Судові рішення

Рішення № 139310682 у справі № 541/1023/26 від 10.08.2026

Рішення від 10.08.2026 у цивільній справі № 541/1023/26 (категорія «Про стягнення аліментів»). Суд: Миргородський міськрайонний суд Полтавської області, суддя Дністрян О. М.

Справа№ 541/1023/26
СудМиргородський міськрайонний суд Полтавської області
СуддяДністрян О. М.
Форма рішенняРішення
Форма судочинстваЦивільне
КатегоріяПро стягнення аліментів
Дата ухвалення10.08.2026
Надійшло до реєстру29.08.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/139310682

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Текст рішення

Справа № 541/1023/26

Номер провадження 2/541/1175/2026

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

10 серпня 2026 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Дністрян О.М.,

при секретарі Докуніній А.С.,

за участі позивачки та її представника - адвоката Стахурлова І.І., представника відповідача - адвоката Чернюка В.Д., третьої особи, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миргород цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, -

В с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання. Позовні вимоги мотивовані тим, що сторони є батьками повнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка перебуває на утриманні позивачки. ОСОБА_3 досягла повноліття та продовжує навчання у Національній академії внутрішніх справ, на 1-му курсі на денній формі. Позивачка самостійно не може утримувати повнолітню дочку, що стало підставою для звернення до суду. Просила, з урахуванням уточнених позовних вимог, стягнути з відповідача на свою користь щомісячно аліменти на навчання дочки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 7000,00 грн, починаючи з 31 березня 2026 року по 31 березня 2031 року.

Ухвалою суду від 26 березня 2026 року провадження у справі було відкрито та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін.

16 квітня 2026 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, підписаний представником - адвокатом Чернюком В.Д., у якому останній виклав свої заперечення проти позову. Зазначив, що відповідачем не визнається заявлений позов повністю з наступних обґрунтувань. Так, до поданої заяви не долучено жодного належного і допустимого доказу того, що на момент підписання ОСОБА_1 і подачі нею до суду відповідного позову дочка проживала (проживає) саме з нею, а відтак вона має право на подання цього позову. За таких обставин вважа, що позивачка не мала права подавати такий позов, зважаючи на приписи ч.3 ст. 199 Сімейного кодексу України. Крім того, всупереч вимогам ЦПК України до позовної заяви не долучено жодного належного і допустимого доказу того, які саме витрати у зв`язку з навчанням несе дочка ОСОБА_4 , в яких сумах такі витрати здійснюються, з якою періодичністю, наскільки вони об`єктивні та обґрунтовані, якими документами підтверджується факт понесення таких витрат в грошовому виразі, у тому числі витрат, пов`язаних з навчальним процесом. Разом з тим, посилаючись на норми ст.199 СК України, відповідач вказав, що в даному випадку до предмета доказування відносяться обставини, які мають свідчити про існування у третьої особи ОСОБА_3 потреби у матеріальній допомозі в зв`язку з продовженням її навчання у вищому навчальному закладі та наявність у батька можливості надавати таку допомогу. Обґрунтовуючи заявлені вимоги, ОСОБА_1 посилалася на те, що у зв`язку з навчанням саме їй потрібні кошти на утримання дочки. Окрім того, як видно з додатку 4 до позову від 24.03.2026, з 11.08.2025 дочка відповідача зарахована курсантом 1-го курсу Національної академії внутрішніх справ (IV рівня акредитації) денної форми навчання за державним замовленням для здобуття ступеня вищої освіти бакалавра за спеціальністю «Право». З цього слідує, що третя особа ОСОБА_3 перебуває на повному державному забезпеченні та утриманні, а саме забезпечена житлом (як зазначено у позові, проживає в казармі), форменним одягом, безкоштовним харчуванням, відповідними підручниками та методичними матеріалами, як курсант навчального закладу отримує грошове забезпечення для задоволення її особистих потреб, в тому числі і пов`язаних з навчанням. Окремо зазначив, що при вирішенні цього позову слід прийняти до уваги те, що на даний час відповідач є учасником бойових дій, за станом здоров`я не має постійного місця роботи та гідного заробітку, як про те вказано у позовній заяві від 24.03.2026. Він, так само, як і ОСОБА_1 має періодичні, мінливі сезонні заробітки. Після припинення шлюбу з ОСОБА_1 , ним укладено новий шлюб. З цих підстав він вишукує кошти, як на власне забезпечення та лікування, так і на утримання своєї дружини, яка не працює та доходів не має, а також на допомогу по утриманню її дитини від попереднього шлюбу. Також зазначив, що відповідач вживав і вживає в міру своїх фінансових можливостей та періодичних доходів всіх можливих і необхідних заходів для матеріального забезпечення своєї дочки - третьої особи ОСОБА_3 , як до настання її повноліття, так після її вступу на навчання за державним замовленням до академії внутрішніх справ, постійно переказуючи їй грошові кошти, чим спростовуються твердження, викладені у позові про несплату ним коштів на навчання своєї дочки. Враховуючи вищевикладене відповідач просив відмовити у задоволенні позову повністю. Щодо уточненої позовної заяви, вказав, що заяву про збільшення розміру позовних вимог від 09 червня 2026 року позивачка подала з очевидним порушенням процесуального строку, встановленого законом, вже після відкриття першого судового засідання.

