ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ПРО ПОВЕРНЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ
28 серпня 2026 року Справа № 280/8021/26 м.Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Артоуз О.О., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) представник ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_4 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, -
ВСТАНОВИВ:
03 серпня 2026 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач 1), ОСОБА_2 (далі - позивач 2) до Військової частини НОМЕР_4 (далі - відповідач) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, відповідно до якої позивачі просять суд:
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_4 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_5 ; адреса: АДРЕСА_3 ) щодо зупинення нарахування та виплати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) грошового забезпечення старшого солдата ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) як військовослужбовця, захопленого в полон, згідно з п. 6 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII
зобов`язати Військову частину НОМЕР_4 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_5 ; адреса: АДРЕСА_3 ) здійснювати нарахування та виплату ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) грошового забезпечення старшого солдата ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) як військовослужбовця, захопленого в полон, згідно з п. 6 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII в редакції Закону станом на дату призначення грошового забезпечення.
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_4 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_5 ; адреса: АДРЕСА_3 ) щодо зупинення нарахування та виплати ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) грошового забезпечення старшого солдата ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) як військовослужбовця, захопленого в полон, згідно з п. 6 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII.
зобов`язати Військову частину НОМЕР_4 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_5 ; адреса: АДРЕСА_3 ) здійснювати нарахування та виплату ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) грошового забезпечення старшого солдата ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), як військовослужбовця, захопленого в полон, згідно з п. 6 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII в редакції Закону станом на дату призначення грошового забезпечення.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 10.08.2026 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позову шляхом подання до суду: заяви про поновлення строку звернення до суду з даним позовом та докази поважності причин його пропуску; доказів сплати судового збору на суму 1 064,96 грн. кожним позивачем, власноруч засвідчені копії паспорта, РНОКПП, відомостей з Єдиного державного демографічного реєстру про зареєстроване місце проживання, або інші належні докази на підтвердження зареєстрованого місця проживання позивача ОСОБА_1 , копії свідоцтва про народження ОСОБА_2 , докази направлення примірника позовної заяви на адресу відповідача.
24 серпня 2026 року представником позивача надано до суду клопотання про усунення недоліків позову та заяву про поновлення процесуального строку звернення до суду.
Надаючи оцінку клопотанню про усунення недоліків позову судом встановлено, що недоліки позовної заяви усунуто частково - не надано доказів направлення примірника позовної заяви на адресу відповідача.
Оцінюючи доводи заяви представника позивача про поновлення процесуального строку звернення до суду, суд дійшов наступних висновків.
Заявник вказує в заяві, що у березні 2025 року Військовою частиною НОМЕР_4 було припинено нарахування та виплату позивачам частини грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_4 , захопленого у полон. Не погоджуючись із такими діями відповідача та маючи намір захистити свої права у судовому порядку. Позивачі звернулися за професійною правничою допомогою та у серпні 2025 року уклали договори про надання правової допомоги з адвокатом Яськом Павлом Сергійовичем, уповноваживши останнього на представництво їхніх інтересів у суді. Лише згодом позивачам стало відомо, що всупереч досягнутим домовленостям та наданим запевненням, адвокат протягом тривалого часу фактично не здійснив належних дій щодо звернення до суду та не подав позовну заяву в розумний строк після укладення договорів про надання правової допомоги. Позовну заяву було подано адвокатом лише у квітні 2026 року, після того, як позивачі, ініціювали припинення договірних відносин та звернулись із вимогою про повернення сплачених коштів за договором у зв`язку з невиконанням ним своїх зобов`язань. У подальшому, в провадженні Київського окружного адміністративного суду перебувала справа № 320/7428/26, яка, не була розглянута по суті та була залишена без розгляду внаслідок недобросовісного виконання адвокатом своїх процесуальних обов`язків. Після того як позивачам стало відомо про неналежне виконання представник своїх обов`язків, вони припинили співпрацю з ним та вжили заходів для залучення нового представника з метою належного захисту своїх прав та інтересів. Лише 23.02.2026 між ОСОБА_2 та адвокатом Новіцькою Іванною Леонідівною було укладено договір про надання правничої допомоги № 14/26 та договір про надання правничої допомоги № 15/26 між ОСОБА_1 та адвокатом Новіцькою Іванною Леонідівною. З моменту укладення договорів про надання правничої допомоги з адвокатом Новіцькою Іванною Леонідівною 23.02.2026 і до моменту звернення до суду 01.08.2026 Позивачі та їх представник безперервно здійснювали дії. спрямовані на відновлення порушеного права та підготовку належного судового захисту. При цьому з дати укладення договорів про надання правничої допомоги з новим представником до дня звернення до суду 01.08.2026 минуло менше шести місяців, що свідчить про відсутність невиправданого зволікання з боку позивачів та підтверджує їх добросовісне прагнення реалізувати право на судовий захист після усунення обставин, які перешкоджали його належному здійсненню.
