, тим самим не встановив дійсний обсяг відповідальності відповідача.
З урахуванням встановлених фактичних обставин, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про зміну рішення суду першої інстанції в частині визначеного розміру боргу, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Явір-Житлобуд -2»за надані послуги з управління багатоквартирним будинком, і в частині розподілу судових витрат між сторонами.
Аналізуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню. Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 22 вересня 2025 рокуслід змінити та стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Явір-Житлобуд -2» заборгованість за надані послуги з управління багатоквартирним будинком за період з 01.12.2020 року по 31.10.2024 року у розмірі 21 228,18 грн; 3% річних від простроченої суми у розмірі 587,64 грн; інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 1 626,56 грн.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Згідно з частиною 13 статті 141, підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до вимог частин першої та третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог - частина 1 статті 141 ЦПК України.
Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (частини перша, друга статті 137 ЦПК України).
Відповідно до загального правила розподілу судових витрат між сторонами, шо передбачено частиною 2 статті 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог - частина 2 статті 141 ЦПК України.
При поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн.
Звертаючись до суду першої інстанції позивач просив суд стягнути із відповідача ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Явір-Житлобуд-2»витрати на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі 4 000,00 грн.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем в суді першої інстанції до позовної заяви було долучено: договір про надання правничої допомоги №30/04/25-Гл від 30 квітня 2025 року, що укладений між ТОВ «Явір-Житлобуд-2» та адвокатом Костіним Костянтином Миколайовичем, акт приймання-передачі наданих послуг по Договору№30/04/25-Гл про надання правничої допомоги від 30 квітня 2025 року, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.
Згідно п. 4.1. вказаного договору, за допомогу, що надається адвокатом, клієнт сплачує адвокату плату ( гонорар) у розмірі 4 000 грн.
Після апеляційного перегляду справи позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Явір-Житлобуд-2» задоволено частково (87, 84 %), а тому понесені позивачем та документально підтвердженні судові витрати, що складаються із судового збору за подання позовної заяви та витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката в суді першої інстанції, у пропорційному розмірі до задоволених вимог, що становить загальний розмір 6 173,40 грн (2 659, 80 грн (судовий збір) + 3513,60 грн (витрат на професійну правничу допомогу)), слід покласти на відповідача ОСОБА_1 .
При цьому витрати по сплаті відповідачем судового збору за подання апеляційної скарги, з огляду на її часткове задоволення, слід покласти на позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Явір-Житлобуд-2», у розмірі 552, 31 грн.
Керуючись ст. ст. 319, 322, 526 ЦК України, ст. ст. 1, 5, 7, 9, 12 Закону України « Про житлово-комунальні послуги», ст. 24 ЖК України, ст.ст. 7, 11 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» ст.ст. 2, 5, 12, 137, 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, -
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 22 вересня 2025 рокуу частині задоволених позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Явір-Житлобуд -2» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості і в частині розподілу судових витрат між сторонамизмінити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Явір-Житлобуд -2» (04212, м. Київ, вул. Героїв Полку «Азов», 66, ЄДРПОУ 33300605) заборгованість за надані послуги з управління багатоквартирним будинком за період з 01.12.2020 року по 31.10.2024 року у розмірі 21 228,18 грн; 3% річних від простроченої суми у розмірі 587, 64 грн; інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 1 626, 56 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Явір-Житлобуд -2» (04212, м. Київ, вул. Героїв Полку «Азов», 66, ЄДРПОУ 33300605) судові витрати, що складаються із судового збору за подання позовної заяви та витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката в суді першої інстанції, у загальному розмірі 6 173,40 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Явір-Житлобуд -2» (04212, м. Київ, вул. Героїв Полку «Азов», 66, ЄДРПОУ 33300605) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 552, 31 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий: Судді: