ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
про відмову у забезпеченні позову
27 серпня 2026 року Луцьк Справа № 140/6800/26
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
судді Костюкевича С.Ф., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій щодо взяття на військовий облік військовозобов`язаних та внесення таких відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг»; визнання протиправною бездіяльності щодо невнесення актуальних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» щодо ОСОБА_1 про виключення його 12.10.2018 з військового обліку на підставі п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а саме на підставі ст.39а, 38а графи II Наказу МОУ № 402 від 2008 року; зобов`язання внести актуальні відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» про виключення з військового обліку на підставі п. 3 ч. 6 ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а саме на підставі ст.39а, 38а графи II Наказу МОУ № 402 від 2008 року з 12.10.2018 згідно запису у тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного № НОМЕР_1 від 17.10.2018 та довідки позаштатної постійно діючої ВЛК №718 від 12.10.2018.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 02.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
24.08.2026 на адресу суду надійшла заява позивача про забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти будь-які дії щодо ОСОБА_1 як щодо військовозобов`язаної особи: звертатись до органів Національної поліції України з приводу розшуку, доставлення або адміністративного затримання, складати щодо позивача матеріали про адміністративні правопорушення, пов`язані з невиконанням обов`язків військовозобов`язаної особи, направляти на повторне проходження військово-лікарської комісії.
В обґрунтування наявності підстав для забезпечення позову позивач вказав, що внаслідок протиправних дій відповідача він фактично набув статусу військовозобов`язаного, що має наслідки у вигляді штучно створених зобов`язань позивача перед відповідачем, та виникає ризик незаконного примусового направлення для проходження військово-лікарської комісії, мобілізації позивача.
Ствердив, що дані загрози не є надуманими, а підтвердженні реальними діями відповідача. Так, відповідно до витягу з мобільного застосунку "Резерв+" позивача, сформованого 25.07.2026, ОСОБА_1 вважається військовозобов`язаним.
Зазначив, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до ситуації, коли позивач буде мобілізований. В такому випадку, навіть за умови визнання судом дій відповідача неправомірними, мобілізація позивача створить невідворотні наслідки, які не можуть бути усунуті шляхом виконання рішення суду в майбутньому. Звільнити позивача із ЗСУ за даним рішенням суду буде неможливо, що фактично унеможливить ефективний захист його прав навіть у разі задоволення позову.
З урахуванням викладеного позивач вважає, що існує очевидна необхідність у негайному забезпеченні позову шляхом заборони відповідачу вчиняти будь-які дії щодо ОСОБА_1 як військовозобов`язаного.
Відповідно до частин першої, четвертої-шостої статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання.
Заяву про забезпечення позову розглянуто судом без повідомлення учасників справи відповідно до вимог частини першої статті 154 КАС України.
Аналізуючи доводи заяви про забезпечення позову, суд враховує наступне.
Відповідно до вимог частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого є справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Забезпечення позову - це надання заявнику тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.
Підстави та порядок вжиття заходів забезпечення позову врегульовано главою 10 розділу І КАС України.
Згідно з частинами першою - третьою статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції.
Суд відзначає, що підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному разі з урахуванням конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Згідно з частинами першою, другою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Частинами четвертою - шостою статті 154 КАС України передбачено, що залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.
Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Системний аналіз наведених норм дає підстави дійти таких висновків.
Під час розгляду заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та є реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно з Рекомендаціями №R(89)8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятими Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
Водночас заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема з урахуванням положень статті 150 КАС України.
Суд відзначає, що вирішуючи питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Як уже зауважив суд вище, за своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у разі задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за заявою позивача.
Із наведеного слідує, що вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.
Крім цього, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини такого звернення, у зв`язку із чим, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Тобто, заявник повинен надати суду належні та допустимі докази наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі та неможливості захисту прав, свобод та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову.
Правова позиція щодо необхідності подання відповідних доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову у якийсь спосіб може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду, викладена у постановах Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №640/19275/18, від 01.06.2022 у справі №380/4273/21.
Також для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників процесу переконатися, що загроза правам, свободам та інтересам особи має реальний характер. Загроза повинна бути прямо пов`язана з об`єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в пункті 1 частини другої статті 150 КАС України.
Представник позивача обґрунтовує необхідність вжиття судом заходів забезпечення позову тим, що позивач у будь-який момент може бути примусово направлений для проходження військово-лікарської комісії та призваний на військову службу.
Суд зазначає, що процедуру оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення; організацію медичного огляду військовозобов`язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби; процедуру оформлення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначає Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі - Порядок №560).