В судовому засіданні позивачка та її представник - адвокат Стахурлов І.І. позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити.

Відповідач, сповіщений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився.

Представник відповідача - адвокат Чернюк В.Д. в судовому засіданні зазначив, що сторона відповідача не визнає заявлені позивачкою позовні вимоги з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Вказав, що третя особа, будучи курсанткою навчального закладу системи МВС, знаходиться на повному державному забезпеченні. Крім того отримує допомогу від матері, вітчима, баби та діда. Батько також добровільно надавав грошову допомогу до звернення позивачкою до суду. Отже, на їх думку, стороною позивача не доведено заявлені позовні вимоги.

Третя особа - ОСОБА_3 суду пояснила, що є дочкою сторін по справі. Наразі є курсанткою Національної академії внутрішніх справ. Навчання не є платним, вона знаходиться на державному забезпеченні. Знята з реєстрації за попередньою адресою у м.Миргороді з осені 2025 року, та на даний час зареєстрована за місцем свого навчання. Живе в казармі - це безкоштовно, коли їх відпускають на вихідні дні, то вона їздить до мами. Отримує щомісяця стипендію - 8000,00 грн. Також вони на навчанні забезпечуються харчуванням за державний кошт, але вона ще купує додатково їжу, оскільки інколи вона не встигає, коли перебуває на парах, чергуванні, прибиранні території. В середньому витрачає близько 20-30 тис. грн на місяць. Ці кошти йдуть на одяг (форму, тактичний одяг, засоби гігієни, канцелярське приладдя, ліки, поповнення мобільного телефона, харчування). З батьком не спілкується близько 4-5-ти місяців. До цього на банківську картку, раз на 3-4 тижні, батько сплачував заборгованість по аліментах, які стягувалися з нього до її повноліття.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 16 липня 2005 року, який рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 29 липня 2015 року, було розірвано (а.с.9).

Від даного шлюбі сторони мають дочку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 - а.с.3).

Встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягла повноліття та з 11 серпня 2025 року є курсантом Національної академії внутрішніх справ денної форми навчання за державним замовленням для здобуття вищої освіти бакалавра за спеціальністю «Право», що підтверджується довідкою № 46/11-1212 від 28 липня 2025 року (а.с.4). При цьому, в даній довідці не міститься інформація щодо терміну навчання.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивачка зазначала, що потребує матеріального забезпечення у зв`язку з витратами на навчання дочки, яка досягла повноліття і продовжує навчання.

Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і в зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Статтею 200 СК України визначено, що суд визначає розмір аліментів на утримання повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Вимогами ст. 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку/сина, які навчаються, виникає за сукупності таких фактів: досягнення дочкою/сином 18 років, але менше 23 років; навчання; потребують у зв`язку із цим матеріальної допомоги; наявність у батьків можливості надавати таку матеріальну допомогу.

При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дочки, сина суд враховувує всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків з надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.

Наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину) є обов`язковою складовою сукупності юридичних фактів, на підставі яких виникає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття.

Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, тягар доказування обґрунтованості заявлених позовних вимог покладено саме на позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК України.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. (ч. ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України)

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. (ст. 77 ЦПК України).

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. (ст. 78 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Позивач не надала до суду доказів на підтвердження своїх доходів, витрат на проживання доньки, придбання їжі, одягу, проїзд тощо. Доведення позовних вимог зведено до посилання на загальновідомість необхідності несення таких витрат під час навчання, що не відповідає принципу доказування, встановленого ч. 1 ст. 81 ЦПК України.