За приписами статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Верховний Суд в постанові від 11.11.2021 у справі № 260/611/21 зазначив, що «строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
При визначенні початку перебігу строку звернення до адміністративного суду та, відповідно, вирішенні питання про дотримання, чи порушення позивачем цього строку, суду, насамперед, слід з`ясувати, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Велика палата Верховного Суду у постанові від 11.09.2025 у справі № 990/98/25 зазначила, що розумні строки в адміністративному судочинстві - це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об`єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів). Слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.
Якщо цей день встановити точно неможливо, то його строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому слово «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Як зазначено у заяві про поновлення процесуального строку у березні 2025 року Військовою частиною НОМЕР_4 було припинено нарахування та виплату позивачам частини грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_4 , захопленого у полон.
Суд наголошує на тому, що процесуальний строк зверненні до суду відліковується з дати коли особа дізналася про вчинення суб`єктом владних повноважень відповідних дій, що можуть мати наслідком порушення його прав, а не коли така особа прийняла рішення вважати, що відповідними діями порушено її права та законні інтереси.
Тобто про порушення своїх прав позивачі дізналися в березні 2025 року.
Водночас, у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Зокрема, причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді.
Дана позиція суду узгоджується з постановою Верховного Суду від 31.03.2020 по справі № 807/235/16 (адміністративне провадження № К/9901/49805/18).
При цьому, з наведених положень КАС України вбачається, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Верховний Суд в постанові від 20.12.2023 по справі № 420/4212/23 вказав, що особа, яка заявляє клопотання, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов`язаний з об`єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.
Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2024 по справі № 990/12/24.
З матеріалів заяви про поновлення процесуального строку судом встановлено, що 04.08.2025 між адвокатом Яськом П.С. та ОСОБА_2 , а 10.08.2025 між адвокатом Яськом П.С. та ОСОБА_1 укладено договори про надання правової (правничої) допомоги.
Відтак, позивачі вперше звернулися за наданням правничої допомоги зі спливом 4 місяців після порушення їх прав.
В подальшому, 23.02.2026 між ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та адвокатом Новіцькою І.Л. укладено нові договори про надання правової допомоги.
Однак, укладання договору на надання правничої допомоги з новим представником на є підставою для поновлення строку звернення до суду.
Водночас, суд наголошує на тому, що направлення стороною позивача до відповідача заяв та отримання листів не змінює моменту, з яким законодавство пов`язує початок перебігу строку звернення до суду, а свідчить лише про час, коли позивач виявив зацікавленість до стану своїх прав та почав вчиняти активні дії щодо реалізації своїх прав і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду, а фактично є штучно створеною новою часовою передумовою звернення з позовом до суду.
Звернення позивача до відповідача з відповідними запитами не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли він почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду.
Такий правовий висновок викладений Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 10.09.2025 у справі №160/28405/24.
В заяві про поновлення строку звернення до суду позивачем не вказано інших обставин непереборного і об`єктивного характеру, існування яких значною мірою утруднило або ж унеможливило реалізацію права на судовий захист у решту періоду (до проходження стаціонарного лікування) у межах встановленого для цього строку звернення до суду, тому суд не знаходить підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
Більш того, суд наголошує на тому, що за умови виявлення належної активності та небайдужості, у позивачів існувала об`єктивна можливість реалізувати своє право на оскарження у встановлений законом строк.
Відтак, представником позивача у позовній заяві не вказано жодної поважної причини пропуску строку звернення до суду у розумінні процесуального закону, а саме, такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій для захисту прав позивачів.
Відповідно до частини п`ятої статті 169 КАС України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Згідно з п. 9 ч. 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Частинами 1-2 ст. 123 КАС України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Підсумовуючи викладене, суд вважає за необхідне повернути позовну заяву заявнику.
Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 122-123, 160, 161, 167, 169, 171, 243, 248 КАС України, суддя, -
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) представник ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_4 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала.
Роз`яснити позивачеві, що повернення позовної заяви, згідно ч. 8 ст. 169 КАС України, не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили у порядку встановленому статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала виготовлена та підписана 28 серпня 2026 року.
Суддя О.О. Артоуз