Відповідно до пункту 6 Порядку №560 призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період включає: оповіщення резервістів та військовозобов`язаних про виклик до районного (об`єднаного районного) територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи його відділу, міського (районного у містах, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів України; прибуття резервістів та військовозобов`язаних до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів, уточнення своїх персональних даних, внесення відповідних змін у військово-облікові документи та до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів; проходження резервістами та військовозобов`язаними медичного огляду для визначення придатності до військової служби; перевірку підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення; документальне оформлення призову на військову службу під час мобілізації; відправлення призваних громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби.
За змістом пунктів 21, підпункту 1 пункту 27, пунктів 28 - 29 Порядку №560 за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
Під час мобілізації громадяни викликаються до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів з метою: взяття на військовий облік; проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби; уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки); призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.
Виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).
У повістці зазначаються, зокрема мета виклику до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділів чи відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ.
Відповідно до пункту 88 Порядку №560 на основі результатів проведення медичного огляду та професійно-психологічного відбору резервістам та військовозобов`язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки (Центральному управлінні або регіональних органах СБУ чи відповідному підрозділі розвідувальних органів) під особистий підпис вручається повістка щодо призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.
Отже, у повістці про виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів зазначається, серед іншого, мета такого виклику, а саме:
взяття на військовий облік;
проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби;
уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки);
призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.
За результатами проведення медичного огляду військовозобов`язаного військово-лікарською комісією, зокрема може бути ухвалене рішення щодо придатності до проходження військової служби під час мобілізації.
Надалі, на основі результатів проведення медичного огляду та професійно-психологічного відбору військовозобов`язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки під особистий підпис вручається повістка щодо призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.
Суд ураховує, що позивачем не додано до заяви про забезпечення позову належних підтверджувальних документів, які свідчать про вжиття відповідачем активних дій щодо направлення на повторне проходження ВЛК та/чи призову позивача на військову службу під час мобілізації.
Так, доказів на підтвердження того, що ІНФОРМАЦІЯ_2 вчиняються активні мобілізаційні заходи стосовно заявника, які полягають, зокрема, направленні його на військово-лікарську комісію, врученні йому повістки щодо призову на військову службу під час мобілізації чи відправлення до місць проходження військової служби та що у зв`язку з цим наявна реальна загроза вжиття заходів, спрямованих на призов заявника на військову службу під час мобілізації, позивачем не надано.
Покликання позивача на те, що ОСОБА_1 перебуває у статусі військовозобов`язаного не свідчать про вчинення відповідачем дій, спрямованих на призов позивача на військову службу, за відсутності у матеріалах справи доказів, про які зазначено вище.
Тобто позивачем не доведено, що на момент подання заяви про забезпечення позову наявні обставини, які потребують негайного втручання з боку суду у вигляді застосування заходів забезпечення позову з метою забезпечення виконання його рішення у майбутньому.
Крім цього, необхідність задоволення заяви про забезпечення позову мотивована тим, що у разі призову позивача на військову службу він набуде нового юридичного статусу військовослужбовця.
Однак ймовірне настання певних негативних наслідків для позивача у спірних правовідносинах ще не є беззаперечним свідченням необхідності вжиття судом заходів забезпечення адміністративного позову. Адже чинне законодавство передбачає захист порушеного права, зокрема у спосіб відшкодування шкоди, заподіяної вчиненими протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, що свідчить про наявність механізмів для відновлення прав позивача, якщо таке буде встановлено під час вирішення спору по суті.
Тобто саме лише покликання в заяві про забезпечення позову на настання небажаних наслідків, усунути які не вдасться навіть під час вирішення позову по суті, без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Схожа позиція викладена у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2026 у справі №140/10453/25.
Отже, позивач не надав суду жодних доказів на підтвердження того, що невжиття таких заходів забезпечення позову, які він просить застосувати у поданій заяві, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Суд також звертає увагу на те, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не може вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
У аспекті цього варто також зауважити, що безумовно, рішення чи діяння суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на учасників правовідносин. Такі рішення чи діяння можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які заявник оцінює негативно. Проте відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
Сам собою факт вчинення суб`єктом владних повноважень діянь (ухвалення рішень), які стосуються прав та інтересів заявника, не може свідчити про те, що такі діяння (рішення) є очевидно протиправними і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду.
З огляду на викладене суд не встановив підстав для забезпечення позову з мотивів очевидної протиправності дій суб`єкта владних повноважень та порушення прав, свобод або інтересів позивача.
Беручи до уваги вищевикладене, суд підсумовує, що позивач жодними належними та допустимими доказами не довів та не обґрунтував необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням положень частини другої статті 150 КАС України, а тому суд доходить висновку, що в задоволенні заяви позивача від 24.08.2026 про забезпечення позову належить відмовити.
Керуючись статтями 150-154, 248 КАС України, суд
УХВАЛИВ:
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя С.Ф. Костюкевич