Позивач не звільнена від доказування заявлених нею обставин на підставі ч. 3 ст. 82 ЦПК України, оскільки понесення нею витрат на проїзд, проживання, харчування, одяг доньки тощо, оскільки вони є індивідуальними, та невідомі широкому колу осіб, в тому числі і відповідачу, і суду, та не є очевидними.

Статтею 12 ЦПК України передбачена рівність прав учасників справи щодо здійснення процесуальних прав та обов`язків, передбачених Законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

За частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Позивач, розпоряджаючись своїми правами на власний розсуд та отримуючи професійну правничу допомогу адвоката, з часу подачі цього позову до суду та упродовж всього часу розгляду справи не скористалася своїм правом на подання належних та достатніх доказів обґрунтованості позовних вимог (у тому числі, витребування доказів).

Судом встановлено, що дочка сторін - ОСОБА_3 є курсантом Національної академії внутрішніх справ (а.с.4). При цьому, зі змісту довідки № 46/11-1212 від 28 липня 2025 року (а.с.4), не можливо встановити термін навчання ОСОБА_3 .. Додаткових документів (наказу про зарахування, копію контракту (де прописано строк дії), індивідуального навчального плану тощо), які б надали можливість визначити дату закінчення ОСОБА_3 навчального закладу стороною позивача не надано.

Також в судовому засіданні третя особа ОСОБА_3 пояснила, що вона навчається в Національній академії внутрішніх справ, навчання для неї є безкоштовним, також вона отримує стипендію 8000 грн., знаходиться на повному державному забезпеченні, а саме, на продовольчому, речовому, фінансовому, житловому, медичному забезпеченні за рахунок державного бюджету.

Отже, у даній справі не встановлено такого обов`язкового складника для стягнення аліментів на повнолітню дочку, яка продовжує навчання, як існування потреби у зв`язку з навчанням у матеріальній допомозі.

Окрім того, позивачкою при зверненні з цим позовом не зазначено про конкретні потреби та витрати, які вона несе у зв`язку із навчанням дочки, а також не обґрунтовано заявленої суми аліментів.

Заявляючи вказані вимоги, позивач надала суду в якості доказів довідку про навчання дочки, копії квитанцій/чеків про оплату товарів та послуг, датованих за період з 01.08.2025 по 08.06.2026.

Разом з тим, надані в якості доказів квитанції/чеки (а.с.51-57, 61-93) не можуть слугувати належним та достатнім доказом на підтвердження понесених позивачкою витрат, пов`язаних із навчанням повнолітньої дочки, оскільки не доводять, що даний товар був придбаний за кошти позивачки.

Інших доказів, у тому числі і щодо понесених витрат, пов`язаних із навчанням дочки, зазначених у позовній заяві, стороною позивача, не надано, відповідного клопотання про забезпечення чи витребування таких доказів, суду нею не заявлялось.

При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дочки/сина суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків з надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.

При цьому, подаючи до суду позовну заяву, особа має довести наявність вищевказаних фактів, які надають право стягувати аліменти на повнолітню дочку, сина, що продовжують навчання.

Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2ст. 80 ЦПК України). Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. 4 ст. 77 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 1 та ч. 2ст. 89 ЦПК України).

Оцінюючи обставини справи в сукупності та взаємозв`язку з нормами закону, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до переконання що позивачка не довела існування всіх юридичних фактів, які у своїй сукупності надають право стягувати аліменти на її користь на підставі статті 199 СК України, що є її процесуальним обов`язком, не надала будь-яких доказів на підтвердження обставин, які б свідчили про наявність у неї потреби в матеріальній допомозі саме у зв`язку з навчанням дочки (понесення витрат на харчування, проїзд, проживання, придбання підручників тощо), у зв`язку з чим суд вважає, що позовні вимоги не обгрунтовані та не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.1-13, 76-81, 89, 95, 141, 258, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -

В и р і ш и в :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_3 .

Суддя: О. М. Дністрян

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
14.09.2026 Ухвала № 139861860 Полтавський апеляційний суд
10.08.2026 Рішення № 138900017 Миргородський міськрайонний суд Полтавської області
26.03.2026 Ухвала № 135209046 без тексту Миргородський міськрайонний суд Полтавської області